ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2012 р.

Справа № 2-а-5323/10/1470

Категорія:8.1.1

Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В.В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого –Милосердного М.М.,

суддів –Бітова А.І. та Ступакової І.Г.,

при секретарі –Дубчак Ю.В.,

за участю: представника ДПА у Миколаївській області, представника ДПІ у Березанському районі Миколаївської області –ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Березанському районі Миколаївської області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2010 року по справі за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Березанському районі Миколаївської області, Державної податкової адміністрації у Миколаївській області про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2010 року фізична особа - підприємець (далі ФОП) ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції (далі ДПІ) у Березанському районі Миколаївської області, Державної податкової адміністрації (далі ДПА) у Миколаївській області про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 26726 гривень за реалізацію товару, який не облікований у встановленому порядку.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що позивач є фізичною особою-підприємцем платником єдиного податку, а для цієї категорії підприємців законодавством не передбачено ведення обліку товарних запасів.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.

Суд визнав протиправним та скасував рішення ДПІ у Березанському районі Миколаївської області №0000742303 від 03 серпня 2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій до підприємця.

Не погоджуючись з постановою суду, ДПІ у Березанському районі Миколаївської області подана апеляційна скарга, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена при неповному встановлені обставин справи з порушенням застосування норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволені позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ДПІ у Березанському районі м. Миколаєва не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець Березанською районною державною адміністрацією 28 травня 2008 року.

Відповідно до Свідоцтва від 01 грудня 2008 року позивач є платником єдиного податку.

04 липня 2010 року працівниками податкового органу було проведено перевірку господарської одиниці –торгівельного павільйону, що належить ФОП ОСОБА_2 за адресою с.Лугове, тур комплекс «Лугове».

За результатами якої складено акт (довідка) від 04 липня 2010 року №0359/14/00/23/НОМЕР_1, у відповідності до якого встановлено порушення п.13 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме не ведення обліку товарів за місцем їх реалізації на суму 13363 грн.

На підставі матеріалів перевірки податковим органом прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № НОМЕР_2 від 03 серпня 2010 року на суму 26726 грн.

Вирішуючи спірне питання та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що у відповідності до вимог чинного законодавства на фізичну особу-підприємця не покладено обов’язок щодо ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно до п. 12 ч. 1 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Згідно статті 6 вказаного Закону облік товарних запасів фізичною особою –суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) –у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

В свою чергу Указом передбачено, що суб’єкти малого підприємництва, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, ведуть книгу обліку доходів та витрат, що підлягають оподаткуванню відповідно до цього Указу. Її форма та порядок ведення встановлюються Державною податковою адміністрацією України.

Порядком ведення книги обліку доходів і витрат, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 року № 1269 також передбачено, що книга обліку доходів і витрат ведеться суб'єктами підприємницької діяльності –фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється згідно із законодавством з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (у тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), а також особами, які мають пільговий торговий патент для продажу товарів (крім підакцизних) (надання послуг) відповідно до законодавства з питань патентування деяких видів підприємницької діяльності, якщо такі особи не є платниками податку на додану вартість згідно із законодавством.

При цьому, листом ДПА України від 05.11.97 р. № 17-0117/10-8886 затверджено Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат громадян –суб’єктів підприємницької діяльності (з особливостями її ведення для сфери торгівлі) ф. № 10.

На виконання Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" видано наказ ДПА України від 29.10.99 р. № 599 "Про затвердження Свідоцтва про сплату єдиного податку та Порядку його видачі".

Згідно з п. 8 Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку для визначення результатів власної підприємницької діяльності на підставі хронологічного відображення здійснених господарських і фінансових операцій платник єдиного податку веде Книгу обліку доходів і витрат згідно з додатком №10 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.93 р. № 12. При цьому обов'язковому заповненню підлягають лише графи "період обліку", "витрати на виробництво продукції", "сума виручки (доходу)", "чистий дохід".

В свою чергу, Книга обліку доходів і витрат затверджена вищезазначеним наказом не передбачає ведення обліку товарних запасів.

Тому колегія суддів надходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та надана правова оцінка.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

Колегія суддів не може погодитися з посиланням апелянта на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, тому що всі процесуальні норми, передбачені адміністративним судочинством були виконані без порушень прав кожної сторони при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Березанському районі Миколаївської області –залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2010 року –залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий :

Судді :