Справа № 642/6583/16-ц

2/642/423/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2017 р. Ленінський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Проценко Л.Г.

за участю секретарів - Канаєвої К.М., Сухорукова І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 треті особи: Харківська міська рада, Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківськох області Тарасова Наталя Вікторівна, про визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач 17.10.2016р. звернувся з позовом про визнанні право власності на 1/2 частини житлового будинку, що розташований за адресою АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 року. При цьому посилався на те, що за життя мати 21 серпня 1993р. придбала у ОСОБА_5 ? частину житлового будинку загальною площею 53,9 кв.м., житловою площею 44,3 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 При цьому договір купівлі продажу було укладено та зареєстровано на Об'єднаній Харківській товарно сировинній біржі «Україна» за №886 та 12.10.1993р. договір зареєстровано в ХМБТІ за №2435 на ім'я ОСОБА_4 Але приватний нотаріус ХМНО Тарасова Н.В. відмовила йому у видачі свідоцтва права на спадщину у зв'язку з тим, що вказаний договір купівлі продажу є неналежним правовстановлюючим документом.

В подальшому позов уточнено в якості відповідача залучено співвласника будинку ОСОБА_2, у зв'язку з чим змінено статус Харківської міської ради на 3-ю особу.

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та пояснив, що за життя його мати на біржі купила ? частину будинку по АДРЕСА_1, зареєструвавши право власності в ХМБТІ. Після смерті матері він у встановлений строк звернувся до нотаріуса, батько відмовився від спадщини на його користь, однак нотаріус відмовила у видачі свідоцтва з приводу того, що договір купівлі продажу не посвідчений нотаріально.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, надав заяву в якій позов визнав та просив розглядати справу у його відсутність.

Приватний нотаріус ХМНО Тарасова Н.В. в судове засідання не з'явилась, надала заяву в якій проти задоволення позову не заперечувала та просила розглядати справу у її відсутність.

Представник Харківської міської ради у судове засідання не з'явився, надав письмові заперечення в яких вважав, що позов задоволенню не підлягає через відсутність належних правовстановлюючих документів на спадкове майно, розбіжностях в розмірах земельної ділянки та самовільно побудованих на ній споруд.

Суд, вислухавши доводи позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.10, ч.1 ст.11 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч.1 ЦПК України ст.14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

За ст. 30, ч.1 ст.34, ч.1,2 ст.35 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач, якими можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення судового розгляду, пред'явивши позов до однієї чи обох сторін. Ці особи мають усі процесуальні права і обов'язки позивача. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до ухвалення судом рішення, якщо рішення в справі може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї із сторін. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть бути залучені до участі в справі також за клопотанням сторін, інших осіб, які беруть участь у справі. Якщо суд при прийнятті позовної заяви, здійсненні провадження у справі до судового розгляду або під час судового розгляду справи встановить, що судове рішення може вплинути на права і обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Згідно ч.1 ст.179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

При цьому нотаріуси в розумінні ст.ст.30,34,35 ЦПК України не є особами прав і свобод яких стосується спір сторін, оскільки відсутня їх заінтересованість у результатах вирішення справи і реалізації ухваленого в ній рішення.

Відповідно до ст.41 Основного Закону України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно ч.1,2 ст.2, ч.1,2 ст.3 Закону України «Про власність» (введеного в дію 15.04.1991р. і який втратив чинність 27.04.2007р.) право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Право власності в Україні охороняється законом. Держава забезпечує стабільність правовідносин власності. Суб'єктами права власності в Україні визнаються: народ України, громадяни, юридичні особи та держава. Суб'єктами права власності в Україні відповідно до цього Закону можуть бути також інші радянські республіки, Союз РСР, інші держави, їх юридичні особи, спільні підприємства, міжнародні організації, громадяни інших держав та особи без громадянства. Майно може належати на праві спільної (часткової або сумісної) власності громадянам, юридичним особам і державам.

Відповідно до ч.1,2,3 ст.4 Закону України «Про власність» власник на свій розсуд володіє користується і розпоряджається належним йому майном. (Офіційне тлумачення положень п.1 ст.4 в Рішенні Конституційного Суду N 4-рп/2005 ( v004p710-05 ) від 11.05.2005 ) Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої не забороненої законом діяльності, зокрема передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування, а також у довірчу власність іншим особам. ( Пункт 2 статті 4 в редакції Закону N 980-IV ( 980-15 ) від 19.06.2003 ) Всім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Згідно ч.2 ст.8, ч.2 ст.12, ч.1 ст.13 Закону України «Про власність» відносини власності, не врегульовані цим Законом, регулюються Цивільним кодексом України (1540-06 ) та іншими законодавчими актами. Громадянин набуває права власності на доходи від участі в суспільному виробництві, індивідуальної праці, підприємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, а також на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом. Об'єктами права приватної власності є жилі будинки, квартири, предмети особистого користування, дачі, садові будинки, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, земельні ділянки, насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція, транспортні засоби, грошові кошти, акції, інші цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення. ( Пункт 1 статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3180-12 від 05.05.93 )

За ст.55 зазначеного Закону власник не може бути позбавлений права на своє майно, крім випадків, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України. Вилучення майна у власника допускається при зверненні стягнення на це майно за зобов'язаннями власника у випадках і порядку, передбачених цим Законом, а також Цивільним ( 1540-06 ) і Цивільно-процесуальним кодексами України ( 1501-06, 1502-06, 1503-06, 1504-06, 1505-06 ). За обставин надзвичайного характеру: у випадках стихійного лиха, аварій, епідемій, епізоотій майно в інтересах суспільства за рішенням органів державної влади може бути вилучено (реквізовано) у власника в порядку і на умовах, встановлених законодавчими актами України з виплатою йому вартості майна в обсязі, передбаченому пунктом 4 статті 48 цього Закону. У випадках, передбачених законодавчими актами України, допускається оплатне вилучення майна у власника за рішенням суду чи іншого компетентного органу (службової особи). Власникові виплачується вартість цього майна у порядку і розмірах, встановлених законодавчими актами України. У випадках, передбачених законодавчими актами України, майно може бути безоплатно вилучено (конфісковано) у власника за рішенням (вироком) суду чи іншого компетентного органу (службової особи) як санкція за вчинення правопорушення. ( Пункт 4 статті 55 із змінами, внесеними згідно із Законом N 762-IV ( 762-15 ) від 15.05.2003 )

Згідно ч.1,2 ст.15 Закону України «Про товарну біржу» (Відомості Верховної Ради України від 10.03.1992 - 1992 р., № 10, стаття 139) біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов: а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; б) якщо її учасниками є члени біржі; в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Відповідно до п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України України №7 від 04.10.1991 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності на житловий будинок» суди мають враховувати, що право власності на жилий будинок, збудований громадянином на відведеній йому в установленому порядку земельній ділянці і прийнятий в експлуатацію, виникає з часу його реєстрації у виконкомі місцевої Ради. За позовом дружини, членів сім'ї забудовника, які спільно будували будинок, а також спадкоємців суд вправі провести поділ незакінченого будівництвом будинку, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами. При неможливості поділу незакінченого будівництвом будинку суд може визнати право за цими особами на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з врахуванням конкретних обставин залишити його одній із сторін, а іншій присудити грошову компенсацію. ( Пункт 9 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 13 ( v0013700-92 ) від 25.12.92 )

Згідно роз'яснень, які містяться в п.2 а), п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України України №20 від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» судовий захист права приватної власності громадян здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема, за позовами: а) про визнання права власності на майно, про витребування майна з чужого незаконного володіння (а в передбачених законом випадках і від добросовісного набувача) чи відшкодування його вартості, про усунення інших порушень прав власника. Відповідно до ст.55 Закону "Про власність" громадянин не може бути позбавлений права власності на своє майно, крім випадків, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України.

Відповідно до ст.ст.5,6 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності . Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За ст.ст.1216,1218, ч.1 ст.1222,ч.1 ст.1258,1261 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ч.1-3 ст.1268, ч.1 ст.1269ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої заступником Міністра комунального господарства УРСР 31.01.1966р. і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13.12.1995р. №56.

Правила державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, що знаходиться у власності юридичних та фізичних осіб, затверджені наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13.12.1995р. №56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністра юстиції України від 07.02.2002р.№7/5.

Судом встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини.

За договором купівлі продажу від 21 серпня 1993р. зареєстрованого на Об'єднаній Харківській товарно сировинній біржі «Україна» за №886 ОСОБА_4 придбала у ОСОБА_6 ? частину житлового будинку загальною площею 53,9 кв.м., житловою площею 44,3 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 та 12.10.1993р. договір зареєстровано в ХМБТІ за №2435 на ім'я ОСОБА_4 (т.1 а.с.11,12)

ІНФОРМАЦІЯ_6 року померла мати позивача ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 16 травня 2015 року, після смерті якої ОСОБА_1, який мешкав за адресою АДРЕСА_2 звернувся з заявою від 15.02.2016р. до приватного нотаріуса ХМНО Тарасової Н.В. про прийняття спадщини, оскільки чоловік спадкодавці ОСОБА_7 від права на прийняття спадщини відмовився. (а.с.16)

Як вбачається зі спадкової справи 1/2015 (т.1 а.с.55-70) приватного нотаріуса Тарасової Н.В. 10.11.2015р. ОСОБА_1, який зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_4,1929р.н., яка постійно проживала та була зареєстрована АДРЕСА_1 та померла ІНФОРМАЦІЯ_7.

Також 10.11.2015р. чоловік спадкодавиці ОСОБА_7 відмовився від права на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7. на користь ОСОБА_1.

Про те, що у ОСОБА_7 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_8 народився ОСОБА_1, вчинено відповідний запис за №183.

Згідно витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі від 10.11.2015р. та 17.11.2015р. після смерті ОСОБА_4, 1929р.н., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7. приватним нотаріусом Тарасовою Н.В. заведено спадкову справу у спадковому реєстрі 58189948 № у нотаріуса 1/2015р.

Відповідно довідки про склад сім'ї Адміністрації Ленінського району Харківської міської ради від 12.10.2015р. в будинкуАДРЕСА_1 зареєстрований ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 - з 13.10.1993р., та до моменту смерті ІНФОРМАЦІЯ_7.- ОСОБА_4.

15.02.2016р. ОСОБА_1, який зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 звернувся до нотаріуса з заявою про роз'яснення дій щодо оформлення спадщини (1/2 частина житлового будинку АДРЕСА_1 ), яку він прийняв після смерті матері ОСОБА_4, 1929р.н., яка постійно проживала і була зареєстрована АДРЕСА_1, та померла ІНФОРМАЦІЯ_7.

Як вбачається з відповіді приватного нотаріуса ХМНО Тарасової Н.В. від 15.02.2016р. на адресу ОСОБА_1 за матеріалами спадкової справи №1/2015 встановлено, що єдиним спадкоємцем майна ОСОБА_4,1929 р.н. є син спадкодавці ОСОБА_1, який прийняв спадщину, оскільки подав відповідну заяву. Чоловік спадкодавиці ОСОБА_7 від права на прийняття спадщини відмовився. Інших спадкоємців передбачених законом немає. Спадщина складається з ? частини будинку АДРЕСА_1, який спадкодавця придбала за договором купівлі продажу посвідченого Харківською товарно сировинною біржею 21 серпня 1993р. реєстраційний №886, зареєстрований в ХМБТІ 12.10.1993р. за №2435141.

Постановою приватного нотаріуса ХМНО Тарасової Н.В. від 11.07.2016р. ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом. (т.1 а.с.19)

Таким чином, наявні у справі докази у їх сукупності і взаємозв'язку свідчать про наявність підстав для визнання того, що договір купівлі-продажу від 21 серпня 1993р. за яким спадкодавець ОСОБА_4 купила у ОСОБА_6 ? частину житлового будинку загальною площею 53,9 кв.м., житловою площею 44,3 кв.м. за адресою АДРЕСА_1, посвідчений Об'єднаною Харківською товарно сировинною біржею «Україна» за №886 та зареєстрований в ХМБТІ на ім'я ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_7., є належним правовстановчим документом на спадкове майно, спадкоємцем якого є позивач, оскільки діючий на час укладання та реєстрації договору купівлі-продажу Закон України «Про товарну біржу», який є спеціальним законом з питань правового регулювання бфржової торгівлі по відношенню до положень ЦК Українив редакції 1963р. передбачав, згідно ч.2 ст.15 цього Закону, що угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню, а підзаконні нормативні акти, якими регулювалась державна реєстрація права власності на житлові будинки не передбачали нотаріального посвідчення угод зареєстрованих на біржі.

Доводи представника 3-ї особи Харківської міської ради суд не бере до уваги з підстав викладених вище, враховуючи, що земельна ділянка не є предметом угоди та розгляду справи судом.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи право власності на зазначену частину будинку 12.10.1993р. зареєстроване в ХМБТІ за №2435, відповідно до вимог чинного на той час законодавства, та не визнавалося недійсним у судовому порядку.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позивач довів ті обставини, на які він посилається у позовних вимогах, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Позивачем сплачено 739 грн. 02 коп. та 1656 грн. 12 коп. судового збору і який не наполягає на їх відшкодуванні з відповідача, у зв'язку з чим суд вказані витрати з відповідача не стягує.

На підставі ст.ст. 10, 11, 209, 212-215, 218, 256, 259, 294,296 ЦПК України, ст.ст. 47, 227 ЦК УРСР в редакції 1963 року, ст.12 Закону України «Про власність», п.5 Заключних та перехідних положень ЦК України, ст.ст. 1258, 1261, 1262, 1268, 1269 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Харківська міська рада, Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківськох області Тарасова Наталя Вікторівна, про визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) право власності в порядку спадкування за законом на ? частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, розташованого в АДРЕСА_1, після смерті матері ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Л.Г. Проценко