ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2012 р.

Справа № 2-а-7326/11/1510

Категорія:

Головуючий в 1 інстанції:

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів Вербицької Н.В. та Кравця О.О.,

розглянувши в місті Одесі в порядку письмового провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України апеляційну скаргу начальника Управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїл Одеської області на постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 13 липня 2011 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїл Одеської області про визнання дій протиправними та зобов’язання провести перерахунок пенсії, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2011 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїл Одеської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання провести перерахунок та виплатити пенсію, виходячи з показника середньої заробітної плати працівників по Україні за 2009 рік, що передує року звернення за перерахунком пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

В обґрунтування позову зазначалося, що ОСОБА_1 у січні 2010 року звернулась до відповідача із заявою про перерахунок пенсії на підставі ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», однак відповідач при перерахунку пенсії з 01 січня 2010 року не застосував показник середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, за 2009 рік, що призвело до заниження розміру пенсії.

Постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 13 липня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано неправомірними дії відповідача. Зобов’язано Управління ПФУ в м. Ізмаїл Одеської області провести ОСОБА_1 перерахунок та доплату пенсії з урахуванням показника середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2009 рік на підставі ст. ст. 40 та 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року, з урахуванням проведених виплат. В іншій частині відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, начальник Управління ПФУ в м. Ізмаїл Одеської області в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушено норми матеріального права, а саме п. 11 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530. На думку апелянта, судом також не враховано рішення Конституційного суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, яким визнано неконституційними зміни, що були внесені до ст. ст. 40 та 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». У зв’язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні вимог позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність її задоволення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 отримує пенсію та продовжує працювати і сплачувати страхові внески до Пенсійного фонду України.

15 січня 2010 року, відпрацювавши 24 місяці після призначення пенсії, позивач звернулась до Управління ПФУ в м. Ізмаїл Одеської області із заявою про перерахунок пенсії на підставі ст. 40 та ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Відповідачем на підставі п. п. 3 п. 11 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 перераховано пенсію ОСОБА_1 з 01 січня 2010 року із застосуванням показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії за 2007 рік (1197 грн. 91 коп.).

У березні 2010 року позивач звернулась до відповідача із заявою про перерахунок пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2009 рік.

Листом від 16 березня 2010 року ОСОБА_1 відмовлено у такому перерахунку.

Обставини справи сторонами не оспорюються.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач повинен провести перерахунок пенсії позивача на підставі ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2009 рік.

Проте, з таким висновком суду погодитись не можна.

Так, перерахунок пенсій у зв’язку із збільшенням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України та страхового стажу регулюється статтею 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», частина 4 якої передбачає, що у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через 2 роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу зазначені в частині 1 статті 40 цього Закону.

Така редакція статті Закону існує після визнання неконституційними змін, внесених підпунктом «б»підпункту 10 пункту 35 Розділу 2 Закону України від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008.

Визнані неконституційними зміни надавали можливість перераховувати пенсію із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині 1 статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії.

Аналіз відновленої (чинної) норми абзацу 3 частини 4 статті 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»доводить, що перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу зазначені в частині першій статті 40 цього Закону.

Тобто, правила частини 1 статті 40 Закону при перерахунку пенсії застосовуються виключно з метою визначення періоду страхового стажу, за який може бути обчислена заробітна плата (дохід).

Згідно частині 1 статті 40 названого Закону для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 01 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу, починаючи з 01 липня 2000 року.

Із врахуванням наведених положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»середня заробітна плата працівників, зайнятих в галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії, використовується як складова для призначення пенсії відповідно до частини 2 статті 40 Закону і є величиною постійною та не змінною при перерахунку пенсії, на відміну від інших показників, які використовуються при визначенні заробітної плати (доходу) застрахованої особи для обчислення пенсії.

Крім того, не є правильним ототожнення визначень «середня заробітна плата працівників, зайнятих в галузях економіки України»та «показник середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка, відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії», оскільки ці поняття є різними правовими категоріями, основу яких становлять різні економічні критерії.

Як правильно зазначено апелянтом, суд першої інстанції помилково підмінив поняття та безпідставно застосував показник середньої заробітної плати на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2009 рік.

Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення. Такими законами є Закон України «Про пенсійне забезпечення»та Закон України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування».

З огляду на зазначене та керуючись положеннями принципу законності, закріпленого в статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, приписи постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року не можуть застосовуватись до спірних відносин.

Проведення перерахунку пенсії з більш високого заробітку передбачено статтею 69 Закону України «Про пенсійне забезпечення», відповідно до якої пенсіонерам, які пропрацювали після призначення пенсії, у тому числі за віком, не менш як два роки з більш високим заробітком, ніж той, з якого було обчислено пенсію, встановлюється за заявою пенсіонера новий розмір пенсії виходячи з більш високого заробітку, який визначається за два роки роботи підряд для призначення пенсії відповідно до статей 64-67 цього Закону. У разі подальшого зростання заробітку пенсіонера за його заявою провадиться новий перерахунок пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш ніж через два роки після попереднього перерахунку.

З урахуванням зазначеного, підстави для перерахунку пенсії позивача із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні відсутні.

Суд апеляційної інстанції також звертає увагу на те, що обчислення включає в себе призначення та перерахунок пенсії. Разом з цим, це не є тотожні поняття, вони мають різний правовий зміст та правове навантаження. При цьому формула обчислення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії (призначення та перерахунку) визначається частиною 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», з тією тільки різницею, що середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення, визначається один раз при призначенні пенсії, і в подальшому використовується як постійна величина для пенсіонера, на відміну від інших показників, а саме суми коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць та кількості місяців страхового стажу, за які розраховано коефіцієнти заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Оскільки судом першої інстанції при повному встановленні обставин справи порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постановлене судове рішення на підставі пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України підлягає скасуванню з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу начальника Управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїл Одеської області задовольнити.

Постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 13 липня 2011 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий :

Судді :