УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2017 р.

Справа № 820/989/17

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Любчич Л.В.

Суддів: Сіренко О.І. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Теплоенергомонтаж" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.04.2017 по справі № 820/989/17

за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Нетішині Хмельницької області

до Публічного акціонерного товариства "Теплоенергомонтаж" в особі філії Славутського монтажного управління публічного акціонерного товариства "Теплоенергомонтаж"

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.04.2017 задоволено адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в м. Нетішині Хмельницької області (далі – позивач, УПФУ в м. Нетішині) до Публічного акціонерного товариства "Теплоенергомонтаж" в особі філії Славутського монтажного управління публічного акціонерного товариства "Теплоенергомонтаж" (далі – відповідач, ПАТ "Теплоенергомонтаж").

Стягнуто з ПАТ "Теплоенергомонтаж") на користь УПФУ в м. Нетішині заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за лютий 2017 року в загальному розмірі 12045,26 грн., із яких заборгованість по списку №1 в сумі 5968,65 грн. та по списку №2 – 6076,61 грн.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.04.2017 та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства позивач повинен був направити платнику необхідні розрахунки та узгодити їх.

Сторони в судове засідання не з'явилися, про дату, місце та час розгляду справи повідомлялися судом.

Відповідно до положень ч.4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України (далі- КАС України) справа розглянута без участі сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог.

Колегія суддів з даним висновком суду погоджується з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ПАТ "Теплоенергомонтаж" має відокремлений підрозділ Славутське монтажне управління ПАТ "Теплоенергомонтаж", яке перебуває на обліку в УПФУ в м. Нетішині як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

На Славутському монтажному управлінні ПАТ "Теплоенергомонтаж" працювали робітники: ОСОБА_1, ОСОБА_2, яким призначено пенсію на пільгових умовах на підставі п. "а" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (список №1); ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, яким призначено пенсію на пільгових умовах на підставі п. "б-з" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (список №2), що підтверджується письмовими доказами у справі.

Згідно розрахунків УПФУ в м. Нетішині за лютий 2017 року загальна заборгованість підприємства за вказаний період становить 12045,26 грн. (по списку №1 в сумі 5968,65 грн та по списку №2 - 6076,61 грн).

Перевіряючи правомірність доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 1 ст. 2 Закону України "Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування" для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Згідно п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Порядок обчислення і сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування страхувальниками та застрахованими особами до Пенсійного фонду України, а також надходження і витрачання його коштів визначено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Інструкцією "Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України", затвердженою Постановою Правління Пенсійного фонду України № 21-1 19.12.2003 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України за № 64/8663 від 16.01.2004 (далі - Інструкція)

Відповідно до п. 6.4 Інструкції, розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 "Прикінцевих положень" Закону (згідно з додатками 6 та7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом місяця з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Згідно п.6.5. Інструкції розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 та додатком 8а до 1 січня поточного року та протягом місяця з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії.

У п.6.7 даної Інструкції зазначено, що підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Судовим розглядом встановлено, що позивачем направлялися відповідачу складені розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п.2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до п. "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 2017 року, які згідно відмітки про отримання були отримані уповноваженим представником підприємства 20.01.2017 та 03.02.2017.

Доказів сплати вказаної суми боргу судовим розглядом не встановлено, відповідачем до суду не надано.

Враховуючи те, що у встановлений законодавством період підприємство не сплатило визначену у розрахунках суму фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до п. "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", внаслідок чого утворилася заборгованість за спірний період у загальному розмірі 12045,26 грн., колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів вважає необгрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій по спискам № 1та № 2 не направлялися відповідачу та не були узгоджені з останнім, оскільки зазначене спростовується відмітками про отримання вказаних розрахунків уповноваженим представником підприємства 20.01.2017 та 03.02.2017 (а.с. 12, 14), крім того, доказів оскарження зазначених розрахунків у встановленому законом порядку матеріали справи не містять, відповідачем не надано.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів прийшла до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Теплоенергомонтаж" – залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року по справі № 820/989/17 – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий суддя

ОСОБА_8

Судді

ОСОБА_9 ОСОБА_10

Повний текст ухвали виготовлений 08.06.2017