ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 лютого 2012 р.

Справа № 2-а-137/11/1401

Категорія:10.3.1

Головуючий в 1 інстанції: Пісоцький О.М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Зуєвої Л.Є.,

суддів Димерлія О.О. та Єщенка О.В..

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Арбузинському районі Миколаївської області на постанову Арбузинського районного суду Миколаївської області від 14 лютого 2011 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Арбузинському районі Миколаївської області про зобов’язання нарахувати та виплатити щомісячну соціальну допомогу як дитині війни, -

В С Т А Н О В И В:

29 листопада 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Арбузинському районі Миколаївської області про зобов’язання нарахувати на його користь недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни.

В обґрунтування позову зазначалося, що позивач являється пенсіонером та має статус дитини війни. Відповідно до діючого законодавства дітям війни пенсія підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком. Зазначена надбавка не нараховувалась та не виплачувалась позивачу, чим Управління Пенсійного Фонду України в Арбузинському районі Миколаївської області порушило його конституційні права.

Постановою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 14 лютого 2011 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов’язано Управління Пенсійного Фонду України в Арбузинському районі Миколаївської області нарахувати та виплатити позивачу у відповідності до ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30% надбавки до мінімальної пенсії за віком за період з 1 листопада 2010 року по 31 січня 2011 року з урахуванням фактично виплачених сум.. .

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, Управління Пенсійного Фонду України в Арбузинському районі Миколаївської області в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушено матеріальний закон. У зв’язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і прийняття нової постанови із відмовою у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити її частково.

Судом встановлено, що позивач є пенсіонером, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Арбузинському районі Миколаївської області та має статус дитини війни згідно з посвідченням.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з наявності у позивача права на щомісячне підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які мають статус дитини війни, на їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України «Про соціальний захист дітей війни».

На підставі ст. 6 названого Закону (в редакції до 28 грудня 2007 року) дітям війни пенсія або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Наявність такого права у позивача є визначальним для вирішення даного спору. Крім того, це право гарантується ч. 2 ст. 46 Конституції України, а також ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до якої державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

В 2009, 2010 роках в статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»будь-які зміни законами України про Державний бюджет України на відповідний рік чи будь-якими іншими нормативними актами не вносились. Таким чином у 2009, 2010 роках на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції до 28 грудня 2007 року) дітям війни пенсія або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Як зазначено вище, згідно наведеним нормам Закону, позивач має право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, до яких відносяться і пенсії, визначаються Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».

Відповідно до ст. 17 зазначеного Закону мінімальний розмір пенсії за віком, як основна державна соціальна гарантія, встановлюється законами.

Встановлення розміру мінімальної пенсії за віком Кабінетом Міністрів України суперечить наведеним нормам закону.

На підставі ч. 3 ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Із врахуванням наведеної конституційної норми, розмір мінімальної пенсії за віком, з якого має обраховуватися підвищення до пенсії позивачу, не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Аналогічне положення щодо визначення розміру мінімальної пенсії за віком міститься в ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Будь-якими іншими діючими нормативно-правовими актами розмір мінімальної пенсії за віком не визначається.

На підставі викладеного, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку щодо не взяття до уваги положень ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання щомісячного підвищення пенсії виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру підвищення до пенсії позивачу підлягають застосуванню ч. 3 ст. 46 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(в редакції до 28 грудня 2007 року), ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»і ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а не постанова Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Безпідставними є посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеного підвищення пенсії у вказаному розмірі, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань, які встановлені статтею 46 Конституції України та Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

Разом з цим, позивач звернувся за захистом порушеного відповідачем права на отримання допомоги лише 29 листопада 2010 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 100 адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Про порушення свого права у 2009 –2010 роках позивач повинен був дізнатись відповідно у 2009 –2010 роках.

За таких обставин колегія суддів апеляційного суду знаходить обґрунтованими доводи апелянта щодо відсутності підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду із позовом, а отже і про необхідність залишення судом першої інстанції позовних вимог без розгляду за період з 01 січня 2008 року по 22 серпня 2010 року.

На підставі наведених вище положень процесуального закону, із врахуванням викладеного вище висновку щодо безпідставного поновлення судом першої інстанції позивачу строку для звернення з позовом до суду, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про скасування постанови суду першої інстанції і прийняття нової.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 203, 205, 206, 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Арбузинському районі Миколаївської області задовольнити частково.

Постанову Арбузинського районного суду Миколаївської області від 14 лютого 2011 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 в частині зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в Арбузинському районі Миколаївської області здійснити нарахування підвищення до пенсії ОСОБА_1 у розмірі 30 % мінімального розміру пенсії за період з 29 листопада 2010 року по 14 лютого 2011 року залишити без розгляду.

В іншій частині прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Арбузинському районі Миколаївської області здійснити перерахунок та виплатити підвищення до пенсії ОСОБА_1 передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(в редакції до 28 грудня 2007 року), за період з 29 травень 2010 року по 29 листопада 2011 року.

В іншій частині ОСОБА_1 відмовити у задоволенні позовних вимог.

Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий : суддя Зуєва Л.Є.

суддя Димерлій О.О.

суддя Єщенко О.В.