open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2012 р.

Справа № 2-а-1010/11/2107

Категорія:10.3.1

Головуючий в 1 інстанції: Постол В.С.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Зуєвої Л.Є.,

суддів Димерлія О.О. та Єщенка О.В..

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Генічеському районі Херсонської області на постанову Генічеського районного суду Херсонської області від 30 березня 2011 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Генічеському районі Херсонської області про зобов’язання нарахувати та виплатити щомісячну соціальну допомогу як дитині війни, -

В С Т А Н О В И В:

11 березня 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Генічеському районі Херсонської області про зобов’язання нарахувати на її користь недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни.

В обґрунтування позову зазначалося, що позивач являється пенсіонером та має статус дитини війни. Відповідно до діючого законодавства дітям війни пенсія підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком. Зазначена надбавка не нараховувалась та не виплачувалась позивачу, чим Управління Пенсійного Фонду України в Генічеському районі Херсонської області порушило його конституційні права.

Постановою Генічеського районного суду Херсонської області від 30 березня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов’язано Управління Пенсійного Фонду України в Генічеському районі Херсонської області нарахувати та виплатити позивачу у відповідності до ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30% надбавки до мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно, за 2009 рік та за 2010 рік з урахуванням фактично виплачених сум.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, Управління Пенсійного Фонду України в Генічеському районі Херсонської області в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушено матеріальний закон. У зв’язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і прийняття нової постанови із відмовою у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити її частково.

Судом встановлено, що позивач є пенсіонером, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Генічеському районі Херсонської області та має статус дитини війни згідно з посвідченням.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з наявності у позивача права на щомісячне підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які мають статус дитини війни, на їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України «Про соціальний захист дітей війни».

На підставі ст. 6 названого Закону (в редакції до 28 грудня 2007 року) дітям війни пенсія або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Наявність такого права у позивача є визначальним для вирішення даного спору. Крім того, це право гарантується ч. 2 ст. 46 Конституції України, а також ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до якої державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

В 2009, 2010 роках в статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»будь-які зміни законами України про Державний бюджет України на відповідний рік чи будь-якими іншими нормативними актами не вносились. Таким чином у 2009, 2010 роках на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції до 28 грудня 2007 року) дітям війни пенсія або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Як зазначено вище, згідно наведеним нормам Закону, позивач має право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, до яких відносяться і пенсії, визначаються Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».

Відповідно до ст. 17 зазначеного Закону мінімальний розмір пенсії за віком, як основна державна соціальна гарантія, встановлюється законами.

Встановлення розміру мінімальної пенсії за віком Кабінетом Міністрів України суперечить наведеним нормам закону.

На підставі ч. 3 ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Із врахуванням наведеної конституційної норми, розмір мінімальної пенсії за віком, з якого має обраховуватися підвищення до пенсії позивачу, не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Аналогічне положення щодо визначення розміру мінімальної пенсії за віком міститься в ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Будь-якими іншими діючими нормативно-правовими актами розмір мінімальної пенсії за віком не визначається.

На підставі викладеного, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку щодо не взяття до уваги положень ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання щомісячного підвищення пенсії виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру підвищення до пенсії позивачу підлягають застосуванню ч. 3 ст. 46 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(в редакції до 28 грудня 2007 року), ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»і ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а не постанова Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Безпідставними є посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеного підвищення пенсії у вказаному розмірі, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань, які встановлені статтею 46 Конституції України та Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

Разом з цим, позивач звернувся за захистом порушеного відповідачем права на отримання допомоги лише 11 березня 2011 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 100 адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Право позивача на отримання підвищення до пенсії у 2007 році виникло після винесення рішення Конституційним Судом України від 09 липня 2007 року № 06-рп/2007, яким зупинення дії ст. 6 названого Закону на 2007 рік, передбачене п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»визнано таким, що не відповідає Конституції України. Вказане рішення Конституційного Суду України було у встановленому порядку опубліковано у липні 2007 року, а тому позивач повинен був дізнатись про порушення свого права саме у липні 2007 року.

Право позивача на отримання підвищення до пенсії у 2008 році виникло після винесення рішення Конституційним Судом України № 10 рп/2008 року від 22 травня 2008 року, яким положення Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», що стосується виплати доплати «дітям війни»визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним). Вказане рішення Конституційного Суду України було у встановленому порядку опубліковано у травні 2008 року, а тому позивач повинен був дізнатись про порушення свого права саме у травні 2008 року.

Про порушення свого права у 2009 –2010 роках позивач повинен був дізнатись відповідно у 2009 –2010 роках.

За таких обставин колегія суддів апеляційного суду знаходить обґрунтованими доводи апелянта щодо відсутності підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду із позовом, а отже і про необхідність залишення судом першої інстанції позовних вимог без розгляду за період з 01 січня 2006 року по 11 вересня 2010 року.

На підставі наведених вище положень процесуального закону, із врахуванням викладеного вище висновку щодо безпідставного поновлення судом першої інстанції позивачу строку для звернення з позовом до суду, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про скасування постанови суду першої інстанції і прийняття нової.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 203, 205, 206, 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Генічеському районі Херсонської області задовольнити частково.

Постанову Генічеського районного суду Херсонської області від 30 березня 2011 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 в частині зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в Генічеському районі Херсонської області здійснити нарахування підвищення до пенсії ОСОБА_1 у розмірі 30 % мінімального розміру пенсії за період з 01 січня 2006 року по 11 вересня 2010 року залишити без розгляду.

В іншій частині прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Генічеському районі Херсонської області здійснити перерахунок та виплатити підвищення до пенсії ОСОБА_1 передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(в редакції до 28 грудня 2007 року), за період з 11 вересня 2010 року по 11 березня 2011 року.

В іншій частині ОСОБА_1 відмовити у задоволенні позовних вимог.

Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий : суддя Зуєва Л.Є.

суддя Димерлій О.О.

суддя Єщенко О.В.

Джерело: ЄДРСР 67033937
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку