Справа №403/869/15-ц провадження № 2/403/48/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2017 року смт.Устинівка

Устинівський районний суд Кіровоградської області у складі: головуючого судді Атаманової С.Ю., при секретарі судового засідання Гарбар С.І., з участю: представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ТОВ «Агрокомплекс» ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Устинівка цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 сільської ради Устинівського району Кіровоградської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс», про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та надання земельної ділянки для створення фермерського господарства,- В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_5 сільської ради Устинівського району Кіровоградської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс» (далі - ТОВ «Агрокомплекс»), про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та надання земельної ділянки для створення фермерського господарства. Позов обгрунтовано тим, що рішенням №25 другої сесії сьомого скликання ОСОБА_5 сільської ради Устинівського району Кіровоградської області від 27.11.2015 року позивачу було відмовлено у виділенні земельної ділянки площею 94,5783 га для створення фермерського господарства у зв"язку з тим, що за результатами голосування питання про виділення земельної ділянки не набрало потрібної кількості голосів. Вважаючи дане рішення незаконним та таким, що підлягає визнанню недійним, позивач посилається на норму ч.2 ст.134 Земельного кодексу України, якою передбачено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, крім іншого, передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства та дотримання ним вимог ч.1 ст.7 Закону України «Про фермерське господарство» щодо подання відповідачеві необхідного для отримання в оренду земельної ділянки пакету документів: заяви, графічних матеріалів земельної ділянки площею 94,5783 га, обгрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, копій диплому на підтвердження досвіду роботи у сільському господарстві, витягу з паспорта та реєстраційного номера платника податків. За вказаних обставин відмова відповідача у наданні земельної ділянки площею 94,5783 га з кадастровим номером 3525887800:02:000:9050 в оренду з метою створення фермерського господарства, на думку позивача, є безпідставною, оскільки документи, подані ним на розгляд сесії ради відповідали вимогам імперативної норми, що регулює даний вид правовідносин, і бажаючих отримати зазначену земельну ділянку в користування, на момент розгляду заяви позивача сесією, не було. Крім того, обгрунтовуючи свої вимоги позивач посилається на роз"яснення Постанови Верховного Суду України №7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», відповідно до яких, при розгляді справ за позовами до органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування в разі незгоди з рішеннями з питань, віднесених у галузі земельних відносин до їх компетенції, суд за наявності підстав для задоволення позову визнає рішення такого органу недійсним і зобов"язує його залежно від характеру спору виконати певні дії, передбачені його компетенцією, на захист порушеного права, як цього вимагає законодавство. Суд вирішує ці питання по суті, якщо це відповідає закону, зокрема, вирішує відповідно до ст.7 Закону України «Про фермерське господарство» питання про надання земельної ділянки у власність або оренду для створення фермерського господарства, якщо відповідна районна (міська) державна адміністрація чи орган місцевого самоврядування безпідставно відмовили в цьому.

В судовому засіданні по розгляду справи представник позивача підтримав позов та прохав суд його задоволити. При цьому суду пояснив, що відповідач по справі формально підійшов до вирішення заяви позивача про надання йому земельної ділянки для створення фермерського господарства. Також заперечив проти доводів відповідача по справі, як підставу для відмови в позові, щодо різного цільового призначення земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та для ведення фермерського господарства, зазначивши, що відповідно до ч.1 ст.19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на 9 категорій, в тому числі, землі сільськогосподарського призначення. Відповідно до Розділу ІІ «Класифікації видів цільового призначення» всі землі за своїм цільовим призначенням поділяються на розділи, які поділяється на підрозділи. Розділ секція А 01 включає в себе землі сільськогосподарського призначення, які включають в себе підрозділи 01.01. землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та 01.02. землі для ведення фермерського господарства. Цільове призначення земельної ділянки – це використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку. Відповідно до ч.5 ст.20 Земельного кодексу України земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених, зокрема, ст.31 Земельного кодексу України, а саме: землі фермерського господарства можуть складатися, крім інших, із земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Посилаючись на ст.1, ч.1 ст.7 Закону України «Про фермерське господарство», також вказує, що реалізація громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов"язана з наданням йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, що є обов"язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства. З огляду на викладене, вважає, що на законодавчому рівні закріплена можливість надання громадянину в оренду землі сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, в тому числі, із земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а тому посилання відповідача про неможливість надання позивачу земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, оскільки він звернувся із заявою про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, є безпідставними, як і посилання на те, що земельна ділянка площею 94, 5783 га не належала до вільних земель, оскільки рішенням сесії сільської ради вона була виставлена на земельні торги.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_5 сільської ради Устинівського району Кіровоградської області проти задоволення позову ОСОБА_4 заперечив з підстав, викладених в письмових запереченнях, при цьому пояснивши, що сільська рада вирішуючи заяву позивача по справі прийняла єдине можливе та правильне рішення, виходячи з того, що позивач звернувся із заявою про надання йому земельної ділянки із земель комунальної власності саме для ведення фермерського господарства, в той час як земельні ділянки для ведення фермерського господарства та ведення товарного сільськогосподарського виробництва є різними за своїм цільовим призначенням, що підтверджується і відповіддю Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, наданої за зверненням відповідача. На дату подання позивачем заяви до ОСОБА_5 сільської ради Устинівського району на її території вільних земель для ведення фермерського господарства не було, а відповідно до п.15 Розділу Х «Перехідних положень» Земельного кодексу України до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2018 року, не допускається зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Зазначив, що земельна ділянка, про надання якої для створення фермерського господарства, позивач звернувся до сільської ради, на дату його звернення не була вільною, оскільки знаходилась в оренді ТОВ «Агрокомплекс» з 2005 року, при цьому діючого договору оренди землі товариством на той час не було, оскільки в судах вирішувався спір щодо поновлення договору оренди даної земельної ділянки. Суду також пояснив, що дійсно сесія сільської ради прийняла рішення про відмову у виділенні земельної ділянки позивачу, оскільки за результатами розгляду його заяви остання не набрала необхідної кількості голосів депутатів, які б проголосували «за», а прийняття відповідних рішень з питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією ради, тому при прийнятті рішення сільська рада діяла відповідно до закону.

В судовому засіданні по розгляду справи представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ТОВ «Агрокомплекс» проти задоволення позову заперечила. Суду пояснила, що згідно договору оренди землі від 25.02.2005 року земельна ділянка площею 94, 5783 га, про надання якої для ведення фермерського господарства позивач звернувся до відповідача ОСОБА_5 сільської ради Устинівського району, перебувала строком на 10 років у користуванні ТОВ «Агрокомплекс», яке відповідно до п.8 вказаного договору оренди землі мало переважне право на його поновлення на новий строк. Реалізуючи вказане право Товариство 19.01.2015 року звернулось з листом-повідомленням до ОСОБА_5 сільської ради Устинівського району, яким повідомило останню про намір продовжити строк дії договору оренди від 25.02.2005 року, однак сільською радою в цьому було відмовлено у зв"язку із розірванням договору оренди землі на підставі рішення суду від 14.01.2015 року. Представник третьої особи вказує, що вказане рішення господарського суду Кіровоградської області від 14.01.2015 року, яким було розірвано договір оренди землі та зобов"язано Товариство повернути земельну ділянку ОСОБА_5 сільській раді було скасоване постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.07.2015 року. Таким чином, на дату звернення позивача до ОСОБА_5 сільської ради із заявою про надання земельної ділянки для створення фермерського господарства 16.11.2015 року, ТОВ «Агрокомплекс» вже звернулось з листом про продовження строку дії договору оренди землі 19.01.2015 року, який сільською радою не був розглянутий у встановленому порядку, а тому не можна стверджувати, що земельна ділянка була вільною, оскільки спір щодо неї виник до дати звернення позивача до сільської ради з відповідною заявою і був припинений шляхом прийняття ОСОБА_5 сільською радою рішення про поновлення договору оренди землі з ТОВ «Агрокомплекс» 07.10.2016 року. На даний час ТОВ «Агрокомплекс» є законним користувачем земельної ділянки відповідно до укладеного між ним та ОСОБА_5 сільською радою договору оренди землі від 26.10.2016 року строком на 10 років, зареєстрованого у встановленому порядку, а тому задоволення судом позову ОСОБА_4 матиме наслідком порушення прав ТОВ «Агрокомплекс» та не відповідатиме вимогам закону.

Заслухавши пояснення представників сторін, представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, дослідивши письмові докази по справі, судом встановлені наступні обставини та визначені відповідно до них правовідносини. Судом по справі встановлено, що згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 25.09.2013 року відповідачу на праві комунальної власності належить об’єкт нерухомого майна – земельна ділянка площею 94,5783 га, реєстраційний номер 166254235258, розташована за адресою: Кіровоградська область, Устинівський район, ОСОБА_5 сільська рада, з кадастровим номером: 3525887800:02:000:9050 та цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.56,166 Т.1).

16.11.2015 року позивач по справі ОСОБА_4 звернувся до відповідача ОСОБА_5 сільської ради Устинівського району Кіровоградської області із заявою про надання йому із земель комунальної власності ОСОБА_5 сільської ради земельної ділянки площею 94, 5783 га з кадастровим номером 3525887800:02:000:9050 для ведення фермерського господарства, орендна плата за яку становитиме 4% від її вартості з можливістю, у разі необхідності, перегляду розміру орендної плати (а.с.5 Т.1). До заяви були додані: збірний кадастровий план суміжних землевласників та землекористувачів (а.с.6 Т.1), обгрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства (а.с.7 Т.1), копії: диплому про освіту (а.с.8 Т.1), витягу паспорта позивача (а.с.9 Т.1) та реєстраційного номеру платника податків (а.с.10 Т.1). Рішенням другої сесії сьомого скликання ОСОБА_5 сільської ради Устинівського району Кіровоградської області №25 від 27.11.2015 року позивачу по справі було відмовлено у виділенні земельної ділянки площею 94,5783 га для створення фермерського господарства у зв’язку з тим, що за результатами голосування рішення про виділення не набрало потрібної кількості голосів (а.с.11 Т.1). Судом по справі також встановлено, що рішенням господарського суду Кіровоградської області від 14.01.2015 року за позовом прокурора в інтересах держави було розірвано договір оренди землі від 25.02.2005 року, укладений між Устинівською районною державною адміністрацією та ТОВ "Агрокомплекс" та зобов"язано останнє повернути ОСОБА_5 територіальній громаді Устинівського району Кіровоградської області в особі ОСОБА_5 сільської ради земельну ділянку площею 258,9 га, в тому числі, земельну ділянку з кадастровим номером 3525887800:02:000:9050 (площею 94,5783 га) (а.с.218-225 Т.1). Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.07.2015 року рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2015 року частково скасовано, а резолютивну частину викладено в редакції: "В задоволенні позову відмовити"(а.с.226-240 Т.1).

Рішенням № 129 сьомої сесії сьомого скликання ОСОБА_5 сільської ради від 07.10.2016 року було поновлено договір оренди землі від 25.02.2005 року з ТОВ "Агрокомплекс" та надано дозвіл товариству на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), в тому числі і щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3525887800:02:000:9050 (а.с.118-120 Т.1). Рішенням №143 восьмої сесії сьомого скликання ОСОБА_5 сільської ради від 25.10.2016 року було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), в тому числі і щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3525887800:02:000:9050 (а.с.121-122 Т.1).

26.10.2016 року між відповідачем та ТОВ "Агрокомплекс" було укладено договір оренди землі, за яким Товариство прийняло в строкове платне користування земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться на території ОСОБА_5 сільської ради Устинівського району Кіровоградської області, в тому числі і щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3525887800:02:000:9050 (а.с.132-134 Т.1). Вказаний договір зареєстрований у встановленому законом порядку (а.с.123-124 Т.1).

Судом по справі також встановлено, що згідно відповіді Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 01.02.2016 року №18-28-0.13-1622/2-16 на лист відповідача по справі, класифікація видів цільового призначення земель (КВЦПЗ), затверджена наказом Державного комітету України з питань земельних ресурсів від 23.07.2010 року, визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності, типами забудови, типами особливо цінних об"єктів (код КВЦПЗ для ведення фермерського господарства – 01.01, код КВЦПЗ – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва – 01.02) та застосовується для використання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, організаціями, підприємствами, установами для ведення обліку земель та формування звітності із земельних ресурсів. Цільове призначення земельних ділянок для ведення фермерського господарства та ведення товарного сільськогосподарського виробництва це різні види цільового призначення (а.с.57,159 Т.1).

Судом по справі також встановлено, що рішенням Устинівського районного суду Кіровоградської області від 22.12.2015 року в позові ОСОБА_4 до ОСОБА_5 сільської ради Устинівського району Кіровоградської області про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та виділення земельної ділянки для створення фермерського господарства було відмовлено повністю (а.с.26-27 Т.1). За результатами перегляду вказаного рішення суду в апеляційному порядку ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 19.04.2016 року рішення суду І інстанції залишено без змін (а.с.72-73 Т.1). Відповідно до ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.01.2017 року рішення Устинівського районного суду Кіровоградської області від 22.12.2015 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 19.04.2016 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду І інстанції у зв"язку з необхідністю перевірки судом дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу з метою уникнення невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного порядку одержання приватними суб"єктами в користування земель комунальної власності поза передбаченою законом обов"язковою процедурою – без проведення земельних торгів з урахуванням правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові №6-248цс16 від 18.05.2016 року (а.с.99-102 Т.1). Згідно положень п.2 ч.1 ст.336, ч.4 ст.338 ЦПК України за наслідками розгляду касаційної скарги на рішення суд касаційної інстанції має право постановити ухвалу, зокрема, про повне скасування рішення і передати справу на новий розгляд до суду першої або апеляційної інстанції. Висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов"язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи. Відповідно до правових позицій, викладених Верховним Судом України в постановах №6-2903цс15 від 11.05.2016 року та №6-248цс16 від 18.05.2016 року з огляду на положення статей 22, 31, 93, 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) землі сільськогосподарського призначення можуть надаватися громадянам для ведення фермерського господарства та використовуватися цим господарством, зокрема, на умовах оренди. Передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Зокрема, земельні торги не проводяться в разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства. Відповідно до ч.2 ст.123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, в якому зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Органам, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених ст.122 ЗК України, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Ч.3 ст.123 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову в його наданні. Підставою відмови в наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Отже, стаття 123 ЗК України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати не передбачені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу. Разом з тим відносини, пов’язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, крім ЗК України, Законом України «Про фермерське господарство» та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону). У таких правовідносинах цей Закон є спеціальним нормативно-правовим актом, а ЗК України – загальним. Порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства передбачений спеціальним Законом України «Про фермерське господарство». Так, згідно з абзацами 1, 2 частини першої статті 7 цього Закону для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради. У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі. Частинами другою та четвертою статті 7 цього Закону передбачено, що заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом. Отже, спеціальний Закон України «Про фермерське господарство» визначає обов’язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які дещо відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 ЗК України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, в заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства потрібно зазначити не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтувати розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. З огляду на зазначене, судові палати у цивільних та адміністративних справах Верховного Суду України дійшли висновку, що при вирішенні позовних вимог про законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства застосуванню підлягає порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства, визначений статтею 7 Закону України «Про фермерське господарство» як спеціального по відношенню до статті 123 ЗК України. Таким чином, за змістом статей 1, 7, 8 Закону України «Про фермерське господарство» заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити сукупність передбачених частиною першою статті 7 цього Закону відомостей і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на судовий розгляд спору – суд) повинен дати оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів. За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу – виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. Натомість відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб’єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов'язковою процедурою – без проведення земельних торгів. Відповідно до наведених вище правових позицій Верховного Суду України та з огляду на дату звернення позивача по справі ОСОБА_4 із відповідною заявою до відповідача по справі, а саме – 16.11.2015 року, суд вважає, що до правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню положення Закону України «Про фермерське господарство» в редакції, чинній на час подання позивачем заяви та прийняття ОСОБА_5 сільською радою Устинівського району Кіровоградської області рішення про відмову у виділення йому земельної ділянки від 27.11.2015 року. На підставі викладеного, з урахуванням положень ч.1 ст.7 Закону України «Про фермерське господарство» позивач по справі для отримання в оренду земельної ділянки комунальної власності з метою ведення фермерського господарства мав звернутися до місцевої ради та зазначити в заяві: бажаний розмір і місце розташовування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обгрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі. Судом по справі встановлено, що в порушення вимог ч.1 ст.7 Закону України «Про фермерське господарство» подана позивачем по справі ОСОБА_4 заява взагалі не містить зазначення кількості членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, як і не зазначено в ній про відсутність таких членів фермерського господарства, а місце розташування земельної ділянки та обгрунтування її розмірів оформлені додатками до заяви, що передбачено Законом лише щодо документів, підтверджуючих відповідний досвід роботи особи або наявність у неї відповідної освіти (а.с.5,6,7 Т.1). Зі змісту обгрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, доданого позивачем до заяви про надання в оренду земельної ділянки площею 94,5783 га, останнім зазначено, дослівно, що «у перспективі фермерське господарство має намір займатися рослинництвом – вирощуванням пшениці, ячменю, соняшника, сої, кукурудзи…Сільськогосподарські культури будуть чергуватися в часі, що складе певну сівозміну. Враховуючи нормативи по оптимальному співвідношенню сільськогосподарських культур, для вирощування запланованої кількості зернових культур фермерському господарству необхідно мати в користуванні мінімум 94,5783 га ріллі…» (а.с.7 Т.1) Також позивачем по справі в обгрунтування розміру земельної ділянки зазначено: «фермерське господарство на початковому етапі буде користуватися послугами сторонніх організацій для проведення таких господарських операцій як оранка, посів, збирання зернових культур, але в подальшому господарство планує придбати власну техніку та найняти на постійну роботу працівників з метою обробітку землі... За рахунок отриманого прибутку буде проводитися закупівля нової техніки та інвентарю, а також здійснюватись додаткові агротехнічні заходи для одержання кращих результатів.» (а.с.7 Т.1) З огляду на викладене, даючи оцінку відомостям, зазначеним позивачем по справі ОСОБА_4 в обгрунтування розміру земельної ділянки в 94,5783 га ріллі із земель комунальної власності, суд приходить до висновку про недоведеність позивачем, як особою, яка звернулась із відповідною заявою до місцевої ради, спроможності вести господарство такого типу – виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її реалізацією з метою отримання прибутку, оскільки позивачем зазначено про відсутність необхідної техніки для обробітку земельної ділянки та здійснення таких господарських операцій, як оранка, посів, збирання зернових культур, а також відсутність трудових ресурсів (найманих працівників на постійну роботу). Крім того, позивачем, на обгрунтування розміру земельної ділянки, зазначена необхідність вирощування запланованої кількості зернових культур з урахуванням нормативів по оптимальному співвідношенню сільськогосподарських культур, проте не надано розрахунку, в якій саме кількості передбачається вирощувати кожну зернову культуру, які саме нормативи позивач має на увазі. Крім того, даючи оцінку наявності матеріальних ресурсів з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, суд приймає до уваги, що позивачем по справі ОСОБА_4 визначено, що: 1) метою фермерського господарства є отримання певних прибутків від вирощування сільськогосподарських культур, за рахунок яких в подальшому будуть здійснюватися агротехнічні заходи щодо обробітку 94,5783 га ріллі, для закупівлі високоякісного посівного матеріалу, мінеральних та мікродобрив, засобів захисту рослин, паливно-мастильних матеріалів, придбання зерносховищ, сільськогосподарської техніки, поліпшення технологій виробництва сільськогосподарської продукції; 2) прибуток фермерського господарства за рік буде становити в сумі 128000,00 грн.; 3) джерелом формування майна фермерського господарства будуть вклади до статутного фонду фермерського господарства та доходи, отримані від реалізації виробленої сільськогосподарської продукції (а.с.7 Т.1). З огляду на викладене, спроможність фермерського господарства на отриману суму доходу забезпечити наведену вище мету його діяльності, визначену позивачем в обгрунтуванні розміру земельної ділянки, судом оцінюється як недоведена. Таким чином, даючи оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у заяві позивача по справі про виділення йому земельної ділянки для створення фермерського господарства, перевіривши доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів, суд приходить до висновку про недоведеність позивачем по справі ОСОБА_4 спроможності вести фермерське господарство – виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. З урахуванням викладеного, даючи оцінку позовним вимогам ОСОБА_4 щодо визнання недійсним рішення другої сесії сьомого скликання ОСОБА_5 сільської ради №25 від 27.11.2015 року, суд приходить до наступного висновку. Згідно ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У відповідності до ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ч.3 ст.60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. За змістом ст.1 Закону України «Про місцеве самоврядування» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі – Закону) представницьким органом місцевого самоврядування є виборний орган (рада), який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення. При цьому загальний склад ради – кількісний склад депутатів, визначений радою відповідно до закону, а правомочний склад ради – кількість депутатів, обраних до відповідної ради, повноваження яких визнано і не припинено в установленому порядку, яка становить не менш як дві третини від загального складу ради. Право комунальної власності – право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування. Згідно ст.25 Закону сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання. Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин ( п.34 ч.1 ст.26 Закону). За змістом положень ч.ч.1, 12 ст.46 Закону, крім інших, сільська рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради. Сесія ради є повноважною, якщо на її пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів від загального складу ради. Відповідно до ч.15 ст.46 Закону порядок проведення першої сесії ради, порядок обрання голови та заступника (заступників) голови районної у місті, районної, обласної ради, секретаря сільської, селищної, міської ради, скликання чергової та позачергової сесії ради, призначення пленарних засідань ради, підготовки і розгляду питань на пленарних засіданнях, прийняття рішень ради про затвердження порядку денного сесії та з інших процедурних питань, а також порядок роботи сесії визначаються регламентом ради з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності". До прийняття регламенту ради чергового скликання застосовується регламент ради, що діяв у попередньому скликанні. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.59 Закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. Судом по справі встановлено, що відповідно до протоколу № 2 другої сесії ОСОБА_5 сільської ради сьомого скликання від 27.11.2015 року до складу ради обрано 12 депутатів, на сесії присутні 11 депутатів, встановлений кворум для проведення сесії (а.с.57 Т.2). Відповідно до переліку питань, які виносились на розгляд сесії, крім іншого, під порядковим № 16 значиться розгляд заяви гр. ОСОБА_4 Вказаний порядок денний був прийнятий шляхом голосування «За» 11 депутатів (а.с.58 Т.2). Згідно встановленого порядку розгляду питань на сесії під час розгляду заяви гр. ОСОБА_4 про виділення земельної ділянки площею 94,5783 га, кадастровий номер 3525887800:02:000:9050 для створення фермерського господарства, була заслухана пропозиція депутата ОСОБА_6 про відмову у виділенні земельної ділянки та передачу її на земельні торги, яка була підтримана депутатами: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, (прізвище уточнено у представника відповідача в судовому засіданні), ОСОБА_12, і таким чином за передачу даної земельної ділянки на торги проголосували 7 депутатів, проти 3, утримались 1, а тому рішення № 25 другої сесії сьомого скликання ОСОБА_5 сільської ради Устинівського району Кіровоградської області було прийнято (а.с.60 Т.2). Судом по справі також встановлено, що ст.47 Регламенту роботи ОСОБА_5 сільської ради 7 скликання (додаток до рішення сесії від 27.11.2015 року № 10) передбачено, що обговорення питання на засіданні ради включає, зокрема: доповідь, запитання доповідачу і відповіді на них, виступи депутатів, внесення депутатами пропозицій, голосування за проект рішення (а.с.63 Т.2). Відповідно до ст.58 Регламенту рішення сесії ради з будь-якого питання приймаються на її пленарному засіданні після їх обговорення. Рішення ради може прийматися без обговорення, якщо жоден депутат не заперечує на пленарному засіданні проти цього (а.с.64 Т.2) Відповідно до ст.59 Регламенту рішення ради вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість депутатів від загального складу ради (а.с.64 Т.2) Відповідно до п.п.1, 3 ст.60 Регламенту після закінчення обговорення питання головуючий на засіданні оголошує про перехід до голосування з нього. При відсутності зауважень, поправок чи доповнень до проекту рішення воно голосується в цілому (а.с.64 Т.2). На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що розгляд питання про виділення позивачу ОСОБА_4 земельної ділянки для ведення фермерського господарства здійснювався у відповідності до правових норм Закону України «Про місцеве самоврядування» та положень Регламенту ОСОБА_5 сільської ради, а саме: дане питання, віднесене до земельних відносин, було предметом розгляду на пленарній сесії сільської ради за наявності її правомочного складу (11 депутатів, що становить не менш як дві третини від загального складу ради); рішення другої сесії сьомого скликання ОСОБА_5 сільської ради Устинівського району Кіровоградської області № 25 від 27.11.2015 року було прийнято більшістю депутатів від загального складу ради; обговорення заяви позивача ОСОБА_4 здійснювалось в порядку, передбаченому Регламентом ОСОБА_5 сільської ради, зокрема, за відсутності: запитань доповідачу, виступів депутатів, заперечень депутатів щодо прийняття рішення без обговорення, за наявності при цьому внесеної депутатом ОСОБА_6 пропозиції передати земельну ділянку на торги. Крім того, відповідно до ч.2 ст.7 Закону України «Про фермерське господарство»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Верховний Суд України в наведених вище правових позиціях, викладених в постановах №6-2903цс15 від 11.05.2016 року та №6-248цс16 від 18.05.2016 року зазначив, що Закон України «Про фермерське господарство» передбачає, що заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна бути розглянута по суті. При цьому норми цього Закону не містять імперативної вказівки про задоволення заяви за наявності певних формальних умов, допускаючи можливість прийняття органом державної влади чи органом місцевого самоврядування рішення про відмову в задоволенні заяви без визначення виключного переліку підстав для такої відмови. Судом по справі встановлено що рішенням другої сесії сьомого скликання ОСОБА_5 сільської ради Устинівського району Кіровоградської області № 25 від 27.11.2015 року «Про розгляд заяви ОСОБА_4» позивачу по справі було відмовлено у виділенні земельної ділянки площею 94,5783 га для створення фермерського господарства у зв"язку з відсутністю необхідної кількості голосів за результатами голосування. При цьому як в самій назві рішення «Про розгляд заяви ОСОБА_4О.», так і в його вступній частині, зокрема: «Розглянувши заяву гр.ОСОБА_4 згідно п.34 ст.26, п.2 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.59 Регламенту сільської ради, п.1 ст.134 Земельного кодексу України сільська рада вирішила…» зазначено саме про розгляд заяви позивача (а.с.11 Т.1). Таким чином, зі змісту протоколу № 2 другої сесії ОСОБА_5 сільської ради сьомого скликання від 27.11.2015 року та рішення № 25 другої сесії ОСОБА_5 сільської ради Устинівського району Кіровоградської області від 27.11.2015 року, про визнання недійсним якого позивач звернувся з позовом до суду, слідує, що спочатку заява позивача була розглянута, а вже потім, за результатами голосування, йому було відмовлено у виділенні земельної ділянки. З огляду на викладене, відповідачем ОСОБА_5 сільською радою Устинівського району Кіровоградської області були дотримані вимоги Закону щодо розгляду заяви позивача по справі ОСОБА_4 по суті і, оскільки Законом України «Про фермерське господарство» в редакції, що діяла на час звернення позивача до ОСОБА_5 сільської ради Устинівського району Кіровоградської області з відповідною заявою та її розгляду, не було визначено виключного переліку підстав для такої відмови, відповідач відмовив з огляду на недостатню кількість голосів за результатами голосування у зв"язку з підтриманням депутатами місцевої ради пропозиції передати земельну ділянку на земельні торги, що відповідає змісту, закріпленого Законом України «Про місцеве самоврядування» права територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування, а тому позовна вимога ОСОБА_4 про визнання недійсним рішення другої сесії сьомого скликання ОСОБА_5 сільської ради №25 від 27.11.2015 року не підлягає до задоволення. Щодо позовної вимоги позивача про надання йому з земель комунальної власності ОСОБА_5 сільської ради земельної ділянки площею 94,5783 га з кадастровим номером 3525887800:02:000:9050 для ведення фермерського господарства суд приходить до наступного висновку. Відповідно до роз’яснень п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» з наступними змінами, зазначено, що при розгляді справ за позовами до органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування в разі незгоди з рішеннями з питань, віднесених у галузі земельних відносин до їх компетенції (зокрема, про відмову в передачі земельної ділянки у власність чи користування), суд за наявності підстав для задоволення позову визнає рішення такого органу недійсним і зобов’язує його залежно від характеру спору виконати певні дії, передбачені його компетенцією (або не вчиняти чи припинити їх), на захист порушеного права, як цього вимагає законодавство, або надає право позивачеві вчинити певні дії для усунення порушень його права. Суд вирішує ці питання по суті, якщо це відповідає закону, зокрема, вирішує відповідно до ст.7 Закону України «Про фермерське господарство» питання про надання земельної ділянки у власність або оренду для створення фермерського господарства, якщо відповідна районна (міська) державна адміністрація чи орган місцевого самоврядування безпідставно відмовили в цьому або, незважаючи на рішення суду, що зобов’язує їх розглянути заяву з цього приводу, не розглядають її за наявності відповідних документів. В інших випадках суд не може вирішувати питання, віднесені до компетенції органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, зокрема, про передачу земельних ділянок у постійне користування, оренду, укладення чи поновлення договору оренди земельної ділянки, зміну цільового призначення землі тощо. Таким чином, враховуючи зазначені роз’яснення, з огляду на відмову в задоволенні судом позовної вимоги ОСОБА_4 про визнання рішення органу місцевого самоврядування недійсним, а саме: рішення № 25 другої сесії сьомого скликання ОСОБА_5 сільської ради від 27.11.2015 року, яким позивачу відмовлено у виділенні земельної ділянки для створення фермерського господарства, відсутні підстави для вирішення судом по суті питання про надання позивачу земельної ділянки в оренду для створення фермерського господарства, оскільки за відсутності підстав для задоволення позовної вимоги ОСОБА_4 про визнання рішення органу місцевого самоврядування недійсним, суд не може вирішувати питання надання йому земельної ділянки для створення фермерського господарства, а тому позовна вимога ОСОБА_4 про надання йому з земель комунальної власності ОСОБА_5 сільської ради земельної ділянки площею 94,5783 га з кадастровим номером 3525887800:02:000:9050 для ведення фермерського господарства також не підлягає до задоволення. При цьому посилання представників відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ТОВ «Агрокомплекс», як на одну з підстав правомірності відмови відповідачем по справі ОСОБА_5 сільською радою Устинівського району Кіровоградської області позивачу у наданні земельної ділянки для створення фермерського господарства, віднесення земельних ділянок для ведення фермерського господарства та ведення товарного сільськогосподарського виробництва до різних видів цільового призначення, не приймаються судом до уваги при вирішенні спірних правовідносин за участю сторін, оскільки рішення другої сесії ОСОБА_5 сільської ради Устинівського району Кіровоградської області, яке є предметом розгляду, було прийняте 27.11.2015 року, а відповідь Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру за №18-28-0.13-1622/2-16 на лист відповідача по справі, яка містить інформацію про класифікацію видів цільового призначення земель (КВЦПЗ), затверджену наказом Державного комітету України з питань земельних ресурсів від 23.07.2010 року, що визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності, типами забудови, типами особливо цінних об’єктів (код КВЦПЗ для ведення фермерського господарства – 01.01, код КВЦПЗ – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва – 01.02) та відповідно до якої цільове призначення земельних ділянок для ведення фермерського господарства та ведення товарного сільськогосподарського виробництва це різні види цільового призначення, датована 01.02.2016 року, а тому при прийнятті відповідачем оскаржуваного позивачем рішення від 27.11.2015 року, наявність різних видів цільового призначення земель не могло бути підставою для відмови у виділенні земельної ділянки для створення фермерського господарства за результатами розгляду заяви позивача ОСОБА_4 (а.с.57, 159 Т.1). Крім того, з огляду на дату та зміст прийнятого відповідачем ОСОБА_5 сільською радою Устинівського району Кіровоградської області оскаржуваного рішення 27.11.2015 року, суд також не приймає до уваги доводи представників відповідача та третьої особи ТОВ «Агрокомплекс» про наявність підстав для відмови в позові у зв’язку із поновленням договору оренди вказаної земельної ділянки з ТОВ «Агрокомплекс» відповідно до рішення ОСОБА_5 сільської ради Устинівського району від 07.10.2016 року, укладенням відповідачем по справі з Товариством договору оренди землі від 26.10.2016 року та перебування земельної ділянки в користуванні вказаного товариства, починаючи з 25.02.2005 року по даний час, оскільки на дату прийняття сесією сільської ради оскаржуваного рішення від 27.11.2015 року вказані рішення сесії сільської ради від 07.10.2016 року та договір оренди землі від 26.10.2016 року не існували, укладений між ТОВ "Агрокомплекс" та ОСОБА_5 сільською радою договір оренди землі від 25.02.2005 року був розірваний за рішенням суду, а підставою відмови у виділенні земельної ділянки для створення фермерського господарства за результатами розгляду заяви позивача ОСОБА_4 була визначена недостатня кількість голосів депутатів для прийняття рішення про виділення земельної ділянки, а не наявність інших обставин. Таким чином, суд при вирішенні спірних правовідносин, керується саме тими обставинами, які мали місце станом на 27.11.2015 року та були безпосередньою підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного рішення. Обставини, які виникли в часі пізніше, вже після прийняття сесією ОСОБА_5 сільської ради рішення про відмову у наданні позивачу ОСОБА_4 земельної ділянки для створення фермерського господарства, не можуть прийматись судом до уваги, оскільки їх наявність та врахування відповідачем при прийнятті рішення 27.11.2015 року судом по справі не встановлена. На підставі викладеного, з урахуванням встановлених судом обставин, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок досліджених у справі доказів в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 сільської ради Устинівського району Кіровоградської області про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та надання земельної ділянки для створення фермерського господарстване підлягає до задоволення в повному обсязі заявлених позовних вимог. У відповідності до ст.88 ЦПК України понесені позивачем ОСОБА_4 судові витрати у сумі сплаченого ним судового збору не підлягають відшкодуванню відповідачем по справі у зв’язку з відмовою суду в задоволенні позову. Керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 58, 60, 88, 209, 214, 215, 218, 223, 294, 296 ЦПК України, суд,- В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_4 до ОСОБА_5 сільської ради Устинівського району Кіровоградської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс», про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та надання земельної ділянки для створення фермерського господарства відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Кіровоградської області через Устинівський районний суд Кіровоградської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий С.Ю.Атаманова