Справа № 202/2503/16-ц

Провадження №2/202/660/2017

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

01 червня 2017 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі:головуючого судді - Слюсар Л.П.,

за участю секретаря - Дмитрієва Р.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства АІСЕ Україна до ОСОБА_1 про стягнення боргу, за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "АІСЕ Україна" про визнання угоди недійсною , -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2016 року представник ОСОБА_2 АІСЕ Україна звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, в якому зазначив, що 21 травня 2009 року між ЗАТ АІСЕ Україна, правонаступником якого є ОСОБА_2 АІСЕ Україна, та ОСОБА_3 було укладено угоду № 218435 про надання послуг, спрямованих на придбання автомобіля марки ТАТА LPT613 борт та підписано Додатки № 1 та № 2 до угоди. 26 липня 2010 року було укладено договір про внесення змін до Додатку № 1 до угоди, а саме змінено марку автомобіля на Шевроле Авео та ціну автомобіля в грн. замість «130867,00» читати «92960,00». Зазначена угода укладена в рамках створеної в Україні системи надання послуг з придбання автомобілів Автоплан. У грудні 2010 року ОСОБА_3 отримав автомобіль Шевроле Авео, кузов № КL1SF69YЕВW095292, 2010 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 та зобов'язався оплатити стовідсоткову вартість автомобіля та вартість наданих йому послуг шляхом сплати 100 щомісячних повних внесків. Крім того, 10 грудня 2010 року були укладені договори поруки з ОСОБА_4 та ОСОБА_6, які зобов'язалися відповідати перед кредитором в повному обсязі за виконання боржником зобов'язань за угодою. 26.04.2012 року ОСОБА_2 "АІСЕ Україна" було отримано від імпортера автомобілів ОСОБА_7 ТОВ "ОСОБА_8 груп" повідомлення про те, що виробництво автомобілів ОСОБА_7 у кузові Т-250 припинено. У звязку з чим було вирішено змінити автомобіль ОСОБА_7 у кузові Т-250 на автомобіль ЗАЗ VIDA, який на момент заміни коштував дешевше за замінюваний автомобіль - 90 880 грн., а у 2014 році 123900 грн. З червня 2014 року ОСОБА_3 перестав виконувати свої зобов'язання, у звязку з чим у останнього виникла заборгованість за угодою, яка склала 43072,47 грн. З цих підстав представник ОСОБА_2 АІСЕ Україна просили стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на свою користь заборгованість за угодою № 218435 від 21.05.2009 року в розмірі 43072,47 грн. та судові витрати по справі.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07.09.2016 року, яке набрало законної сили, у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "АІСЕ Україна" до ОСОБА_4, ОСОБА_6 про стягнення боргу відмовлено.

Ухвалою Індустріального районного суду від 07.09.2016 року провадження по справі в частині вимог до ОСОБА_2 "АІСЕ Україна" до ОСОБА_3 про стягнення боргу закрито у звязку з його смертю 29 травня 2014 року.

Ухвалою колегії судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 грудня 2016 року Ухвала Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 вересня 2016 року скасована і справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Під час нового розгляду справи ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21.02.2017 року за заявою ОСОБА_2 « АІСЕ Україна» було залучено до участі в справі в якості правонаступника померлого відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_1.

06.04.2017 року ОСОБА_1 подала до суду зустрічну позовну заяву до Приватного акціонерного товариства "АІСЕ Україна" про визнання угоди недійсною (а.с.175-180).

В обґрунтування якого зазначила, що позивачем при укладенні угоди з ОСОБА_3 було порушено права споживача, передбачені ст. ст. 3, 12, 18 Законом України "Про захист прав споживачів", а саме: право на отримання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації, право на отримання споживачем товару належної якості. Позивач не попередив відповідача про можливі фінансові ризики, приховував інформацію щодо розрахунку. Вважає положення договору, яке передбачає збільшення розміру щомісячних внесків та сплати відсотків у разі збільшення ціни на автомобіль, несправедливим. Позивач приховав повну інформацію щодо розрахунку за отриманий ОСОБА_3 автомобіль, зазначені обставин, що мають істотне значення, спричиняє невідповідність, що в свою чергу є обманом з боку позивача. Якби позивач повідомив про всі обставини, які мають істотне значення, то вказана Угода ніколи б не укладалася. Крім цього зазначила, що оскільки ОСОБА_3 помер 29 травня 2014 року, виконання договірних зобов'язань між ОСОБА_2 "АІСЕ Україна" та ОСОБА_3 припинились зі смертю відповідача, оскільки нерозривно пов'язані з ОСОБА_3. Звертала увагу суду на те, що відповідачем сплачено в рахунок погашення заборгованості 128 963, 80 грн., що перевищує розмір заборгованості, у зв'язку з чим просить визнати невідповідною законодавству і недійсною угоду № 218435 від 21.05.2009 року, укладеною між ЗАТ "АІСЕ Україна" та ОСОБА_3, про надання послуг спрямованих на придбання автомобіля.

Представник позивача у судове засідання, призначене на 01.06.2017 року не з'явився, відповідно до заяв просив суд розглядати справу без його участі. Надіслав письмові заперечення на зустрічний позов, в яких зазначив, що посилання позивача за зустрічним позовом щодо введення в оману ОСОБА_3 є безпідставними та такими, що суперечать дійсності, оскільки згідно укладеної між ОСОБА_2 "АІСЕ Україна" та ОСОБА_3 угоди, ОСОБА_3І засвідчив своїм підписом, що отримав усі необхідні коректно викладені пояснення від представника АІСЕ, уважно прочитав та зрозумів Угоду та всі додатки до неї. Крім цього, підписом у додатку № 2 до угоди ОСОБА_3 підтвердив, що він засвідчує ознайомлення з термінами та умовами угоди та додатків №1 та №2 до неї. Крім цього, згідно п. 16.7 ст. 16 додатку № 2 до угоди, ОСОБА_3 мав право розірвати угоду та відмовитись від подальшої участі в системі "Автоплан" протягом 7 календарних днів від дати підписання угоди, з поверненням усіх коштів, внесених ним на рахунок ЗАТ "АІСЕ Україна". Зазначив, що доводи відповідача щодо наявності в угоді, укладеній між ЗАТ "АІСЕ Україна" та ОСОБА_3 істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків, є необґрунтованими. Заперечував факт введення ОСОБА_3 в оману про можливу зміну поточної ціни автомобіля, посилаючись на те, що положеннями угоди, підписаною ОСОБА_3 передбачено можливу поточної ціни автомобіля. ОСОБА_3 неодноразово сплачував щомісячні внески, розраховані на основі поточної ціни автомобіля, тобто визнавав умови угоди дійсними та справедливими. У зв'язку з чим просив відмовити у задоволенні зустрічного позову. Первісний позов просив задовольнити, розглядати справу за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання, призначене на 01.06.2017 року, не з'явилась, надіслала заяву, в якій просила відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 "АІСЕ Україна", зустрічний позов задовольнити та розглянути справу за її відсутності.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, приходить до висновку про те, що позовні вимоги позивача за основним позовом не підлягають задоволенню та позовні вимоги позивача за зустрічним позовом не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 21 травня 2009 року між ЗАТ АІСЕ Україна, правонаступником якого є ОСОБА_2 АІСЕ Україна, та ОСОБА_3 в рамках створеної в Україні системи надання послуг з придбання автомобілів Автоплан було укладено угоду № 218435 про надання послуг, спрямованих на придбання автомобіля марки ТАТА LPT 613 борт, та підписано Додатки № 1 та № 2 до угоди.

Угода укладена в рамках створеної ОСОБА_2 АІСЕ Україна системи надання послуг з придбання автомобілів « Автоплан», а саме придбання товару в групах.

Згідно договору про внесення змін від 26.07.2010 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 "АІСЕ Україна" погодили зміни до додатку № 1 до Угоди № 218435, та змінили автомобіль ТАТА LPT613 борт" вартістю 130 867 грн. на автомобіль "Шевроле Авео" вартістю 92690 грн.

В грудні 2010 року ОСОБА_3 відповідно до укладеної угоди отримав автомобіль Шевроле Авео, кузов № КL1SF69YЕВW095292, 2010 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії САЕ 313846, виданим 28.12.2010 року ВРЕР УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області (а.с.12), що є свідченням належного виконання позивачем своїх зобовязань за угодою № 218435 від 21.05.2009 року та зобов'язався оплатити стовідсоткову вартість автомобіля та вартість наданих йому послуг шляхом сплати 100 щомісячних повних внесків (а.с.12).

Пунктом 4.1 статті 4 додатку № 2 до угоди № 218435, визначено, що поточна ціна автомобіля - це роздрібна ціна автомобіля, яка встановлюється виробником та/або імпортером та/або дистриб'ютором Автомобіля в останній робочий день кожного місяця протягом всього строку існування групи.

Згідно п. 4.2 ст. 4 додатку № 2 до угоди № 218435 на основі поточної ціни автомобіля АІСЕ розраховує платежі за даною угодою.

Згідно п.5.7 ст.5 Додатку №2 до угоди № 218435 ПАТ «АІСЕ Україна» зобов'язується розрахувати складові повного внеску для учасників, які одержали право на отримання автомобіля, та учасників, які його не одержали, на основі поточної ціни автомобіля, повідомленої виробником та/або імпортером та/або дистриб'ютором на відповідний місяць.

Пунктом 5.8 ст.5 Додатку №2 до угоди № 218435 встановлено, що у випадку, якщо повний внесок сплачено в розмірі, який не відповідає поточній ціні автомобіля, дійсній на момент сплати, учасник системи, який вже одержав право на отримання автомобіля, зобов'язаний сплатити недоплачену частину внеску протягом строку дії графіка внесків.

Підпункт «б» п.11.2 та п.11.4 ст.11 Додатку №2 до угоди № 218435 визначають, що учасники системи, які вже отримали автомобіль, сплачуватимуть повні внески відповідно до поточної ціни автомобіля, яка діяла на останньому асигнаційному акті, на якому надавалося право на отримання такого автомобіля, та яка змінюватиметься у процентному відношенні відповідно до зміни до зміни поточної ціни нової моделі/нового автомобіля. Для цілей цієї статті різниця в ціні розраховується один раз, виходячи з поточної ціни автомобіля, вказаного в Додатку №1 до Угоди, що діяла на момент проведення останнього асигнаційного акту, на якому надавалося право на отримання такого автомобіля, і з поточної ціни нової моделі, що діє в наступному за вказаним актом місяці.

Відповідно до п.11.1 ст.11 додатку №2 до угоди « якщо протягом строку дії Угоди виробник та/або імпортер та/або дистрибютор здійснить заміну або припинить імпортувати або виробляти, або продавати модель Автомобіля, зазначену у Додатку №1, АІСЕ зобовязується замінити її, відповідно, новою моделлю або іншим автомобілем. Якщо поточна ціна автомобіля збільшиться, зазначеного в додатку №1 до Угоди, нова Поточна ціна буде дійсною для розрахунку Повного внеску, який мають сплачувати всі Учасники групи.

Відповідно до листа ТОВ « ОСОБА_8 Груп» від 26.04.2012 року з травня 2012 року постачання автомобілів ОСОБА_7 у кузові Т-250 закінчено у звязку з припиненням виробництва автомобілів (а.с.15). У звязку з чим на підставі п.11.1 ст.11 Додатку №2 до Угоди №201215, з метою мінімізації фінансових витрат ОСОБА_2 «АІСЕ Україна» змінено автомобіль ОСОБА_7 у кузові Т-250 на автомобіль ЗАЗ VIDA модифікації В4LM514, яка на момент заміни коштувала дешевше за замінюваний автомобіль - 90880,00 грн. Оскільки різниця вартості автомобілів ОСОБА_7 та ЗАЗ VIDA не перевищувала 10%, з червня 2012 року для розрахунку щомісячних внесків використовувалася поточна ціна автомобіля ЗАЗ VIDA.

Як зазначив позивач ОСОБА_2 «АСЕ Україна» в період з червня 2009 року по травень 2014 року ОСОБА_3 на виконання умов угоди було сплачено 76,5761% від ціни автомобіля та 73 із 100-та щомісячних внесків на оплату послуг Позивача. Розмір боргу відповідача ОСОБА_3 перед позивачем за Угодою складає: щомісячні чисті внески - 23,4239% ( 100%- 76,5761% = 23,4239%) від поточної ціни автомобіля, актуальної в травні 2014 року, яка становить 123400 грн. Щомісячні внески в оплату послуг - 27 внесків із 100-та ( 100-73 =27 внесків.)

Заборгованість за угодою складає: щомісячного чистого внеску: 123900,00 грн. х 23,4239 = 29022,11 грн. та щомісячні внески в оплату послуг:123900,00 грн. х 0,35 +20% ПДВ) х 27 внесків = 14050,26 грн. Всього заборгованість за угодою складає 29022,21 грн. + 14050,26 грн. = 43072,47 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_2 «АІСЕ Україна» не нараховувала на заборгованість ні відсотки, ні пеню.

Згідно свідоцтва про смерть серії І-КИ № 576232, виданого 29 травня 2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Павлограду реєстраційної служби Павлоградського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_3 помер 29 травня 2014 року, про що зроблено відповідний актовий запис № 654.

Згідно відповіді ОСОБА_9 Павлоградської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області від 23.06.2016 року за вих. № 2868/02-14, після смерті ОСОБА_3 ОСОБА_9 Павлоградської державною нотаріальною конторою, було видано свідоцтво про право на спадщину за законом від 08 вересня 2015 року за реєстровим номером 2-1572 на 1/2 частку квартири №34 у житловому будинку №10, що знаходиться по вул. Войнової у місті Павлограді, Дніпропетровської області, на імя спадкоємиці за законом на ім'я дружини ОСОБА_10.

Суд не приймає до уваги доводи позивача за зустрічним позовом щодо нерозривності пов'язаних з особою боржника зобов'язань ОСОБА_3 за угодою, оскільки згідно статті 1219 Цивільного кодексу України, передбачено перелікправ та обов'язків особи, які не входять до складу спадщини, це: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбаченістаттею 608цього Кодексу.

З аналізу вказаних статей вбачається, що у разі смерті фізичної особи - боржника за зобов'язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво, в порядку спадкування обов'язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника в зобов'язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Зазначена правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 17 квітня 2013 року № 6-18цс13, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для усіх судів України.

З роз'яснень, які містяться в п.32 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" при вирішенні спорів щодо виконання зобов'язань за кредитним договором у випадку смерті боржника/позичальника за наявності поручителя чи спадкоємців суди мають враховувати, що з огляду на положенняст.1282 ЦК Україниспадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому спадкоємці несуть зобов'язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя. Інші нараховані зобов'язання фактично не пов'язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.

Згідно зі ст. ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщина) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.1ст.1282 ЦК Україниспадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Таким чином, судом встановлено, що до ОСОБА_1 перейшли права та обов'язки за угодою № 218435 тадодатками до неї.

Щодо заявлених позовних вимог ОСОБА_1 за зустрічною позовною заявою про визнання недійсної угоди №218435 від 21.05.2009 року укладеної між ПАТ "АІСЕ Україна" та ОСОБА_3 у звязку з порушенням прав споживача наданих послуг та обманом зі сторони позивача.

Відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, вибору контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв, ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України) .

Свобода договору означає можливість сторін вільно визначити зміст договору, який вони укладають і формують його конкретні умови.

Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства ( ч.1 ст.628 ЦК України).

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність ( п.6 ч.1 ст.3 ЦК України).

Відповідно до ч.1,2 п. 5 ч.3 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється, а правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3,5 та 6 ст.203 цього Кодексу.

Отже, вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, належить встановити наявність саме тих обставин, з якими закон повязує недійсність правочинів, зокрема: відповідність змісту правочину вимогам Цивільного Кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правоздатність сторін правочину, свободу волевиявлення учасників правочину та відповідність волевиявлення їх внутрішній волі; спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що зумовлені ним.

Згідно до ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона забезпечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Судом встановлено, що спірна угода підписана представником ЗАТ "АІСЕ Україна" та ОСОБА_3, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, ОСОБА_3 на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірної угоди та в подальшому виконував його умови, що підтверджується відповідними платіжними документами.

Як вбачається із матеріалів справи, укладаючи Угоду № 218435 та Додатки до неї, ОСОБА_3 був ознайомлений з усіма його істотними умовами, про що свідчить його підпис на правочині. При цьому будь-яких застережень з його боку стосовно того, що він не згоден з якимось пунктом цієї угоди зроблено не було, тобто всі пункти на той час його повністю влаштовували. Окрім того, статтею 11 Угоди визначено, що учасник заявляє, що отримав усі необхідні конкретно викладені пояснення від представника ЗАТ "АІСЕ Україна", уважно прочитав та зрозумів Угоду та Додатки до неї, що засвідчує своїм підписом.

Отже, умови надання ОСОБА_3 послуг на підставі Угоди та інформація про ці послуги викладені досить детально і ясно в Угоді та Додатках до неї. ОСОБА_3 мав повну і достовірну інформацію про послуги та порядок їх надання, що спростовує посилання позивача за зустрічним позовом про введення його в оману.

Також суд приймає до уваги, що додатковою гарантією повного усвідомлення кожним учасником своїх прав та обовязків за Угодою виступає п.16.7 ст.16 додатку №2 до Угоди, відповідно до якого, якщо учасник виявить бажання розірвати Угоду та відмовитись від подальшої участі в системі АВТОПЛАН протягом 7 календарних днів від дати підписання Угоди, такому учаснику повертається вся сума коштів, внесена ним на рахунок ЗАТ "АІСЕ Україна". Крім того отримання ОСОБА_3 автомобіля ОСОБА_7 (державний номер НОМЕР_1) є свідченням того, що він мав вичерпну інформацію про отриманий автомобіль і така інформація була достатньою для того, щоб стати його власником.

Крім цього, суд не приймає до уваги доводи позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 щодо несправедливості умов угоди та введення ОСОБА_3 в оману, в частині збільшення сплати щомісячних внесків та сплати відсотків у разі збільшення ціни на автомобіль, неповідомлення про можливі ризики, оскільки відповідно до п. 5.7 додатку № 2 до угоди № 218435, який підписаний ОСОБА_3, сторони дійшли згоди, що ЗАТ "АІСЕ Україна" зобов'язується розраховувати складові повного внеску для учасників, які одержали право на отримання автомобіля та учасників, які його ще не одержали, на основі поточної ціни автомобіля, повідомленої виробником та або його імпортером та/або дистриб'ютором на відповідний місяць.

Суд також приймає до уваги, що ОСОБА_3 оплачувалися (акцептувалися) квитанції на сплату щомісячних внесків, розрахованих відповідно до Поточної ціни автомобіля, в тому числі і більшої за ту, яка визначена у додатку №1, доказів про звернення ОСОБА_3 до відповідача про незгоду із способом визначення розмірів щомісячних внесків передбачених угодою суду не надано.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Виходячи із вищевикладеного та оцінюючи докази в їх сукупності суд приходить до висновку, що при укладанні Угоди між №218435 між ЗАТ "АІСЕ Україна" та ОСОБА_3 не було допущено неправомірних і незаконних дій. При укладенні угоди, а також у подальших відносинах з ОСОБА_3 відповідач ОСОБА_2 "АІСЕ Україна" діяв в рамках закону та керувався умовами Угоди, ОСОБА_3 мав уявлення як про предмет угоди, так і про його умови; ніякі права позивача при підписанні та виконанні Угоди не були відповідачем порушені; Угода укладена у відповідності з законодавством України, а тому не вбачає законних підстав для задоволення позовних вимог за зустрічним позовом.

Щодо заявлених позовних вимог ОСОБА_2 "АІСЕ Україна" за основним позовом про стягнення заборгованості зі спадкоємця.

Відповідно дост.526 ЦК Українизобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Підстави припинення зобов'язань визначені у ст.ст. 598-609 ЦК України.

Так, згідно зіст.598 ЦК Українизобов'язання припиняються частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Згідно до ст.ст. 10, 60ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів.Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Позивачем наведений в позові розрахунок заборгованості, який суд в сукупності з обсягом досліджених письмових доказіввважає належним чином не обґрунтованим, так позивач зазначає, що ОСОБА_3 протягом червня 2009 року по травень 2014 року здійснив 73 платежа із належних 100 та сплатив 76,5761% щомісячних чистих внесків від поточної ціни автомобіля актуальної в червні 2014 року.

Одна, як вбачається із матеріалів справи, квитанцій про оплату після смерті ОСОБА_3 з червня 2014 року до 26.12.2014 року на користь позивача щомісячно сплачувалися рахунки: 17.06.2014 року 2064,11 грн.; 16.07.2014 2041,75 грн.; 21.08.2014 року 2108,85 грн.; 13.09.2014 2108,85 грн.; 31.10.2014 року 2220,67 грн.; 26.11.2014 року 2220,67 грн.; 26.12.2014 року 2220,67 грн., а всього сплачено: 14985,57 грн. (а.с.71, 71 зв., 72).

Позивачем не надані суду для дослідження копії всіх чеків, по яким ОСОБА_3 сплачувалися платежі по системі зазначеній в листах Автоплан, яка кожного місяця автоматично розраховувалась в системі банку для сплати, а як зазначає позивач таких платежів було 73 і по яким, як зазначає позивач, проведено оплату ОСОБА_3 Також не надано прайс - листа постачальника щодо вартості в червні 2014 року автомобіля марки ЗАЗ VIDA в розмірі 123900 грн., ціна якого використовується для розрахунку щомісячних внесків.

Відповідно дост. 58 ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.2ст.59 ЦПК Україниобставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Разом з цим, доводи представника позивача щодо розміру заборгованості ОСОБА_3 перед ОСОБА_2 "АІСЕ Україна" суд вважає необґрунтованими та недоведеними, оскільки у матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження існування заборгованості за ОСОБА_3 на момент звернення ОСОБА_2 "АІСЕ Україна" з позовом до суду, а тому суд не вбачає законних підстав для задоволення позовних вимог позивача за основним позовом.

Відповідно до ст.88 ЦПК України оскільки в задоволенні позовних вимог позивачам відмовлено то судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись: Законом України "Про захист прав споживачів", ст. ст. 1216, 1218, 1281,1282 ЦК України, ст. ст.3,7,10, 11, 58, 59, 60,88,169,212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства АІСЕ Україна до ОСОБА_1 про стягнення боргу відмовити.

У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "АІСЕ Україна" про визнання угоди недійсною - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Л.П. Слюсар