open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

Справа № 539/29/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2017 року Лубенський міськрайонний суд

Полтавської області

В складі: головуючого судді - Жаги Е. Г.

при секретарях судового засідання - Гусак А.О., Шрейтер С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лубни цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товаритства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Авто Лайф» про захист прав споживача шляхом визнання недійсним договору та стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Товаритства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Авто Лайф» про захист прав споживача шляхом визнання недійсним договору та стягнення коштів.

Позов мотивує тим, що 14 листопада 2016 року він уклав письмовий договір фінансового лізингу №1693 з ТОВ«Лізингова компанія «Авто Лайф».

На виконання умов договору та згідно виставленого йому відповідачем рахунку ним того ж дня на рахунок відповідача було перераховано 40 400 грн.

Вважає, що під час укладення договору були порушені вимоги чинного законодавства та його права як споживача.

Договір лізингу був укладений без наявності у відповідача ліцензії, його положення є несправедливим по відношенню до нього, як до споживача, а тому прохав визнати договір недійсним. Крім того, відповідно до діючого законодавства даний договір мав бути посвідчений нотаріально, що не було виконано сторонами, а тому він прохає суд визнати договір нікчемним, стягнути з відповідача на його користь всі передані по ньому кошти.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 заявлені позовні вимоги підтримали, прохали їх задовольнити. Окрім того позивач пояснив, що мав намір взяти в лізинг інше майно, а саме, трактор та комплектуючі, а в договорі зазначено зовсім інший транспортний засіб - автомобіль. Після звернення до відповідача йому було відмовлено в поверненні коштів та заміні предмета лізингу, що є явним обманом позивача.

Відповідач - ТОВ «Лізингова компанія «Авто Лайф» в судове засідання свого представника не направив, проте в запереченні на позовну заяву, яке надійшло на адресу суду 07.02.2017 року(а.с.16-23), прохав відмовити позивачу в задоволенні позову та розглядати справу без участі представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та його представника, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участи у справі.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг», за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимогам ЦК України.

Частина перша ст. 203 ЦК України, встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Судом було встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач - ТОВ «Лізингова компанія «Авто Лайф» 14 листопада 2016 року уклали між собою договір Фінансового лізингу №1693. Позивач підписав даний договір з додатками до нього та того ж дня на рахунок відповідача позивачем було перераховано 40 400 грн., що підтверджується рахунком та заявою на переказ готівки №102/з1 від 14 листопада 2016 року (а.с.8).

Предметом вищевказаного договору згідно п.1.1 є транспортний засіб зазначений у даній статті - автомобіль KIA Comfort з об'ємом двигуна 1.6, вартістю 15 215,21 доларів США, що на дату укладання договору згідно обмінного курсу долара США до української гривні становив 400 160 гривень.

Відповідно до умов вказаного договору відповідач - лізингодавець зобов'язувався придбати та передати на умовах фінансового лізингу у користування майно автомобіль KIA Comfort з об'ємом двигуна 1.6.

Як вбачається з укладеного між сторонами договору, а саме п. 8.1 - сторони погоджуються, що лізингові платежі та інші платежі, що мають бути сплачені за цим договором на користь лізингодавця, відображають справедливу вартість предмета лізингу та забезпечують отримання лізингодавцем суми, очікуваної станом на дату виконання договору відповідно до чинного курсу обміну долара США до української гривні за готівковими операціями, встановленого КБ "Райффайзен Банк Аваль" при продажу долару, станом на дату, коли кожен платіж підлягає оплаті.

Відповідно до п. 10.1 договору передбачено, що лізинговий платіж це платіж, що сплачується кожного місяця лізингоодержувачем на користь лізингодавця відповідно до графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Додаток № 3 до договору).

Відповідно до п. 8.5 договору всі планові платежі, які визначаються у Додатку № 1 та Додатку № 3 до даного Договору сплачуються лізингоодержувачем згідно вказаних додатків на підставі рахунків виставлених лізиногодавцем. Планові платежі зараховуються лізингодавцем згідно обмінного курсу долара США до української гривні на фактичну дату зарахування платежу на рахунок лізингодавця.

Відповідно до п. 10.1 договору передбачено, що лізинговий періодичний платіж це платіж, що сплачується кожного місяця лізингоодержувачем на користь лізингодавця відповідно до графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів. Кожний лізинговий платіж включає відсотоки за користування обсягом фінансування в розмірі 21 % річних на залишок частини від обсягу фінансування; - частина від обсягу фінансування (сума яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу); - комісія за супроводження договору в розмірі 7 %.

Згідно п. 16.12 - додатки до договору фінансового лізингу є невід'ємною частиною даного договору. А п. 17.2 вказує, що підписання цього договору та додатків до нього є свідченням факту ознайомлення, розуміння сторонами та згоди сторін з усіма визначеннями, умовами та змістом договору та додатків до нього.

Згідно ст. 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві стороні власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір до є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України "Про фінансовий лізинг", істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до Договору фінансового лізингу, укладеного між сторонами, лізинговий платіж - включає всі види платежів, передбачених даним договором .

Відповідно до ч. 2 ст. 627 ЦК України, у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Згідно ст.6 Закону України "Про фінансовий лізинг", договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є : предмет лізингу, строк на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу), розмір лізингових платежів, інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою- третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК Кодексу, а саме, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, а волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, та правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відносини, що виникають у зв'язку з договором лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку та Законом України "Про фінансовий лізинг" (частина 2 статті 806 ЦК України та частина 1 статті 2 Закону України "Про фінансовий лізинг"').

За договором лізингу майновий інтерес лізингодавця полягає у розміщенні та майбутньому поверненні з прибутком грошових коштів, а майновий інтерес лізингоодержувача - в можливості користуватися та придбати предмет лізингу у власність.

Відповідно до ст.16 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом та інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" визначено поняття фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - підприємцями.

Тобто, чинним законодавством чітко передбачено, що послуги з фінансового лізингу можуть надаватися тільки юридичною особою, що має статус фінансової установи.

Частинами 1 та 2 ст.7 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" передбачено, що юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов'язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ. У разі, якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій.

Згідно п.3 ч.1 ст.9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", відповідно до спеціальних законів господарська діяльність із надання фінансових послуг підлягає ліцензуванню.

Господарською діяльністю в розумінні вказаного Закону є будь-яка діяльність, у тому числі підприємницька, юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців, пов'язана з виробництвом (виготовленням) продукції, торгівлею, наданням послуг, виконанням робіт.

Враховуючи положення зазначених вимог чинного законодавства України, послуги з фінансового лізингу ТОВ "Лізингова компанія "Авто Лайф" має право здійснювати лише за умови набуття ним статусу фінансової установи та отримання відповідних ліцензій, але, як встановлено судом, станом на дату укладання сторонами договору фінансового лізингу №1693 ТОВ "Лізингова компанія "Авто Лайф" не мала статусу фінансової установи, не мала ліцензії на здійснення діяльності з надання фінансових послуг, у зв'язку з чим не мала права на здійснення діяльності з надання будь-яких фінансових послуг.

Таким чином, відсутність у відповідача статусу фінансової установи та ліцензії на здійснення діяльності з надання послуг фінансового лізингу унеможливлює виконання умов договору фінансового лізингу з боку ТОВ "Лізингова компанія "Авто Лайф".

Відповідно до ч.1 ст.227 ЦК України, правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Договір фінансового лізингу є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Частиною 2 ст.80б ЦК України передбачено, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст. 799 ЦК України, договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до п.3.12 глави 5 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року, договори лізингу транспортних засобів за участю фізичної особи посвідчуються нотаріусами з дотриманням загальних правил посвідчення договорів найму (оренди) та з урахуванням особливостей, установлених Цивільним кодексом України та Законом України "Про фінансовий лізинг".

Відповідно до п.8 Постанови КМУ від 7 вересня 1998 року №1388 державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є засвідченні підписом відповідної посадової особи, що скріплений печаткою, зокрема договір фінансового лізингу.

Умовою досягнення мети договору фінансового лізингу сторонами є сплата лізингоодержувачем лізингових платежів та отримання предмету фінансового лізингу у власність. Така процедура може бути реалізована лізингоодержувачем лише після державної реєстрації (перереєстрації) транспортного засобу на підставі заяви власника у порядку, визначеному Постановою КМУ від 7 вересня 1998 року №1388, тобто на підставі угоди, до форми укладення якої розповсюджується вимога щодо нотаріального посвідчення.

Відповідно до ч.1 ст.220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Беручи до уваги вищевикладене, договір фінансового лізингу №1693 від 14 листопада 2016 року є нікчемним з підстав, визначених положеннями ч.1 ст.220 ЦК України, так як він нотаріально не посвідчений.

Вказана правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 16.12.2015 по справі № 6-2766цс15, яка відповідно до положень ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для застосування при розгляді аналогічних справ.

Також судом встановлено, що спірний договір не відповідає положенням ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", що містять самостійні підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

Відповідно ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів", у разі визнання окремого положення договору несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути визнано недійсним або змінено, а не сам договір.

У разі коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому.

Відповідно до ч.2 ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів", умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Згідно ч.3 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору.

Пунктом 12.1 Договору фінансового лізингу №1693 від 14 листопада 2016 року передбачено, що у випадку розірвання договору лізингоодержувачем лізингодавець повертає сплачені кошти з вирахуванням штрафу за дострокове розірвання - 40 % від сплаченої суми авансового платежу. У такому випадку комісія за організацію договору лізингоодержувачу не повертається. При цьому незалежно від призначення платежу вказаного у банківській квитанції на оплату, даний платіж розцінюється як комісія.

Законом України "Про захист прав споживачів" передбачено повернення суми авансових платежів з вирахуванням штрафу за дострокове розірвання договору. Цією нормою до несправедливих умов договору віднесено надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору, а спірним пунктом договору передбачено право лізингодавця не повертати лізингоодержувачу комісію за організацію договору, що порушує принцип добросовісності, призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків і завдає шкоди споживачеві, а тому зазначена у пункті 12.1 умова договору є несправедливою в розумінні статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів".

Вказана правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 19.10.2016 по справі №6-1551цс16, яка відповідно до положень ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для застосування при розгляді аналогічних справ.

Беручи до уваги вищевикладене, суд приходить до переконання, що Договір фінансового лізингу №1693 від 14 листопада 2016 року є несправедливим, у зв'язку з чим підлягає визнанню недійсним, а кошти, сплачені позивачем по даному договору лізингу, підлягають поверненню йому у повному обсязі.

Відповідно до ст.236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Крім того, згідно пункту 4 частини першої статті 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою (пункт 11-1 статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

Відповідно до частини першої статті 227 ЦК України, правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Судом не встановлено наявності ліцензії у відповідача для здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб, що свідчить про відсутність такого дозволу (ліцензії), та що суперечить вимогам законодавства.

На підставі ст. 88 ЦПК України, судовий збір підлягає стягненню з відповідача в дохід держави в сумі 1280 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215, 218, ЦПК України, ст.ст. 215, 220, 227, 236, 509, 682, 638, 806, ЦК України, ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», Законом України "Про фінансовий лізинг" суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товаритства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Авто Лайф» про захист прав споживача шляхом визнання недійсним договору та стягнення коштів задовольнити.

Визнати недійсним договір №1693, укладений 14 листопада 2016 року між ТОВ «Лізингова компанія «Авто Лайф» та ОСОБА_1.

Стягнути з ТОВ «Лізингова компанія «Авто Лайф» на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 40 400 (сорок тисяч чотириста) гривень.

Стягнути з ТОВ «Лізингова компанія «Авто Лайф» на користь держави 1280 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя Лубенського

міськрайонного суду Жага Е. Г.

Джерело: ЄДРСР 66999775
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку