Справа № 761/36400/16-ц

Провадження № 2/761/1974/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2017 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді: Волошина В.О.

при секретарі: Савенко О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Телемережа «Уніка - ТV» до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, ОСОБА_1 про захист честі, гідності, ділової репутації, -

в с т а н о в и в:

В жовтні 2016р. позивач ТОВ «Телемережа «Уніка - ТV» звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом (а.с. 13-16) до відповідачів: Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення (далі по тексту - відповідач 1), ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач 2), в якому просив суд:

- зобов'язати відповідача 2 спростувати поширену ним неправдиву інформацію щодо позивача (телеканал «Планета») та його власників на «5 каналі» у програмі «Рандеву» з ОСОБА_2, на телеканалі Newsone та на черговому засіданні комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформаційної політики;

- зобов'язати відповідача 1 спростувати поширену інформацію щодо позивача (телеканал «Планета») та його працівників: на «5 каналі» у програмі «Рандеву» з ОСОБА_2, на телеканалі Newsone та на черговому засіданні комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформаційної політики.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 07 вересня 2016р. на засіданні комітету Верховної Ради України, як вважає позивач після відвідування відповідачем 2 парламентського буфету, останній розповсюдив наступну інформацію: «… російська - слов'янська - арійський канал, как они пишут! Включіть їх і подивіться, вони на кожному кроці кричать: єдиний канал який транслюється в кабельних системах Севастополя. Виходці з Севастополя! Вони кричать: Бей жидов спасай Россию! Евреи сволочи, евреи есть рабы, евреи и так далі эээ мы уничтожали! Да это сто відсотків! Это сто відсотків! Это сто відсотків!».

В подальшому відповідач 2, як вважає позивач під дією алкоголю 10 вересня 2016р. в телевізійній передачі «Рандеву» на «5 каналі» з ведучою ОСОБА_2 розповсюдив наступну інформацію: «… Єдиний український канал в кабельних мережах Криму, Севастополя… Власники Севастопольці!... Вони називають себе слов'яно - арйським каналом, йде пропаганда - бей жидов спасай Россию! Евреи, виноваты евреи, Изариль і так даліє… Останнє, порушення помітили там «Сварожичи» - які вони роздають гроші, і знову ж таки закликають там, с отетімі гоямі не иметь дела, ну это знаєте это бред которій есть!...Ізраїль там це знищує жидів ну це взагалі заговор масонський, це доречі на передодні ювілею «Баб'єго яра»,… я звернувся до наших правоохоронних органів, кажу, хлопці, шановні колеги, дивіться йде заклик до війни! Шо робити?... ».

На думку сторони позивача, вищезазначена інформація відносно нього є неправдивою, образливою, оскільки впливає на ділову репутацію позивача, як юридичної особи та на честь і гідність його працівників, звинувачуючи позивача у вчиненні низки кримінальних правопорушень, расової ворожнечі.

З метою захисту порушеного права, позивач вимушений був звернутися до суду з вказаним позовом.

В судовому засіданні представники позивача, заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі, з підстав, які зазначені в позові, просили суд позов задовольнити.

Відповідачі, 1, 2, про час та місце розгляду справи були повідомлені в установленому законом порядку, відповідачем 1, були направлені на адресу суду письмові заперечення на позов, з зазначенням, що особа не може бути притягнута до відповідальності за оціночні судження, а також те, що позивач не позбавлений можливості надати відповідь, коментар відповідно до ст. ст. 64, 65 Закону України «Про телебачення і радіомовлення». В судові засідання відповідачі 1, 2 своїх представників не направили, судом визнано неявку представника відповідача 1 не поважною.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

У відповідності з ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

В свою чергу ст. 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Разом з тим відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Згідно з ст. 5 Закону України «Про інформацію» реалізація права на інформацію громадянами, юридичними особами і державою не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач наголошував, що відповідачем 2, як посадовою особою відповідача 1, було розповсюджено недостовірну інформацію, шляхом виступу на телебаченні, а саме 07, 10 вересня 2016р. на засіданні комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформаційної політики а також в ефірі телепрограми «Рандеву» на «5 каналі» та на телеканалі «Newsone».

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 15 Постанови «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009р. за № 1, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Так, в судовому засіданні представники позивача зазначали, що відомості, які позивач просить визнати такими, що не відповідають дійсності порушують його ділову репутацію, були поширені відповідачем 2, проте позивачем не підтверджено поширення зазначеної інформації жодним чином. Диски, які, стороною позивача було надано, в якості доказів і приєднано до матеріалів справи, із записом, суд не може прийняти до уваги та вважати його належним доказом, оскільки він є не офіційними записами наданими, телеканалами, через який, як стверджує позивач, було поширено зазначену інформацію, крім того дані записи не дають можливості встановити час, дату виходу програм в ефір, перевірити достовірність інформації, наявність редакційного монтажу тощо. Крім того, в судовому засіданні встановлено, що в позасудовому порядку сторона позивача не зверталась з запитами про отримання копій вищенаведених сюжетів. Як і не було надано стороною позивача стенограму засідання комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформаційної політики, на якому, як вважає сторона позивача відповідачем 2 було поширено недостовірну інформацію відносно позивача.

У відповідності з ч. 1, 2 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 59 ЦПК України).

Протягом всього часу розгляду справи в суді, стороною позивача не було надано суду доказів на підтвердження того, що інформація, яку як вважає позивач була поширена відповідачем 2 є недостовірною, при цьому посилання сторони позивача, що обов'язок по доказуванню достовірності інформації покладається на особу, яка її поширила є помилковим, оскільки положення ч. 3 ст. 277 ЦК України було виключено на підставі Закону України № 1170-VII від 27 березня 2014р.

Відповідно до ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та Протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції, кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров'я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Як зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини (справи Лінгенса, Де Гаєс і Гійзельс, Гудвіна, Прагер і Обершлік) свобода вираження поглядів, гарантована п. 1 ст. 10, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання п. 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе.

Частинами 1, 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та

доведенню їх правдивості.

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов'язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що стороною позивача не було доведено факту поширення недостовірної інформації відносно позивача та те, що зазначена інформація є недостовірною, а тому у суду відсутні підстави для задоволення вимог позивача.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 57 - 60, 88, 169, 179, 208, 209, 212 - 215, 218, 223, 294 ЦПК України; ст. ст. 3, 32, 34, 62, 68 Конституції України; ст. ст. 201, 277 ЦК України; ст. 30 Закону України «Про інформацію»; ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та Протоколів № 2, 4, 7, 11 до цієї Конвенції; Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009р. за № 1, суд, -

в и р і ш и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Телемережа «Уніка - ТV» до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, ОСОБА_1 про захист честі, гідності, ділової репутації - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: