Справа № 450/544/15-ц Провадження № 2/450/64/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2017 р. Пустомитівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Данилів Є.О.

при секретарі Курпіта П.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Банк Форум» про визнання кредитної лінії невідновлювальною,-

встановив:

04.03.2015 року до Пустомитівського районного суду Львівської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ПАТ «Банк Форум» про визнання кредитної лінії невідновлювальною. У позовній заяві, з урахуванням уточнених позивачем позовних вимог, позивач просить суд визнати кредитну лінію, відкриту ОСОБА_1 АКБ «Форум» (правонаступником якого є ПАТ «Банк Форум») на підставі кредитного договору № 0032/07/6.10-СЬ від 05.07.2007 р., невідновлювальною.

Позивач у позовній заяві як на підстави для задоволення заявлених позовних вимог покликається на наступні обставини:

Кредитний договір № 0032/07/6.10-СL від 05.07.2007 р. укладений між сторонами на умовах невідновлювальної кредитної лінії. Відповідач зазначеної обставини не визнає, тому позивач змушений у звертатися до суду з позовом про визнання зазначеної обставини, оскільки така обставина має значення для погашення заборгованості за вказаним кредитним договором.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, проте подав суду письмову заяву у якій просить суд розглядати цивільну справу без його участі, уточненні позовні вимоги підтримує позов просить задоволити.

Представник відповідача ПАТ «Банк Форум» у судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив. У процесі судового розгляду справи, заявлені позивачем позовні не визнавав.

Згідно ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснюється.

Проаналізувавши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, судом встановлено наступні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи:

05.07. 2007 року між АКБ «Форум», правонаступником якого є ПАТ «Банк Форум» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 0032/07/6.10-CL. Відповідно до п.1.1 банк відкриває позичальнику кредитну лінію на споживчі цілі з лілітом кредитування 75 000,00 дол. США. Згідно п. 1.2 Договору кредитні кошти надаються строком по 04.07.2017 р. Згідно п. 3.1.1 банк зобов'язаний на умовах, передбачених п. 2.2 Договору, в межах ліміту, що передбачений п. 1.1 Договору, надавати Позичальнику кредитні кошти шляхом їх перерахування за наданими Позичальником платіжними документами, або видачі готівкою відповідно до заявки Позичальника. Згідно з п. 2.3 Договору ліміт кредитування за кредитною лінією зменшується згідно з графіком (Додаток 1 до Договору), який є невід'ємною частиною Договору. Відповідно до п. 3.3.2 Договору Позичальник зобов'язаний повертати кредитні кошти згідно з п. 2.3 цього Договору. Не пізніше строку, визначеного п. 1.2 цього Договору, повернути Банку всю суму наданих кредитних коштів, сплачувати проценти за користування кредитними коштами.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 18.12. 2014 року у справі № 450/3100/12 за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" до ОСОБА_1, третьої особи Управління Національного банку України у Львівській області про стягнення заборгованості за кредитним договором, яке набрало законної сили відповідно до ухвали Апеляційного суду Львівської області від 02.07. 2015 року, залишеною без змін ухвалою ВССУ від 21.10. 2015 року, крім іншого, встановлено, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 0032/07/6.10-CL від 05.07.2007 року, між АКБ «Форум», правонаступником якого є ПАТ «Банк Форум» та ОСОБА_1 та ПП «Асторія» було укладено іпотечний договір від 05.07.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Колодій О.Я., згідно умов п. 1.2. якого в іпотеку було передано нежитлові приміщення загальною.

Відповідачем вимоги ухвали суд від 04.10. 2016 року, 29.11. 2016 року про витребування для огляду кредитної справи за Кредитним договором № 0032/07/6.10-CL, укладений 05.07. 2007 року між АКБ «Форум» та ОСОБА_1 та Додатковою угодою № 1 від 12.11.2008 р. не виконано, як і не не надано суду належним чином завіреної копії кредитної справи.

Із висновку економічного експертного дослідження спеціаліста у сфері банківської діяльності від 05.05. 2016 року, виконаний ТзОВ «Гал- світ», слідує таке:

при поновлювальній (відновлювальній) кредитній лінії кредит надається банком клієнту в межах встановленого ліміту кредитування, який використовується повністю або частинами і поновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. Про відкриття за кредитним договором поновлювальної кредитної лінії на виконання п. 2.1 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління Національного Банку України №168 від 10.05.2007 р., повинно бути безпосередньо вказано у кредитному договорі. Однак, якщо така вказівка відсутня, то про те, що позичальнику відкрита поновлювальна (відновлювальна) кредитна лінія, свідчать такі умови кредитного договору: кредитодавець надає позичальнику кредити (транші) в межах ліміту кредитування та в межах строку, на який для цього позичальника відкривалася кредитна лінія, таким чином, що після повернення позичальником отриманих за договором кредитних коштів повністю або в частині він знову має право отримувати кредити в межах визначеного договором ліміту кредитування; повернення позичальником протягом строку користування кредитною лінією частини кредиту збільшує (поновлює) доступний для позичальника залишок ліміту кредитної лінії; надання кожного наступного траншу кредитних коштів здійснюється в межах ліміту кредитування за письмовою заявою позичальника за умови наявності в кредитодавця вільних фінансових ресурсів; протягом всього строку дії кредитного договору розмір заборгованості позичальника (ліміт заборгованості) за кредитом (без урахування процентів, комісій тощо) не може перевищувати встановлену у цьому договорі суму (ліміт кредитування); у випадку задоволення кредитором заяви позичальника про надання йому наступного траншу кредитних коштів, сторони вносять відповідні зміни до графіка повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом шляхом оформлення додаткового договору, що є невід'ємною частиною кредитного договору (договору про відкриття кредитної лінії); у випадку дострокового повернення кредиту сторони вносять відповідні зміни до графіка повернення кредиту та сплати процентів з користування кредитом шляхом оформлення додаткового договору, що є невід'ємною частиною кредитного договору (договору про відкриття кредитної лінії).

Непоновлювальна (невідновлювальна) кредитна лінія передбачає надання траншами кредитних коштів, загальна сума яких за весь строк дії кредитного договору не може перевищувати встановлений ліміт. За непоновлювальними кредитними лініями після часткового або повного повернення кредитних коштів подальше (повторне) їх надання (нові транші у межах ліміту кредитування) не здійснюється. Про відкриття за кредитним договором непоновлювальної кредитної лінії на виконання п. 2.1 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління Національного Банку України №168 від 10.05.2007 р., повинно бути безпосередньо вказано у кредитному договорі. Однак, якщо така вказівка відсутня, то про те, що позичальнику відкрита непоновлювальна (невідновлювальна) кредитна лінія, свідчать такі умови кредитного договору: кредитодавець надає позичальнику кредити (транші) в межах ліміту кредитування та в межах строку, на який для цього позичальника відкривалася кредитна лінія, таким чином, що позичальник після повернення повністю або в частині отриманих за договором кредитних коштів не має права отримувати в межах визначеного договором ліміту кредитування наступні кредити, якщо їхня сума, включно з повернутими кредитними коштами, перевищуватиме ліміт кредитування; повернення позичальником протягом строку користування кредитною лінією частини чи всього кредиту не збільшує (не поновлює) доступний для позичальника залишок ліміту кредитної лінії; погашення основної суми кредиту позичальник зобов'язується здійснювати рівними частинами згідно з графіком, що додається до кредитного договору; позичальник зобов'язується повернути отримані в рахунок кредитної лінії кошти згідно з графіком погашення кредитної лінії з кінцевим терміном такого погашення до закінчення строку, на який кредитна лінія відкривалася; у випадку дострокового повернення кредиту сторони вносять відповідні зміни до графіка повернення кредиту шляхом оформлення додаткового договору, що є невід'ємною частиною кредитного договору (договору про відкриття кредитної лінії). У такому додатковому договорі сторони можуть або зменшити порівняно з визначеним лімітом кредитування суму, що підлягає до повернення позичальником, або скоротити строк повернення кредиту.

Кредитним договором № 0032/07/6.10-СL від 05.07.2007 р., укладеним між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Банк Форум», передбачено надання позичальникові кредитних коштів на умовах непоновлювальної кредитної лінії, що свідчить про можливість отримання позичальником разово або траншами за цим договором кредитних коштів у розмірі до 75 000 доларів США (ліміт кредитування) без права повторно отримати кредитні кошти у межах такого ліміту після повного чи часткового погашення боргу за кредитом. Повернення позичальником протягом строку користування кредитною лінією частини чи всього кредиту не поновлює доступний для позичальника залишок ліміту кредитної лінії, яка зменшується згідно з погодженим сторонами графіком, що одночасно слугує графіком погашення заборгованості позичальником за ануїтетною схемою. Крім того, у випадку досягнення позичальником ліміту кредитування Договір не передбачає ні право, ні обов'язок банку надавати наступні транші кредитних коштів в межах ліміту кредитування за заявою позичальника, який повністю чи частково повернув взятий кредит. Тому позичальник не має права, отримавши кредитні кошти на суму ліміту кредитування, претендувати на нові транші кредитних коштів у межах цього ліміту після повного чи часткового погашення основної суми кредитної заборгованості.

Конституційний суд України ухвалюючи рішення у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) справа № 1-26/2011 від 10 листопада 2011 року, рішення № 15-рп/2011 виходив із такого:

регулювання договірних цивільних відносин здійснюється як самостійно їх сторонами, так і за участю держави відповідно до положень Цивільного кодексу України (далі - Кодекс). Одним із фундаментальних принципів приватноправових відносин є принцип свободи договору, закріплений у пункті 3 статті 3 Кодексу. Разом з тим зазначена свобода є обмеженою - межі дії цього принципу визначаються критеріями справедливості, добросовісності, пропорційності, розумності. Держава сприяє забезпеченню споживання населенням якісних товарів (робіт, послуг), зростанню добробуту громадян та загального рівня довіри в суспільстві. Разом з тим споживачу, як правило, об'єктивно бракує знань, необхідних для здійснення правильного вибору товарів (робіт, послуг) із запропонованих на ринку, а також для оцінки договорів щодо їх придбання, які нерідко мають вид формуляра або іншу стандартну форму (частина перша статті 634 Кодексу). Отже, для споживача існує ризик помилково чи навіть унаслідок уведення його в оману придбати не потрібні йому кредитні послуги. Тому держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб'єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору. Тим самим держава одночасно убезпечує добросовісного продавця товарів (робіт, послуг) від можливих зловживань з боку споживачів.

У пунктах 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів" від 9 квітня 1985 року N 39/248 зазначено такі цілі: сприяти країнам у встановленні або подальшому забезпеченні належного захисту свого населення як споживачів; сприяти створенню структур виробництва і розподілу, здатних задовольняти потреби і запити споживачів; заохочувати високий рівень етичних норм поведінки тих, хто пов'язаний з виробництвом і розподілом товарів та послуг для споживачів; сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою всіх підприємств на національному і міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах; заохочувати створення ринкових умов, що надають споживачам більший вибір при нижчих цінах. При цьому уряди повинні розробляти, укріплювати та продовжувати активну політику захисту інтересів споживачів. Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної Асамблеї Ради Європи від 17 травня 1973 року N 543, зокрема, передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача. У Директиві 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року щодо несправедливих видів торговельної практики зазначається, що фінансові послуги через їхню складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов'язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і, таким чином, ефективного вибору. Для підтримання впевненості споживачів загальна заборона несправедливих видів торговельної практики однаковою мірою повинна застосовуватися до тих із них, що виникають як за межами контрактних відносин між торговцем та споживачем, так і під час виконання укладеного контракту (пункти 9, 13, 14 преамбули зазначеної Директиви). За змістом Директиви 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів важливим для забезпечення довіри споживачів є пропонування ринком достатнього ступеня їх захисту. При цьому в зазначеній Директиві відповідні права споживачів регламентуються на доконтрактній стадії, а також на стадії виконання кредитної угоди.

Згідно з частинами першою, третьою статті 1054 Кодексу за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити відсотки. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. Захист інтересів споживачів фінансових послуг є метою державного регулювання ринків фінансових послуг також відповідно до пункту 2 статті 19 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12 липня 2001 року N 2664-III (далі - Закон про фінансові послуги).

Згідно з положеннями пунктів 22, 23 статті 1 ЗУ «Про захист прав споживачів» (далі Закон) споживачем вважається фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції. За частиною першою статті 11 Закону між кредитодавцем та споживачем укладається договір про надання споживчого кредиту, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Частиною другою статті 11 Закону та абзацом шістнадцятим частини першої статті 6 Закону про фінансові послуги врегульовуються питання щодо відомостей, які кредитодавець має повідомити споживачеві до укладення договору споживчого кредиту, а статтею 56 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 7 грудня 2000 року N 2121-III (далі - Закон про банки) - щодо відомостей, які банк має надавати споживачеві як власному клієнту на його вимогу. У частині третій статті 11 Закону встановлено правила збору та використання інформації щодо споживача як на стадії укладення договору споживчого кредиту, так і в процесі його виконання.

Положення частин четвертої - одинадцятої статті 11 Закону передбачають такі права споживача, які за своїм змістом можливо реалізувати лише під час виконання договору споживчого кредиту. Зокрема, це право споживача протягом певного терміну відкликати згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин; не бути примушеним під час виконання кредитного договору сплачувати платежі, встановлені на незаконних засадах; достроково повернути споживчий кредит; не бути примушеним достроково повернути суму споживчого кредиту у разі незначних порушень договору; бути захищеним від суспільного поширення інформації про несплату боргу тощо. Права споживачів на стадії виконання кредитного договору передбачаються також положеннями статті 10561 Кодексу, частини четвертої статті 55 Закону про банки, частини другої статті 6 Закону про фінансові послуги, згідно з якими банкам заборонено в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами, за винятком випадків, встановлених законом. Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення Закону, які є предметом офіційного тлумачення у справі, спрямовані на захист прав споживачів кредитних послуг та збалансування цих прав з іншими суспільними цінностями, що захищаються публічною владою. Тому в аспекті конституційного звернення положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України слід розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Згідно з п. в), є) ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача.

Аналогічні вимоги до кредитодавця передбачені і підпунктами б) та в) п. 2.1 Постанови Правління Національного Банку України № 168 від 10.05.2007 р. «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» (далі - Правила), відповідно яких банки зобов'язані надати споживачу в письмовій формі (ст. 638 ЦК України ) інформацію про умови кредитування з прозорою розшифровкою деталізування істотних величин, зокрема про наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, у тому числі між зобов'язаннями позивача та відповідати не тільки за змістом суті закону, а і за даною формою Постанови НБУ.

Відомостей про вчинення відповідачем зазначений дій в частині, що стосується кредитної лінії, сторонами не представлено. Така обставина свідчить про порушення права позивача на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, що гарантоване п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно ч. 8 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Враховуючи, що умовами Кредитного договору № 0032/07/6.10-СL від 05.07.2007 р. не чітко визначено характеристики кредитної лінії (відновлювальна чи невідновлювальна); законом не встановлено обов'язковість застосування до такого виду договорів, як договір споживчого кредиту обов'язковість застосування відновлювальної кредитної лінії, тому суд прийшов до висновку, що кредитна лінія, відкрита ОСОБА_1 АКБ «Форум» (правонаступником якого є ПАТ «Банк Форум») на підставі кредитного договору № 0032/07/6.10-СL від 05.07.2007 р. є невідновлювальною.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону. Враховуючи те, що норми ч. 4 ст. 10 ЦПК України щодо обов`язку суду сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих ним повноважень судом створені належні умови для надання сторонами доказів, заявлення клопотань витребування додаткових доказів.

Відповідач зазначені вище встановлені законом права не реалізував, доказів які б свідчили про необґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог не представив, тому суд вважає, що позовні вимоги заявлені позивачем підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу у відповідності до вимог ч. 1 ст. 88 ЦПК України.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 57 - 61, ч. 1 ст. 88, 209, 212- 215, 218 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

позовні вимоги ОСОБА_1, - задоволити.

Визнати кредитну лінію, відкриту ОСОБА_1 АКБ «Форум» (правонаступником якого є ПАТ «Банк Форум») на підставі кредитного договору № 0032/07/6.10-СL від 05.07.2007 р., невідновлювальною.

Стягнути з ПАТ «Банк Форум» 487,20 грн. судового збору в дохід держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Львівської області через Пустомитівський районний суд, шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні в судовому засіданні в 10-денний строк з дня отримання копії цього рішення.

Суддя

. О. Данилів