ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2017Справа №910/6851/17

За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна»доПриватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС»провідшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 25000,00 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Усенко А.М. - представник за довіреністю;

від відповідача: Ніколаєв В.В. - представник за довіреністю.

Обставини справи:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна» (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» (надалі - відповідач) про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 25000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на підставі Договору добровільного комплексного автострахування: добровільного страхування наземного транспорту, водіїв і пасажирів від нещасних випадків на транспорті та відповідальності власників наземних транспортних засобів №06/6750040/0302/16 від 25.03.2016, внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплатив страхове відшкодування власнику автомобіля марки «Renault», реєстраційний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, якою є відповідач у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2017 порушено провадження у справі №910/6851/17 та призначено до розгляду на 29.05.2017; зобов'язано Моторне (транспортне) страхове бюро України надати відомості стосовно полісу №АК/4559864.

13.05.2017 від МТСБУ надійшла витребувана судом інформація.

12.05.2017 відповідач через відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив, оскільки позивачем не було надано висновку автотоварознавчого дослідження, щодо розрахунку вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу.

22.05.2017 від позивача через відділ діловодства суду надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі

Представник позивача в судовому засіданні 29.05.2017 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити.

У свою чергу представник відповідача в засіданні суду 29.05.2017 проти позову заперечив.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 29.05.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представників сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

25.03.2016 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Провідна» (страховик) та Приватним підприємством «Транс Волинь» (страхувальник) було укладено Договір добровільного комплексного автострахування: добровільного страхування наземного транспорту, водіїв і пасажирів від нещасних випадків на транспорті та відповідальності власників наземних транспортних засобів №06/6750040/0302/16, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем марки «Renault», реєстраційний номер НОМЕР_1, 2012 року випуску.

Договором визначено, що до страхових випадків відноситься зокрема ДТП, а вигодонабувачем є страхувальник.

Строк дії договору встановлено з 28.03.2016 по 27.03.2017.

01.08.2016 о 18 год. 00 хв. в м. Луцьку по пр. Волі, 2, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Renault», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_3 та автомобіля марки «Honda», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_4

За фактом вказаної ДТП водіями ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол) від 01.08.2016.

Як встановлено ст. 33.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання.

Аналогічна за змістом норма міститься у Правилах дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001.

Моторним (транспортним) страховим бюро України було встановлено відповідний зразок повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та за погодженням з Державною автомобільною інспекцією Міністерства внутрішніх справ України затверджено Інструкцію щодо заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.

Відповідно до цієї Інструкції у європротоколі зазначаються фактична дата, час та місце настання дорожньо-транспортної пригоди, інформація про страхувальника згідно з даними полісу та інше. Виправлення у повідомленні категорично забороняються та замість зіпсованого бланку заповнюється інший.

З відомостей, які містяться в повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол) убачається, що 01.08.2016 у м. Луцьку по пр. Волі, 2, ОСОБА_4, керуючи автомобілем марки «Honda», реєстраційний номер НОМЕР_2, під час руху в одному і тому ж напрямку та по одній і тій же смузі здійснив зіткнення із задньою частиною іншого транспортного засобу - автомобіля марки «Renault», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_3, внаслідок чого наслідок чого автомобілі зазнали пошкоджень.

При цьому судом встановлено, що європротокол складений обома учасниками ДТП у частинах, що стосуються інформації про транспортний засіб А та транспортний засіб В, не містить виправлень, у відповідних пунктах зазначено дату, час та місце дорожньо-транспортної пригоди, наявна схема ДТП, а також відсутні будь-які відмітки про наявність з боку сторін зауважень стосовно відомостей, які зазначені у даному європротоколі.

Відповідно до п. 13.1 Правил дорожнього руху водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі (п. 2.3 Правил дорожнього руху).

Суд зазначає, що схема дорожньо-транспортної пригоди та обставини при яких вона мала місце, свідчить про порушення водієм автомобіля марки «Honda», реєстраційний номер НОМЕР_2 (ОСОБА_4), вимог п. 13.1 Правил дорожнього руху, а відтак, про наявність вини останнього у ДТП.

Крім того, факт складання та підписання обома учасниками ДТП повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротоколу), вказує на наявність у водіїв транспортних засобів згоди щодо обставин її скоєння.

Отже, враховуючи вищенаведене та з урахуванням приписів чинного законодавства, суд приймає до уваги повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол) від 01.08.2016 як належний доказ вчинення ДТП за участю автомобіля марки «Renault», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_3 та автомобіля марки «Honda», а також як належний доказ наявності вини ОСОБА_4 у її скоєнні.

02.08.2016 власник застрахованого автомобіля марки «Renault», реєстраційний номер НОМЕР_1, звернувся до позивача із заявою №2300125223 про факт настання події, в якій повідомив про факт ДТП та просив виплатити страхове відшкодування на СТО згідно з направленням страховика.

Згідно з рахунком-фактурою №ПП-0010414 від 07.10.2016, виставленим СТО Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Renault», реєстраційний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП складає 29772,00 грн.

Позивач з урахуванням умов Договору добровільного комплексного автострахування: добровільного страхування наземного транспорту, водіїв і пасажирів від нещасних випадків на транспорті та відповідальності власників наземних транспортних засобів №06/6750040/0302/16 від 25.03.2016, склав страховий акт №2300125223 від 21.10.2016, згідно з яким пошкодження транспортного засобу автомобіля марки «Renault», реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок ДТП визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 25000,00 грн.

На підставі складеного страхового акту №2300125223 від 21.10.2016, позивач виконуючи свої зобов'язання за договором, сплатив суму страхового відшкодування в розмірі 25000,00 грн. на рахунок СТО ФОП ОСОБА_5, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №0045666 від 24.10.2016.

У подальшому Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна» зверталося до Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» (як до особи, відповідальної за завданий збиток) із заявою про відшкодування шкоди в порядку регресу/суброгації №03-17/855 від 24.01.2017, в якій просило здійснити грошове відшкодування в розмірі 25000,00 грн. Проте, відповідач страхове відшкодування не сплатив, у зв'язку з чим Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна» звернулося до Господарського суду міста Києва з даним позовом.

За змістом положень ч. 1 ст. 355 Господарського кодексу України об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.

Згідно зі ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника.

Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі №3-303гс15.

Отже, позивач, виплативши страхове відшкодування страхувальнику за договором майнового страхування, отримав від останнього права кредитора до особи, відповідальної за завдану шкоду.

З матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб автомобіль марки «Honda», реєстраційний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, знаходився під керуванням водія ОСОБА_4

Доказів того, що ОСОБА_4 не мав права керування транспортним засобом автомобілем марки «Honda», реєстраційний номер НОМЕР_2, матеріали справи не містять, а тому, враховуючи положення статті 62 Конституції України, що закріплюють принцип презумпції невинуватості особи, суд дійшов висновку, що дана особа керувала вищевказаним транспортним засобом на законних підставах.

Згідно зі ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина ОСОБА_4 повністю підтверджується матеріалами справи, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації автомобіля марки «Honda», реєстраційний номер НОМЕР_2, відшкодовується ОСОБА_4 як законним володільцем цього транспортного засобу.

Під час розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_6 уклала з Приватним акціонерним товариством «Страхова Група «ТАС» Поліс №АК/4559864 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом автомобілем марки «Honda», реєстраційний номер НОМЕР_2. За умовами вказаного полісу ліміт відповідальності ПрАТ «Страхова Група «ТАС» за шкоду, завдану майну становить 100000,00 грн., франшиза - 0 грн.

За приписами п.п. 1.1, 1.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхувальниками є юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу, а особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Таким чином, оскільки ОСОБА_4 експлуатував автомобіль марки «Honda», реєстраційний номер НОМЕР_2, на законних підставах, що встановлено вище, то відповідальність за шкоду, заподіяну майну внаслідок експлуатації цього автомобіля була застрахована відповідачем.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

При цьому за умовами п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Renault», реєстраційний номер НОМЕР_1, становить 29772,00 грн., а до позивача перейшло право зворотної вимоги в межах виплаченої суми - 25000,00 грн.

За таких обставин, враховуючи розмір права зворотної вимоги, який перейшов до позивача (25000,00 грн.), визначені полісом №АК/4559864 розміри лімітів відповідальності та франшизи (0 грн.), суд дійшов висновку, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 25000,00 грн.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, а його доводи щодо неврахування позивачем коефіцієнту фізичного зносу пошкодженого автомобіля спростовуються наступним.

Пунктом 7.38. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092 встановлено, що значення Е3 (коефіцієнт фізичного зносу) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки.

Отже, оскільки на момент ДТП (01.08.2016) строк експлуатації автомобіля марки «Renault», реєстраційний номер НОМЕР_1, 2012 року випуску, не перевищив 7 років, коефіцієнт його фізичного зносу дорівнює нулю, а тому не впливає на розмір витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 43, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (03062, м. Київ, проспект Перемоги, будинок 65; ідентифікаційний код 30115243) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (03049, м. Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 25; ідентифікаційний код 23510137) страхове відшкодування в сумі 25000 (двадцять п'ять тисяч) грн. 00 коп. та витрати зі сплати судового збору в сумі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 06.06.2017.

Суддя О.А. Грєхова