ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 травня 2017 року
м. Полтава
Справа № 816/439/17
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Єресько Л.О.,
за участю:
секретаря судового засідання - Шевченко О.С.,
позивача - ФОП ОСОБА_1,
представника відповідача - Яловець М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови, -
В С Т А Н О В И В:
29 березня 2017 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ФОП ОСОБА_1) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Держпраці у Полтавській області (далі по тексту - відповідач) про скасування постанови від 07.03.2017 № 16-01-268/193-132 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами у розмірі 3 200,00 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилалася на незгоду із висновками позапланової перевірки відповідача, що набрала форму акту №16-01-268/193 від 23.02.2017, зазначала, що нею не було допущено порушень законодавства про охорону праці відносно працівника ОСОБА_4 Пояснювала, що вона навпаки проявила увагу та турботу стосовно названого працівника, надавши останній через виключні обставини неоплачувану відпустку на строк 22 календарних днів, про який вона просила. Зауважувала, що надання відпустки працівникові без збереження заробітної плати за його бажанням не може вважатися порушенням держаних гарантій права свободи на відпустки, а висновки про порушення позивачем вимог трудового законодавства зроблені відповідачем на підставі довільного трактування вимог законодавства України.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила задовольнити їх в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, просила відмовити у його задоволенні, посилаючись на правомірність висновків акту перевірки. Зазначала, що надання відпустки без збереження заробітної плати більшої тривалості ніж передбачено законодавством, є порушенням чинного законодавства про працю. Пояснювала, що у зв'язку з виявленням порушень законодавства про працю в діяльності ФОП ОСОБА_1 Управлінням на підставі акту перевірки було прийнято рішення про накладення штрафу у відповідності до вимог ст. 265 КЗпП України.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі обставини та відповідні правовідносини.
30.01.2017 Управлінням Держпраці у Полтавській області отримано повідомлення Пенсійного фонду України у Полтавській області від 27.01.2017 № 2757/10-32 /а.с. 38/, яким відповідно до статті 35 Закону України "Про оплату праці", статей 12-14 Закону України "Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та з метою запобігання "тіньової" зайнятості та виплати доходів без сплати належних сум внесків та на виконання Плану заходів щодо координації дій по виявленню неоформлених працівників надано перелік страхувальників, по яких у застрахованих осіб відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці (відпустка без збереження заробітної плати без дотримання вимог Кодексу Законів про працю України та Закону України "Про відпустки" (Додаток 6) /а.с. 38, зі звороту/.
Департаментом з питань праці Держпраці України на виконання Плану заходів щодо координації спільних дій Держпраці та ДФС по виявленню фактів використання праці неоформлених працівників листом від 22.07.2016 № 7738/4/4-1-ДП-16 доручено керівникам Головних управлінь (Управлінь) Держпраці в областях забезпечити своєчасне реагування на інформацію, що надається органами ПФУ про факти, зокрема, надання відпусток без збереження заробітної плати. Цим листом надано згоду на проведення позапланових перевірок за інформацією ПФУ та встановлено щомісячну звітність про результати таких перевірок /а.с. 37/.
У період з 08.02.2017 по 23.02.2017 Управлінням Держпраці у Полтавській області проведено позапланову перевірку ФОП ОСОБА_1 на підставі вищевказаного повідомлення ПФУ 27.01.2017 № 2757/10-32 /а.с. 38/ та за наявності загальної згоди Департаменту з питань праці Держпраці України на проведення позапланових перевірок за інформацією ПФУ.
Процедура проведення Державною інспекцією України з питань праці та її територіальними органами перевірок додержання законодавства з питань праці у межах повноважень, а також оформлення їх результатів визначається Порядком проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 02 липня 2012 року №390, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 липня 2012 року за № 1291/21603 (далі - Порядок)
За результатами перевірки складений акт від 23.02.2017 № 16-01-268/193-157 /а.с. 35-36/, один примірник якого ФОП ОСОБА_1 отримала 23.02.2017, про що свідчить особистий підпис позивача /а.с. 35, зі зворотного боку/.
Перевіркою виявлено порушення, зокрема, вимог ст. 84 Кодексу законів про працю України, та статті 26 Закону України «Про відпустки» щодо тривалості відпустки без збереження заробітної плати за сімейними обставинами наданої працівнику перевищує 15 календарних днів на рік. Так відповідно до наказу від 09.11.2016 № 5 ОСОБА_4 надана відпустка без збереження заробітної плати у зв'язку із сімейними обставинами тривалістю 22 календарних дня з 09.11.2016 по 30.11.2016 (на підставі заяви ОСОБА_4 від 09.11.2016).
Державні гарантії права на відпустки, умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи визначаються Законом України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР (із змінами та доповненнями, чинними на момент виникнення спірних правовідносин (надалі - Закон № 504).
Відповідно до ст. 26 цього Закону відпустка без збереження заробітної плати за згодою сторін надається за сімейними обставинами та з інших причин тривалістю не більше 15 календарних днів.
Тож за тлумаченням вищенаведеної норми відповідачем, надання відпустки без збереження заробітної плати більшої тривалості, ніж передбачено законодавством, буде вважатися порушенням законодавства про працю.
23.02.2017 перевіряючим інспектором Матірною Н.В. на підставі підпункту 50 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою КМУ від 11.02.2015 № 96, видано ФОП ОСОБА_1 припис № 16-01-268/193-157, яким останній приписано дотримуватися в подальшому вимог ч. 2 ст.84 КЗпП України та ст. 26 Закону № 504 /а.с. 39/.
Листом Управління від 27.02.2017 № 02-12/1003 позивача проінформовано про розгляд справи щодо накладення штрафу, який ФОП ОСОБА_1 отримала та була присутня під час розгляду даної справи.
Відповідно до статті 265 Кодексу законів про працю України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
За наслідками розгляду висновків акту позапланової перевірки від 23.02.2017 № 16-01-268/193-157, яким встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 ч. 2 ст. 84 КЗпП України та ст. 26 Закону № 504, керуючись підпунктом 54 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою КМУ від 11.02.2015 № 96, та на підставі абзацу 8 частини 2 статті 265 КЗпП України вирішено накласти на ФОП ОСОБА_1 штраф у розмірі 3200 грн., про що начальником Управління Держпраці у Полтавській області Щербаком С.Л. винесено постанову від 07.03.2017 № 16-01-268/193-132 /а.с. 41/.
Із постановою про накладення штрафу позивач категорично не погодилася, у зв'язку з чим звернулася до адміністративного суду із даним позовом.
В обґрунтування своєї незгоди в ході судового розгляду пояснювала, що нею було прийнято на роботу на посаду бухгалтера ОСОБА_4 наказом від 09.11.2016 № 3-П. Виданню даного наказу передувало повідомлення територіального органу ДФС про прийняття працівника на роботу у відповідності до нових правил оформлення працівника на роботу згідно постанови КМУ від 17.06.2015 № 413. Так трапилося, що у день винесення вищевказаного наказу ОСОБА_4 звернулася до неї із проханням про надання їй відпустки без збереження заробітної плати, оскільки їй в телефонному режимі було повідомлено про погіршення здоров'я її батька ОСОБА_6, який 07.11.2016 отримав закритий перелом вертлюгової западини зліва, у зв'язку з чим не міг самостійно пересуватися та потребував допомоги і догляду. Наведене підтверджується консультацією травматолога від 07.11.2016 /а.с. 51/. Враховуючи, що вона єдина дочка у своїх батьків похилого віку (батьку виповнилося 74 роки) ОСОБА_4 просила увійти в її становище та надати їй можливість доглянути батька.
Таким чином, зваживши ситуацію, враховуючи, що ОСОБА_4 через збіг обставин фактично до роботи не приступила і не пропрацювала жодного дня, тому права на оплачувану відпустку вона не мала, то позивач зазначила, що нею було прийнято рішення про надання їй відпустки без збереження заробітної плати на термін, про який вона просила у своїй заяві.
При цьому позивач вважає, що жодним чином не порушила трудові права ОСОБА_4, а навпаки виявила увагу та турботу до складної ситуації, у якій опинився її працівник, більше того підтримала її матеріально, надавши їй матеріальну допомогу у розмірі 1000 грн. згідно видаткового касового ордеру від 15.11.2016 /а.с. 50/. А тому не розуміє, за яке таке порушення її притягнуто до відповідальності.
На питання суду кого у даному випадку захищає Управління Держпраці у Полтавській області та чиї права було порушено у сфері охорони праці, представник відповідача не змогла надати обґрунтованої відповіді. Пояснила лише, що хоча і нічиї права не були порушені, однак позивачем було порушено норму закону (ст. 26 Закону № 504), що на думку відповідача є достатньою підставою для притягнення її відповідальності.
Надаючи оцінку оскаржуваному рішенню суд дійшов таких висновків.
Відповідно до положення абзацу другого статті 84 Кодексу законів про працю України за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.
Так статтею 26 Закону України "Про відпустки" передбачено, що за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.
Представник відповідача в ході судового розгляду пояснював, що перелік підстав для такої відпустки законодавством не визначений, оскільки важливість залежить від конкретних обставин, тому рішення надавати чи не надавати відпустку належить до компетенції роботодавця. Працівнику необхідно подати заяву, вказуючи підстави, що спонукають його брати відпустку, а роботодавець приймає рішення та видає наказ (розпорядження) щодо надання зазначеної відпустки. Закон не конкретизує, які саме сімейні обставини чи поважні причини мають бути підставою для того, щоб оформити таку відпустку, як не встановлює і кількість таких відпусток, які може отримувати працівник протягом року, однак загальна тривалість таких відпусток на думку відповідача не може перевищувати 15 календарних днів.
Встановлена вищевказаними нормами гарантія на отримання працівником (за його ініціативою) відпустки без збереження зарплати тривалістю до 15 календарних днів на рік за наявності у нього сімейних обставин або інших причин для її надання за рішенням роботодавця.
Гарантії прав мають тлумачитися та застосовуватися як це випливає із їх предмета та цілей.
Міністерства соціальної політики листом від 19.09.2013 N 416/13/116-13 (про надання роз'яснення Всеукраїнській професійній спілці "Столиця-регіони") роз'яснило, що статтею 26 Закону України "Про відпустки" визначено відпустку без збереження заробітної плати за згодою сторін. За сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.
Важливими гарантіями при наданні відпусток без збереження заробітної плати, встановленими статтями 25 і 26 Закону України "Про відпустки", є те, що на час їх надання за працівником зберігається його місце роботи (посада), а час перебування у таких відпустках відповідно до пункту 4 статті 9 Закону України "Про відпустки" зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.
Отже, відпустка без збереження заробітної плати, що надається працівникові в обов'язковому порядку (стаття 25 Закону), та відпустка без збереження заробітної плати за згодою сторін (стаття 26 Закону) надаються лише за бажанням працівника, а не з ініціативи роботодавця. Тобто примусове відправлення працівників у відпустки без збереження заробітної плати є грубим порушенням законодавства про працю, за що роботодавця в установленому порядку має бути притягнено до відповідальності.
Таким чином згідно даного роз'яснення стаття 26 Закону України "Про відпустки" спрямовано на захист працівника від примусового відправлення у відпустки без збереження заробітної плати, яке є грубим порушенням законодавства про працю.
На думку суду, грубим порушенням законодавства про працю можна розцінити примусове відправлення працівника в означену відпустку, а не будь-яке формальне порушення закону, яке не призвело до порушення прав працівника, а навпаки сприяло підвищенню його соціального захисту.
Санкція статті 265 Кодексу законів про працю України поширюється на посадових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винних у порушенні законодавства про працю.
Тобто чинним законодавством передбачено, що штрафні санкції є мірою відповідальності суб'єкта господарювання за порушення норм трудового законодавства, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків. Відповідальність обумовлюється винністю зазначених осіб у порушенні норм вказаного та невиконанні або неналежному виконанні покладених на них обов'язків.
Мета фінансової відповідальності роботодавця нерозривно пов'язана з принципом доцільності. Він полягає у відповідності обраного засобу впливу на правопорушника меті відповідальності, що в свою чергу вимагає індивідуалізації заходів залежно від ваги правопорушення, а також із врахуванням всіх обставин.
В аналізованому випадку перевіркою не встановлено примусового відправлення ФОП ОСОБА_1 працівника ОСОБА_4 у відпустку без збереження заробітної плати у примусовому порядку. Тож навряд чи можна говорити про порушення трудових прав працівника. Свої права як роботодавця позивач також явно не вважає порушеними.
З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що відповідач у даному випадку застосував суто формальний підхід у питанні притягнення позивача до відповідальності та використав свої владні управлінські функції без легітимної мети, тобто з використанням своїх повноважень не з тією метою, з якою вони надані.
Відповідачем при винесенні оскаржуваного рішення не враховано всі обставини, які мали бути взяті ним до уваги для об'єктивного вирішення ситуації, що призвело до прийняття необґрунтованого рішення.
Управлінням також не доведено, що вони у спірному випадку діяли добросовісно та розумно, тобто із щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, а здійснюючи адміністративне провадження керувалися законами логіки і здоровим глуздом.
Наведене є порушенням критеріїв правомірності рішень суб'єктів владних повноважень, визначених пунктами 2, 3, 5, 6 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню.
Водночас, зважаючи на те, що постанова Управління Держпраці у Полтавській області є правовим актом індивідуальної дії, та згідно частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне, згідно частини 2 статті 11 Кодексу, вийти за межі позовних вимог про скасування постанови від 07.03.217 № 16-01-268/193-132 та визнати її протиправною і скасувати.
Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Полтавській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 07.03.2017 № 16-01-268/193-132, якою на фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 3 200, 00 грн.
Стягнути на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39777136) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 640,00 грн (шістсот сорок гривень нуль копійок).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови в повному обсязі.
Повний текст постанови складено 31 травня 2017 року.
Суддя Л.О. Єресько
