open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

Справа № 2/331/778/2017

331/2282/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2017 року м. Запоріжжя

Жовтневий районний суд міста Запоріжжя в складі:

головуючого - судді - Скользнєвої Н.Г.,

при секретарі - Постарнак М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Запоріжжі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Економ плюс» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов»язків, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2017 2014 року ТОВ «ТК Економ плюс звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов»язків.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що з 01.07.2013 року по 29.02.2016 року ОСОБА_1 займала посаду директора у належному ТОВ «ТК «Економ плюс» магазині № 5, розташованому у м.Запоріжжя, вул. Комарова, буд. 1.

У вказаному магазині відсутні посади завідувача відділу, секції або аналогічні за змістом посади.

Згідно із результатами інвентаризації матеріальних цінностей, проведеної 04.02.2016р., у магазині ТОВ «ТК «Економ плюс» № 5 виявлено недостачу товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 40 214,37 грн. 00 коп..

ОСОБА_1, займаючи посаду директора магазину, несла відповідальність, як те визначено розділом 4 посадової інструкції, підписаної 01 липня 2013 року, за збереження товарно-матеріальних цінностей, які знаходяться на реалізації, та за належний контроль наявності товару на полицях та у складських приміщеннях магазину.

Згідно із пунктами 6, 7, 9, 10, 13, 18, 20, 21 розділу 2 посадової інструкції до посадових обовязків ОСОБА_1 входять виконання наступних робіт, безпосередньо пов'язаних із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням в процесі виробництва цінностей:

управління поточною діяльністю магазину, спрямованою на доведення товарів до споживача із найменшими затратами;

здійснення контролю раціонального використання матеріальних, фінансових та трудових ресурсів;

контроль викладення та належної наявності товару на полицях магазину;

контроль прийому та складування наявного товару та такого, що ввозиться до магазину;

прийом та звіряння грошових коштів;

здійснення розрахунків із постачальниками матеріально-технічних цінностей;

забезпечення обліку товарно-матеріальних цінностей;

здійснення контролю за прийманням, зберіганням, відпуском та кількісним обліком матеріальних цінностей (в тому числі товару).

Жодних повідомлень про загрозу знищення та/або зникнення товарно-матеріальних цінностей у магазині та/або про недостатність умов, необхідних для забезпечення повного збереження дорученого майна, ОСОБА_1 на адресу ТОВ «ТК «Економ плюс» не подавала.

Враховуючи перелічені вище посадові обов'язки ОСОБА_1 та обсяг її відповідальності, встановлений посадовою інструкцією, константовано, що недостача товарно-матеріальних цінностей у магазині № 5, встановлена інвентаризацією у лютому 2016р., є результатом невиконання ОСОБА_1 зазначених обовязків.

01 липня 2013 року між ОСОБА_1 і ТОВ «ТК «Економ плюс» був укладений договір про повну матеріальну відповідальність.

Посада, займана ОСОБА_1, та виконувані ОСОБА_1 роботи за цією посадою дозволяють ТОВ «ТК «Економ плюс» відповідно вимог чинного законодавства України укладати із ОСОБА_1 договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. Сам договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність директора магазину від 10.08.2015р. укладено між ТОВ «ТК «Економ плюс» та ОСОБА_1 в межах і на підставі чинного законодавства України, договір є чинними в повному обсязі.

29 лютого 2016 року ОСОБА_1 було звільнено за власним бажанням на підставі наказу № 166 від 29.02.2016р..

За відомостями актів контрольної перевірки інвентаризації цінностей від 04.02.2016р., розмір матеріальної шкоди, завданої ТОВ «ТК «Економ плюс» в результаті неналежного виконання ОСОБА_1 посадових обов'язків, у вигляді недостачі товарно-матеріальних цінностей складає 40 214 грн. 37 коп..

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 130, 134, 135-1, 135-2, 136, 232-234 КЗпП України, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь матеріальну шкоду в розмірі 40214,37 грн. та сплачений судовий збір в розмірі 1600,00 грн..

Одночасно із зверненням до суду із зазначеним позовом ТОВ «ТК «Економ плюс» подано клопотання про поновлення строку на звернення з цим позовом до суду.

В обґрунтування клопотання зазначено, що з 01.07.2013 року по 29.02.2016 року ОСОБА_1 займала посаду директора у належному ТОВ «ТК «Економ плюс» магазині № 5, розташованому у м.Запоріжжя, вул. Комарова буд.1. У вказаному магазині відсутні посади завідувача відділу, секції або аналогічні за змістом посади. Згідно із результатами інвентаризації матеріальних цінностей, проведеної 04.02.2016р., у магазині ТОВ «ТК «Економ плюс» № 5 виявлено недостачу товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 40 214,37 грн. 00 коп. За результатами інвентаризації представником ТОВ «ТК «Економ плюс» 18.02.2016 року було подано звернення до ОГП Комунарського ВП Ленінського відділу ГУНП України в Запорізькій області про те, що ОСОБА_1, працюючи на посаді директора магазину №5 у Запоріжжя, привласнила грошові кошти. Звернення зареєстровано та за результатами зревірки було винесено висновок про результати розгляду звернення від 14.03.2016 року за вих. № 3496/45/01/06-2016 від 18.04.2016 року на адресу ТОВ «ТК «Економ плюс».В зв'язку з тим, що ТОВ «ТК «Економ плюс» не отримано відповіді за результатами перевірки, був пропущений строк звернення з позовної заявою про відшкодування матеріальної шкоди. Крім того, ТОВ «ТК «Економ плюс» було вжито неодноразові спроби добровільного погашення матеріальних збитків. Так, працівниками підприємства (регіональним представником) були проведені бесіди з повідачкою за її місцем проживання. Проте, ОСОБА_1 на телефонні дзвінки не відповідала та за місцем реєстрації не знаходилась, у зв'язку з чим було пропущено строк подачі позовної заяви. На підставі викладеного, просило поновити строк на звернення до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обоязків.

Представник позивача надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, зазначивши, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити в повному обсязі.

22 квітня 2017 року відповідач ОСОБА_1. звернулася до суду із заявою про застосування строків позовної давності, посилаючись на їх сплив, та просила суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про розгляд справи за її відсутності, посилаючись на те, що свої заперечення проти позовної заяви та застосування строків позовної давності підтримує в повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи, взявши до уваги заяву представника позивача, заперечення та заяву відповідача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦК України,цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами , але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, захисту інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в разі його невизнання, або порушення. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обовязків в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим та органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов»язків.

У відповідності зі ст.130,132 КЗпП Українипрацівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків; при покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством; за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку; матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.

Випадки повної матеріальної відповідальності встановленіст. 134 КЗпП України.

Матеріалами справи встановлено, що з 01.07.2013 року по 29.02.2016 року ОСОБА_1 займала посаду директора у належному ТОВ «ТК «Економ плюс» магазині № 5, розташованому у м.Запоріжжя, вул. Комарова, буд. 1.

У вказаному магазині відсутні посади завідувача відділу, секції або аналогічні за змістом посади.

Згідно із результатами інвентаризації матеріальних цінностей, проведеної 04.02.2016р., у магазині ТОВ «ТК «Економ плюс» № 5 виявлено недостачу товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 40 214,37 грн. 00 коп..

ОСОБА_1, займаючи посаду директора магазину, несла відповідальність, як те визначено розділом 4 посадової інструкції, підписаної 01 липня 2013 року, за збереження товарно-матеріальних цінностей, які знаходяться на реалізації, та за належний контроль наявності товару на полицях та у складських приміщеннях магазину. (а.с. 12-13)

Згідно із пунктами 6, 7, 9, 10, 13, 18, 20, 21 розділу 2 посадової інструкції до посадових обовязків ОСОБА_1 входять виконання наступних робіт, безпосередньо пов'язаних із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням в процесі виробництва цінностей:

управління поточною діяльністю магазину, спрямованою на доведення товарів до споживача із найменшими затратами;

здійснення контролю раціонального використання матеріальних, фінансових та трудових ресурсів;

контроль викладення та належної наявності товару на полицях магазину;

контроль прийому та складування наявного товару та такого, що ввозиться до магазину;

прийом та звіряння грошових коштів;

здійснення розрахунків із постачальниками матеріально-технічних цінностей;

забезпечення обліку товарно-матеріальних цінностей;

здійснення контролю за прийманням, зберіганням, відпуском та кількісним обліком матеріальних цінностей (в тому числі товару).

Жодних повідомлень про загрозу знищення та/або зникнення товарно-матеріальних цінностей у магазині та/або про недостатність умов, необхідних для забезпечення повного збереження дорученого майна, ОСОБА_1 на адресу ТОВ «ТК «Економ плюс» не подавала.

Враховуючи перелічені вище посадові обов'язки ОСОБА_1 та обсяг її відповідальності, встановлений посадовою інструкцією, слід констатувати, що недостача товарно-матеріальних цінностей у магазині № 5, встановлена інвентаризацією у лютому 2016р., є результатом невиконання ОСОБА_1 зазначених обовязків.

01 липня 2013 року між ОСОБА_1 і ТОВ «ТК «Економ плюс» був укладений договір про повну матеріальну відповідальність. (а.с. 14)

Посада, займана ОСОБА_1, та виконувані ОСОБА_1 роботи за цією посадою дозволяють ТОВ «ТК «Економ плюс» відповідно вимог чинного законодавства України укладати із ОСОБА_1 договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. Сам договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність директора магазину від 10.08.2015р. укладено між ТОВ «ТК «Економ плюс» та ОСОБА_1 в межах і на підставі чинного законодавства України, договір є чинними в повному обсязі.

29 лютого 2016 року ОСОБА_1 було звільнено за власним бажанням на підставі на підставі наказу № 166 від 29.02.2016р. (а.с. 16-17)

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 135-3 КЗпП України, розмір заподіяної підприємству, установі, організації шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами, а у разі недостачі матеріальних цінностей розмір шкоди визначається за цінами, що діють у даній місцевості на день відшкодування шкоди.

За відомостями актів контрольної перевірки інвентаризації цінностей від 04.02.2016р., розмір матеріальної шкоди, завданої ТОВ «ТК «Економ плюс» в результаті неналежного виконання ОСОБА_1 посадових обов'язків, у вигляді недостачі товарно-матеріальних цінностей складає 40 214 грн. 37 коп..(а.с. 18-61)

Таким чином судом встановлено, що про наявність недостачі товарно-матеріальних цінностей в розмірі 40 214 грн. 37 коп., позивачеві стало відомо 04 лютого 2016 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 233 КЗпП України для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Як вбачається, з вхідного штампу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя (вх.. № 7503) з позовом ТОВ «ТК «Економ плюс» звернулося 30 березня 2017 року. (а.с. 2)

ТОВ «ТК «Економ плюс» , реалізуючи свої права, одночасно із зверненням до суду із позовом подало клопотання про поновлення строку звернення до суду з цим позовом.

ОСОБА_1, реалізуючи свої права, передбачені ст. 27 ЦПК України, подала заперечення проти позову та заяву про застосування судом позовної давності до даного виду позовів. (а.с. 77)

Згідно зіст.234 КЗпП України, у разі пропуску з поважних причин строків, установленихстаттею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Як роз'яснено в п. 4постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 6 листопада 1992 року N 9(з наступними змінами) встановлені статтями228,233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити пропущений строк.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду поза межами встановленогост.233 КЗпП Українирічного строку.

Відповідно до ст.. 60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно ч. 3 цієї ж статті Закону, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Аналогічним чином питання обовязків доказування та питання доказів регулює ст. 60 ЦПК України, за якою кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

При цьому слід зазначити, що доказування не може ґрунтуватися лише на припущеннях.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що посилання позивача на поважність пропуску позовної давності у звязку з неотриманням відповіді з ОГП Комунарського ВП Ленінського відділу ГУНП України в Запорізькій області та вжиття неодноразових спроб добровільного погашення матеріальних збитків, шляхом спілкування з ОСОБА_1 є неспроможними, виходячи з наступного.

Як вбачається з листа начальника Комунарського ВП Ленінського відділу ГУНП України в Запорізькій області від 18.04.2016р. перевірка за зверненням від 18.02.2016р. припинена за ознаками цивільно-правових відносин з розясненням необхідності звернення до суду з відповідним позовом в порядку цивільного судочинства. (а.с. 63)

Таким чином, ТОВ «ТК «Економ плюс» ще у квітні 2016 року стало відомо про припинення Комунарським ВП Ленінського відділу ГУНП України в Запорізькій області перевірки за зверненням від 18.02.2016 р. щодо порушення ОСОБА_1 вимог законодавства.

Посилання позивача на вжиття неодноразових спроб добровільного погашення матеріальних збитків, шляхом спілкування з ОСОБА_1 не підтверджені будь-якими належними та допустимими доказами.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що наведені позивачем в обгрутування заяви про поновлення строку не можуть бути визнані судом підставами для поновлення судом встановленого закономстроку, оскількист.233 КЗпП Українипередбачено право власника або уповноваженого ним органу на звернення в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду.

Як роз'яснено в п.11Постанови Пленуму Верховного суду України №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем при зверненні до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов»язків, пропущено строк позовної давності.

Аналізуючи перелічені норми матеріального та процесуального права, суд приходить до висновку, що зібрані у справі докази вказують на відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «ТК «Економ плюс» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов»язків.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат повязаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Виходячи з того, що судом у задоволенні позовних вимог відмолено, то суд приходить до висновку, що у стягненні з відповідача на користь позивача суми сплаченого судового збору в розмірі 1600,00 грн., також слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 212, 214, 215 ЦПК України, ст. ст. 130, 132, 233, 234 КЗпП України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Економ плюс» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов»язків, відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі прийняття рішення за відсутності сторін або сторони апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: Н.Г. Скользнєва

25.05.2017

Джерело: ЄДРСР 66947715
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку