ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30 травня 2017 р. Справа № 902/435/16

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Вінницяобленерго» (вул. Магістратська, 2, м.Вінниця, 21050) в особі Структурної одиниці «Калинівські електричні мережі» (вул.Промислова, 14, м.Калинівка, Вінницька обл., 22400)

до: Сальницької сільської ради (вул.Колгоспна, 34, с.Сальник, Калинівський район, Вінницька область, 22460)

про визнання укладеним договору № ДСВ-134000 від 01.01.2015 р.,

за участю секретаря судового засідання Жиляк С.І.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1 за довіреністю № 1-14-6140 від 15.03.2017р.;

позивача ОСОБА_2 за довіреністю №1-14-6026 від 03.01.2017р.;

відповідача ОСОБА_3 за договором про надання правової допомоги від 15.03.2017р.;

присутня ОСОБА_4 (паспорт серії АА №986398)

СУТЬ СПОРУ :

Публічне акціонерне товариство «Вінницяобленерго» в особі Структурної одиниці «Калинівські електричні мережі» звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до Сальницької сільської ради про визнання укладеним договору № ДСВ-134000 від 01.01.2015 р.

Ухвалою суду від 30.05.2016 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/435/17 з призначенням до розгляду.

Відповідач проти позову заперечив, вказав, що позивач обрав неналежний спосіб захисту свого права, оскільки вимога щодо визнання договору укладеним без зазначення його змісту не відповідає передбаченому статтею 16 Цивільного кодексу України способу захисту права. Крім того, позивач не вказав жодного нормативного акта, який зобов'язував відповідача укласти договір про спільне використання технологічних мереж.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 15.07.2016 р. в позові відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 27.10.2016 р. рішення господарського суду скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково, визнано укладеним договір про спільне використання технологічних мереж №ДСВ КА -314000 між Сальницькою сільською радою та Публічним акціонерним товариством «Вінницяобленерго» в особі структурної одиниці «Калинівські електричні мережі» на умовах Типового договору, визначеного Правилами користування електричною енергією, затвердженими Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України, що 2 серпня 1996 року із змінами внесеними Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2684 від 29.10.2015, з додатками № 1, № 2, № 4, № 5, № 6, № 8, № 9, № 10; у задоволенні позовних вимог в частині визнання укладеними додатків до договору про спільне використання технологічних електричних мереж № ДСВ КА - 134000 між Сальницькою сільською радою (як Власником мереж) та Публічним акціонерним товариством «Вінницяобленерго» (як Користувачем мереж) № 3 та № 7 – відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 27.10.2016 р. та рішення Господарського суду Вінницької області від 15.07.2016 р. скасовано. Справу № 902/435/16 направлено на новий розгляд до Господарського суду Вінницької області.

27.02.2017 р. відповідно до автоматизованого розподілу документообігу суду справу № 902/435/16 розподілено судді Білоусу В.В..

Ухвалою суду від 27.02.2017р. справу прийнято до провадження з призначенням до розгляду в судовому засіданні на 16.03.2017р.

Ухвалою суду від 16.03.2017 р. задоволено заяву судді Білоуса В.В. про самовідвід від розгляду справи №902/435/16.

Розпорядженням керівника апарату суду від 16.03.2017р., відповідно до автоматизованого розподілу справ, призначено повторний автоматичний розподіл справи № 902/435/16 за результатами якого її було передано на розгляд судді Матвійчуку В.В..

Ухвалою суду від 20.03.2017р. справу прийнято до провадження з призначенням до розгляду в судовому засіданні на 20.04.2017р.

18.04.2017р. до суду надійшли пояснення за підписом представника відповідача за довіреністю ОСОБА_5, в яких наведено нормативно-правове обґрунтування заперечень проти позову.

24.05.2017р. до суду надійшла заява б/н. від 24.05.2017р. за підписом представника відповідача ОСОБА_6, в якій останній наголошує, що за відсутності невід’ємних додатків до договору про спільне використання технологічних мереж, які містять його істотні умови визнання укладеним договору призведе до правової невизначеності, адже за визначенням ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо в ньому містяться всі його істотні умови.

24.05.2017р. до суду надійшла заява б/н. від 24.05.2017р. за підписом представника відповідача ОСОБА_6 про зупинення провадження у справі до вирішення справи № 902/60/17.

Обґрунтовуючи дану заяву представник зазначає, що в провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа № 902/60/17 за позовом Сальницької сільської ради Калинівського району Вінницької області до ПАТ «Вінницяобленерго» про спонукання до вчинення дій, а саме прийняти на баланс шляхом підписання актів приймання-передавання майна за наведеним переліком. Виходячи зі змісту позовної заява ПАТ «Вінницяобленерго" в даній справі, позивач просить визнати укладеним договір про спільне використання технологічних мереж, які складаються з того самого майна, що Сальницька сільська рада просить зобов’язати прийняти на баланс ПАТ «Вінницяоблнерего» в межах справи № 902/60/17.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження, виходячи з наступного.

За приписами ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження по справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Зупинення провадження у справі, здійснюється без зазначення строку, до усунення обставин, які зумовили зупинення провадження у справі, тобто закінчення строку визначається вказівкою на подію. Крім того, перелік підстав відкладення розгляду справи не є вичерпним, а зупинити провадження у справі господарський суд може лише з підстав, установлених законом.

Господарський суд повинен зупинити провадження у справі за наявності інформації про розгляд іншої справи, незалежно від заяв учасників судового процесу. Така інформація підтверджується тільки судовими документами: ухвалами, рішеннями, постановами судів, позовними заявами, скаргами.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом та чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

За висновками суду, обставини, що входять до предмету доказування у даній справі, можуть бути встановлені судом в межах розгляду цієї справи на підставі оцінки доказів, представлених сторонами.

29.05.2017р. від позивача надійшло клопотання № СО-56-728 від 26.05.2017р. про долучення до матеріалів справи проекту типового договору про спільне використання технологічних мереж № ДСВ КА-134000 від 01.01.2015р. в редакції, що є чинною на дату подання позову та на дату подання даного клопотання.

На визначену судом дату з’явились представники сторін. Представники позивача позов підтримали в повному обсязі, та просили задоволити позовні вимоги, з підстав, наведених у позові. Представник відповідача заперечував проти позову з наведених у відзиві та додаткових поясненнях підстав.

Перевіривши доводи представників сторін поданими доказами, дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.

31.05.2013 р. виконавчим комітетом Сальницької сільської ради прийнято рішення № 37 про прийняття в комунальну власність ради електромереж та обладнання, що належить спілці об'єднань громадян "Сальник-1 та садовому товариству "Машинобудівник" (а.с. 9, т.1).

21.06.2013 р. рішенням № 313, 16 сесії 6 скликання Сальницької сільської ради Калинівського району Вінницької області було затверджено рішення виконавчого комітету Сальницької сільської ради "Про прийняття в комунальну власність ради електромереж та обладнання, що належить спілці об'єднань громадян "Сальник-1" від 31.05.2013 р. № 37 (а.с. 8 т.1).

На виконання рішення сесії сільської ради електромережі та електрообладнання згідно актів приймання-передачі від 16.06.2013 р. і 02.06.2014 р. передані у комунальну власність Сальницької сільської ради.

Постанова Калинівського районного суду Вінницької області від 04.02.2014 р. у справі № 132/3077/13-а та ухвали суду Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.05.2014 р. у справі № 132/3077/13-а підтверджує той факт, що електричні мережі та обладнання перебувають у комунальній власності Сальницької сільської ради (а.с. 10-14, т.1).

12.06.2014 р. між ПАТ "Вінницяобленерго" в особі Структурної одиниці "Калинівські електричні мережі" та Сальницькою сільською радою було укладено договір про постачання електричної енергії № КА-134000 від 12.06.2014 р., який мав діяти тимчасово до 01.09.2014 р.

ПАТ "Вінницяобленерго" в особі Структурної одиниці "Калинівські електричні мережі" в 2015 р. звернулося до суду про стягнення з Сальницької сільської ради боргу за договором про постачання електричної енергії № КА-134000 від 12.06.2014 р.

Рішенням Господарського суду Вінницької області № 902/921/15 від 30.07.2015 р. відмовлено в задоволенні позову та визнано недійсним договір про постачання електричної енергії № КА-134000 від 12.06.2014 р. (а.с.59-64, т.1).

09.10.2015 р. на адресу Сальницької сільської ради було надіслано позивачем супровідним листом № 1-01/876 проект договору "Про спільне використання технологічних електричних мереж" № ДСВ-134000 від 01.01.2015 р. в двох примірниках з додатками для розгляду та прийняття пропозицій щодо його укладення (а.с. 15, т.1).

29.10.2015 р. на адресу позивача від Сальницької сільської ради надійшов лист-відповідь № 1842 від 23.10.2015 р. в якому сільський голова ОСОБА_7 зазначає, що питання про укладення договору "Про спільне використання технологічних електричних мереж" № ДСВ-134000 від 01.01.2015 р. не може бути розглянуто останнім оскільки Сальницька сільська рада, як власник мереж не має споживачів, приєднаних до цих мереж і не є споживачем електроенергії, а належні їй електромережі використовуються виключно СО "Калинівські електричні мережі" для подачі електроенергії споживачам - населенню масиву Сальник-1 та юридичній особі - Раді садівничих товариств масиву "Сальник", з якими СО "Калинівські електричні мережі" мають прямі договори, натомість останній запропонував позивачу розглянути питання щодо укладення договору "Про тимчасове використання "Калинівські електричні мережі" і на взаємовигідних умовах.

Недосягнення згоди щодо укладення договору "Про спільне використання технологічних електричних мереж" № ДСВ-134000 від 01.01.2015 р. слугувало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.

Враховуючи вказівки Вищого господарського суду України в постанові від 07.02.2017р., оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 ГК України).

Згідно з ч. 3 ст.179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

З огляду на наведене, господарські договори укладаються в обов'язковому порядку лише для виконання державного замовлення або за прямою вказівкою закону щодо обов'язковості укладення договору.

Разом з тим, вказівка щодо укладення договору про спільне використання електричних мереж міститься в Правилах користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 р. № 28, що не має юридичної сили закону.

Статтею 3 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 2 ст. 14 Цивільного кодексу України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Судом встановлено, що відповідач відмовився від підписання спірного проекту договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 184 Господарського кодексу України укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Згідно з ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Відносини у сфері укладення договорів про постачання електроенергії врегульовані постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28 "Про затвердження Правил користування електричною енергією", ст.714 ЦК України, ст.ст.179, 180, 275 ГК України.

В п. 1.1 Правил користування електричною енергією встановлено, що Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія цих Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення). Норми розділів "Загальні положення", "Межі балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін" та "Особливості постачання електричної енергії для населених пунктів" поширюються на всіх споживачів без винятку.

Постановою НКРЕ від 17.10.2005 р. N 910 (з подальшими змінами) зобов'язано суб'єктів господарювання, на яких поширюється дія Правил користування електричною енергією, протягом трьох років від дати набрання чинності цією постановою привести взаємовідносини між собою у відповідність до вимог Правил, зокрема, встановлено, що електропередавальні організації, які здійснюють діяльність на закріпленій території, зобов'язані врегулювати відносини згідно з вимогами абз. 2 п. 1.10 Правил із власниками технологічних електричних мереж, які передають електричну енергію іншим суб'єктам господарювання у визначені постановою строки в залежності від обсягів електроенергії, що передається.

Згідно п. 1.10 Правил користування електричною енергією, для забезпечення передачі електричної енергії електричними мережами, що не належать електропередавальній організації, між електропередавальною організацією та відповідним власником мереж, який не має ліцензії на здійснення діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, укладається договір щодо спільного використання електричних мереж.

Відповідно п.1.2 Правил користування електричною енергією договір про спільне використання технологічних електричних мереж - домовленість двох сторін, що є документом певної форми, який встановлює зміст та регулює правовідносини між електропередавальною організацією (ліцензіатом з передачі електричної енергії місцевими (локальними) мережами) та основним споживачем під час передачі (транзиту) електричної енергії технологічними електричними мережами; основний споживач - споживач електричної енергії або власник електричних мереж, який передає частину електроенергії своїми технологічними електричними мережами субспоживачам та/або електропередавальній організації; технологічні електричні мережі - сукупність електроустановок з усією інфраструктурою, у тому числі внутрішньобудинкові електричні мережі, системи автоматики, захисту, управління, регулювання та зв'язку, що призначені для перетворення, передачі та/або розподілу електричної енергії, що належать основному споживачу і використовуються для передачі електричної енергії для власного споживання та/або субспоживачам, а також для транзиту електричної енергії в мережі електропередавальної організації.

Пунктом 1.7 Правил встановлено, що в разі використання технологічних електричних мереж електропередавальною організацією відносини між власником цих мереж та електропередавальною організацією, у тому числі їх взаємна відповідальність, регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж, що укладається між ними на основі типового договору (додаток 2). Основний споживач не має права відмовити електропередавальній організації, яка здійснює ліцензовану діяльність на закріпленій території, в укладенні (переукладенні) договору про спільне використання технологічних електричних мереж, а субспоживачу - в укладенні (переукладенні) договору про технічне забезпечення електропостачання споживача в передбачених цими Правилами випадках.

Згідно з абзацом першим пункту 5.15 розділу 5 Правил відносини сторін у разі передачі (транзиту) електропередавальною організацією електричної енергії технологічними електричними мережами власника електричних мереж (споживача, основного споживача) регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж, який електропередавальна організація зобов'язана укласти з відповідним власником технологічних електричних мереж.

Водночас підпункт 20 пункту 10.2 Правил покладає на споживача електричної енергії обов'язок у разі використання технологічних електричних мереж електропередавальною організацією укласти з останньою договір про спільне використання технологічних електричних мереж.

Таким чином, обов'язок власника укласти з електропередавальною організацією договір про спільне використання технологічних електричних мереж встановлено законодавством, а ухилення від виконання приписів закону є підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Згідно п.6.29 Правил користування електричною енергією, електропередавальні організації, які використовують технологічні електричні мережі інших власників електричних мереж, сплачують останнім плату за спільне використання технологічних електричних мереж, яка визначається відповідно до ОСОБА_7 обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж, затвердженої постановою НКРЕ від 12.06.2008 р. № 691, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08.08.2008 р. за № 732/15423.

Статтею 275 ГК України встановлено, що відпуск електроенергії без оформлення договору енергопостачання не допускається; суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів електроенергією, зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції. Виробники і постачальники енергії, що займають монопольне становище, зокрема суб'єкти природних монополій, зобов'язані укласти договір енергопостачання на вимогу споживачів, які мають технічні засоби для одержання енергії. Розбіжності, що виникають при укладенні такого договору, врегульовуються відповідно до вимог цього Кодексу.

Проаналізувавши та співставивши проект договору про спільне використання технологічних електричних мереж № ДСВ КА-134000 від 01.10.2015р., в редакції доданій до позовної заяви та редакції доданій до клопотання № СО-56-728 від 26.05.2017р., судом встановлено, що подані редакції проекту договору різніться між собою. Зокрема, в редакції проекту договору доданого до клопотання № СО-56-728 від 26.05.2017р. відсутні п.п. 4.3. та 9.3, а п.п. 9.2., 10.2 та 10.4 різняться між собою за змістом.

При розгляді справи 30.05.2017р. судом з'ясовано у представника позивача, в якій редакції договір позивач просить визнати укладеним. На що представник позивача пояснив, що договір в редакції доданій до клопотання № СО-56-728 від 26.05.2017р. відповідає умовам Типового договору, чим фактично визнав невідповідність встановленій типовій формі проекту договору, в редакції, доданій до позовної заяви.

При цьому суд зважає, що в судовому засіданні 30.05.2017р. представник позивача підтримав позовні вимоги, наведені в позові, що відображено в протоколі судового засідання від 30.05.2017р.

Також суд зважає, що за змістом п. 10.5. Типового договору про спільне використання електричних мереж, останній містить додатки, які є його невід'ємною частиною.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем до суду подано проект договору про спільне використання електричних мереж з додатками, серед яких додаток № 3 «Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж», додаток № 7 «Кошторис обґрунтованих витрат» не заповнені відповідними показниками відповідно до пункту 1.8 ОСОБА_7 обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж.

Наведене свідчить про невідповідність спірного проекту договору Типовому договору про спільне використання електричних мереж, оскільки запропонований до укладення позивачем проект договору має містити всі передбачені чинним законодавством України додатки незалежно від того, на кого покладено обов'язок по їх складанню.

Таким чином, за відсутності прямої вказівки закону щодо обов'язковості укладення спірного правочину, враховуючи принцип свободи договору і відмову відповідача від його укладення, а також зважаючи на те, що запропонований позивачем проект договору не відповідає формі Типового договору, а окремі додатки до нього не заповнені, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зобов'язання відповідача укласти договір про спільне використання електричних мереж.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Зважаючи на наведене вище, в його сукупності та виходячи з принципів законності, розумності і справедливості, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, а тому в позові з підстав у ньому викладених слід відмовити з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.4³, 33, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові Публічного акціонерного товариства «Вінницяобленерго» в особі Структурної одиниці «Калинівські електричні мережі» до Сальницької сільської ради про визнання укладеним договору № ДСВ КА-134000 від 01.01.2015 р. відмовити.

Повне рішення складено 02 червня 2017 р.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи