Справа № 815/2628/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2017 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши у приміщенні суду в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Лайнс» до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень про корегування митної вартості товарів №UA100110/2017/000202/2 від 13.03.2017, №UA100110/2017/000230/2 від 13.03.2017, №UA100110/2017/000221/2 від 14.03.2017, №UA100110/2017/000227/2 від 14.03.2017, №UA100110/2017/000236/2 від 15.03.2017, №UA100110/2017/000240/2 від 15.03.2017, №UA100110/2017/000238/2 від 15.03.2017, №UA100110/2017/000242/2 від 15.03.2017, №UA100110/2017/000255/2 від 16.03.2017, №UA100110/2017/000260/2 від 16.03.2017, №UA100110/2017/000254/2 від 16.03.2017, №UA100110/2017/000262/2 від 16.03.2017, №UA100110/2017/000259/2 від 16.03.2017, №UA100110/2017/000265/2 від 16.03.2017, №UA100110/2017/000283/2 від 18.03.2017, №UA100110/2017/000285/2 від 19.03.2017, №UA100110/2017/000286/2 від 19.03.2017, №UA100110/2017/000288/2 від 20.03.2017, №UA100110/2017/000287/2 від 20.03.2017, №UA100110/2017/000292/2 від 20.03.2017, №UA100110/2017/000294/2 від 20.03.2017, №UA100110/2017/000295/2 від 20.03.2017, №UA100110/2017/000296/2 від 21.03.2017, №UA100110/2017/000298/2 від 21.03.2017, №UA100110/2017/000320/2 від 22.03.2017, №UA100110/2017/000321/2 від 22.03.2017, №UA100110/2017/000322/2 від 22.03.2017, №UA100110/2017/000323/2 від 22.03.2017, №UA100110/2017/000324/2 від 23.03.2017, №UA100110/2017/000333/2 від 23.03.2017, №UA100110/2017/000335/2 від 23.03.2017, №UA100110/2017/000337/2 від 23.03.2017, №UA100110/2017/000336/2 від 23.03.2017, №UA100110/2017/000345/2 від 24.03.2017, №UA100110/2017/000348/2 від 25.03.2017, №UA100110/2017/000351/2 від 25.03.2017, №UA100110/2017/000353/2 від 25.03.2017, №UA100110/2017/000355/2 від 25.03.2017, №UA100110/2017/000358/2 від 25.03.2017 та Карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (далі – Картки відмови) №UA100110/2017/00075 від 13.03.2017, №UA100110/2017/00076 від 13.03.2017, №UA100110/2017/00095 від 14.03.2017, №UA100110/2017/00104 від 14.03.2017, №UA100110/2017/00113 від 15.03.2017, №UA100110/2017/00120 від 15.03.2017, №UA100110/2017/00119 від 15.03.2017, №UA100110/2017/00121 від 15.03.2017, №UA100110/2017/00134 від 16.03.2017, №UA100110/2017/00140 від 16.03.2017, №UA100110/2017/00144 від 16.03.2017, №UA100110/2017/00145 від 16.03.2017, №UA100110/2017/00136 від 16.03.2017, №UA100110/2017/00148 від 16.03.2017, №UA100110/2017/00172 від 18.03.2017, №UA100110/2017/00174 від 19.03.2017, №UA100110/2017/00175 від 19.03.2017, №UA100110/2017/00177 від 20.03.2017, №UA100110/2017/00176 від 20.03.2017, №UA100110/2017/00181 від 20.03.2017, №UA100110/2017/00184 від 20.03.2017, №UA100110/2017/00185 від 20.03.2017, №UA100110/2017/00186 від 21.03.2017, №UA100110/2017/00190 від 21.03.2017, №UA100110/2017/00221 від 22.03.2017, №UA100110/2017/00222 від 22.03.2017, №UA100110/2017/00223 від 22.03.2017, №UA100110/2017/00224 від 22.03.2017, №UA100110/2017/00229 від 23.03.2017, №UA100110/2017/00240 від 23.03.2017, №UA100110/2017/00242 від 23.03.2017, №UA100110/2017/00243 від 23.03.2017, №UA100110/2017/00244 від 23.03.2017, №UA100110/2017/00256 від 24.03.2017, №UA100110/2017/00262 від 25.03.2017, №UA100110/2017/00259 від 25.03.2017, №UA100110/2017/00265 від 25.03.2017, №UA100110/2017/00268 від 25.03.2017, №UA100110/2017/00270 від 25.03.2017,-

ВСТАНОВИВ:

З позовом до суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейд Лайнс» до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування Рішень про коригування митної вартості товарів №UA100110/2017/000202/2 від 13.03.2017, №UA100110/2017/000230/2 від 13.03.2017, №UA100110/2017/000221/2 від 14.03.2017, №UA100110/2017/000227/2 від 14.03.2017, №UA100110/2017/000236/2 від 15.03.2017, №UA100110/2017/000240/2 від 15.03.2017, №UA100110/2017/000238/2 від 15.03.2017, №UA100110/2017/000242/2 від 15.03.2017, №UA100110/2017/000255/2 від 16.03.2017, №UA100110/2017/000260/2 від 16.03.2017, №UA100110/2017/000254/2 від 16.03.2017, №UA100110/2017/000262/2 від 16.03.2017, №UA100110/2017/000259/2 від 16.03.2017, №UA100110/2017/000265/2 від 16.03.2017, №UA100110/2017/000283/2 від 18.03.2017, №UA100110/2017/000285/2 від 19.03.2017, №UA100110/2017/000286/2 від 19.03.2017, №UA100110/2017/000288/2 від 20.03.2017, №UA100110/2017/000287/2 від 20.03.2017, №UA100110/2017/000292/2 від 20.03.2017, №UA100110/2017/000294/2 від 20.03.2017, №UA100110/2017/000295/2 від 20.03.2017, №UA100110/2017/000296/2 від 21.03.2017, №UA100110/2017/000298/2 від 21.03.2017, №UA100110/2017/000320/2 від 22.03.2017, №UA100110/2017/000321/2 від 22.03.2017, №UA100110/2017/000322/2 від 22.03.2017, №UA100110/2017/000323/2 від 22.03.2017, №UA100110/2017/000324/2 від 23.03.2017, №UA100110/2017/000333/2 від 23.03.2017, №UA100110/2017/000335/2 від 23.03.2017, №UA100110/2017/000337/2 від 23.03.2017, №UA100110/2017/000336/2 від 23.03.2017, №UA100110/2017/000345/2 від 24.03.2017, №UA100110/2017/000348/2 від 25.03.2017, №UA100110/2017/000351/2 від 25.03.2017, №UA100110/2017/000353/2 від 25.03.2017, №UA100110/2017/000355/2 від 25.03.2017, №UA100110/2017/000358/2 від 25.03.2017 та Карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (далі – Картки відмови) №UA100110/2017/00075 від 13.03.2017, №UA100110/2017/00076 від 13.03.2017, №UA100110/2017/00095 від 14.03.2017, №UA100110/2017/00104 від 14.03.2017, №UA100110/2017/00113 від 15.03.2017, №UA100110/2017/00120 від 15.03.2017, №UA100110/2017/00119 від 15.03.2017, №UA100110/2017/00121 від 15.03.2017, №UA100110/2017/00134 від 16.03.2017, №UA100110/2017/00140 від 16.03.2017, №UA100110/2017/00144 від 16.03.2017, №UA100110/2017/00145 від 16.03.2017, №UA100110/2017/00136 від 16.03.2017, №UA100110/2017/00148 від 16.03.2017, №UA100110/2017/00172 від 18.03.2017, №UA100110/2017/00174 від 19.03.2017, №UA100110/2017/00175 від 19.03.2017, №UA100110/2017/00177 від 20.03.2017, №UA100110/2017/00176 від 20.03.2017, №UA100110/2017/00181 від 20.03.2017, №UA100110/2017/00184 від 20.03.2017, №UA100110/2017/00185 від 20.03.2017, №UA100110/2017/00186 від 21.03.2017, №UA100110/2017/00190 від 21.03.2017, №UA100110/2017/00221 від 22.03.2017, №UA100110/2017/00222 від 22.03.2017, №UA100110/2017/00223 від 22.03.2017, №UA100110/2017/00224 від 22.03.2017, №UA100110/2017/00229 від 23.03.2017, №UA100110/2017/00240 від 23.03.2017, №UA100110/2017/00242 від 23.03.2017, №UA100110/2017/00243 від 23.03.2017, №UA100110/2017/00244 від 23.03.2017, №UA100110/2017/00256 від 24.03.2017, №UA100110/2017/00262 від 25.03.2017, №UA100110/2017/00259 від 25.03.2017, №UA100110/2017/00265 від 25.03.2017, №UA100110/2017/00268 від 25.03.2017, №UA100110/2017/00270 від 25.03.2017.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що митницею безпідставно застосовано другорядний метод визначення митної вартості товарів у спірних Рішеннях про коригування митної вартості товарів, оскільки надані декларантом при митному оформленні документи підтверджували числове значення митної вартості товарів за ціною договору та не містили розбіжностей. Орган доходів і зборів не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. В поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

В судовому засіданні 26.05.2017 року представник позивача в судове засідання не прибув, подав клопотання про рогляд справи за його відсутності (а.с.124 т.4). Представник відповідача подав письмові заперечення проти позову від 31.05.2017 року №860/26-70-10-22 (а.с.155-161 т.4), був сповіщений належним чином про день, час та місце слухання справи (а.с.142-144 т.4), але не прибув в судове засідання без поважних причин та не заявив клопотань про витребування додаткових письмових доказів, допиту свідків чи експертів по справі, а тому, на підставі положень ч.4 ст.122, ч.6 ст.128 КАС України суд ухвалив рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження 02.06.2017 року за наявнимі в справі письмовими доказами та запереченнями.

Дослідивши наявні в справі письмові докази, суд встановлює наступні факти та обставини:

Відповідач - Київська міська митниця ДФС України на підставі ст.12-15 Митного кодексу України та п.3,4 Положення про Державну митну службу України, затвердженого Указом Президента України від 08.02.1997 року №126/97 є місцевим и підрозділами центрального органу державної виконавчої влади в галузі здійснення митного контролю за переміщеннями вантажів через митний кордон та згідно ст.ст.30,31,70,71 цього ж Кодексу здійснюють митне оформлення вантажів, надають роз`яснення суб`єктам зовнішньоекономічної діяльності з питань митного оформлення вантажів, наявності або відсутності пільг щодо сплати податків та зборів за переміщення вантажів через митний кордон, а тому його рішення, дії або бездіяльність з цього приводу на підставі ст.55 Конституції України, п.1 ч.2 ст.17, ст.104 КАС України можуть бути оскаржені до суду в порядку адміністративного судочинства.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Трейд Лайнс» з метою митного оформлення товарів, поставлених на підставі зовнішньоекономічного договору від 06.03.2017 № 0603-17, укладеного з компанією «DOCKFORD PROJECTS LIMITED» (Kowloon, Hong Kong), подало до Київської міської митниці ДФС електронні митні декларації від 13.03.2017 №UA100110/2017/085228, від 13.03.2017 №UA100110/2017/085270, від 14.03.2017 №UA100110/2017/085505, від 14.03.2017 №UA100110/2017/085493, від 15.03.2017 №UA100110/2017/085630, від 15.03.2017 №UA100110/2017/085654, від 15.03.2017 №UA100110/2017/085640, від 15.03.2017 №UA100110/2017/085661, від 16.03.2017 №UA100110/2017/085712, від 16.03.2017 №UA100110/2017/085758, від 16.03.2017 №UA100110/2017/085737, від 16.03.2017 №UA100110/2017/085822, від 16.03.2017 №UA100110/2017/085740, від 16.03.2017 №UA100110/2017/085770, від 18.03.2017 №UA100110/2017/086091, від 18.03.2017 №UA100110/2017/086088, від 18.03.2017 №UA100110/2017/086092, від 18.03.2017 №UA100110/2017/086097, від 19.03.2017 №UA100110/2017/086107, від 20.03.2017 №UA100110/2017/086301, від 20.03.2017 №UA100110/2017/086299, від 20.03.2017 №UA100110/2017/086326, від 21.03.2017 №UA100110/2017/086403, від 21.03.2017 №UA100110/2017/086440, від 22.03.2017 №UA100110/2017/086570, від 22.03.2017 №UA100110/2017/086567, від 22.03.2017 №UA100110/2017/086564, від 22.03.2017 №UA100110/2017/086600, від 22.03.2017 №UA100110/2017/086608, від 23.03.2017 №UA100110/2017/086709, від 23.03.2017 №UA100110/2017/086682, від 23.03.2017 №UA100110/2017/086704, від 23.03.2017 №UA100110/2017/086703, від 24.03.2017 №UA100110/2017/086838, від 25.03.2017 №UA100110/2017/086875, від 25.03.2017 №UA100110/2017/086869, від 25.03.2017 №UA100110/2017/086873, від 25.03.2017 №UA100110/2017/086884, від 25.03.2017 №UA100110/2017/086882.

Під час декларування товарів за вказаними електронними митними деклараціями ТОВ «Трейд Лайнс» обрано основний метод визначення митної вартості товару – за ціною договору та подані документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України, зокрема, зовнішньоекономічний договір, рахунки-фактури (інвойси), пакувальні листи, прайс-листи, коносаменти, міжнародні автомобільні накладні (CMR), акти фізичного огляду товарів, документи, що підтверджують вартість страхування, та інші документи, зазначені в графі 44 митних декларацій.

Однак митницею за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів не було визнано заявлену декларантом митну вартість товарів та прийняті рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 Митного кодексу України.

Так, митницею були прийняті Рішення про коригування митної вартості товарів №UA100110/2017/000202/2 від 13.03.2017, №UA100110/2017/000230/2 від 13.03.2017, №UA100110/2017/000221/2 від 14.03.2017, №UA100110/2017/000227/2 від 14.03.2017, №UA100110/2017/000236/2 від 15.03.2017, №UA100110/2017/000240/2 від 15.03.2017, №UA100110/2017/000238/2 від 15.03.2017, №UA100110/2017/000242/2 від 15.03.2017, №UA100110/2017/000255/2 від 16.03.2017, №UA100110/2017/000260/2 від 16.03.2017, №UA100110/2017/000254/2 від 16.03.2017, №UA100110/2017/000262/2 від 16.03.2017, №UA100110/2017/000259/2 від 16.03.2017, №UA100110/2017/000265/2 від 16.03.2017, №UA100110/2017/000283/2 від 18.03.2017, №UA100110/2017/000285/2 від 19.03.2017, №UA100110/2017/000286/2 від 19.03.2017, №UA100110/2017/000288/2 від 20.03.2017, №UA100110/2017/000287/2 від 20.03.2017, №UA100110/2017/000292/2 від 20.03.2017, №UA100110/2017/000294/2 від 20.03.2017, №UA100110/2017/000295/2 від 20.03.2017, №UA100110/2017/000296/2 від 21.03.2017, №UA100110/2017/000298/2 від 21.03.2017, №UA100110/2017/000320/2 від 22.03.2017, №UA100110/2017/000321/2 від 22.03.2017, №UA100110/2017/000322/2 від 22.03.2017, №UA100110/2017/000323/2 від 22.03.2017, №UA100110/2017/000324/2 від 23.03.2017, №UA100110/2017/000333/2 від 23.03.2017, №UA100110/2017/000335/2 від 23.03.2017, №UA100110/2017/000337/2 від 23.03.2017, №UA100110/2017/000336/2 від 23.03.2017, №UA100110/2017/000345/2 від 24.03.2017, №UA100110/2017/000348/2 від 25.03.2017, №UA100110/2017/000351/2 від 25.03.2017, №UA100110/2017/000353/2 від 25.03.2017, №UA100110/2017/000355/2 від 25.03.2017, №UA100110/2017/000358/2 від 25.03.2017 та відмовлено у прийнятті вказаних митних декларацій шляхом оформлення Карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (далі – Картки відмови) №UA100110/2017/00075 від 13.03.2017, №UA100110/2017/00076 від 13.03.2017, №UA100110/2017/00095 від 14.03.2017, №UA100110/2017/00104 від 14.03.2017, №UA100110/2017/00113 від 15.03.2017, №UA100110/2017/00120 від 15.03.2017, №UA100110/2017/00119 від 15.03.2017, №UA100110/2017/00121 від 15.03.2017, №UA100110/2017/00134 від 16.03.2017, №UA100110/2017/00140 від 16.03.2017, №UA100110/2017/00144 від 16.03.2017, №UA100110/2017/00145 від 16.03.2017, №UA100110/2017/00136 від 16.03.2017, №UA100110/2017/00148 від 16.03.2017, №UA100110/2017/00172 від 18.03.2017, №UA100110/2017/00174 від 19.03.2017, №UA100110/2017/00175 від 19.03.2017, №UA100110/2017/00177 від 20.03.2017, №UA100110/2017/00176 від 20.03.2017, №UA100110/2017/00181 від 20.03.2017, №UA100110/2017/00184 від 20.03.2017, №UA100110/2017/00185 від 20.03.2017, №UA100110/2017/00186 від 21.03.2017, №UA100110/2017/00190 від 21.03.2017, №UA100110/2017/00221 від 22.03.2017, №UA100110/2017/00222 від 22.03.2017, №UA100110/2017/00223 від 22.03.2017, №UA100110/2017/00224 від 22.03.2017, №UA100110/2017/00229 від 23.03.2017, №UA100110/2017/00240 від 23.03.2017, №UA100110/2017/00242 від 23.03.2017, №UA100110/2017/00243 від 23.03.2017, №UA100110/2017/00244 від 23.03.2017, №UA100110/2017/00256 від 24.03.2017, №UA100110/2017/00262 від 25.03.2017, №UA100110/2017/00259 від 25.03.2017, №UA100110/2017/00265 від 25.03.2017, №UA100110/2017/00268 від 25.03.2017, №UA100110/2017/00270 від 25.03.2017.

У спірних рішеннях про коригування митної вартості товарів органом доходів і зборів зазначено про відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та вказані розбіжності, що слугували підставою для невизнання митної вартості товарів та її коригування. Вказані розбіжності є аналогічними за своїм змістом та полягають у наступному:

- відповідно до п. 4.1 Контракту від 06.03.2017 № 0603-17 оплата здійснюється перерахуванням грошових коштів на рахунок продавця, або по іншим реквізитам, які будуть вказані в Додаткових угодах до договору, проте до митного оформлення додаткові угоди не надані;

- не обумовлені терміни оплати товару;

- в страхових полісах не вказано номер інвойсу та контракту за яким здійснюється митне оформлення вантажу, що унеможливлює впевнитись відповідно якої партії товару страхувався вантаж, хоча такі графи у страховому полісі передбачені;

- у експортних деклараціях не зазначені данні про інвойс та контракт відповідно до яких відбувалась поставка, хоча такі графи у експортній декларації передбачені;

- надані прайс-листи на умовах поставки CIF Чорноморськ (Одеса) вказують на суб’єктивну спрямованість даних пропозицій та суперечать самій суті прайс-листа, як такого;

- в деяких випадках партію товару застраховано раніше ніж укладено контракт та інвойс;

- в деяких випадках страхові документи до митного оформлення не надані;

- також в порядку здійснення митного контролю на підставі та відповідно до п. 5 ст. 54, п. 1, 4 ст. 337, 320 МКУ встановлено невідповідність заявленої митної вартості товару та вартості операцій з товарами з подібними характеристиками.

Відповідно до положень частини 7 статті 55 Митного кодексу України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

З урахуванням положень частини 7 статті 55 Митного кодексу України товари було випущені у вільний обіг за митними деклараціями №UA100110/2017/085322 від 13.03.2017, №UA100110/2017/085335 від 13.03.2017, №UA100110/2017/085539 від 14.03.2017, №UA100110/2017/085545 від 14.03.2017, №UA100110/2017/085665 від 15.03.2017, №UA100110/2017/085667 від 15.03.2017, №UA100110/2017/085668 від 15.03.2017, №UA100110/2017/085670 від 15.03.2017, №UA100110/2017/085787 від 16.03.2017, №UA100110/2017/085883 від 16.03.2017, №UA100110/2017/085892 від 16.03.2017, №UA100110/2017/085896 від 16.03.2017, №UA100110/2017/085899 від 16.03.2017, №UA100110/2017/085900 від 16.03.2017, №UA100110/2017/086101 від 18.03.2017, №UA100110/2017/086110 від 19.03.2017, №UA100110/2017/086111 від 19.03.2017, №UA100110/2017/086163 від 20.03.2017, №UA100110/2017/086179 від 20.03.2017, №UA100110/2017/086328 від 20.03.2017, №UA100110/2017/086332 від 20.03.2017, №UA100110/2017/086336 від 21.03.2017, №UA100110/2017/086457 від 21.03.2017, №UA100110/2017/086467 від 21.03.2017, №UA100110/2017/086601 від 22.03.2017, №UA100110/2017/086602 від 22.03.2017, №UA100110/2017/086604 від 22.03.2017, №UA100110/2017/086609 від 22.03.2017, №UA100110/2017/086694 від 23.03.2017, №UA100110/2017/086724 від 23.03.2017, №UA100110/2017/086725 від 23.03.2017, №UA100110/2017/086726 від 23.03.2017, №UA100110/2017/086727 від 23.03.2017, №UA100110/2017/086863 від 24.03.2017, №UA100110/2017/086891 від 25.03.2017, №UA100110/2017/086893 від 25.03.2017, №UA100110/2017/086896 від 25.03.2017, №UA100110/2017/086899 від 25.03.2017, №UA100110/2017/086900 від 25.03.2017 зі сплатою митних платежів за заявленою декларантом митною вартістю товарів та із наданням фінансових гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України у загальному розмірі 17 916 888,90 грн (у т.ч. з ввізного мита – 5 642 332,92 грн, з ПДВ – 12 274 555,98 грн).

Відповідно до частини 1 статті 29 Митного кодексу України рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів або їх посадових осіб можуть бути оскаржені безпосередньо до суду в порядку, визначеному законом.

Скориставшись наданим йому правом, ТОВ «Трейд Лайнс» оскаржило Рішення про коригування митної вартості товарів та прийняті на їх підставі Картки відмови в судовому порядку.

Згідно статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини 1 статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 1 статті 52 Митного кодексу України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно частини 2 статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність органу доходів і зборів щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів (ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, які підтверджують митну вартість товарів, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов’язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Частинами 1, 2, 3 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 7 статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно частини 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 7 статті 55 Митного кодексу України передбачено, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Відповідно до частин 2,3 статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

З аналізу наведених норм вбачається, що право органу доходів і зборів на витребування від декларанта додаткових документів виникає лише у разі наявності обґрунтованого сумніву у повноті та/або достовірності відомостей про митну вартість товарів, однією з підстав виникнення якого є виявлення розбіжностей у поданих декларантом документах і такі розбіжності мають впливати саме на числове значення складових митної вартості товарів.

Суд вважає, що в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів митницею не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості товарів, за наслідками яких розпочалась процедура консультацій та згідно яких скориговано митну вартість товарів, з огляду на нижченаведене.

Щодо встановленої органом доходів і зборів розбіжності стосовно ненадання декларантом до митного оформлення додаткових угод до договору, у яких повинні бути вказані реквізити продавця для здійснення перерахування грошових коштів покупцем, судом встановлено наступне.

Пунктом 4.1. Контракту від 06.03.2017 № 10603-17 передбачено, що оплата за товар, що поставляється за цим контрактом, здійснюється покупцем відповідно до інвойсу шляхом банківського переказу грошових коштів на банківський рахунок продавця, так і по іншим реквізитам, вказаним в додатковій угоді.

У пункті 10 Контракту зазначені платіжні реквізити сторін, в тому числі банківські рахунки продавця товару.

Суд враховує пояснення позивача щодо того, що встановлення додатковими угодами інших платіжних реквізитів в даному випадку не було необхідним, такі додаткові угоди не укладались, отже органу доходів і зборів не надавались, та доходить до висновку, що вказана розбіжність є необґрунтованою.

Щодо не обумовлення термінів оплати суд зауважує, що в поданих до митного оформлення інвойсах, вказано, що оплата товарів здійснюється як післяоплата (past payment). Також не обумовлення термінів оплати товару не є ціноутворюючим фактором, відсутність цієї інформації не може свідчити про заниження митної вартості товару. До того ж інвойс є розрахунково-платіжним документом, в якому виставляються суми до сплати покупцю, та в наданих до митного оформлення інвойсах міститься вся необхідна інформація для визначення митної вартості товару за ціною договору.

Аналогічно не зазначення в страхових документах або експортних деклараціях даних про інвойс чи контракт відповідно до яких відбувалась поставка не є ціноутворюючим фактором та не впливає саме на числове значення складових митної вартості товарів. Декларантом подано до органу доходів і зборів всі необхідні документи, які у своїй сукупності давали змогу митниці визначити митну вартість товару за ціною договору.

Також, страхування як і митне очищення експорту товарів здійснювалось контрагентом, а позивач є самостійним суб'єктом господарювання та не може нести юридичної відповідальності за повноту відомостей, які наведені у страхових документах та експортній декларації.

Крім того відомості, що містяться у страхових полісах та декларації країни експорту, дозволяють ідентифікувати експортну операцію з конкретною поставкою товару, отже відсутність в них даних про інвойс чи контракт не є підставою для коригування митної вартості товару.

До того ж, поставка товарів за вказаним зовнішньоекономічним договором здійснювалась на умовах CIF Інкотермс 2010.

Згідно з офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010 поставка товару на умовах CIF («вартість, страхування, фрахт») покладає на продавця обов'язок понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення; на продавця покладається також обов'язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення.

У відповідності зі статтею 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати, понесені покупцем на вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням; витрати на навантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрати на страхування товару.

Зі змісту наведеної норми випливає, що такі складові митної вартості товарів додаються до митної вартості тільки в тому випадку, якщо вони не включені в ціну, фактично сплачену або що підлягає сплаті.

Отже, в даному випадку, враховуючи умови зовнішньоекономічного контракту (CIF) страхові платежі, що сплачені постачальником товару, не впливають та не можуть вплинути на правильність визначення позивачем митної вартості товарів.

У зв'язку із цим, суд доходить до висновку, що навіть неподання декларантом документів, що містять відомості про вартість страхування, не може вплинути на визначення митної вартості товару, оскільки витрати на страхування товарів на умовах поставки CIF згідно Інкотермс 2010 входять до складу вартості вантажу.

Висновки органу доходів і зборів стосовно того, що зазначення у прайс-лисах умови поставки CIF Одеса (Чорноморськ) вказує на суб’єктивну спрямованість даних пропозицій та суперечить самій суті прайс-листа, як такого, є невмотивованими, оскільки на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) прайс-листа, який може оформлюватись продавцем у довільній формі та на власний розсуд.

Чинним національним та міжнародним законодавством не передбачений виключний необхідний перелік інформації, яку повинен містити прайс-лист, з огляду на що жодна інформація, викладена в прайс-листі не суперечить його суті.

При цьому, контролюючим органом не доведено того, що певні недоліки, які на думку відповідача мають місце в прайс-листах, якимось чином вплинули на заниження позивачем митної вартості імпортованого товару, а згідно ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України прайс-лист не є первинним документом, що підтверджує митну вартість товарів та може бути прийнятий до уваги виключно як додаткова інформація.

Стосовно зазначення митницею в деяких рішеннях про коригування митої вартості товарів про те, що страховий поліс був виданий раніше за контракт та інвойс, тобто партію товару застраховано раніше ніж з’явився контракт та інвойс суд погоджується з позицією позивача щодо того, що вказане не є розбіжністю з огляду на наступне.

В зовнішньоекономічних торгівельних відносинах можливі випадки коли продавець заключає контракт з покупцем, страхує товар, відправляє його на експорт, а покупець в силу різних чинників відмовляється від поставленого товару. При цьому, продавець може укласти контракт на поставку таких товарів з іншим покупцем. У такому випадку виникає ситуація коли страхування вантажу та експортування товару продавцем здійснюється раніше за укладення контракту з остаточним покупцем товару та виставлення останньому інвойсу до сплати.

Таким чином, зазначене митницею не є розбіжністю та не впливає на числові значення складових митної вартості товарів.

Також у спірних рішеннях про коригування митної вартості митницею зазначено, що в порядку здійснення митного контролю на підставі та відповідно до п. 5 ст. 54, п. 1, 4 ст. 337, ст. 320 Митного кодексу України встановлено невідповідність заявленої митної вартості товару та вартості операцій з товарами з подібними характеристиками.

З цього приводу суд зазначає, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого позивачем та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.

Та обставина, що подібний товар розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Також у рішенні про коригування митної вартості товарів №UA100110/2017/000336/2 від 23.03.2017 органом доходів і зборів в якості розбіжностей зазначено ще про наступне: сума партії товару не відповідає сумі, зазначеної в страховому полісі: в інвойсі становить - 3382,00 дол.США (виправлений інвойс - 3765,00 дол.США), а в страховому полісі – 3810,00 дол.США. Відповідно до п. 4.1 Контракту від 06.03.2017 №0603-2017 розрахунки за кожну партію товарів здійснюється в безготівковій формі на умовах, що зазначені у відповідному інвойсі, проте в інвойсі №D-TL/066 від 06.03.2017 не обумовлені терміни оплати. Вагові характеристики товару, зазначені експортером при відправці контейнеру в експортній декларації №6231817758 від 27.01.2017, коносаменті №ZIMUNGB9162135 від 27.01.2017 та страховому полісі №23303000020001160299701 від 27.01.2017 (вага нетто – 8490 кг, вага брутто – 10230 кг), не відповідають фактичним показникам за наявною інформацією за результатами митного огляду (акт огляду №500030/2017/0635 від 23.01.2017 та № UA100110/2017/086703 від 23.03.2017), інвойсу №D-TL/066/1 від 23.03.2017 та пакувального листа б/н від 23.03.2017 (вага нетто – 7537 кг, вага брутто – 10660 кг), що впливає на складові митної вартості товару.

Суд не погоджується із зазначенням митницею в якості розбіжності те, що сума поставленої партії товару не відповідає сумі, зазначеної в страховому полісі, оскільки вартість товару в інвойсі та страховому полісі може не співпадати, оскільки страховий поліс має покривати вартість вантажу та може містити доданий страховою компанією відсоток на покриття супровідних витрат. Отже відмінність вартості у страховому документі від вартості товару у виставленому до сплати покупцю інвойсі не свідчить про наявність порушень та не є розбіжністю, що впливає на числові значення складових митної вартості.

Щодо невідповідності вагових характеристик, зазначених експортером, фактичним ваговим показникам судом встановлено наступне.

Частиною 2 статті 266 Митного кодексу України встановлено, що перед подачею митної декларації декларант має право з дозволу органу доходів і зборів здійснювати фізичний огляд товарів з метою перевірки їх відповідності опису (відомостям), зазначеному у товаросупровідних документах, брати проби та зразки товарів.

З урахуванням наведеної норми Кодексу та з метою заявлення достовірних відомостей під час декларування поставлених товарів декларантом здійснено фізичний огляд товарів, результати якого оформлено Актом про проведення фізичного огляду товарів та інших предметів від 23.03.2017. Згідно вказаного акту виявлено, що у контейнері TCNU4235570 знаходиться вантаж вагою нетто 7537,0 кг. Згідно звіту про зважування вага брутто товару у вказаному контейнері становить 10660,0кг. Вказане також підтверджується виставленим продавцем інвойсом № D-TL/066/1 від 23.03.2017 та пакувальним листом б/н від 23.03.2017.

Отже декларантом у митній декларації від 23.03.2017 №UА100110/2017/086727 заявлено достовірні відомості щодо вагових характеристик товару, підтверджених документально, та сплачені передбачені законодавством митні платежі за ціною договору на підставі виставленого продавцем інвойсу № D-TL/066/1 від 23.03.2017.

Помилковість зазначених експортером характеристик у товаросупровідних документах підтверджується листом останнього від 23.03.2017 б/н, яким компанія «DOCKFORD PROJECTS LIMITED» визнає некоректність зазначення даних у інвойсі №TL/066 від 23.03.2017, на підставі даних якого експортером здійснювалось митне очищення експорту товарів.

Як вже зазначалось вище позивач є самостійним суб'єктом господарювання та не може нести юридичної відповідальності за відомості, які наведені експортером. З метою декларування достовірних даних щодо поставленого товару декларантом вжито всіх передбачених законодавством заходів та перевірено відомості, зазначені у товаросупровідних документах. Більш того, в даному випадку вартість товару розраховується не за кілограм, а за одиницю товару, отже його вагові характеристики не впливають на вартість товару.

Також органом доходів і зборів в якості розбіжності зазначено, що відповідно до п. 4.1 Контракту від 06.03.2017 №0603-2017 розрахунки за кожну партію товарів здійснюється в безготівковій формі на умовах оплати за фактично поставлений товар та може бути здійснена передоплата за партію товарів на умовах, що зазначені у відповідному інвойсі, проте в інвойсі не обумовлені терміни оплати. Така розбіжність зазначена у рішеннях про коригування митної вартості товарів №UА100110/2017/000285/2 від 19.03.2017, №UА100110/2017/000288/2 від 20.03.2017, №UА100110/2017/000287/2 від 20.03.2017, №UА100110/2017/292/2 від 20.03.2017, №UА100110/2017/000298/2 від 21.03.2017, №UА100110/2017/000320/2 від 22.03.2017, №UА100110/2017/000321/2 від 22.03.2017, №UА100110/2017/000333/2 від 23.03.2017, №UА100110/2017/000337/2 від 23.03.2017, №UА100110/2017/000336/2 від 23.03.2017, №UА100110/2017/000351/2 від 25.03.2017, №UА100110/2017/000353/2 від 25.03.2017, №UА100110/2017/000358/2 від 25.03.2017.

При цьому, Контракт від 06.03.2017 №0603-2017 взагалі не містить таких умов.

Усе викладене вище свідчить про те, що виявлені митницею розбіжності є необґрунтованими, безпідставними, в деяких випадках надуманими та зведеними до припущень, та жодним чином не впливають на числове значення складових митної вартості товару.

Крім того, у всіх спірних рішеннях про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів не навів жодних пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначив інформації і джерел, які використовувались митницею при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу всупереч положенням пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України.

Згідно з частиною третьою статті 5 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», втручання державних органів у зовнішньоекономічну діяльність її суб'єктів у випадках, не передбачених цим Законом, в тому числі і шляхом видання підзаконних актів, які створюють для її здійснення умови гірші від встановлених в цьому Законі, є обмеженням права здійснення зовнішньоекономічної діяльності і як таке забороняється.

Згідно статті 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Згідно статті 6 Господарського кодексу України загальними принципами господарювання в Україні є свобода підприємницької діяльності, заборона незаконного втручання органів державної влади у господарські відносини. У відповідності з ст.ст. 179, 189, 190 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення, суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни. При здійсненні експортних та імпортних операцій у розрахунках з іноземними контрагентами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі види продукції, за винятком тих, на які встановлено державні ціни.

Окрім цього, відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору», митницею при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Слід звернути увагу на те, що в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості товарів, за наслідками яких розпочалась процедура консультацій.

Згідно з положеннями статті 318 Митного кодексу України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Таким чином суд дійшов до висновку що, орган доходів і зборів не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів.

В поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.

Відповідно до частини 7 статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Отже, митним органом безпідставно застосовано другорядний метод визначення митної вартості товарів на підставі спірних рішень про коригування митної вартості товарів, оскільки надані декларантом документи підтверджували числове значення митної вартості товарів за ціною договору.

Аналізуючи норми Митного кодексу України Верховний Суд України у постанові від 30.06.2015 року (справа 21-591а15) зазначив, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Суд, у відповідності до вимог ст. 244-2 КАС України враховує висновки Верховного Суду України, що містяться у постанові з аналогічної справи.

Таким чином, в порушення ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у органу доходів і зборів не було правових підстав для витребування додаткових документів, оскільки подані декларантом документи не містили розбіжності.

В результаті прийняття протиправних Рішень про коригування митної вартості товарів ТОВ «Трейд Лайнс» надмірно сплатило грошові кошти у вигляді фінансових гарантій у загальній сумі 17916888,90 грн. (у т.ч. з ввізного мита – 5642332,92 грн., з ПДВ – 12274555,98 грн.).

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 та ч. 1 ст. 70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

На основі аналізу норм Конституції України (зокрема статті 19), Митного кодексу України, у т.ч. частин 6, 7 статті 54, законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, якою презюмується правильність визначення митної вартості декларантом, у випадку, якщо не доведено інше. В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення (у цьому випадку рішення про коригування митної вартості та відмову у митному оформленні товару); відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах. Отже, тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на органі доходів і зборів.

Жодних належних доказів на спростування правильності визначення позивачем митної вартості товарів за ціною договору, а також обґрунтованості прийняття спірних Рішень про коригування митної вартості товарів та Карток відмови відповідачем наведено та надано не було.

Статтею 6 КАС України передбачено, що кожна особа має право звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи та інтереси.

Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд погоджується з обраним позивачем способом захисту порушеного права у вигляді скасування протиправних Рішень про коригування митної вартості та Карток відмови.

Представник відповідача у письмових запереченнях проти позову від 31.05.2017 року №860/26-70-10-22 (а.с.155-161 т.4) не надав додаткових обгрунтувань чи посилань на відповідні факти, які б ставили під сумнів або спростовували правову позицію позивача, у цих запереченнях фактично була викладена фактична та правова позиції, що містяться у оскаржених картках відмови, в зв’язку із чим, відповідно до вищенаведеного не заслуговують на увагу.

З урахуванням встановлених фактів, оцінюючи у сукупності надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи вищезазначені Рішення про коригування митної вартості товарів та видаючи відповідні Картки відмови у митному оформленні товарів, діяв не у відповідності та не у спосіб, передбачений вимогами чинного законодавства; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому оскаржувані Рішення про коригування митної вартості товарів та видані на його підставі Картки відмови у митному оформленні товарів є також протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги ТОВ «Трейд Лайнс» задоволенню на підстав положень ч.2 ст.162 КАС України.

Ухвалою суду від 18.05.2017 року було прийнято до провадження заяву представника позивача про зміну та уточнення позовних вимог та відповідно до положень ч.1 ст.88 КАС України, протокольною ухвалою суду було відстрочено позивачу сплату судового збору до винесення судом рішення по справі за позовними вимогами про визнання протиправними та скасування 39 карток відмови та 39 рішень про корегування митної вартості товарів виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст.6 Європейської Конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, Україна гарантує особі право зверненню до суду для захисту порушеного права чи охоронюваного законом інтересу. Аналогічна норма закріплена в ст.55 Конституції України та ч.1 ст.6 КАС України.

Разом з тим, вказана позовна вимога відповідно до положень Закону України «Про судовий збір» повинна бути оплачена судовим збором в розмірі 1600,00 грн. за кожну з 78 немайнових позовних вимог, що складає загальну суму 124800,00 грн.

Представником позивача подане було відповідне клопотання про відстрочення сплати вказаної суми судового збору, оскільки на час подання заяви про уточнення позовних вимог згідно довідки ПАТ «Банк ВОСТОК» від 17.05.2017 року №02-2774 про грошових коштів в сумі 873,11 грн. на рахунках позивача станом на 17.05.2017 року, що є недостатнім для здійснення оплати судового збору по заявленим позовним вимогам.

При цьому, суд виходив з позиції, яка висловлена у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 23.01.2015 року №2 «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 08.07.2011 №3674-УІ «Про судовий збір», відповідно до якої сплата судового збору не повинна перешкоджати доступу до правосуддя, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету. З огляду на це адміністративні суди зобов’язані забезпечити доступ до суду з неухильним дотриманням вимог Закону про судовий збір, у тому числі й щодо відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати. Відстрочення та розстрочення сплати судового збору, звільнення від його сплати особи, яка через майновий стан не може його сплатити, направлено на забезпечення доступності до правосуддя та реалізацію права таких осіб на судовий захист.

Оскільки відстрочка по сплаті збору за цією вимогою була надана судом позивачу до винесення рішення по справі та представником позивача не надано доказів здійснення сплати судового збору, суд на підставі положень ст.ст.88,94 КАС України повинен стягнути суму судового збору, на яку надавалася відстрочка, з позивача на користь Державного бюджету України до ухвалення судового рішення по суті заявлених позовних вимог в розмірі 124800,00 грн. (1600,00 грн. х 78 позовні вимоги).

Судові витрати розподілити у відповідності до вимог ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст.94,158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Лайнс» (65078, Одеська область, м.Одеса, вулиця Космонавиів 32, Код ЄДРПОУ 39962406) на користь Державного бюджету України розрахунковий рахунок №31212206784005 в ГУ ДКСУ в Одеській області, Код одержувача 37607526, МФО 828011 судовий збір в розмірі 124800,00 грн.

Визнати протиправними та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів Київської міської митниці Державної фіскальної служби України №UA100110/2017/000202/2 від 13.03.2017, №UA100110/2017/000230/2 від 13.03.2017, №UA100110/2017/000221/2 від 14.03.2017, №UA100110/2017/000227/2 від 14.03.2017, №UA100110/2017/000236/2 від 15.03.2017, №UA100110/2017/000240/2 від 15.03.2017, №UA100110/2017/000238/2 від 15.03.2017, №UA100110/2017/000242/2 від 15.03.2017, №UA100110/2017/000255/2 від 16.03.2017, №UA100110/2017/000260/2 від 16.03.2017, №UA100110/2017/000254/2 від 16.03.2017, №UA100110/2017/000262/2 від 16.03.2017, №UA100110/2017/000259/2 від 16.03.2017, №UA100110/2017/000265/2 від 16.03.2017, №UA100110/2017/000283/2 від 18.03.2017, №UA100110/2017/000285/2 від 19.03.2017, №UA100110/2017/000286/2 від 19.03.2017, №UA100110/2017/000288/2 від 20.03.2017, №UA100110/2017/000287/2 від 20.03.2017, №UA100110/2017/000292/2 від 20.03.2017, №UA100110/2017/000294/2 від 20.03.2017, №UA100110/2017/000295/2 від 20.03.2017, №UA100110/2017/000296/2 від 21.03.2017, №UA100110/2017/000298/2 від 21.03.2017, №UA100110/2017/000320/2 від 22.03.2017, №UA100110/2017/000321/2 від 22.03.2017, №UA100110/2017/000322/2 від 22.03.2017, №UA100110/2017/000323/2 від 22.03.2017, №UA100110/2017/000324/2 від 23.03.2017, №UA100110/2017/000333/2 від 23.03.2017, №UA100110/2017/000335/2 від 23.03.2017, №UA100110/2017/000337/2 від 23.03.2017, №UA100110/2017/000336/2 від 23.03.2017, №UA100110/2017/000345/2 від 24.03.2017, №UA100110/2017/000348/2 від 25.03.2017, №UA100110/2017/000351/2 від 25.03.2017, №UA100110/2017/000353/2 від 25.03.2017, №UA100110/2017/000355/2 від 25.03.2017, №UA100110/2017/000358/2 від 25.03.2017

Визнати протиправними та скасувати Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської міської митниці Державної фіскальної служби України №UA100110/2017/00075 від 13.03.2017, №UA100110/2017/00076 від 13.03.2017, №UA100110/2017/00095 від 14.03.2017, №UA100110/2017/00104 від 14.03.2017, №UA100110/2017/00113 від 15.03.2017, №UA100110/2017/00120 від 15.03.2017, №UA100110/2017/00119 від 15.03.2017, №UA100110/2017/00121 від 15.03.2017, №UA100110/2017/00134 від 16.03.2017, №UA100110/2017/00140 від 16.03.2017, №UA100110/2017/00144 від 16.03.2017, №UA100110/2017/00145 від 16.03.2017, №UA100110/2017/00136 від 16.03.2017, №UA100110/2017/00148 від 16.03.2017, №UA100110/2017/00172 від 18.03.2017, №UA100110/2017/00174 від 19.03.2017, №UA100110/2017/00175 від 19.03.2017, №UA100110/2017/00177 від 20.03.2017, №UA100110/2017/00176 від 20.03.2017, №UA100110/2017/00181 від 20.03.2017, №UA100110/2017/00184 від 20.03.2017, №UA100110/2017/00185 від 20.03.2017, №UA100110/2017/00186 від 21.03.2017, №UA100110/2017/00190 від 21.03.2017, №UA100110/2017/00221 від 22.03.2017, №UA100110/2017/00222 від 22.03.2017, №UA100110/2017/00223 від 22.03.2017, №UA100110/2017/00224 від 22.03.2017, №UA100110/2017/00229 від 23.03.2017, №UA100110/2017/00240 від 23.03.2017, №UA100110/2017/00242 від 23.03.2017, №UA100110/2017/00243 від 23.03.2017, №UA100110/2017/00244 від 23.03.2017, №UA100110/2017/00256 від 24.03.2017, №UA100110/2017/00262 від 25.03.2017, №UA100110/2017/00259 від 25.03.2017, №UA100110/2017/00265 від 25.03.2017, №UA100110/2017/00268 від 25.03.2017, №UA100110/2017/00270 від 25.03.2017.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання повного тексту постанови.

Суддя Єфіменко К.С.