КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" травня 2017 р. Справа№ 910/20933/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Майданевича А.Г.

Коротун О.М.

За участю представників:

від позивача: Жиляк М.Д. - за дов.

від відповідача: Кравченко О.К. - за дов.; Богданець В.А. - за дов.

розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства Івано-Франківської міської ради «Муніципальна інвестиційна управляюча компанія»

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2017

у справі №910/20933/16 (суддя Зеленіна Н.І.)

за позовом Комунального підприємства Івано-Франківської міської ради «Муніципальна інвестиційна управляюча компанія»

до Антимонопольного комітету України

про визнання недійсним рішення

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство Івано-Франківської міської ради «Муніципальна інвестиційна управляюча компанія» (далі, позивач або КП «МІУК») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України (далі, відповідач або АМКУ) про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України від 20.09.2016 № 421-р «Про перегляд рішення у справі № 97/І-2012».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що АМКУ при прийнятті оскарженого рішення неповно з'ясував обставини справи, а наведені у ньому висновки не відповідають обставинам справи, чим порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття неправильного по суті рішення та є підставою для визнання його недійсним.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.01.2017 у справі №910/20933/16 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду мотивоване тим, що АМКУ, приймаючи рішення від 20.09.2016 №421-р «Про перегляд рішення у справі № 97/І-2012», діяв у межах власних повноважень, а також у порядку та спосіб, встановлені законом. У той же час, доводи позовної заяви були спрямовані саме на переоцінку рішення АМКУ від 20.06.2013 №11-р/тк та не являються підставами для скасування оспорюваного в даній справі рішення АМКУ.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2017 у справі №910/20933/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Апеляційна скарга позивача мотивована тим, що рішення Господарського суду міста Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права України.

На думку позивача, суд не взяв до уваги, що АМКУ, приймаючи оскаржене рішення, неповно з'ясував обставини справи, а наведені в рішенні АМКУ висновки обставинам справи не відповідають.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу позивача у справі №910/20933/16 було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.03.2017 апеляційну скаргу позивача у справі №910/20933/16 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І., розгляд справи призначено на 04.04.2017.

04.04.2017 відповідач подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просив суд у задоволенні апеляційної скарги позивача відмовити, а оскаржене рішення суду залишити без змін.

У зв'язку із перебуванням головуючого судді Михальської Ю.Б. у відпустці, судове засідання, призначене на 04.04.2017, не відбулося.

З огляду на вихід головуючого судді Михальської Ю.Б. з відпустки та необхідність розгляду апеляційної скарги Комунального підприємства Івано-Франківської міської ради «Муніципальна інвестиційна управляюча компанія», враховуючи перебування суддів Тищенко А.І. та Отрюха Б.В. у відпустці, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.05.2017 апеляційну скаргу Комунального підприємства Івано-Франківської міської ради «Муніципальна інвестиційна управляюча компанія» прийнто до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Майданевич А.Г., Коротун О.М., розгляд справи №910/20933/16 призначено на 25.05.2017.

17.05.2017 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Комунального підприємства Івано-Франківської міської ради «Муніципальна інвестиційна управляюча компанія» надійшло клопотання про участь його представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції, проведення якої останнє просить забезпечити Господарський суд Івано-Франківської області.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2017 задоволено клопотання Комунального підприємства Івано-Франківської міської ради «Муніципальна інвестиційна управляюча компанія» про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції та зазначено, що проведення судового засідання в режимі відеоконференції у справі №910/20933/16 відбудеться 25.05.2017 об 12 год. 50 хв. у залі судового засідання №13 (2-й поверх) за адресою: вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04655. Доручено забезпечення проведення відеоконференції Господарському суду Івано-Франківської області.

У судовому засіданні 25.05.2017, яке здійснювалось у режимі відеоконференції, представник позивача підтримав доводи, викладені ним у апеляційній скарзі, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Представники відповідача заперечували проти задоволення апеляційної скарги позивача та просили суд залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Суд , беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Антимонопольний комітет України, адміністративні колегії Антимонопольного комітету України, державні уповноважені Антимонопольного комітету України, адміністративні колегії територіальних відділень Антимонопольного комітету України є органами Антимонопольного комітету України (частина 7 статті 6 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»).

Частиною 1 статті 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, зокрема, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження) тощо.

Так, рішенням Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 20.06.2013 № 11-р/тк «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» у справі №97/І-2012 (далі, рішення АМКУ від 20.06.2013 №11-р/тк) визнано, що Комунальне підприємство «Єдиний розрахунковий центр»:

1. є таким, що відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» займало монопольне (домінуюче) становище на ринках послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у територіальних межах міста Івано-Франківська, де знаходиться переданий йому в управління (на баланс) та/або обслуговування житловий фонд;

2. визнано дії КП «Єдиний розрахунковий центр», які полягають у розрахунку завищеної собівартості послуги з прибирання прибудинкової території, зокрема, внаслідок врахування недостовірних площ прибудинкових територій, що призвело до затвердження виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради з 01.01.2012 необґрунтованих прибудинкових тарифів на послуги з утримання, та відповідно до нарахування споживачам плати за послуги з утримання, що ґрунтується на недостовірних кількісних показниках, є порушенням, передбаченим пунктом 2 статті 50 та частиною першою статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринках послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій шляхом вчинення таких дій, що призвели до ущемлення інтересів споживачів, які б були неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку;

3. дії Комунального підприємства «Єдиний розрахунковий центр», які полягали в укладенні зі споживачами Послуг з утримання договору приєднання, зміст та умови якого порушують права споживачів та не відповідають вимогам Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року №529, є порушенням, передбаченим пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку Послуг з втримання будинків і споруд та прибудинкових територій шляхом вчинення таких дій, що призвели до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку;

4. за вчинення порушення, зазначеного у пункті 2 цього рішення, накласти на Комунальне підприємство «Єдиний розрахунковий центр» штраф у розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень;

5. за вчинення порушення, зазначеного у пункті 3 цього рішення, накласти на Комунальне підприємство «Єдиний розрахунковий центр» штраф у розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень;

6. зобов'язано позивача припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначене у пункті 3 цього рішення, шляхом забезпечення укладання договорів з кожним споживачем відповідно до чинного законодавства та зазначення у рахунках - фактурах, що надсилаються споживачам, інформації про вартість кожної складової тарифу на Послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Як підтверджується матеріалами справи, а саме, витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Комунальне підприємство «Єдиний розрахунковий центр» змінило своє найменування на Комунальне підприємство Івано-Франківської міської ради «Муніципальна інвестиційна управляюча компанія» (позивач).

Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Колегією суддів встановлено, що Комунальне підприємство «Єдиний розрахунковий центр» зверталось до Господарського суду міста Києва з позовами до АМКУ про визнання недійсним рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 20.06.2013 №11-р/тк «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» (справи №910/20362/13 та №910/17431/13).

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 02.12.2013 у справі №910/20362/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2014 та постановою Вищого господарського суду України від 14.05.2014 у справі №910/20362/13, у задоволенні позову про визнання недійсним рішення АМКУ від 20.06.2013 № 11-р/тк «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу у справі № 97/І-2012» відмовлено.

Також, ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2014 у справі №910/17431/13 за позовом Комунального підприємства «Єдиний розрахунковий центр» до АМКУ про визнання недійсним рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 20.06.2013 №11-р/тк «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу у справі» у справі №97/І-2012, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 28.10.2014 у справі №910/17431/13, припинено провадження у справі №910/17431/13 на підставі пункту 2 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з тим, що є таке, яке набрало законної сили рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2013 у справі №910/20362/13, який у межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Враховуючи вищевикладене, рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 20.06.2013 №11-р/тк «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» у справі №97/І-2012 є чинним, у судовому порядку не скасоване та є обов'язковим до виконання.

Разом з цим, предметом спору в справі №910/20933/16 є визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України від 20.09.2016 №421-р «Про перегляд рішення у справі № 97/І-2012».

Як вбачається із матеріалів справи, позивач звернувся до АМКУ із заявами №01-03/49 від 21.01.2014 та від 27.01.2014 №01-03/59 про перегляд пунктів 3, 5, 6 рішення АМКУ від 20.06.2013 №11-р/тк «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу», прийнятого у справі №97/І-2012 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Свої вимоги щодо перегляду рішення АМКУ від 20.06.2013 №11-р/тк позивач обґрунтував тим, що під час прийняття цього рішення органам АМКУ не було відомо і не могло бути відомо:

- про судову практику Івано-Франківського міського суду у справах про визнання укладеними між позивачем та споживачами договорів про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій на підставі нормативного акта обов'язкової дії;

- щодо висновку суду про визнання цих договорів такими, що відповідають Типовому договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою КМУ від 20.05.2009 №529.

За результатами розгляду заяви позивача, рішенням Антимонопольного комітету України від 20.09.2016 №421-р «Про перегляд рішення у справі № 97/І-2012» рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 20.06.2013 №11-р/тк «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» залишено без змін.

У рішенні від 20.09.2016 №421-р АМКУ зазначив, що Тимчасовою адміністративною колегією Антимонопольного комітету України під час прийняття рішення №11-р/тк у справі №97/І-2012 було повно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, доведено обставини, які мають значення для справи і які визнано встановленими, а висновки, викладені в Рішення №11-р/тк, відповідають обставинам справи. Тобто, з огляду на положення статті 58 Закону України «Про захист економічної конкуренції», відсутні підстави для зміни чи скасування Рішення №11-р/тк.

Позивач у позовній заяві та апеляційній скарзі зазначає, що рішення АМКУ від 20.09.2016 №421-р було прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому має бути визнане судом недійсним з огляду на наступне.

При прийнятті оскарженого рішення АМКУ не зроблено правильної оцінки договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій; належно не досліджено вплив публікації проекту договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у газеті «Західний Кур'єр» на порядок укладення такого договору та права і обов'язки споживачів даних послуг; не враховано, що підготовлений позивачем договір не містив додаткових оплат на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, а містив виключно оплату тих послуг, структура яких затверджена рішенням Івано-Франківської міської ради від 15.09.2011 №383-14, а тариф на такі послуги затверджений рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 27.12.2011 №842; не дослідив судові рішення, які набрали законної сили та якими, на думку позивача, встановлено, що запропонований ним договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій відповідає Типовому договору.

Позивач також зазначив, що АМКУ зроблено невірний висновок про те, що укладення договорів на послуги з утримання у вигляді договору приєднання може призвести до ущемлення інтересів споживачів, зокрема позбавлення їх права запропонувати за згодою сторін свої умови договору та погоджувати або не погоджувати інші умови договору, запропоновані виконавцем, які не відповідають Типовому договору.

Також, за твердженнями позивача, Типовий договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та Закон України «Про житлово-комунальні послуги», як нормативний цивільний акт обов'язкової дії, передбачає, що окрім істотних умов договору, договір про надання послуг може містити й інші умови, погоджені сторонами. У свою чергу, публікація тексту договору в офіційному виданні газети «Західний Кур'єр» не являється порушенням чинного законодавства України, в тому числі пункту 2 статті 50 та частини 1 статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції та не вбачає підстав для скасування оскарженого рішення АМКУ, а доводи апелянта вважає безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до статті 58 Закону України «Про захист економічної конкуренції» органи Антимонопольного комітету України з власної ініціативи чи за заявами осіб можуть переглянути рішення, прийняті ними у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та у заявах, справах про узгоджені дії, концентрацію, у разі: якщо істотні обставини не були і не могли бути відомі органам Антимонопольного комітету України, що призвело до прийняття незаконного або необґрунтованого рішення. За результатами перегляду органи Антимонопольного комітету України можуть: залишити рішення без змін; змінити рішення; скасувати рішення; прийняти нове рішення, передбачене статтями 31 та 48 цього Закону, частиною першою статті 30 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції».

Згідно зі статтею 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до пункту 47 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (далі, Правила розгляду справ), затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19 квітня 1994 року №5 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 06 травня 1994 року за N 90/299, заява особи про перегляд рішення (далі - заява про перегляд), прийнятого адміністративною колегією територіального відділення АМКУ, подається до відповідного відділення. Заява про перегляд рішень інших органів АМКУ подається до АМКУ. Заява про перегляд подається в письмовій формі й повинна містити вимоги заявника, у тому числі очікувані ним рішення за результатами перегляду, які передбачені частиною третьою статті 58 Закону України «Про захист економічної конкуренції», а також зазначення підстав для перегляду рішення, передбачених частиною першою статті 58 Закону України «Про захист економічної конкуренції», та доказів на їх підтвердження.

Колегією суддів встановлено, що порядок укладання договорів у сфері житлово-комунальних послуг регулюється Законом України «Про житлово-комунальні послуги», зокрема: статтями 26, 29 цього Закону та постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 №529 «Про затвердження Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» (далі, Типовий договір).

Частинами 1, 2 статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено істотні умови договору між виконавцем/виробником та споживачем та передбачено, що крім істотних договір може містити інші умови за згодою сторін. Договір не може містити умов, що вводять додаткові види оплати послуг, не передбачені типовими договорами на надання житлово-комунальних послуг, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 3 статті 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» процедура погодження умов договору відбувається протягом одного місяця з дня внесення проекту договору однією із сторін.

Відповідно до частини 4 статті 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 №529 затверджено Типовий договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Отже, спеціальним законодавством, яке регулює правовідносини споживачів і надавачів послуг у сфері житлово-комунального господарства, затверджено Типовий договір та встановлено порядок укладення, процедуру погодження і зміст двосторонніх договорів (у тому числі можливість конкретизації у договорі за згодою сторін певних умов).

Такий вид договорів, як договір приєднання, який пропонувався позивачем для укладення зі споживачами, який має інший порядок укладання, ніж встановлено спеціальним законодавством, не може регулювати двосторонні правовідносини між споживачем і виконавцем послуг у житлово-комунальній сфері.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з Типовим договором.

Отже, як вірно встановлено АМКУ у рішенні №11-р/тк від 20.06.2013, яке є чинним та у судовому порядку не скасовано, за правилами пункту 3 частини 2 статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавець (тобто КП «МІУК») зобов'язаний підготувати та укласти зі споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з Типовим договором.

Водночас, як було з'ясовано в ході розгляду справи та зазначено в Рішенні №11-р/тк від 20.06.2013, умови та зміст договору приєднання, які КП «МІУК» пропонувало споживачам, суперечать вимогам Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Типового договору.

Зазначені обставини позивачем не спростовані.

Так, однією з істотних умов договору між виконавцем послуги та споживачем відповідно до пункту 3 частини першої статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» є вичерпний перелік житлово-комунальних послуг, тарифи та їх складові на кожну із цих послуг, загальна вартість послуг.

Однак, до договорів приєднання, які КП «МІУК» надсилало споживачам, було додано лише витяг з рішення Івано-Франківської міської ради від 29.12.2011 № 546, де зазначена тільки структура, періодичність та строки надання Послуг з утримання, без зазначення тарифів на її складові (у тому числі Послуги з управління) та загальної вартості Послуг з утримання.

Як було встановлено АМКУ, у численних скаргах та усних зверненнях, які надходили з цього приводу до територіального відділення, зазначалось, що велика кількість споживачів через відсутність доступу до мережі Інтернет не мають можливості скористатися персональною сторінкою на сайті підприємства. Отже, для отримання інформації щодо вартості складових тарифу на Послуги з утримання споживачі змушені звертатись до КП «МІУК», хоча згідно з вимогами Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Типового договору ця інформація повинна міститись у договорі на надання Послуг з утримання.

Отже, як вірно встановив АМКУ у рішенні №11-р/тк від 20.06.2013, укладання позивачем договорів приєднання, зміст яких не відповідає положенням Типового договору, може призвести до ущемлення інтересів споживачів, зокрема, позбавлення їх права запропонувати за згодою сторін свої умови договору та погоджувати або не погоджувати інші умови договору, запропоновані виконавцем, які не відповідають Типовому договору.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» від 10.04.2014 №1198-VII було внесено зміни у статтю 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якою визначені істотні умови договору між виконавцем/виробником та споживачем, та доповнено статтю 26 частиною сьомою, згідно з якою: «Договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб'єктом господарювання, є договором приєднання».

Однак, укладення договору приєднання саме на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій законодавчо визначено не було.

Відтак, укладення КП «МІУК» зі споживачами послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій договору приєднання суперечить вимогам чинних нормативно-правових актів, які регулюють правовідносини у житлово-комунальній сфері.

Враховуючи вищевикладене, договір приєднання, який має інший порядок укладання, ніж встановлено спеціальним законодавством, не може регулювати двосторонні правовідносини між споживачем і виконавцем послуг у житлово-комунальній сфері з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, оскільки спеціальним законодавством, яке регулює правовідносини споживачів і надавачів послуг у сфері житлово-комунального господарства, затверджено Типовий договір та встановлено порядок укладення, процедуру погодження і зміст двосторонніх договорів, у тому числі, можливість конкретизації умов договорів ЗА ЗГОДОЮ сторін.

Проаналізувавши судові рішення, на які позивач посилається у заявах про перегляд рішення АМКУ №11-р/тк від 20.06.2013 та у позовній заяві як на істотні обставини, які не були і не могли бути відомі АМКУ станом на дату прийняття рішення №11-р/тк (копії додані до позовної заяви), зокрема, ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06.08.2014 та ряд рішень Івано-Франківського міського суду та Апеляційного суду Івано-Франківської області, прийняті протягом листопада 2014 - квітня 2015 року, колегія суддів встановила, що у зазначених судових справах, як за позовними заявами КП «МІУК», так і позовними заявами споживачів послуг з утримання (або їх представників), зокрема, визнавалася правомірність договорів приєднання КП «МІУК» про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та необхідність споживачів сплачувати підприємству за надані ним послуги, незважаючи на неоформлення відповідного договору в індивідуальному порядку.

Судами при прийнятті вказаних рішень щодо визнання укладеними зі споживачами договорів приєднання КП «МІУК» про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій не розглядалися питання щодо можливого ущемлення інтересів споживачів внаслідок невідповідності окремих умов договору вимогам Типового договору. Разом з тим, органи АМКУ не розглядали питання легітимності укладених позивачем з окремими споживачами договорів приєднання.

Відтак, АМКУ дійшов правильного висновку, що оскільки договори приєднання про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, укладені позивачем зі споживачами, не відповідають умовам Типового договору, а порядок їх укладення у вигляді договору приєднання законом не передбачений, то такі дії КП «МІУК» можуть призводити до ущемлення інтересів споживачі при отриманні ними відповідних послуг.

Наявність судових рішень, на які посилається позивач, не спростовують зазначених висновків з огляду на предмет спору та обставини справи, що досліджувалися судами при вирішенні відповідних спорів про визнання укладеними договорів про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Таким чином, з огляду на обставини, на які посилалось Комунальне підприємство Івано-Франківської міської ради «Муніципальна інвестиційна управляюча компанія» у заяві про перегляд рішення АМКУ від 20.06.2013 №11-р/тк, суд погоджується із висновками АМКУ, викладеними у рішенні АМКУ від 20.09.2016 №421-р, про відсутність підстав для його скасування.

Як уже зазначалося, згідно статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Пунктом 37 Правил розгляду справ передбачено, що рішення, прийняті адміністративною колегією територіального відділення АМКУ, можуть бути перевірені АМКУ чи адміністративною колегією АМКУ за заявою осіб, які брали участь у справі, або за власною ініціативою на підставі подання державного уповноваженого АМКУ про перевірку рішення.

Пунктами 44, 45 Правил розгляду справ встановлено, що строк розгляду заяви про перевірку не повинен перевищувати двох місяців. За результатами розгляду заяви про перевірку, а також у разі виявлення з власної ініціативи підстав для зміни чи скасування рішення, передбачених статтею 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції», Голова АМКУ чи державний уповноважений АМКУ складають подання про перевірку рішення та вносять його на розгляд АМКУ або адміністративної колегії АМКУ, яка здійснює перевірку. За результатами перевірки рішення Комітет чи адміністративна колегія Комітету приймають рішення відповідно до частини п'ятої статті 57 Закону України «Про захист економічної конкуренції». Рішення, прийняте за результатами перевірки, надається для виконання, надсилається та оприлюднюється відповідно до частини першої статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Статтею 7 закону України «Про Антимонопольний комітет України» визначено, що здійснення іншими органами державної влади повноважень Антимонопольного комітету України, передбачених пунктами 1 - 4 і 11 частини першої, пунктами 1, 2 і 4 частини другої, пунктами 11 - 13, 15 і 16 частини третьої цієї статті, не допускається.

З урахуванням викладеного, оскільки рішення АМКУ від 20.06.2013 №11-р/тк, яким встановлено порушення антимонопольного законодавства з боку позивача, є чинним та у встановленому законом порядку не скасовано, а при перегляді зазначеного рішення АМКУ дослідив усі обставини, викладені позивачем у заяві про перегляд, дослідив та оцінив надані докази, та зробив правильні висновки про те, що доводи позивача, викладені у заяві про перегляд, не спростовують раніше зроблених АМКУ висновків, викладених у рішенні від 20.06.2013 №11-р/тк, суд дійшов висновку про те, що при прийнятті оскарженого рішення від 20.09.2016 №421-р АМКУ діяв у межах власних повноважень, у порядку та спосіб, встановлений законом.

Водночас, як вірно зазначив суд першої інстанції, доводи позовної заяви та апеляційної скарги позивача спрямовані на переоцінку висновків, викладених саме у рішенні АМКУ від 20.06.2013 №11-р/тк, яке є чинним та не було скасоване в судовому порядку, та не являються підставами для скасування оспорюваного у даному випадку рішення АМКУ №421-р від 20.09.2016.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Рішення АМКУ №421-р від 20.09.2016 «Про перегляд рішення у справі № 97/І-2012» є законним, обґрунтованим, підстави для його зімни чи скасування відсутні.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог Комунального підприємства Івано-Франківської міської ради «Муніципальна інвестиційна управляюча компанія», а заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймає до уваги, оскільки останні не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає рішення суду в даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Комунального підприємства Івано-Франківської міської ради «Муніципальна інвестиційна управляюча компанія» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства Івано-Франківської міської ради «Муніципальна інвестиційна управляюча компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2017 у справі №910/20933/16 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2017 у справі №910/20933/16 залишити без змін.

Матеріали справи №910/20933/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.Г. Майданевич

О.М. Коротун