Головуючий в I інстанції Ільяшевич О.В.

Суддя доповідач Мальований Ю.М.

категорія 57

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2017 року

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Мальованого Ю.М.

суддів Новосядлої В.М. Новосьолової Г.Г.

за участю секретаря Ротар Я.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 11 квітня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про захист прав споживачів та стягнення відсотків за договором банківського вкладу, -

В С Т А Н О В И В :

30 січня 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі ПАТ «Державний ощадний банк України») про стягнення відсотків за договором банківського вкладу, мотивуючи свої вимоги тим, що 19 жовтня 2015 року ним у відділенні № 10012/026 філії Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк», був оформлений договір № 63832812 на вклад «Довіра» на ім'я фізичної особи на 12 місяців в національній валюті строком до 19 жовтня 2016 року, із щомісячною виплатою відсотків під 21% річних. Відповідно до вказаного договору позивач вніс банку 152 905 грн. 74 коп. Укладенню цього договору передував депозитний договір, який позивач укладав з відповідачем 19 жовтня 2014 року в тому ж відділенні банку, строк дії якого закінчився 19 жовтня 2015 року, та по закінченню дії якого йому належало до виплати 152 905 грн. 74 коп. Гроші зі свого рахунку після закінчення попереднього депозитного договору позивач не знімав, вони залишилися у відповідача, таким чином, уклавши із ПАТ «Державний ощадний банк України» депозитний договір від 19 жовтня 2015 року, він уповноважив його використовувати як депозитні кошти, які належали йому по попередньому депозитному договору, що укладався в 2014 році. У зв'язку із відсутністю щомісячної виплати відсотків по депозитному договору, він звернувся на «гарячу лінію» банку, де йому рекомендували звернутися до відділення в якому він уклав депозитний договір. Між сторонами був укладений договір № 75855912 на вклад «Пенсійний» на ім'я фізичної особи строком до 19 січня 2017 року на суму 152 817 грн. 92 коп. під 15,5 % річних. 25 жовтня 2016 року позивач звернувся до відповідача із листом, в якому просив виплатити йому відсотки по договору 2015 року. Листом від 14 листопада 2016 року відповідач повідомив позивачу, що він визнає факт укладення депозитного договору від 19 жовтня 2015 року, але суму депозиту в розмірі 152 905 грн. 74 коп. операційно - касовим працівником банку зараховано не на вкладний рахунок а на картковий. Після закінчення дії депозитного договору від 19 жовтня 2015 року позивач отримав всю суму депозитного вкладу. Вважає, що відповідач безпідставно не виплатив йому суму відсотків по депозитному договору від 19 жовтня 2015 року, як то передбачено ст. ст. 526, 1058, ч. 2 ст. 1058 ЦК України. Відповідно до п.1.2 договору № 63832812 від 19 жовтня 2015 року був визначений розмір відсотків - 21 % річних. Просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з ПАТ «Державний ощадний банк України» на його користь не сплачені відсотки по вкладу «Довіра» за договором № 63832812 від 19 жовтня 2015 року в розмірі 32 110 грн. 21 коп.

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 11 квітня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 суму процентів за договором банківського вкладу «Довіра» № 63832812 від 19 жовтня 2015 року у розмірі 32 040 грн. 03 коп., з яких підлягають утриманню податки і обов'язкові платежі. В решті позову відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись з рішенням суду позивач ПАТ «Державний ощадний банк України» подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 11 квітня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, зазначив, що висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, при цьому судом не застосовані норми матеріального права, які повинні застосовуватися у даному спорі. Судом не враховано, що виходячи з норм чинного законодавства України для повернення вкладу власнику та виплати Банком вкладнику відповідних процентів за вкладом на умовах укладеного договору банківського вкладу, необхідною передумовою та підставою є надходження грошових коштів вкладника на відповідні депозитні рахунку останнього в Банку. З урахуванням фактичних обставин справи, заявник вважає, що при ухваленні рішення суд першої інстанції повинен був застосувати приписи норм ст.ст. 1058, 1060, 1061 ЦК України, ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» та відповідно відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі з підстав ненадходження грошових коштів, як суми вкладу, на відповідний вкладний рахунок, відкритий у банку згідно умов договору № 63832812 від 19 жовтня 2015 року на вклад «Довіра» на ім'я позивача.

Крім того, судом не було взято до уваги, що Банк не мав можливості виконати заяву ОСОБА_1 про переказ вкладу від 19 жовтня 2015 року (за формою 143) через відсутність грошових коштів на вкладному рахунку № НОМЕР_2, з якого ці кошти підлягали перерахуванню на вкладний рахунок № НОМЕР_1, відкритий відповідно до умов договору № 63832812 на вклад «Довіра» на ім'я фізичної особи від 19 жовтня 2015 року. У Банку були відсутні правові підстави для самостійного списання грошових коштів з карткового рахунку позивача № НОМЕР_3, на який автоматично зарахувалась сума вкладу за попереднім договором депозитного вкладу, та самостійного подальшого перерахування цих коштів на новий вкладний рахунок позивача за договором № 63832812 на вклад «Довіра» від 19 жовтня 2015 року. Посилаючись на ч. 3 ст. 1066 ЦК України зазначив, що Банк не мав права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, однак у судове засідання не з`явилися, що у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає подальшому розглядові справи.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд обґрунтовано виходив із встановлених у справі фактичних обставин та вимог діючого законодавства.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що18 квітня 2014 року між ОСОБА_1 та АТ «Ощадбанк» було укладено договір про відкриття депозитного рахунку «Строковий пенсійний» № НОМЕР_2, на який позивачем внесено кошти у сумі 152 905 грн. 74 коп. Умовами договору встановлено, що банк зобов'язується повернути депозит та виплачувати вкладникові проценти встановлені в договорі. Вказаним договором встановлено строк повернення депозиту, а саме 18 жовтня 2015 року (а.с. 26).

19 жовтня 2015 року АТ «Державний ощадний банк України» в особі завідувача ТВБВ № 10012/026 філії обласного управління АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 уклали договір № 63832812 на вклад «Довіра», відповідно до умов якого ОСОБА_1 вніс на депозитний рахунок № НОМЕР_1 кошти в сумі 152 905 грн. 74 коп. строком на 12 місяців. Заявою від 19 жовтня 2015 року ОСОБА_1 просив перерахувати з рахунку № НОМЕР_2, що буд відкритий 18 квітня 2014 року на депозитний рахунок № НОМЕР_1 всю суму коштів, за що сплатив кошти в сумі 30 грн.(а.с. 8, 27). За умовами договору днем повернення депозиту визначено 19 жовтня 2016 року. Процентна ставка за депозитом встановлена у розмірі 21 % річних. Відповідно до п. 1.4 вказаного договору сплата процентів за користування депозитом здійснюється щомісячно. Пунктом 3.3.1 договору передбачено, що банк зобов'язаний повернути депозит шляхом перерахування на рахунок № НОМЕР_4, відкритий ф-я Луганське ОУ АТ» Ощадбанк» 304665 або шляхом видачі готівкою та сплатити проценти обумовлені договором шляхом перерахування на рахунок № НОМЕР_4 відкритий у ф-я Луганське ОУ АТ «Ощадбанк» 304665 або шляхом видачі готівкою (а.с. 4).

25 жовтня 2016 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до ПАТ «Держаний ощадний банк України» з питанням про повернення йому відсотків по договору № 63832812 по вкладу «Довіра» (а.с. 5).

На письмову заяву ОСОБА_1 від 25 жовтня 2016 року ПАТ «Державний ощадбанк України» своїм листом №11/5-22/2217/793/2016-ООС від 14 листопада 2016 року надав роз'яснення, зазначивши, що операційно - касовим працівником був оформлений договір № 63832812 на депозит «Довіра», але грошові кошти у сумі 152 905 грн. 74 коп. на вкладний рахунок не надійшли. Та вищевказана сума коштів була зарахована на рахунок ОСОБА_1 Згідно із умовами договору № 63832812 у разі ненадходження коштів на рахунок НОМЕР_1 протягом 15 робочих днів договір вважається припиненим, вкладний рахунок був закритий 10 листопада 2015 року. Також у вказаному листі було зазначено, що відповідальні робітники банку намагалися вирішити вказане питання, неодноразово дзвонили ОСОБА_1 але мобільний зв'язок із ним був відсутній (а.с.6).

Відповідно до заяви на видачу готівки ОСОБА_1 було повернуто кошти згідно із договором № 75855912 від 19 жовтня 2016 року у розмірі 152 817 грн. 92 коп. (а.с. 7).

Відповідно до довідки Державного ощадного банку України філія Луганське ОУ АТ «Ощадбанк», сформованої 10 лютого 2017 року та виписки по рахунку НОМЕР_2 на вклад № 2769812 від 18 квітня 2014 року, за період з 19 жовтня 2015 року по 10 лютого 2017 року сума депозиту позивача не надходила (а.с.28-29).

З виписки по картковому рахунку № НОМЕР_3 видно, що 19 жовтня 2015 року на вказаний картковий рахунок було зараховано дві суми 1 800 грн. 46 коп., та 152 905 грн. 74 коп. (а.с 30).

Листом № 183 від 22 жовтня 2015 року ПАТ «Ощадбанк» терміново запрошував ОСОБА_1 до ТВБВ № 10012/026-ІІ -А типу філії Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» за адресою: Луганська область, м. Кремінна , вул. Совєтська, буд. 3, оскільки при оформленні депозитного договору ОСОБА_1 від 19 жовтня 2015 року не відбулося зарахування коштів. Також, у листі зазначено, що попередній вклад позивача за договором № 2769812 від 18 квітня 2014 року, який відкривався у ТВБВ № 10012/0149 банку у м. Ровеньки Луганської області, був автоматично закритий по закінченню строку дії та сума вкладу автоматично перерахувалась на картковий рахунок № НОМЕР_3 (а.с. 31). Зазначений лист був зареєстрований у журналі вихідної кореспонденції (а.с. 32). Підтвердження вручення адресатові даного листа відповідачем суду не надано.

З виписки по картковому рахунку № НОМЕР_5 ОСОБА_1 видно період з 18 квітня 2014 року по 25 липня 2014 року, в який ОСОБА_1 здійснював розпорядження своїми грошовими коштами (а.с 79,79 зворот).

З виписки по картковому рахунку № НОМЕР_3 ОСОБА_1 видно період з 29 липня 2014 року по 11 грудня 2014 року, в який ОСОБА_1 здійснював розпорядження своїми грошовими коштами (а.с 80-81).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно ч. 3 ст. 1060 ЦК України за договором банківського строкового вкладу банк зобов'язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу.

Згідно п 3.2 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого Постановою Правління НБУ № 516 від 03 грудня 2003 року, грошові кошти з вкладних (депозитних) рахунків повертаються банками готівкою або в безготівковій формі на зазначений у договорі рахунок вкладника для повернення коштів чи за заявою вкладника на інший його рахунок.

Відповідно до ч. 3 ст. 1068 ЦК України, банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунку грошові кошти.

Статтею 1074 ЦК України, передбачено, що не допускається обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, крім випадків обмеження такого права за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом.

Судом першої інстанції встановлено і не спростовано сторонами, що 19 жовтня 2015 року, позивач та відповідач уклали договір депозиту, і позивач написав заяву, де було зазначено про переказ вкладу. Заява була надрукована та представлена позивачеві представником відповідача. В заяві зазначено номер рахунку, з якого відповідач за згодою позивача повинен був переказати кошти на виконання вимог договору від 19 жовтня 2015 року. Рахунок, зазначений позивачем у своїй заяві про переказ коштів, був представлений саме представником відповідача з програмного комплексу.

Проте, відповідач посилається на те, що з рахунку, який був зазначений в заяві позивача про переказ грошей, кошти на виконання вимог договору від 18 квітня 2014 року по закінченню дії цього договору автоматично були перераховані на інший рахунок, який також належить ОСОБА_1 та з якого він міг зняти кошти у будь-який момент, а у ПАТ «Державний ощадний банк України» на момент оформлення договору на вклад 19 жовтня 2015 року були відсутні правові підстави для самостійного списання грошових коштів, перерахованих з депозитного рахунку «Строковий пенсійний» на картковий рахунок № НОМЕР_3.

Оскільки сам позивач гроші не переказав, то договір від 19 жовтня 2015 року слід вважати припиненим відповідно до п. 4.4 Договору.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (частина перша статті 1058 ЦК України).

Відповідно до положень Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493, банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського вкладу вкладні (депозитні) рахунки (пункт 1.8. Інструкції); договір банківського рахунку укладається в письмовій формі; один примірник договору зберігається в банку, а другий - банк зобов'язаний надати клієнту під підпис (пункт 1.9. Інструкції); письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту; у договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу, сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок, строк зберігання коштів (за строковим вкладом), розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін, умови дострокового розірвання договору тощо (пункт 1.10. Інструкції).

Пункт 10.1. Інструкції передбачає порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред'явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.

Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошових сум підтверджується договором банківського вкладу.

Договором № 63832812 від 19 жовтня 2015 року на вклад «Довіра» на ім'я фізичної особи, сторони підтвердили своє прагнення відповідно ОСОБА_1 - внести грошові кошти в сумі 152 905 грн. 74 коп., а АТ «Державний ощадний банк України» - прийняти ці кошти на депозитний рахунок № НОМЕР_1 строком на 12 місяців з процентною ставкою в розмірі 21,00% річних.

На виконання цього договору АТ «Державний ощадний банк України» у відповідності до форми № 143 оформив заяву, яку ОСОБА_1 підписав та оплатив послуги банку за переказ вкладу на рахунок № НОМЕР_1 (а.с. 27). При цьому кошти ОСОБА_1 в сумі 152 905 грн. 74 коп. за вказаною заявою мали бути перераховані у безготівковій формі з попередньо відкритого на нововідкритий депозитний рахунок в АТ «Державний ощадний банк України». Тобто, із володіння банку ці кошти не виходили та продовжували залишатися у його користуванні.

З свого боку позивач виконав усі визначені відповідачем дії для оформлення депозитного рахунку на вклад «Довіра» і його вини в тому, що кошти в сумі 152 905 грн. 74 коп. не були перераховані на відповідний рахунок, апеляційний суд не вбачає. Разом з тим відповідач в ситуації, що склалася, мав вжити дієвих заходів та надати суду докази на вжиття таких заходів за для урегулювання конфліктної ситуації, однак такі данні в матеріалах справи відсутні.

Доводи апеляційної скарги в частині того, що висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, фактично за своєю суттю є ідентичними тим, що були викладені відповідачем під час вирішення позову та були предметом перевірки судом першої інстанції, який дійшов обґрунтованого та законного висновку.

Відповідно ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Крім того, у ч. 4 ст. 60 ЦПК України визначено, що доказування (а, отже і рішення суду) не може ґрунтуватись на припущеннях.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Виходячи із встановлених обставин, наданих сторонами доказів та вимог закону, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Підстав для скасування рішення суду в межах вимог заявлених в апеляційній скарзі не встановлено.

Статтею 308 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» відхилити.

Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 11 квітня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: