ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 травня 2017 року

Сєвєродонецьк

Справа № 812/470/17

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Борзаниця С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Луганського обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торіс” про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Луганського обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі – Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торіс” (далі – Відповідач, ТОВ «Торіс») про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що згідно звіту ф4 ФСС за 2016 рік за ТОВ «Торіс» рахується заборгованість у сумі 1526,14 грн. Вищезазначена заборгованість виникла до 01.01.2011 року, що підтверджується Звітом про нараховані внески, перерахування та виплати, пов'язані з загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за І квартал 2003 року (далі - Звіт). В розділі V Звіту відображено розшифровку заборгованості страхувальника перед Фондом за 2010 рік, відповідно до якої заборгованість по страхових внесках, строк сплати яких не настав (рядок 1) склала 47,60 грн., заборгованість пов'язана з невиплатою заробітної плати (рядок 2) склала 1215,82 грн. Таким чином, загальна заборгованість за страхувальником на І квартал 2003 року склала 1263,42 грн. (рядок 17 розділ III Звіту), яка станом на 23 березня 2017 року не погашена.

Позивач просив стягнути з ТОВ «Торіс» заборгованість у сумі 1263,42 грн. на користь Луганського обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, розгляд справи просив проводити без його участі.

Відповідач у судове засідання не прибув, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. На адресу суду повернувся конверт з відміткою пошти: «за закінчення терміну зберігання» (а.с.28).

Відповідно до положень ч.11 ст.35 КАС України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. З огляду на вищезазначене, суд вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином для реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.

Заяви про розгляд справи за його відсутності до суду не подав. Правом надати заперечення не скористався.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи вищезазначені положення статті 128 КАС України суд вважає за можливе розглянути дану справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 КАС України, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Як зазначено в п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративного суду публічно-правовий спір у якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Торіс» зареєстровано в якості юридичної особи та внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Відповідач перебуває в якості страхувальника у Лисичанській міській виконавчій дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (а.с.6-11).

Згідно звіту ф4 ФСС за 2016 рік за ТОВ «Торіс» рахується заборгованість у сумі 1263,42 грн., яка самостійно визначена відповідачем та на день розгляду справи не погашена. Відповідачем не надано суду доказів щодо сплати зазначеної заборгованості (а.с.4).

Вищезазначена заборгованість виникла до 01.01.2011 року, що підтверджується Звітом про нараховані внески, перерахування та виплати, пов'язані з загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за за 1 квартал 2003 року (а.с.5).

В розділі V Звіту відображено розшифровку заборгованості страхувальника перед Фондом за 2010 рік, відповідно до якої заборгованість по страхових внесках, строк сплати яких не настав (рядок 1) склала 47,60 грн., заборгованість пов'язана з невиплатою заробітної плати (рядок 2) склала 1215,82 грн.

Таким чином, загальна заборгованість за страхувальником на І квартал 2003 року склала 1263,42 грн. (рядок 17 розділ III Звіту), яка станом на 23 березня 2017 року не погашена, що підтверджується звітом форми Ф4 ФСС з ТВП за 2016 рік (а.с.4).

Відповідно до п. 7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", суми внесків, нарахованих на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, та суми нарахованого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування до 1 січня 2004 року, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, не сплачені станом на 1 січня 2011 року, підлягають сплаті в порядку, що діяв до 1 січня 2011 року.

Спірні правовідносини, на момент виникнення недоїмки, регулювались Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" від 18.01.2001 №2240-III.

Положеннями статті 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Фонд) є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, провадить акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг, види яких передбачені статтею 34 цього Закону, та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів. Фонд належить до цільових позабюджетних страхових фондів.

Розпорядженням Голови правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 18.10.2001 р. № 71 затверджено Положення про виконавчі дирекції відділень Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в АР Крим, областях, містах Києві і Севастополі.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Згідно зі ст. 1 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, догляду за малолітньою дитиною, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із народженням дитини, смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків власником або повноваженим ним органом, громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених цим Законом.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.5 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) одним із принципів страхування є відповідальність роботодавців та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за реалізацію права застрахованої особи на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за цим Законом.

За принципами ч.1, п.1 ч.3 ст.9, п.2 ч.1 ст. 10 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин), Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Фонд) є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, провадить збір і акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг, види яких передбачені статтею 34 цього Закону, та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів. Фонд належить до цільових позабюджетних страхових фондів.

Фонд є некомерційною самоврядною організацією. Держава є гарантом надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам Фондом, стабільної діяльності Фонду.

Управління Фондом здійснюють правління та виконавча дирекція Фонду. В Автономній Республіці Крим, областях та в містах Києві і Севастополі безпосереднє управління здійснюють правління та виконавча дирекція відповідних відділень Фонду.

Виконавча дирекція Фонду забезпечує збір та акумуляцію внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням (п.1 ч.1 ст.13 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин)), здійснює контроль за правильним нарахуванням, своєчасною сплатою страхових внесків, а також забезпечує цільове використання коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням (п.4 ч.1 ст.13 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у

зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно зі ст. 22 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) часткова плата за путівки на санаторно-курортне лікування перераховується страхувальниками до органу Фонду, який надав путівку, в порядку, встановленому правлінням Фонду.

Страхувальники, інші отримувачі коштів Фонду зобов'язані у десятиденний строк після отримання рішення органу Фонду про повернення коштів перерахувати страхові кошти, використані з порушенням встановленого порядку використання, а також фінансові санкції, визначені у статті 30 цього Закону.

У разі якщо страхувальники та інші отримувачі страхових коштів вважають, що орган Фонду неправильно визначив суми страхових коштів, використаних з порушенням встановленого порядку, та фінансових санкцій чи прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, або виходить за межі його компетенції, такі страхувальники та інші отримувачі страхових коштів протягом десяти календарних днів з дня отримання такого рішення мають право в письмовій формі звернутися до зазначеного органу Фонду із скаргою про перегляд цього рішення.

Орган Фонду зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів після отримання скарги страхувальника, іншого отримувача страхових коштів на їхню адресу поштою з повідомленням про вручення або надати під розписку. У разі якщо орган Фонду надсилає рішення про повну або часткову відмову у задоволенні скарги, страхувальники та інші отримувачі страхових коштів протягом десяти календарних днів з дня отримання відповіді мають право звернутися з повторною скаргою до органів Фонду вищого рівня або до суду.

Згідно з п.6 ч.1 ст.28 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) страховик має право накладати фінансові санкції та адміністративні штрафи, передбачені цим Законом та іншими актами законодавства.

П.2 ч.2 ст. 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено обов'язок роботодавця як страхувальника нараховувати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Відповідно до ч.1 ст. 30 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) страхувальники та інші отримувачі страхових коштів у разі порушення порядку використання страхових коштів відшкодовують Фонду в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг і сплачують штраф у розмірі 50 відсотків такої суми.

За несвоєчасне повернення або повернення не в повному обсязі страхових коштів відповідно до частини першої статті 21 та статті 22 цього Закону на страхувальників та інших отримувачів коштів Фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків несвоєчасно повернутих або повернутих не в повному обсязі страхових коштів.

Одночасно на суми несвоєчасно повернутих або повернутих не в повному обсязі страхових коштів і штрафних санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення в даному випадку.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 99, 105, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Луганського обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торіс” про стягнення заборгованості про стягнення заборгованості, - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торіс” про стягнення заборгованості (ідентифікаційний код 30276345, місцезнаходження: вул. Свердлова, 275, м. Лисичанськ, Луганська область, 93100) на користь Луганського обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (місцезнаходження: 93404, Луганська обл., місто Сєвєродонецьк, проспект Центральний, будинок 17, р/р 37172500100001 в ГУ ДКУ у Луганській області, МФО 804013, ідентифікаційний код 21785643) суму заборгованості у розмірі 1263,42 грн. (одна тисяча двісті шістдесят три гривні 42 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Суддя

ОСОБА_1