ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

17 травня 2017 року м. Київ К/800/9207/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Мойсюк М.І., розглянувши касаційну скаргу Пірнівської сільської ради Вишгородского району Київської області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 6 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури Вишгородської районної державної адміністрації, Управління Держгеокадастру у Вишгородському районі Київської області, Пірнівської сільської ради Вишгородского району Київської області про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

У червні 2015 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області (далі - Рада), Управління Державного земельного агентства у Вишгородському районі Київської області (далі - Управління держземагенства), відділу містобування, архітектури, житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури Вишгородскої районної державної адміністрації (далі - відділ) в якому просив визнати відмову Ради у наданні інформації на інформаційний запит від 1 квітня 2015 року № 55/02-09 незаконною; визнати незаконним ненадання управлінням держземагенства інформації на запит від 29 квітня 2015 року № 10/0/4-15; визнати незаконним ненадання відділом інформації на запит від 31 березня 2015 року № 111; зобов'язати відповідачів надати відповіді на вказані запити.

В обґрунтування позову послався на те, що відповідачі протиправно відмовили йому у задоволенні зазначених інформаційних запитів, що порушує його законні права та інтереси і суперечить вимогам Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон № 2939-VI), а тому ОСОБА_2 просив про задоволення позову.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 24 листопада 2016 року позов задоволено частково та зобов'язано Раду надати ОСОБА_2 для ознайомлення діючий актуалізований Генеральний план с. Пірново із відповідними супроводжувальними картографічними, пояснювальними записками та внесеними поточними змінами. В решті позову відмовлено.

Оскаржуваною постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 6 березня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову про часткове задоволення позову. Визнано дії відповідачів протиправними та зобов'язано останніх надати інформацію за відповідними запитами позивача, а також надати йому для ознайомлення діючий актуалізований Генеральний план с. Пірново. В решті позову відмовлено.

Пірнівська сільська рада Вишгородского району Київської області подала касаційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить ухвалене ним судове рішення, в частині задоволених вимог, скасувати та відмовити у задоволенні позову повністю.

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 27 березня 2017 року зазначену касаційну скаргу залишено без руху, з підстав її невідповідності вимогам статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України.

Скаржнику, у строк до 17 квітня 2017 року запропоновано усунути зазначені в ухвалі недоліки та роз'яснено, що у випадку їх невиконання касаційну скаргу буде повернуто.

У встановлений судом процесуальний строк скаржником виконано вимоги ухвали у повному обсязі, однак у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити враховуючи наступне.

За правилами частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

При цьому, згідно з положеннями частини 3 статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позов апеляційний суд, на підставі наявних у справі даних встановив і правильно виходив з того, що відповідачі є розпорядниками запитуваної позивачем публічної інформації, яка не є інформацією з обмеженим доступом у розумінні Закону № 2939-VI, а тому відсутні правові підстави для відмови у її наданні.

Як встановлено судами, позивач 31 березня 2015 року звернувся до відділу з інформаційним запитом стосовно надання засвідчених канцелярією копій документів: містобудівного обґрунтування на будівництво групи житлових будинків, погодження на будівництво житлових будинків, висновків екологічної експертизи щодо забудови, протоколу громадських слухань щодо забудови, номери та дати видачі будівельних паспортів.

Листом від 2 квітня 2015 року № 01/40 позивачу відмовлено у наданні запитуваної ним інформації у зв'язку з тим, що відділ містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури Вишгородської районної державної адміністрації не являється розпорядником запитуваної позивачем інформації.

1 квітня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до Пірнівської сільської ради з інформаційним запитом, щодо надання засвідчених канцелярією повних копій рішень Пірнівської сільської ради № 445 від 7 квітня 2010 року та № 97 від 1 вересня 2011 року.

Листом Пірнівського сільського голови від 8 квітня 2015 року № 73/02-19 позивачу запропоновано ознайомитись з Генеральним планом забудови села у приміщенні сільської ради, а у частині надання рішень про виділення земельних ділянок відмовлено з посиланням на статтю 10 Закону № 2939-VI та статтю 11 Закону України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 року N 2657-XII (далі - Закон № 2657-XII).

29 квітня 2015 року позивач звернувся до Управління держземагенства з інформаційним запитом щодо надання відповіді на підставі яких документів в державний кадастровий реєстр внесено межі ділянок орнітологічного заказника місцевого значення «Пірнівський» в с. Пірнове з певними кадастровими номерами, надати інформацію про рішення, на підставі яких громадянам видано Державні акти про право власності на земельні ділянки та вказати рішення, на підставі яких надано право власності.

Зазначений інформаційний запит листом від 8 травня 2015 року № 693/2-15 йому залишено без задоволення у зв'язку з тим, що Управляння держземагенства не є розпорядником запитуваної інформації у розумінні статті 22 Закону № 2939-VI.

Так, згідно частини першої статті 1 Закону № 2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Згідно з частиною другою цієї ж статті публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 5 Закону доступ до інформації забезпечується шляхом: систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; надання інформації за запитами на інформацію.

При цьому, згідно статті 6 Закону до інформації з обмеженим доступом зокрема віднесена: конфіденційна інформація; таємна інформація; службова інформація.

Згідно з частини 5 статті 6 Закону № 2939-VI не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину. Перелік відомостей, що становлять службову інформацію, який складається органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими суб'єктами владних повноважень, у тому числі на виконання делегованих повноважень, не може бути обмеженим у доступі.

За приписами частини 1, 2 статті 19 Закону запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Згідно з вимогами статті 20 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

Доступ до таких документів обмежується при наявності сукупності таких вимог: виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Відповідно до частини 1 ст. 22 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту коли: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, зобов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.

Вирішуючи цей спір, суд апеляційної інстанції повно і всебічно встановив і дослідив обставини справи, а також надав їм належну правову оцінку у розрізі наведених норм законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, відтак дійшов правильного висновку про те, що відповідачі є розпорядниками запитуваної інформації, доступ до якої не підлягає обмеженню.

Окрім цього, суд апеляційної інстанції, на підставі аналізу актів національного законодавства та відповідних постанов Уряду, якими регламентовано питання повноважень відповідачів і порядку їх діяльності, норм процесуального права, дійшов до обґрунтованого висновку щодо наявності у останніх запитуваної інформації та зобов'язання надати таку на інформаційний запит позивача, незважаючи на подачу копій відповідних документів у якості доказів у цій справі на вимогу суду.

Також, апеляційним судом у повній мірі враховано висновки Вищого адміністративного суду України, висловлені у постанові від 2 лютого 2016 року, зокрема, стосовно з'ясування обставин справи щодо характеру запитуваної інформації і належності відповідачів до розпорядників такої, у розумінні Закону № 2939-VI.

Ураховуючи наведене, висновок апеляційного суду про наявність підстав для часткового задоволення позову узгоджується з вимогами законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги його висновків не спростовують, такі ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм, а тому касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Відповідно до положень пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на неправильне застосування судами норм матеріального права при вирішенні справи або порушення норм процесуального права.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суд неправильно застосував норми матеріального або порушив норми процесуального права.

Керуючись пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, -

у х в а л и в :

У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури Вишгородської районної державної адміністрації, Управління Держгеокадастру у Вишгородському районі Київської області, Пірнівської сільської ради Вишгородского району Київської області про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити дії, за касаційною скаргою Пірнівської сільської ради Вишгородского району Київської області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 6 березня 2017 року, відмовити.

Копію цієї ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого адміністративного

суду України М.І. Мойсюк