open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

15.05.2017

227/708/17

Рішення

Іменем України

15 травня 2017 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області в складі:

Головуючого судді Тимофєєвої Г.Л.,

при секретарі Сафроновій К.М.,

за участю:

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Добропілля цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Добропільський міський центр зайнятості про зміну дати звільнення, стягнення компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні, недоплаченої заробітної плати та відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

В березні 2017 року позивач ОСОБА_1, звернулась до суду з зазначеним позовом, який в подальшому уточнила, до відповідача з вимогою про зобовязання фізичної особи підприємця ОСОБА_4 (далі ФОП ОСОБА_4М.) змінити дату звільнення позивача, зазначивши дату 02 лютого 2017 року на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, про що внести відповідні зміни в запис про звільнення до трудової книжки та до звітів до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області; про зобовязання ФОП ОСОБА_4 перерахувати єдиний внесок на загальнообовязкове державне соціальне страхування ОСОБА_1, утриманий із заробітної плати позивачки за період з 01 жовтня 2016 року по 02 лютого 2017 року; про стягнення з ФОП ОСОБА_4 на користь позивача компенсації за невикористані відпустки в кількості 69 днів за період з 14 березня 2014 року по 02 лютого 2017 року в сумі 4215,90 грн.; про стягнення з ФОП ОСОБА_4 на користь позивача середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні 7786,07 грн.; про стягнення з відповідача на свою користь недоплачену до мінімального розмірі заробітну плату в сумі 1840 грн., про стягнення з ФОП ОСОБА_4 на користь позивача моральної шкоди в розмірі 10000 грн., витрат на правову допомогу в розмір 1500 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтувала тим, що з 14 березня 2014 року працювала у ФОП ОСОБА_4 продавцем продовольчих товарів на підставі трудового договору, зареєстрованого в Добропільському міському центрі зайнятості за № 05151400062. Останній день її роботи у відповідача 02 лютого 2017 року.

06 лютого 2017 року при реєстрації розірвання договору в Добропільському міському центрі зайнятості за п.1 чт.1 ст.36 КЗпП України, вона зясувала, що договір було розірвано між сторонами 30 вересня 2016 року, про що спеціаліст центру зробив помітку на договорі та були внесені відповідні відомості в трудову книжку позивачки під номером 16.

На думку позивача, дата звільнення 30.09.2016р. не відповідає дійсності, оскільки вона фактично у період з 01.10.2016р. по 02.02.2017р. не мала наміру розривати трудовий договір з відповідачем, продовжувала працювати та отримувала за виконану роботу заробітну плату.

Крім того, позивач вказує, що в порушення умов договору та вимог КЗпП України, за період її роботи у відповідача, а саме з 14.03.2014р. по 02.02.2017р., їй не надавалась щорічна оплачувана чергова відпустка. У звязку з чим вона просить стягнути компенсацію за невикористані 69 днів відпустки в розмірі 4215,90 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь недоплачену до мінімального розміру заробітну плату за січень 2017 року в сумі 1840 грн., яку ОСОБА_4 їй не сплатила.

Через непроведений остаточний розрахунок за невикористані дні відпустки та невиплату в повному обсязі заробітної плати за січень 2017р., ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час затримки розрахунку на підставі ст. 47, ст. 117 КЗпП України, в розмірі 7786,07 грн., з розрахунку: 116,21 грн. (грудень 2016р. - 1681,00 грн. + січень 2017 3200,00 грн. / 42 робочих дні) х 67 робочих дня, де 116,21 грн. середньоденна заробітна плата за , 67 кількість робочих днів за час затримки розрахунку.

В судовому засіданні позивач підтримала свої позовні вимоги, просила їх задовольнити. Пояснила, що з 21.02.2014р. працювала у ФОП «Скрипка Наталя Петрівна» продавцем продовольчих товарів. З 14.03.2016р. вона уклала трудовий договір з ФОП «ОСОБА_4М.», діяльність якої здійснюється в магазині «Ювілейний» в м. Білозерське. Працювала вона продавцем непродовольчих товарів: побутова хімія, напої. Графік роботи наступний: 2 дні працює по 12 годин протягом робочого дня, наступні 2 дні відпочиває, перерва з 13 до 14 години. Щомісяця за дорученням відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_5, яка також здійснювала підприємницьку діяльність в приміщенні того ж магазину, за погодженням сторін, виплачувала заробітну плату всім продавцям магазина «Ювілейний».

01 лютого 2017 року її та декількох продавців магазину бухгалтер повідомила про майбутнє скорочення та погодили дату звільнення з 06 лютого 2017 року за угодою сторін. Останнім днем її роботи в магазині був 02 лютого 2017 року.

06 лютого 2017 року під час реєстрації розірвання трудового договору № 05151400062 в Добропільському міському центрі зайнятості, спеціалістом центру їй було повідомлено, що її звільнено ще 30 вересня 2016 року, а 06.02.2017р. трудовий договір знімається з реєстрації, на підставі Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю. Пояснила, що будь-яких заяв про звільнення, в тому числі від 26.09.2016р. вона не писала.

Після цього, вона відразу усно звернулась до відповідача та бухгалтера з вимогою уточнити дату її звільнення, на що відповіді не отримала.

Крім того, позивач зазначила, що з 14 березня 2014 року по день фактичного звільнення 02 лютого 2017 року вона не була жодного дня у черговій щорічній відпустці. При звільненні їй не компенсовано невикористані дні відпустки. А тому, в силу статті 117 КЗпП України їй повинно бути сплачено середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 7786,07 грн.

Позивач також зазначила, що з 01.01.2017р. встановлено мінімальну заробітну плату в сумі 3200 грн. За січень 2017 року ОСОБА_4 за виконану роботу сплатила їй лише 1360,00 грн. Недоплата складає 1840 грн.

Через порушення трудових прав, зокрема права на оплату праці, на компенсацію невикористаних днів відпустки, звільнення обманним шляхом, позивач стверджує що їй була спричинена моральна шкода, яка виразилась в додаткових зусиллях для організації свого життя, хвилюваннях через оформлення субсидії, розмір якої напряму залежав від доходів, отриманих від ФОП «ОСОБА_4М.», а також душевних хвилюваннях через неврахування спірного періоду роботи - чотири місяці в її загальний страховий трудових стаж, внаслідок незаконних дій відповідача. Зазначила, що на незаконні дії відповідача вона скаржилась до Костянтинівської місцевої прокуратури, скарга була направлена до Головного управління держпраці в Донецькій області. Звернення перебуває на розгляді. Пояснила, що скрутний матеріальний стан, спричинений її незаконним звільненням, відобразився на її спроможності надавати матеріальну підтримку своєму сину-студенту, якого вона виховує сама. У звязку з чим, просить стягнути на свою користь з ФОП «ОСОБА_4М.» моральну шкоду, яку вона оцінює в 10000 грн., а також витрати на правову допомогу в розмірі 1500 грн.

В судовому засіданні представник позивача, що діяла на підставі договору про надання правових послуг, адвокат ОСОБА_2, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, наполягала на їх задоволенні.

Відповідач ОСОБА_4 та її представник, адвокат ОСОБА_3, що діяв на підставі угоди про надання правої допомоги, в судовому засіданні позов визнали частково. Відповідач не заперечувала проти зміни дати звільнення ОСОБА_1, зокрема з 02 лютого 2017 року на підставі п. 1 ч.1 ст. 36 КЗпП України, про що внести відповідні зміни в запис про звільнення до трудової книжки та до звітів до Добропільської об»єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області, а також не заперечувала проти перерахування єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, утриманий із заробітної плати ОСОБА_1, за період з 01.10.2016р. по 02.02.2017р.

Відповідач пояснила, що домовленості про звільнення продавця ОСОБА_1, яка працювала у неї за трудовим договором № 05151400062 від 14.03.2014р., сторони усно погодили 26.09.2016р. разом з тим, позивач продовжила працювати та фактично звільнилась за угодою сторін 02.02.207р. останній день її роботи. 06.02.2017р. трудовий договір був знятий з реєстрації в Добропільському міському центрі зайнятості. Дату звільнення позивача 30 вересня 2016р. вона пояснила своєю технічною помилкою.

Представник відповідача в судових засіданнях 12, 15 травня 2017р. частково визнавав позовні вимоги в частині виплат компенсації на невикористану відпустку за період з 14.03.2016р. по 02.02.2017р. за 21 календарний день в сумі 1196,58 грн., надавши свій розрахунок.

Крім того, погоджується, що в силу статті 117 КЗпП України, позивач має право на стягнення з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку, але наводить свій розрахунок, відповідно до якого, цей розмір складає 1512,81 грн.

Заперечуючи щодо відшкодування компенсації за невикористані дні відпустки за період з 14.04.2014р. по 13.02.2016р., представник відповідача зазначив, що заборгованості перед ОСОБА_1 у ОСОБА_4 нема, оскільки остання отримала вказані суми, про що написала власноруч заяву.

Щодо стягнення недоплати за січень 2017 року в сумі 1840 грн., представник відповідача зазначив, що ОСОБА_1 отримала за січень заробітну плату пропорційно відпрацьованому часу, а саме за 15 календарних фактично відпрацьованих днів у сумі 1681 грн., що повністю відповідає мінімальному розміру заробітної плати встановленому законодавством.

Наявність спричинення позивачу моральної шкоди також вважають не доведеною, не обґрунтованою та безпідставною. Витрати на правову допомогу, вважали необґрунтованими.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог не предмет спору, Добропільського міського центру зайнятості, ОСОБА_6, в судовому засіданні 18.04.2017р. суду пояснила, що 06.02.2017р. спеціалістом центру зайнятості було знято з реєстрації трудовий договір № 05151400062 від 14.03.2014р., укладений між ОСОБА_1 та ФОП «ОСОБА_4М.». Відповідно до п. 17 договору, сторони розірвали договір 30 вересня 2016 року, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін, про що маються підписи сторін. Зняття реєстрації договору відбулось відповідно до Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 08.03.2001р. № 260. Зазначила, що на законодавчому рівні відсутнє ототожнення дати звільнення з роботи та дати зняття трудового договору з реєстрації у центрі зайнятості.

Суд,вислухавши пояснення сторін, їх представників, третьої особи, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи і надані докази, у межах заявлених позовних вимог (ст. 11 ЦПК України) встановив наступне.

Відносини, які виникають між працівником і роботодавцем із приводу порядку звільнення, оплати праці, у тому числі й у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати, компенсації за невикористані дні відпустки, регулюються КЗпП України, ЗУ «Про оплату праці», ЗУ «Про відпустки», тощо.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 14.03.2014р. перебувала в трудових відносинах з ФОП «ОСОБА_4М.», працюючи продавцем продовольчих товарів, на підставі трудового договору № 05151400062 від 14.03.2014р., який був зареєстрований в Добропільському міському центрі зайнятості, що підтверджується копією договору (а.с. 9), копією трудової книжки (а.с. 3-8).

Відповідно до п. 4 договору, час виконання робіт установлюється з 08.00 год. до 17.00 год. З 13.00 до 14.00 год. При розподілі робочого дня на частини зазначається тривалість кожної з частин та перерва між ними. Розподіл робочого дня на частини можливий і в ході виконання трудового договору, про що складається відповідне доповнення до цього договору. При цьому сторони мають право встановлювати сумарний облік робочого часу за певний період. Тривалість робочого часу не повинна перевищувати у вибраному періоді нормальну тривалість робочого часу з розрахунку 40 год. на тиждень.

За умовами п. 5 договору за згодою сторін конкретні вихідні дні можуть змінюватися, про що сторони сповіщають одна одну не пізніше ніж за два дні.

Згідно п. 17 договору, ОСОБА_1 було звільнено з роботи 30 вересня 2016 року за п.1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, за угодою сторін. Договір знято з реєстрації в Добропільському міському центрі зайнятості 06 лютого 2017 року (а.с.9 зворот.).

Відповідно до п.п. 8, 9 Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 08.03.2001р. № 260 (далі Порядок), у разі закінчення строку трудового договору або припинення його дії достроково в трудовому договорі фізична особа робить запис про підстави його припинення з посиланням на відповідні статтіКодексу законів про працю України, про що сторони сповіщають центр зайнятості незалежно від місця реєстрації трудового договору.

Відповідальна особа центру зайнятості протягом трьох робочих днів знімає трудовий договір з реєстрації, про що робить відповідний запис у книзі реєстрації трудових договорів.

Згідно п.п. 14, 15 Порядку записи про реєстрацію та зняття з реєстрації трудового договору дають право фізичній особі внести записи до трудової книжки працівника про прийняття та звільнення його з роботи . Посадова особа центру зайнятості підтверджує особистим підписом записи, унесені фізичною особою до трудової книжки працівника, і засвідчує їх печаткою.

Разом з тим, в судовому засіданні встановлено, що останнім днем роботи позивача у ФОП «ОСОБА_4М.» фактично був 02 лютого 2017 року. Вказану обставину, відповідно до ст.ст. 61, 174 ЦПК України відповідач визнав. Також ОСОБА_7 визнала той факт, що з 01 жовтня 2016 року по 02 лютого 2017 року включно ОСОБА_1 працювала у неї продавцем на умовах вищезазначеного трудового договору та отримувала заробітну плату за виконану роботу в розмірі 1681,00 грн. на місяць. За січень 2017 року вона заплатила їй 1681 грн., яку передбачено п. 3 договору.

В судовому засіданні позивач стверджувала та визнавалось відповідачем, що ОСОБА_1 працювала у ОСОБА_4 на умовах: 2 дні робочих, 2 вихідних, з перервою 1 год. з 13.00 до 14.00 год. Свідок ОСОБА_8 пояснила, що магазин працював з 07.00 год. до 20.00 год.

Таким чином суд приходить до висновку,що ОСОБА_1 працюючи за графіком роботи, а саме: 2 робочих дня, після чого 2 дня вихідних, фактично працювала повний робочий місяць незалежно від інформації, що міститься в облікових бухгалтерських документах обліку робочого часу та отримувала заробітну плату за повний місяць роботи (п.3 договору), а не фактично пропорційно відпрацьованому часу.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснила, що вона також працювала разом з ОСОБА_1 продавцем в магазині «Ювілейний» в м. Білозерське, але була оформлена за трудовим договором з ФОП «ОСОБА_5П.» на іншому відділі.

Пояснила суду, що її разом з ОСОБА_1 на початку 2017 року повідомили про майбутнє звільнення. Зазначила, що останнім днем їх роботи був 02 лютого 2017 року. У період з 01.10.2016р. по 02.02.2017р. вони з позивачкою працювали та отримувала відповідно заробітну плату, яку платила їм бухгалтер, про що вони підписувались в журналі. За час роботи в магазині ні їй, ні позивачці ОСОБА_1 чергова щорічна відпустка не надавалась, компенсація за невикористані дні відпустки не сплачувалась.

Свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10 пояснили, що вони є покупцями магазину «Ювілейний» в м. Білозерське, та знають ОСОБА_1 як продавця. Зазначили, що остання працювала в магазині тривалий час, вони купували у неї воду, в останнє в січні 2017р.

Крім того, з індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1, яка працювала в ФОП «ОСОБА_4М.» (ІПН НОМЕР_1) за період з березня 2014 р. по вересень 2016 р. (арк.спр.88) вбачається, що відносно неї в Пенсійному фонді України містяться наступні відомості: сума заробітку для нарахування пенсії, кількість днів стажу в місяці, позначка про сплату страхових внесків. За спірний період: з жовтня 2016 року по 02 лютого 2017 року сума заробітку для нарахування пенсії відсутня, страхові внески за даний період підприємством не сплачувались.

На підставі ч.8 ст.9 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі).

Згідно з п.1 ч.1 ст.4 Закону платниками єдиного внеску є: роботодавці: фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).

Виходячи з положень ст.168.1.1 Податкового кодексу податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Отже, на відповідача, в даному випадку ОСОБА_4 покладено обовязок по утриманню податків та інших обовязкових платежів із доходів позивача, отриманих за місцем роботи.

Виходячи з викладеного, нарахування та виплата заробітної плати позивачу за спірний період не проводилось.

Згідно ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині зміни дати звільнення позивача, зазначивши дату 02 лютого 2017 року на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, про що внести відповідні зміни в запис про звільнення до трудової книжки та до звітів до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області; про зобовязання ФОП ОСОБА_4 перерахувати єдиний внесок на загальнообовязкове державне соціальне страхування ОСОБА_1, утриманий із заробітної плати позивачки за період з 01 жовтня 2016 року по 02 лютого 2017 року, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення недоплаченої за січень 2017 року заробітної плати в розмірі 1840 грн. суд зазначає таке.

Згідно статті 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 95 КЗпП України, встановлено, що мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці.

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» установлено у 2017 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 3200 гривень.

За умовами п. 3 Договору, ФОП зобовязалась оплачувати працю працівника у розмірі 1681 грн. на місяць. Розмір заробітної плати визначається за згодою сторін, але не нижче законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати. (а.с.9)

Суд не може погодитись з доводами представника відповідача, про те, що позивач отримала заробітну плату за січень 2017 року, пропорційно відпрацьованому часу, зокрема 15 календарних днів, оскільки в судовому засіданні достеменно встановлено, і сама відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні 18.04.2017 року підтвердила та визнала факт того, що ОСОБА_1 відпрацювала повний календарний місяць, відповідно до графіку: дві дні працювала та два дні відпочивала, таким чином за нормами робочого часу відпрацювавши січень 2017 року в повному обсязі.

Між тим, суд не погоджується з думкою позивача щодо стягнення недоплаченої суми за січень 2017 в розмірі 1840 грн., виходячи з наступного.

За умовами трудового договору, який фактично виконувався сторонами з 01.10.2016 року по 02.02.2017 року, ОСОБА_4 повинна була оплатити виконану роботу ОСОБА_1 за січень 2017 року в розмірі 3200 грн. Разом з тим, як встановлено в судовому засіданні та визналось відповідачем, ОСОБА_1 отримала заробітну платі в розмірі 1360 грн. за відрахуванням податків та зборів. Розмір нарахованого доходу працівника склав 1681 грн. як це передбаченого п.3 договору.

У звязку з чим, суд вважає, що вимога позивача в частині стягнення з відповідача на її користь недоплаченої заробітної плати, з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати за січень 2017р. підлягає частковому задоволенню, в розмірі 1519 грн. з розрахунку (3200 грн. 1681 грн.)

Щодо стягнення компенсації за невикористані дні відпустки суд зазначає таке.

Відповідно дост. 60 ЦПК Україникожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Судом неодноразово розяснювалось сторонам право на проведення почеркознавчої експертизи, щодо досліджених в судовому засіданні письмових доказів, а саме: заяви про звільнення ОСОБА_1 за згодою сторін від 26.09.2016 р., наказу про її звільнення від 26.09.2016 р., а також відомостей про виплату грошей за період 2014-2016 роки ОСОБА_1, табелю обліку робочого часу за вересень 2016 року, а також заяви ОСОБА_1 про отримання компенсації за невикористану відпустку за 2016 рік від 23.01.2017 року. Разом з тим, як позивач так і відповідач не погодились не проведення експертизи, мотивуючи це частковим визнанням відповідачем позовних вимог та відповідних ним обставин.

Умови, тривалість і порядок надання відпусток працівникам визначеноКодексом законів про працю України та Законом України «Про відпустки» від 15.11.1996 року № 504/96-ВР.

Згідно із ч. 1ст. 75 КЗпП України та статті 6 Закону України «Про відпустки» щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

У відповідності до п. 6 трудового договору, сторони погодили тривалість відпустки ОСОБА_1 з 01.10.2014р. по 24.10.2014р. 24 календарних дні.

Відповідно до ч. ч. 1, 3ст.79 КЗпП України щорічні основна та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи надаються працівникам після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві, в установі, організації. Щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого року.

Згідно з ч. 5ст. 11 Закону України «Про відпустки» забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд.

Частиною другоюст. 12 цього Закону передбачено, що невикористану частину щорічної відпустки має бути надано працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.

Встановлено, що ОСОБА_1 була звільнена 02 лютого 2017 року.

З пояснень сторін встановлено, що ОСОБА_1 протягом періоду своєї роботи за 2014-2017 рр. у відповідача ОСОБА_4 з письмовими заявами про надання їй щорічних відпусток не зверталась.

Відповідачем до матеріалів справи додана розписка від імені ОСОБА_1 про отримання нею компенсації за невикористані дні відпустки від 23.01.2016р. (а.с. 30)

Суд надає критичну оцінку вказаному доказу. В судовому засіданні ОСОБА_1 заперечувала проти написання нею такого документу, оскільки 01.01.2017р. отримала перелом правої руки та не могла фізично самостійно написати вказану заяву. (а.с.111)

За твердженням відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні, 23 січня 2017 року ОСОБА_1 була вже як 3,5 місяці звільнена. Крім того, з тексту розписки ні суми компенсації, ні кількості днів відпустки, ні розрахунку, з якого така компенсація проводиться, не вказано та не вбачається.

В порядку підготовки справи до розгляду ухвалою суду від 27.03.2017 р., та в судовому засіданні 18.04.2017 р. у відповідача ОСОБА_4 витребовувалась довідка про розмір заробітної плати ОСОБА_1 за грудень 2016 р., січень 2017 р. (а.с.36-37). Вказані вимоги суду відповідач проігнорувала.

Відповідно до інформації, що міститься в індивідуальних відомостях УПФУ Форма ОК-5 на ОСОБА_1, вбачається, що в період з 14.03.2014р. по 30.09.2016р. остання працювала у ФОП «ОСОБА_4М.» та щомісячно їй нараховувалась заробітна плата в розмірі 1681 грн., що повністю відповідає встановленим обставинам у справі. (а.с.88).

Крім того, вивченням зазначеного документу встановлено, що починаючи з 2014 по 2017 рр. у відомостях форми ОК-5 не відображено суми нарахування та виплати компенсації за невикористані дні відпусток у вказаний період.

На підставі викладеного, суд приходить до переконання, що ОСОБА_1 з 14 березня 2014 року по 02 лютого 2017 року щорічні відпустки не надавались, а компенсація не виплачувалась.

Розрахунок компенсації за невикористані дні відпуски в кількості 69 днів складає, а саме:

з 14.03.2014р. по 13.03.2015р. 24календаних дні;

з 14.03.2015 р. по 13.03.2016р. 24 календарних дні;

з 14.03.2016р. по 02.02.2017р. 21 календарний день.

При цьому, будь-яких належних доказів у спростування вищевказаних обставин відповідачем не надано.

Частинами 1, 2 ст. 83 КЗпП України, ст.24 Закону України «Про відпустки» передбачено обов'язок роботодавця у разі звільнення працівника виплатити грошову компенсацію за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи.

У звязку з чим, суд не може погодитись, з доводами відповідача про те, що компенсацію позивачу на невикористані дні відпуски слід сплатити тільки за один 2016 рік.

Згідно ч. 2ст. 21 Закону України «Про відпустки» порядок обчислення заробітної плати працівникам за час відпусток, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, та компенсації за невикористані відпустки, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати, який застосовується при наданні працівникам відпусток (далі - Порядок).

Пунктом 2 розділу II Порядку передбачено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Відповідно до п. 7 розділу IV Порядку нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.

Відповідно до абз. 4 п. 20постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», якщо працівник з не залежних від нього причин (не з його вини) не використав щорічну відпустку і за роки, що передували звільненню, суд на підставі ст. 238 КЗпПмає право стягнути грошову компенсацію за всі дні невикористаної відпустки. Не виключається можливість такого ж вирішення цього питання і при частковій компенсації невикористаної відпустки працівникові, який продовжує роботу. При цьому слід мати на увазі, що тривалість визначеної в робочих днях щорічної відпустки (основної й додаткової), яка не була використана працівником за попередні роки, зберігається такою, якою вона була до набрання чинностіЗаконом «Про відпустки»(до 1 січня 1997 р.). Розмір грошової компенсації за невикористану відпустку за попередні роки визначається виходячи із середнього заробітку, який працівник має на час її проведення.

Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу Форми ОК-5 на ОСОБА_1, вона протягом 2016 року (з 01.01.2016р. по 30.09.2016р.) отримувала щомісячно мінімальну заробітну плату в розмірі 1681,00 грн. (а.с.88)

Як встановлено в судовому засіданні та визнано відповідачем, ОСОБА_1 фактично працювала у ОСОБА_4 на умовах трудового договору № 05151400062 та отримувала заробітну плату з 01.10.2016р. по 31.12.2016р. в тому ж розмірі, як і в період з 01.01.2016р. по 30.09.2016р., за який йшли відрахування та податки до держави, а саме в розмірі 1681 грн., який передбачено п. 3 договору.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» установлено у 2017 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 3200 гривень.

З урахуванням викладеного суд приходить до переконання що зФОП ОСОБА_4 в користь ОСОБА_1 необхідно стягнути компенсацію за 69 днів чергової невикористаної відпустки в сумі 4215,90 грн., виходячи з розрахунку: 61,10 грн. х 69 календар.дні = 4215,90 грн., де:

заробіток за останні 12 календарних місяці складає:

1681 грн. х 11 місяців 2016 року = 18491 грн. + 3200 грн. (січень 2017р.) = 21691 грн.;

середньоденний заробіток: 21691/355 дн. (за винятком святкових та неробочих днів, встановлених ст.73 КЗпП України) = 61,10 грн.;

кількість календарних днів відпустки 69 днів.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Як встановлено в судовому засіданні, при звільненні ОСОБА_1 з роботи, остаточний розрахунок з нею не проведено.

За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про оплату праці» № 108/95-ВР структура заробітної плати складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Згідно до п. 2.2. Наказу Держкомстату від 13.01.2004 № 5 "Про затвердження Інструкції зі статистики заробітної плати"до фонду додаткової заробітної плати включаються доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. До складу фонду додаткової заробітної плати входять, зокрема, оплата, а також суми грошових компенсацій у разі невикористання щорічних (основної та додаткових) відпусток ( пункт 2.2.12.)

Отже, оскільки відповідач не виплатив компенсацію за невикористану відпустку позивачеві у розмірі 4215,90 грн., яка є складовою заробітної плати, а також не сплатила в повному обсязі заробітну плату за січень 2017 року, дані обставини є підставою для покладення на власника відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, обрахувавши належні до сплати суми з дня затримки виплати по день винесення судового рішення.

Визнаючи розмір середнього заробітку, який підлягає стягненню з відповідача, слід керуватись Порядком обчислення середньої заробітної плати.

Відповідно до абзацу 3, 4 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів від 08.02.1995 року №100 зі змінами у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Якщо протягом останніх двохкалендарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Згідно із зазначеним положенням, в інших випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Судами встановлено, що з 14.03.2015 року по 02.02.2017р. ОСОБА_1 працювала у ФОП ОСОБА_4 продавцем продовольчих товарів, в тому числі з 01.102016р. по 02.02.2017р. без укладання письмового трудового договору.

Згідно ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

На підставі п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року N 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Під час розгляду справи в суді відповідачем не надано жодного доказу щодо відсутності його вини в не проведенні повного розрахунку з позивачем при її звільненні.

Отже, наявні підстави для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, за правилами ст..117 КЗпП України.

В судовому засіданні 12.05.2017р. сторони визнали, що щомісячно, протягом 2016 року та за січень 2017 року ОСОБА_1 отримала заробітну плату за виконану роботу без урахування податків та зборів в розмірі 1360,00 грн., а загальний нарахований дохід складав за 1681 грн.

На підставі п.8 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року (з подальшими змінами та доповненнями), передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Враховуючи наведене, розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку належить проводити виходячи з наступного:

1681 грн. + 3200 грн. = 4881 грн. заробітна плата за два місяці, що передували фактичному звільненню;

Кількість робочих днів за цей період 42 дня, зокрема:

грудень 2016р. 22 робочих дні;

січень 2017 року 20 робочих днів.

4881 грн. : 42 роб. дні = 116,21 грн. середньоденний заробіток.

Кількість днів затримки:

03-28 лютого 2017 р. 18 робочих дні;

березень 2017 р. 22 робочих дні;

квітень 2017 р. 19 робочих днів;

травень 2017р. 8 робочих днів.

Всього 62 робочих дня: (18+22+19+8=67)

116,21 грн. х 67 робочих дні = 7786,07 грн. середній заробіток за час затримки розрахунку.

Відповідно до ч.2 ст.117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Отже, з відповідача на користь позивача належить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 7786,07 грн.

Згідно зі ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд погоджується з доводами позивача в обґрунтування позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, в тому, що вказаними порушеннями ОСОБА_1 з боку відповідача, була спричинена моральна шкода, яка виразилась в додаткових зусиллях для організації свого життя, хвилюваннях через оформлення субсидії, розмір якої напряму залежав від доходів, отриманих від ФОП «ОСОБА_4М.», а також душевних хвилюваннях через неврахування спірного періоду роботи - чотири місяці в її загальний страховий трудових стаж, через незаконні дії відповідача. Крім того, з вини ОСОБА_4 позивач своєчасно не отримала належній їй суми при звільненні, чим поставив родину позивача в скрутне матеріальне становище.

З урахуванням наведеного суд задовольняє частково вимоги про відшкодування моральної шкоди в розмірі 2000 грн.

В рештi позову ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди суд відмовляє з причин завищення розміру позовних вимог.

До складу судових витрат віднесені витрати на правову допомогу (п. 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України).

Відповідно до ст. 84 ЦПК витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

На підставі п. 48 Постанови Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 17 жовтня 2014 року № 10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 79, статтях 84, 88, 89 ЦПК. Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Склад та розмір витрат, повязаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інші), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, повязаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки).

Згідно із квитанцією, наданої адвокатом ОСОБА_2, на підставі договору про надання правових послуг, ОСОБА_1 сплачено юридичні послуги 1500,00 грн. Квитанція складена та підписана адвокатом ОСОБА_2 Крім того, представником позивача надано довідку розрахунок витраченого часу, зокрема: попереднє опрацювання матеріалів 15 хв., опрацювання законодавчої бази, що регулюють спірні відносини 15 хв., формування правової позиції, консультування щодо необхідності отримання додаткових матеріалів (доказів) та їх отримання для справи 30 хв., підготовка процесуальних документів по справі 3 год., судове представництво в судових засіданнях. Відповідно до журналів судових засідань від 27.03.2017р., 10.04.2017р., 18.04.2017р., 04.05.2017р., 12.05.2017р., 15.05.2017р. ОСОБА_2 брала участь як представник ОСОБА_1 в судових засіданнях. (а.с. 104, 105, 34, 47, 92-95, 106, 112)

Законом України від 20 грудня 2011 року N 4191-ІY "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах " встановлений граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах та зазначено, що розмір компенсації витрат не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи у суді.

Під час розгляду справи, позивачем в повному обсязі були надані докази щодо складу та розміру витрат, повязаних з оплатою правової допомоги, які перебувають в межах граничного розміру компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах.

У звязку з викладеним підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення на її користь витрат на правову допомогу в розмірі 1500,00 грн.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

При зверненні до суду 09 березня 2017 року позивач судовий збір з позовної заяви не сплачував, оскільки він звільнений від сплати на підставі п. 1 ч. 1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI.

На підставі ч.3 ст.6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст.4 Закону за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою встановлюється судовий збір в 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою встановлюється судовий збір в розмірі 0,4 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду.

Згідно ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» від 21 грудня 2016 року№ 1801-VIII мінімальна заробітна плата з 01 січня 2017 року встановлена в розмірі 3200, 00 грн.

Загальна сума позовних вимог майнового характеру заявлена позивачем складає 13841,97 грн. (арк.спр.102-103).

Судом вказані позовні вимоги задоволені частково на суму 13520,97 грн.: (4215,90 + 7786,07 + 1519), тобто пропорційно до задоволеної частини позовних вимог розмір судового збору складе 625,16 грн.

Крім того, судом повністю задоволені вимоги позивача немайнового характеру, а саме зобов»язано ФОП «ОСОБА_4М.» змінити дату звільнення позивача зазначивши дату 02 лютого 2017 року на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, про що внести відповідні зміни в запис про звільнення до трудової книжки та до звітів до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області; зобов»язано ФОП ОСОБА_4 перерахувати єдиний внесок на загальнообовязкове державне соціальне страхування ОСОБА_1, утриманий із заробітної плати позивачки за період з 01 жовтня 2016 року по 02 лютого 2017 року; та частково задоволені вимоги про стягнення з ФОП ОСОБА_4 на користь позивача моральної шкоди в розмірі 2000 грн.

Відповідно до ч.3 ст.6 ЗУ «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві обєднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Як розяснено в п.13 Постанови Пленуму ВССУ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» №10 від 17.10.2014 р., якщо в позовній заяві обєднано дві або більше самостійних вимог немайнового характеру, повязані між собою, судовий збір сплачується окремо з кожної із таких вимог (або загальною сумою).

Таким чином, за позовні вимоги немайнового характеру розмір судового збору складає 768,00 грн., з розрахунку: 640,00 + 128грн. = 768 грн., зокрема 640 грн. - за вимоги щодо зобов»язання відповідача вчинити певні дії, та 128,00 грн. пропорційно до задоволеної частини вимог щодо відшкодування моральної шкоди.

Згідно п.36 постанови Пленуму ВССУ № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» вбачається, що вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову (частина першастатті 88 ЦПК) застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір, (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеноюЗаконом № 3674-VI).

Тобто, загальний розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача в дохід держави складе 1393,16 грн. (625,16 грн. +768 грн.)

Як встановлено п.2 ч.1ст.367 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць, що становить 1519 грн.00 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.3,10,15,57-60,209,212,214-215 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Добропільський міський центр зайнятості про зміну дати звільнення, стягнення компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні, недоплаченої заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, - задовольнити частково.

Зобовязати Фізичну особу підприємця ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, паспорт серії ВК 725040, виданий Добропільським МВ ГУМВС України в Донецькій області 02.07.2010р.) змінити дату звільнення ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_2, паспорт серії ВС 832813, виданий Добропільським МРВ ГУМВС України в Донецькій області 06.03.2001р.), зокрема з 02 лютого 2017 року на підставі п. 1 ч.1 ст. 36 КЗпП України, про що внести відповідні зміни в запис про звільнення до трудової книжки та до звітів до Добропільської об»єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області.

Зобовязати Фізичну особу підприємця ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, паспорт серії ВК 725040, виданий Добропільським МВ ГУМВС України в Донецькій області 02.07.2010р.) перерахувати єдиний внесок на загальнообовязкове державне соціальне страхування, утриманий із заробітної плати ОСОБА_1 за період з 01.10.2016р. по 02.02.2017р.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, паспорт серії ВК 725040, виданий Добропільським МВ ГУМВС України в Донецькій області 02.07.2010р.) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_2, паспорт серії ВС 832813, виданий Добропільським МРВ ГУМВС України в Донецькій області 06.03.2001р.) компенсацію за невикористані дні щорічної основної оплачуваної відпустки в сумі 4215,90 грн.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, паспорт серії ВК 725040, виданий Добропільським МВ ГУМВС України в Донецькій області 02.07.2010р.) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_2, паспорт серії ВС 832813, виданий Добропільським МРВ ГУМВС України в Донецькій області 06.03.2001р.) недоплачену заробітну плату за січень 2017 року в розмірі 1519 грн. (одна тисяча пятсот девятнадцять грн.)

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, паспорт серії ВК 725040, виданий Добропільським МВ ГУМВС України в Донецькій області 02.07.2010р.) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_2, паспорт серії ВС 832813, виданий Добропільським МРВ ГУМВС України в Донецькій області 06.03.2001р.) середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 7786,07 грн. (сім тисяч сімсот вісімдесят шість грн. 07 коп.)

Судове рішення в частині стягнення з Фізичної особи підприємця ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, паспорт серії ВК 725040, виданий Добропільським МВ ГУМВС України в Донецькій області 02.07.2010р.) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_2, паспорт серії ВС 832813, виданий Добропільським МРВ ГУМВС України в Донецькій області 06.03.2001р.) заборгованості по заробітній платі в розмірі 1519 грн. (одна тисяча п"ятсот дев"ятнадцять грн.) підлягає негайному виконанню, але не більше ніж за один місяць.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, паспорт серії ВК 725040, виданий Добропільським МВ ГУМВС України в Донецькій області 02.07.2010р.) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_2, паспорт серії ВС 832813, виданий Добропільським МРВ ГУМВС України в Донецькій області 06.03.2001р.) моральну шкоду в розмірі 2000 грн. (дві тисячі грн.)

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, паспорт серії ВК 725040, виданий Добропільським МВ ГУМВС України в Донецькій області 02.07.2010р.) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_2, паспорт серії ВС 832813, виданий Добропільським МРВ ГУМВС України в Донецькій області 06.03.2001р.) витрати на правову допомогу в розмірі 1500 грн. (одна тисяча пятсот грн.)

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, паспорт серії ВК 725040, виданий Добропільським МВ ГУМВС України в Донецькій області 02.07.2010р.), на користь держави судовий збір в розмірі 1393,16 грн. (одна тисяча триста девяносто три грн. 16 коп.)

В іншій частині позовних вимог-відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в Апеляційний суд Донецької області через Добропільський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Вступну та резолютивні частини рішення суду проголошено в судовому засіданні 15 травня 2017 року

Повний текст рішення виготовлено 18 травня 2017 року.

Складено в нарадчій кімнаті у одному примірнику.

Головуючий суддя Г.Л.Тимофєєва

15.05.2017

Джерело: ЄДРСР 66554023
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку