open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem
12.05.2017

№ 408/2066/17

№2-о/408/223/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2017 року смт. Біловодськ

Біловодський районний суд Луганської області у складі:

головуючого-судді: Кускової Т.В.

при секретарі: Мірошник Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Біловодськ Луганської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа - Біловодський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області про встановлення факту народження дитини,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, заінтересована особа - Біловодський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області звернулася до суду із заявою про встановлення факту народження дитини.

В обґрунтування вимог вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у медичному закладі «Луганський перинатальний центр» м. Луганськ ОСОБА_1 перебуваючи у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 народила хлопчика.

Зазначила, що Біловодським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області їй було відмовлено в видачі свідоцтва про народження доньки, що підтверджується відповіддю №847/17.15-97 від 12 квітня 2017 року, оскільки медичні документи оформлені медичними, закладами, які розташовані на території непідконтрольній українській владі є нелегітимними

У зв'язку з вищенаведеним, просила суд встановити факт народження хлопчика, ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Луганськ. Встановлення факту народження дитини необхідне для проведення державної реєстрації народження та отримання відповідного свідоцтва.

У судове засіданні заявник не з'явилася, хоча була належним чином повідомлена про час і місце розгляду заяви. У заяві просила розглянути справу без її участі.

Заінтересована особа-Біловодський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській областіпро час та день слухання справи був повідомлений належним чином, однак в судовий розгляд не з'явився.

Суд, дослідивши надані письмові докази в їх сукупності, вважає вимоги заяви обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Як передбачено ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 234 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У відповідності до п. 8 ч. 1 ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи, зокрема, про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.

Випискою з медичного свідоцтва про народження № 578, виписним епікрізом з історії пологів № 1149, ультразвуковим обстеженням та обмінною картою ОСОБА_1 підтверджується, що остання дійсно перебувала на обліку в медичних закладах як вагітна (а.с. 11-12, 14-17).

Згідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не змінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.

Так, законодавством України визначено, що державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, встановлених законом, зміна імені, смерть відповідно до Сімейного кодексу України та Цивільного кодексу України, Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та інших актів законодавства.

Відомості про народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян відповідно до Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2007 № 1064.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я документи, що підтверджують факт народження. У разі народження дитини поза закладом охорони здоров'я документ, що підтверджує факт народження, видає заклад охорони здоров'я, який проводив огляд матері та дитини. У разі якщо заклад охорони здоров'я не проводив огляд матері та дитини, документ, що підтверджує факт народження, видає медична консультаційна комісія в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За відсутності документа закладу охорони здоров'я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.

Відповідно п.п. «а» п. 2, 3, 22, 23 гл. 1 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 52/2 від 18.10.2000 року підставами для проведення державної реєстрації для народження дитини є медичне свідоцтво про народження (форма № 103/о), що видається закладом охорони здоров'я, незалежно від підпорядкування та форми власності, де приймаються пологи. Державна реєстрація народження дитини проводиться за місцем народження дитини або за місцем проживання її батьків чи одного з них. При відсутності підстав для державної реєстрації народження, визначених у цьому пункті, державна реєстрація народження проводиться на підставі рішення суду про встановлення факту народження даною жінкою. Власне ім'я дитини визначається за згодою батьків. Власне ім'я дитини, народженої жінкою, яка не перебуває у шлюбі, у разі відсутності добровільного визнання батьківства визначається матір'ю дитини. По батькові дитині присвоюється за власним іменем батька.

Статтею 1 Закону України Про забезпечення прав та свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України № 1207-VII від 15.04.2014 визначено, що тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції України та законів України.

Відповідно до ч.2 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав та свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» № 1207-VII від 15 квітня 2014 року, будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені в порядку, не передбаченому Законом.

Також, ч. 3 ст. 9 Закону передбачено, що будь-який акт /рішення, документ/, виданий органами та/або особами, визначеними частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду протии Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр протии Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер протии Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цьоговисновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційноївлади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказанного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цьогорішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує такувладу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер протии Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).

За таких обставин, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про народження особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів народження особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.

Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд встановлює факт народження особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин.

Згідно зі ст. 14 ЦПК України, рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для органів, які реєструють такі факти або оформлюють права, що виникають у зв'язку із встановленим судом фактом.

За таких обставин, аналізуючи надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1, оскільки факт народження нею - хлопчика, вагою 3800 грамів, у м. Луганську, підтверджено письмовими доказами, а у суду не має підстав ставити під сумнів достовірність та правдивість цих фактів.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 60, 209, 212-215, 234, 256, 257, 259, 294 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву задовольнити.

Встановити факт народження дитини - хлопчика, ІНФОРМАЦІЯ_1 , вагою 3800 грамів, у м. Луганськ у громадянки України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженки м. Червонопартизанськ, м. Свердловськ, Луганської області, Україна.

Рішення підлягає негайному виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через Біловодський районний суд Луганської області протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Суддя Біловодського районного

суду Луганської області Кускова Т.В.

Джерело: ЄДРСР 66492031
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку