open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
5 Справа № 200/3033/15-ц
Моніторити
Постанова /20.06.2018/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /13.06.2018/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /15.06.2017/ Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ Рішення /11.05.2017/ Апеляційний суд Дніпропетровської області ( м. Дніпропетровськ)Апеляційний суд Дніпропетровської області Ухвала суду /07.12.2016/ Апеляційний суд Дніпропетровської області ( м. Дніпропетровськ)Апеляційний суд Дніпропетровської області Ухвала суду /06.12.2016/ Апеляційний суд Дніпропетровської області ( м. Дніпропетровськ)Апеляційний суд Дніпропетровської області Ухвала суду /23.11.2016/ Апеляційний суд Дніпропетровської області ( м. Дніпропетровськ)Апеляційний суд Дніпропетровської області Ухвала суду /07.06.2016/ Бабушкінський районний суд м.ДніпропетровськаБабушкінський районний суд м. Дніпропетровська Ухвала суду /30.05.2016/ Бабушкінський районний суд м.ДніпропетровськаБабушкінський районний суд м. Дніпропетровська Ухвала суду /30.05.2016/ Бабушкінський районний суд м.ДніпропетровськаБабушкінський районний суд м. Дніпропетровська Ухвала суду /04.06.2015/ Бабушкінський районний суд м.ДніпропетровськаБабушкінський районний суд м. Дніпропетровська Ухвала суду /14.04.2015/ Бабушкінський районний суд м.ДніпропетровськаБабушкінський районний суд м. Дніпропетровська Ухвала суду /23.02.2015/ Бабушкінський районний суд м.ДніпропетровськаБабушкінський районний суд м. Дніпропетровська
emblem
Справа № 200/3033/15-ц
Вирок /23.01.2018/ Верховний Суд Постанова /20.06.2018/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /13.06.2018/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /15.06.2017/ Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ Рішення /11.05.2017/ Апеляційний суд Дніпропетровської області ( м. Дніпропетровськ)Апеляційний суд Дніпропетровської області Ухвала суду /07.12.2016/ Апеляційний суд Дніпропетровської області ( м. Дніпропетровськ)Апеляційний суд Дніпропетровської області Ухвала суду /06.12.2016/ Апеляційний суд Дніпропетровської області ( м. Дніпропетровськ)Апеляційний суд Дніпропетровської області Ухвала суду /23.11.2016/ Апеляційний суд Дніпропетровської області ( м. Дніпропетровськ)Апеляційний суд Дніпропетровської області Ухвала суду /07.06.2016/ Бабушкінський районний суд м.ДніпропетровськаБабушкінський районний суд м. Дніпропетровська Ухвала суду /30.05.2016/ Бабушкінський районний суд м.ДніпропетровськаБабушкінський районний суд м. Дніпропетровська Ухвала суду /30.05.2016/ Бабушкінський районний суд м.ДніпропетровськаБабушкінський районний суд м. Дніпропетровська Ухвала суду /04.06.2015/ Бабушкінський районний суд м.ДніпропетровськаБабушкінський районний суд м. Дніпропетровська Ухвала суду /14.04.2015/ Бабушкінський районний суд м.ДніпропетровськаБабушкінський районний суд м. Дніпропетровська Ухвала суду /23.02.2015/ Бабушкінський районний суд м.ДніпропетровськаБабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1047/17 Справа № 200/3033/15-ц

Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Демченко Е.Л.

Категорія 39

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Демченко Е.Л.

суддів – Куценко Т.Р., Максюта Ж.І.

при секретарі – Керімовій–Бандюковій Л.К.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 07 червня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи – Сьома Дніпропетровська державна нотаріальна контора, Реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції, про визнання права власності в порядку спадкування за законом та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності, -

в с т а н о в и л а:

У лютому 2015 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду з уточненим позовом до ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, мотивуючи тим, що 30 червня 2005 року помер їх дідусь ОСОБА_5 Враховуючи те, що 03 листопада 2003 року помер їх батько ОСОБА_6, вони здійснили волевиявлення щодо спадкування в порядку права представлення після смерті дідуся.

Вказували, що в установлений законом строк вони звернулись до Сьомої дніпропетровської державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини, до складу якої зокрема входить 1/2 частина квартири АДРЕСА_1. Також із заявою про прийняття спадщини звернулась дружина померлого ОСОБА_7

Зазначали, що 13 січня 2015 року ними була отримана постанова державного нотаріуса ОСОБА_8 про відмову у вчиненні нотаріальних дій, обґрунтовану тим, що ними не було надано правовстановлюючих документів, які підтверджують право власності спадкодавця на спадкове майно. Натомість ОСОБА_7 оформила свої спадкові права на спірну квартиру, внаслідок чого їй належить 3/4 частини спірної квартири (1/2 частина – як частка у спільному майні подружжя, 1/4 частина – в порядку спадкування за законом).

Посилаючись на те, що правовстановлюючі документи у них відсутні, що позбавляє їх права на реалізацію своїх законних спадкових прав, а тому просили суд ухвалити рішення, яким визнати за ОСОБА_9 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 на 1/8 частину квартири АДРЕСА_1; визнати за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 на 1/8 частину квартири АДРЕСА_1.

У травні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності, мотивуючи його тим, що вона є власницею 3/4 частин спірної квартири та проживає в ній зі своєю родиною.

Зазначала, що понад 10 років здійснювала догляд за своєю родичкою ОСОБА_7, яка подарувала їй зазначену частку квартири на підставі відповідного договору дарування.

Вказувала, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ніколи не надавали допомоги ОСОБА_5 або ОСОБА_7, хоча і є їхніми онуками.

Посилаючись на те, що вона не спілкується та не підтримує ніяких родинних зв’язків з відповідачами і зважаючи на те, що у них наявне інше житло і їх частка у спірному спадковому майні є незначною, просить суд ухвалити рішення, яким визнати за нею право власності на 1/4 частину спірної квартири за умови сплати нею на користь ОСОБА_2 і ОСОБА_3 грошової компенсації в розмірі 25.000 грн. кожному.

Рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 07 червня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3 та зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 задоволені.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про зміну рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 07 червня 2016 року в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_4 шляхом відмови в повному обсязі у задоволенні її позову, зазначаючи, що рішення суду в цій частині постановлене з порушенням норм матеріального й процесуального права, а в частині задоволення первісного позову просить залишити рішення без змін.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів находить, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які буди досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1)чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2)чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3)які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4)яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5)чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6)як розподілити між сторонами судові витрати; 7)чи є негайні підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8)чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Однак зазначеним вимогам закону ухвалене у справі рішення суду не відповідає.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК підставами для скасування рішення суду першої інстанції ї ухвалення нового рішення або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною 1 ст.303 ЦПК визначено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Згідно ч.3 вказаної статті апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу. В межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та осіб, які беруть участь у справі (ст.11 ЦПК України).

З матеріалів справи вбачається, що позивачі по справі ОСОБА_5 та ОСОБА_3 є рідними братом та сестрою. Їх батько ОСОБА_6 помер 03 листопада 2003 року (а.с.11).

30 червня 2005 року помер ОСОБА_5, який був дідусем позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 та батьком ОСОБА_6 (а.с.10).

Після смерті дідуся ОСОБА_5 позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в установлений законом строк звернулися з заявами до Сьомої дніпропетровської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини (а.с.22-38).

Померлому ОСОБА_5 належала 1/2 частина квартири АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 13 червня 1994 року.

Свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 18 січня 2006 року було видане Сьомою дніпропетровською державною нотаріальною конторою на ім’я його дружини ОСОБА_7 на 1/4 частину спірної квартири.

За договором дарування, посвідченого Сьомою дніпропетровською державною нотаріальною конторою 25 жовтня 2006 року, ОСОБА_7, бабка позивачів, подарувала належні їй 3/4 частини квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_4 (а.с.76-77).

27 листопада 2014 року померла ОСОБА_7 (а.с.56).

Спадкоємицею після смерті ОСОБА_7 за заповітом є відповідач по справі ОСОБА_4, яка 19 лютого 2015 року з відповідною заявою звернулася до Сьомої дніпропетровської державної нотаріальної контори (а.с.39-44).

Позивачі звертались до Сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори з питання прийняття спадщини після смерті діда ОСОБА_5, однак отримали постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій через відсутність правовстановлюючого документу спадкодавця на спірну квартиру.

Задовольняючи позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 та зустрічний позов ОСОБА_4, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги у повній мірі обґрунтовані та доведені.

Такі висновки суду не можна визнати обґрунтованими з огляду на наступне.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожній особі на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до роз’яснень, викладених в постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року №7, відповідачами в справах про спадкування є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до ст.30 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава. Право на заміну відповідача в судовому процесі закон надає виключно позивачу.

Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу, як співвідповідача. Після заміни відповідача або залучення до участі у справі співвідповідача справа за клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розглядається спочатку (ст.33 ЦПК України).

Згідно ст.16 ЦК України та ст.11 ЦПК України кожна особа самостійно вибирає спосіб захисту в суді своїх прав і розпоряджається предметом спору на власний розсуд; суд розглядає цивільні справи за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частина 4 ст.10 ЦПК України зобов'язує суд сприяти: всебічному і повному з'ясуванню щодо обставин спору; роз'яснювати особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджати про вчинення або не вчинення процесуальних дій, здійсненню їх прав у випадках, що встановлені цим Кодексом.

За змістом п.2 ч.6 ст.130 ЦПК України, якщо спір не врегульовано у порядку, визначеному ч.3 цієї статті, суд, зокрема, вирішує питання про склад осіб, які братимуть участь у справі.

Отже, якщо з матеріалів справи вбачається, що склад осіб, які беруть участь у справі, має бути інший, суд з урахуванням вищенаведеного повинен вчинити дії, які від нього вимагає положення ч.4 ст.10 ЦПК України.

Проте, в порушення вимог статей 10,33,130 ЦПК України суд першої інстанції не сприяв всебічному і повному з’ясуванню обставин справи, не роз’яснив особам, які беруть участь у справі, їх права та обов’язки, не попередив про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, зокрема про необхідність залучення до участі по справі Дніпровської міської ради, що унеможливлює правильне вирішення спору.

Місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Згідно ч.1 ст.2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року №280/97-ВР, первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно ч.2 ст.54 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» відділи, управління та інші виконавчі органи ради є підзвітними і підконтрольними раді, яка їх утворила, підпорядкованими її виконавчому комітету, сільському, селищному, міському голові, голові районної у місті ради.

Оскільки залучення іншої особи в якості співвідповідача або залучення до участі у справі у якості третьої особи передбачає розгляд справи спочатку на стадії розгляду справи судом першої інстанції, апеляційний суд, в силу своїх повноважень, передбачених ст.ст.303,307 ЦПК України, вказаних порушень усунути не може, так як спір між належними сторонами попередньо повинен розглядатись судом першої інстанції.

Суд першої інстанції допустив такі порушення, неправильно визначив характер правовідносин сторін, чим порушив вимоги ст.309 ЦПК України, а оскільки заміна неналежного відповідача, залучення співвідповідачів та третіх осіб можлива лише до ухвалення судового рішення судом першої інстанції, і апеляційний суд не наділений такими повноваженнями, оскаржуване рішення, підлягає скасуванню, з постановою нового - про відмову в позовних вимогах.

У зв’язку з наведеним, інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 колегією суддів не розглядались.

Керуючись ст.ст.304,307,309,313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів, –

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 07 червня 2016 року скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи – Сьома Дніпропетровська державна нотаріальна контора, Реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції, про визнання права власності в порядку спадкування за законом та в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Куценко Т.Р.

ОСОБА_10

Джерело: ЄДРСР 66490736
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку