open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

_____________________________________________________________________________________________________________________ Справа № 520/7614/16-ц

Провадження № 2/520/5825/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.05.2017 року Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого – судді Васильків О.В.

при секретарі – Дідур Г.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС", про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, суд,-

ВСТАНОВИВ:

30.06.2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідачів, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 кошти за відновлювальний ремонт автомобіля у розмірі 34 746,03 грн., стягнути з ПрАТ СК «Галицька» вартість матеріального збитку у розмірі 17 984,90 грн., стягнути судовий збір. В подальшому 21.03.2017 року позивач ОСОБА_1 надав до суду заяву про збільшення позовних вимог та просить стягнути з ОСОБА_2 майнову шкоду у розмірі 52 730,93 грн. та судовий збір. При цьому позивач посилається на те, що 16.09.2015 року з вини відповідача сталася ДТП, за результатами якої було пошкоджено моторолер позивача. У зв’язку із тим, що матеріальна шкода, яка завдана позивачу, на теперішній час не відшкодована, позивач змушений звернутися до суду із позовом.

Ухвалою суду від 19.04.2017 року за заявою представника позивача залишено без розгляду позовні вимоги ОСОБА_1 до ПрАТ "Страхова компанія "Галицька" про стягнення вартості матеріального збитку.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_3 уточнені позовні вимоги підтримав та просить їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримала надані письмові заперечення та просить відмовити у задоволенні позову. При цьому представник вказала, що вина відповідача у скоєнні ДТП недоведена, та сторона відповідача не погоджується із наданим висновком оцінки вартості завданої шкоди, вважаючи його неналежним доказом.

Представник третьої особи ПрАТ "Страхова група "ТАС" до судового засідання не з’явився, повідомлявся належним чином.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та оглянувши матеріали адміністративної справи Приморського районного суду м. Одеси № 522/22372/15-ц, суд приходить до наступного.

Як встановлено у судовому засіданні, постановою судді Приморського районного суду м. Одеси Цільмак К.П. від 25.03.2016 року закрито провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, у зв’язку із закінченням строку накладення адміністративного правопорушення /а.с. 19/.

З постанови слідує, що 16.09.2015 року о 21.30 годині ОСОБА_2, керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухався по проїзній частині вул. Ак. Корольова у м. Одесі на перехресті з вул. Люстдорфська дорога, здійснив виїзд на перехрестя на заборонений сигнал світлофору, внаслідок чого скоїв зіткнення із водієм мотоцикла НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 Внаслідок чого водій ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження, а транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

06.06.2016 року постановою апеляційного суду Одеської області залишено без змін постанову Приморського районного суду м. Одеси від 25.03.2016 року.

Згідно з ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов’язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 4 Постанови №4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» висловив позицію, що у зв'язку із цим у разі прийняття судом постанови про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, наприклад, через закінчення строків накладення адміністративного стягнення (стаття 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення), суд повинен звернути увагу на те, чи містить така постанова суду відповіді на питання про те, чи мала місце дорожньо-транспортна пригода та чи сталася вона з вини відповідача. Відсутність складу злочину, наприклад, у разі відмови у порушенні кримінальної справи, закриття кримінальної справи за правилами Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року чи закриття кримінального провадження за правилами Кримінального процесуального кодексу України 2012 року не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. При цьому постанова (ухвала) слідчого, прокурора, суду про відмову в порушенні кримінальної справи або її закриття, закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом у цивільній справі у порядку, передбаченому ЦПК.

Таким чином, проаналізувавши постанову Приморського районного суду м. Одеси від 25.03.2016 року, яка залишена без змін постановою апеляційного суду Одеської області від 06.06.2016 року, та приймаючи до уваги роз’яснення Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 4 Постанови №4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», судом встановлено, що судовим рішенням не встановлено вини відповідача ОСОБА_2 у скоєнні ДТП, що мала місце 16.09.2015 року.

Згідно полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/5885903 від 05.03.2015 року, автомобіль НОМЕР_3, застрахований в ПрАТ "Страхова група "Галицька" /а.с. 28/.

Таким чином, судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля НОМЕР_3, на момент ДТП була застрахована у ПрАТ "Страхова група "Галицька" на підставі полісу № АІ/5885903 від 05.03.2015 року.

У ході розгляду справи представник позивача пояснював, що мотоцикл позивача ОСОБА_1 марки «Сузукі», д/н НОМЕР_4, на момент ДТП був застрахований у ПрАТ "Страхова група "ТАС" .

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Законом України “Про страхування” договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно з п. 10 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» особи, винними діями яких завдано шкоди майну, яке використовується при здійсненні діяльності, що є джерелом підвищеної небезпеки, якщо таким особам не було завдано шкоди цим джерелом, відповідають за завдану шкоду на підставі статті 1166 ЦК України.

Частиною 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Стороною позивача на підтвердження своїх позовних вимог надано висновки щодо вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 225/5-16, складений 31.05.2016 року СОД ФОП ОСОБА_5 /сертифікат оціночної діяльності № 15211/13 від 24.09.2013 року/ на підставі договору № 225/5-16 від 20.05.2016 року. Висновками встановлено, що ринкова вартість мотоцикла НОМЕР_2 становить 64 306,27 грн., вартість відновлювального ремонту – 52 730,93 грн., вартість матеріального збитку – 17 984,90 грн. /а.с. 9-18/.

Згідно з ч. 1 ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 3 ст. 58 ЦПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

У ході розгляду справи сторона відповідача заперечувала проти належності та допустимості вказаного висновку як доказу по справі, так як представник відповідача вважає, що висновок наданий за результатом огляду транспортного засобу, на який не було запрошено, ані самого відповідача, ані представника страхової компанії. По-друге, представник вказала, що дата огляду транспортного засобу 20.05.2016 року, а ДТП мала місце 16.09.2015 року, тобто огляд було здійснено понад 8 місяців після самої ДТП. По-третє, представник вказувала, що суб’єкт оціночної діяльності зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, що на момент проведення огляду транспортного засобу є території АТО.

Відповідно до ч. 2 ст. 212 ЦПК України, жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд частково погоджується із запереченнями представника відповідача щодо допустимості та належності висновку № 225/5-16 як доказу по справі. При цьому, суд зазначає, що доводи представника стосовно реєстрації суб’єкта оціночної діяльності за адресою, що на момент проведення огляду транспортного засобу є території АТО, не заслуговують на увагу. Оскільки, суб’єкт оціночної діяльності, будучи зареєстрованим за певною адресою, законодавчо необмежений у здійсненні своєї діяльності за межами адреси реєстрації. Проте, у ході розгляду справи стороною позивача не надано доказів та жодних конкретних пояснень щодо місця знаходження даного суб’єкта оціночної діяльності, у зв’язку із чим, суд погоджується із доводами сторони відповідача щодо існування сумнівів у фактичному огляді транспортного засобу під час складання даного висновку.

Положеннями Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду"№ 5 від 12.06.2009 року роз’яснено, що у разі коли висновок експертизи наданий стороною як додаток до позовної заяви, тобто проведений відповідною експертною установою за її клопотанням чи клопотанням її представника, то такий висновок може розцінюватися лише як письмовий доказ, який підлягає дослідженню в судовому засіданні та відповідній оцінці. Якщо стосовно цього письмового доказу в судовому засіданні виникнуть сумніви, то, виходячи з характеру матеріально-правового спору та залежно від того, яке значення має наявність у справі такої експертизи, суд повинен роз'яснити особам, які беруть участь у справі, про їх право заявити клопотання про її призначення.

В порядку ч. 4 ст. 10 ЦПК України судом у ході розгляду справи було роз’яснено сторонам право заявити клопотання про призначення експертизи Однак, ані представник відповідача, яка заперечувала проти наданого стороною позивача висновку, ані представник позивача не заявили даного клопотання. При цьому, представник позивача після отримання даних роз’яснень надав до суду лише заяву про збільшення позовних вимог у відношенні ОСОБА_2, та заяву про залишення без розгляду частини позовних вимог, заявлених до страхової компанії. Також представник пояснив, що мотоцикл позивача ОСОБА_1 марки «Сузукі», д/н НОМЕР_4, не був відремонтований та позивач здійснив відчуження свого транспортного засобу.

Судом встановлено, що у провадженні Київського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа № 520/4053/16-ц /суддя Бескровний Я.В./ стосовно ДТП, що мала місце 16.09.2015 року. У рамках даної справи, ухвалою суду від 30.08.2016 року судом було призначено авто технічну експертизу з метою визначення відповідності дій водіїв правилам ПДР, а також для встановлення дій, якого з водіїв, призвели до ДТП, та ін. Експертиза по справі не було проведена, згідно повідомлення № 4418 про неможливість дачі висновку судової авто технічної експертизи, складеного 19.09.2016 року.

На виконання ухвали суду про витребування доказів від 28.09.2016 року, судом досліджено матеріали адміністративної справи № 522/22372/15-ц Приморського районного суду м. Одеси про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2.

Однак, після отримання судом матеріалів адміністративної справи № 522/22372/15-ц, стороною позивача так і не було заявлено клопотання про призначення експертизи. Так, представник позивача пояснював, що позивачем не було здійснено відновлювального ремонту транспортного засобу, та після ДТП мотоцикл НОМЕР_2 було відчужено позивачем, а тому проведення експертизи, на його думку, є недоцільним.

Положеннями п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що сума ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням податку на додану вартість має бути виплачена страховою компанією чи стягнута судом після надання документів про фактичне понесення таких витрат.

Судам у таких випадках необхідно з’ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи зареєстрований надавач послуг з ремонту автомобіля є платником ПДВ.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини, враховуючи пояснення представника позивача, що мотоцикл НОМЕР_2 не було відремонтовано, на спростування чого суду не надано жодних доказів, та приймаючи до уваги пред’явлені позивачем вимоги саме про стягнення коштів на відновлювальний ремонт у розмірі 52 730,93, розглядаючи справу за правилами ст. 11 ЦПК України, тобто в межах заявлених позовних вимог, суд оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, приходить до висновку, що позовна заява ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, так як необґрунтована та недоведена.

Стосовно вимог відповідача про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 3900,00 грн., суд зазначає наступне.

Судом досліджено договір про надання правової допомоги від 23.09.2016 року та квитанції про сплату ОСОБА_2 коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України, витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Суд зазначає, що представник відповідача була присутня у судових засіданнях, призначених на 28.09.2016 року, 23.12.2016 року, 15.03.2017 року та 11.05.2017 року, у зв’язку із чим, відповідно до наданого стороною відповідача розрахунку витрат, відповідачу підлягають відшкодуванню кошти у розмірі 3100,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 79, 88, 169, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст. ст. 23, 1166-1167, 1187 ЦК України, Законом України “Про страхування”, Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 01.03.2013 року, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС", про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу у розмірі 3100,00 грн. /три тисячі сто гривень 00 копійок/.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення або протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення особами, які не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення.

Суддя Васильків О. В.

Джерело: ЄДРСР 66479849
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку