ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2017 р. Справа № 917/1830/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Тихий П.В.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №647 П/1-7) на рішення господарського суду Полтавської області від 03.02.17 у справі

за позовом ТОВ "Торговий дім "Черкаський деревопросочувальний комбінат", м. Полтава,

до ПАТ "Полтава-банк", м. Полтава,

про визнання договору недійсним, визнання договору припиненим

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Черкаський деревопросочувальний комбінат", звернувся до господарського суду Полтавської області із позовною заявою в якій, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив суд:

- визнати недійсним Кредитний договір № 4210, укладений 31 жовтня 2013 року між Публічним акціонерним Товариством Полтава-банк та Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Черкаський дерево просочувальний комбінат;

- визнати Іпотечний договір, укладений 31 жовтня 2013 року між Публічним акціонерним товариством "Полтава-банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Черкаський дерево просочувальний комбінат" посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_3, за реєстровим № 1608 припиненим та усунути перешкоди у користуванні майном, шляхом вилучення запису про іпотеку з Державного реєстру іпотек та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та припинити обтяження нерухомого майна нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: Черкаська область, Золотоніський район, с. Чапаєвка, вул. Заводська, буд. 1, загальною площею 5 778,0 кв.м., що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Черкаський дерево просочувальний комбінат" та вилучити запис з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 03.02.2017 року (суддя Бунякіна Г.І. у задоволенні позову відмовлено.

Позивач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вищенаведене рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні та у відзиві проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення.

В судовому засіданні 11.05.2017 року оголошувалась перерва на 12.05.2017 року.

Частиною 1 статті 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 p. і набула чинності в Україні 11 вересня 1997 p. У ній сформульовано основні права і свободи людини, зокрема право при визначенні її громадянських прав і обовязків, висуненні проти неї кримінального обвинувачення на справедливий і відкритий розгляд справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, субєктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду цивільної справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

З огляду на викладене та зважаючи, що на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, а також те, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо), подальше відкладення розгляду справи суперечитиме вищезгаданому принципу розгляду справи впродовж розумного строку.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

В обґрунтування позовних вимог та вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що в момент вчинення правочину стороною-відповідачем не дотримано вимог, які встановлені частиною першою ст. 203 ЦК України, а саме: укладено його без дотримання імперативних приписів ст. 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та вимог, які були сформовані у Положенні про визначення повязаних із банком осіб, затв. постановою Правління НБУ від 12.05.2015 р. №315.

Відповідач в обґрунтування своєї позиції по справі вказує, що спірна угода була підписана повноважними представниками контрагентів та відповідно до норм чинного на момент укладення кредитного договору законодавства, а також на недоведеність позивачем свого порушеного права в момент укладення спірного кредитного договору, так і не надання суду належних та допустимих доказів невідповідності оскаржуваного договору вимогам ст. 203 ЦК України.

Також, відповідачем подана заява про застосування строку позовної давності в обґрунтування якої відповідач стверджує про пропуск такого строку позивачем.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Так, 31 жовтня 2013 року між Публічним акціонерним банком «Полтава-банк» (банк, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Черкаський дерево просочувальний комбінат» (позичальник, позивач) було укладено кредитний договір №4210, за п. 1.1 якого банк протягом 5 (пяти) банківських днів з моменту підписання сторонами цього договору надає в користування позичальнику кредит у вигляді відновлюваної (револьверної) кредитної лінії для виконання позичальником заходів по поповненню обігових коштів, придбанню основних засобів, товару, матеріалів, оплаті виконаних робіт, послуг, сплаті податків, виплаті заробітної плати, погашенню кредиторської заборгованості, оплаті платежів до бюджету, оплаті енергоносіїв та інших виробничих потреб в сумі (загальний ліміт заборгованості) 3 950 000, 00 грн. на умовах визначених цим Договором.

Частиною 5 ст. 52 Закон України "Про банки і банківську діяльність" (у редакції станом на день укладення оскаржуваного договору) встановлено заборону банку надавати кредити будь-якій особі для погашення цією особою будь-яких зобов'язань перед пов'язаною особою банку.

Вказана норма є імперативною, за характером диспозиції є забороняючою і не містить виключень. Тобто, порушення вказаної норми при укладенні правочину є неприпустимим і є підставою для визнання такого правочину недійсним згідно з ч. 1 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 ЦК України.

Відповідно до Постанови Правління Національного Банку України №315 від 12.05.2015 року «Про затвердження Положення про визначення пов'язаних із банком осіб» (далі - Положення) це Положення розроблено відповідно до Законів України "Про Національний банк України", "Про банки і банківську діяльність" (далі - Закон), інших законодавчих актів України з метою визначення пов'язаних із банком осіб, порядку подання банками інформації Національному банку України (далі - Національний банк) про таких осіб, а також ознак, за наявності яких Національний банк має право визначити фізичних та юридичних осіб такими, що є пов'язаними з банком особами.

Пунктом 1 Глави 1 Розділу 1 Положення встановлено, що банк визначає перелік пов'язаних із банком осіб, який затверджується правлінням банку, відповідно до статті 52 Закону та з урахуванням цього Положення. Особа є пов'язаною з банком із моменту виникнення підстав для визначення такої особи пов'язаною з банком відповідно до вимог зазначеної статті закону.

Відповідно до пункту 2 Преамбули Постанови Національного Банку України 315 від 12.05.2015 року «Про затвердження Положення про визначення пов'язаних із банком осіб» Банкам у строк до 29 травня 2015 року подати до Національного банку України перелік пов'язаних із банком осіб станом на 01 травня 2015 року в електронному вигляді у форматі ЕХСЕL за формою, наведеною в додатку до цієї постанови.

Таким чином, Національний Банку України встановив обов'язок Банків визначити перелік пов'язаних із Банком осіб станом на 01 травня 2015 року з урахуванням критеріїв, які визначені Положенням.

При укладанні оскаржуваного Кредитного договору були такі ознаки пов'язаності осіб, як:

-особа є боржником/контрагентом лише одного банку або пов'язаних із ним осіб, а операцій, які здійснюються з такою особою, є економічно необґрунтованими (за винятком випадків, коли одержання фінансування від більше ніж одного банку є недоцільним, наприклад - іпотечний кредит, наданий фізичній особі для придбання житла, що є єдиним місцем проживання цієї особи)

-у особи, у тому числі новоствореної, відсутня кредитна історія з іншими фінансовими установами, не пов'язаними з банком.

-особа здійснює свою господарську діяльність у секторі економіки, де банк або пов'язані з ним особи відіграють дуже важливу роль (включно з діяльністю з надання допоміжних послуг);

-основним джерелом надходжень, у тому числі для погашення заборгованості або виконання зобов'язань особи, є кошти банку та/або пов'язаної з банком особи, яка має ознаки пов'язаності.

Колегія суддів, дослідивши всі обставини справи, прийшов до висновку, що Позивач перед укладанням Кредитного договору знаходився у залежності від Відповідач.

Як вбачається з матеріалів справи, товариство позивача було створено 18.07.2013 року, а 31.10.2013 року між Позивачем та Відповідачем був укладений оскаржуваний кредитний договір. ТОВ «ТД «ЧДК» є боржником лише одного банку, а операція щодо надання відповідачем кредиту є економічно необґрунтованою, з огляду на відсутність фінансових та економічних показників, кредитної історії, історії взаємовідносин із іншими контрагентами, у тому числі фінансовими установами тощо. Відповідач не зміг довести у суді економічну обґрунтованість кредиту та відповідність Позивача вимогам законодавства та внутрішнім вимогам Відповідача для отримання кредиту.

Підтвердження ознак пов'язаності осіб є також й укладений 31 жовтня 2013 року між сторонами Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_3, № 1608.

Так, судом встановлено, що нежитлові приміщенні, що знаходиться: Черкаська область, Золотоніський район, с. Чапаєвка, вул. Заводська, буд.№1, що є предметом іпотеки, було придбано позивачем у відповідача шляхом укладання Договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_3, №1605 31 жовтня 2013 року, тобто в день укладання Іпотечного договору.

Як вбачається з банківських виписок, замість цілей, зазначених у предметі кредиту, всі кошти були повернуті Відповідачу за купівлю предмету іпотеки та сплату пов'язаних з купівлею-продажем витрат у тому числі сплату державного мита та послуг нотаріуса.

З виписки Банку про рух коштів за 31.10.2013 року вбачається:

-поповнення обігових коштів згідно кредитного договору №4210 від 31.10.2013 - зараховано ПАТ «Полтава-Банк» на рахунок ТОВ «ТД «ЧДК» - 3 621 575,72 грн.

-за нежитлове приміщення за адресою Черкаська область, Золотінський район, с. Чапаєвка, вул. Заводська, 1 за договором купівлі-продажу від 31.10.2013р. - списано з рахунку ТОВ «ТД «ЧДК» на рахунок ПАТ «Полтава-Банк» - 3 519 248,65 грн.

-за вчинення нотаріальних дій - списано з рахунку ТОВ «ТД «ЧДК» 73 000 грн.

-державне мито за купівлю-продаж нерухомого майна - списано з рахунку ТОВ «ТД «ЧДК» - 29 327,07 грн.

Надані відповідачем кредитні кошти 31 жовтня 2013 року позивачу, повернулися у той же самий день на рахунки Відповідача за купівлю об'єкта нерухомості, що раніше належало ТОВ «Черкаський деревопросочувальний комбінат». Як пояснив у судовому засіданні представник відповідача, ТОВ «ТД «Черкаський деревопросочувальний комбінат» та ТОВ «Черкаський деревопросочувальний комбінат» це фактично одна й таж сама юридична особа.

Суд звертає окрему увагу на те, Відповідач набув право власності на вищезазначене приміщення шляхом звернення стягнення в рахунок погашення зобов'язань ТОВ «Черкаський деревопросочувальний комбінат», шляхом укладання Договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 28 жовтня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_3, №1595. Через три дні, тобто 31 жовтня 2013 року, уклав вже із ТОВ «ТД «Черкаський деревопросочувальний комбінат» кредитний договір, потім договір купівлі-продажу нерухомого майна та Іпотечний договір.

У цих діях суд вбачає ознаки створення для позивача умов, за яких здійснення ним економічної діяльності, без погодження із умовами відповідача, було б неможливим.

Цим самим відповідач створив умови економічної залежності, контролюючі сектор економіки, у якій позивач здійснював свою діяльність, шляхом володіння підприємством.

Відповідно до частини 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно частини 1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Враховуючи всі вищевикладені обставини в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що укладений Кредитний договір між сторонами суперечить вимогам законодавства України та має бути визнаний недійсним.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про іпотеку» за своєю правовою природою іпотека це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майно, що залишається у володіння і користування іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому Законом.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання.

Таким чином, суд вважає необхідним задовольнити позовні вимоги також й в частини визнання припиненим Іпотечного договору.

Щодо поданої відповідачем заяви про застосування строків позовної давності, колегія суддів погоджується із доводами позивача про те, що ним не пропущено строки позовної давності, оскільки їх перебіг щодо спірних правовідносин з огляду на наступне.

12 травня 2015 року Правлінням Національного банку України була прийнята постанова №315 «Про затвердження Положення про визначення повязаних із банком осіб».

Згідно преамбули зазначеної постанови НБУ, ця постанова була прийнята відповідно до статей 7, 15, 55, 56 Закону України "Про Національний банк України", статей 52, 66, 67 Закону України "Про банки і банківську діяльність", з метою підвищення стійкості банківської системи України та захисту інтересів кредиторів і вкладників.

Відповідно п.1 глави 1 розділу ІІ Положення про визначення повязаних із банком осіб, затв. постановою №315, банк визначає перелік пов'язаних із банком осіб, який затверджується правлінням банку, відповідно до вимог статті 52 Закону та з урахуванням цього Положення. Особа є повязаною з банком із моменту виникнення підстав для визначення такої особи повязаною з банком відповідно до вимог зазначеної статті закону.

Публікація зазначеної постанови відбулася 14.05.2015р. на офіційному інтернет-представництві НБУ та 23.10.2015 р. у Офіційному віснику України №82.

Таким чином, про критерії повязаності осіб, відповідно до ст. 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», стало відомо лише після офіційного оприлюднення 14.05.2015р. Тобто, трирічний строк позовної давності починає свій перебіг з наступного дня, а саме з 15.05.2015р. і цей строк позивачем не пропущено.

З огляду на викладене, позовні вимоги визнаються колегією суддів обґрунтованими, доведеними та законним і підлягають задоволенню у повному обсязі.

12.05.2017 року відповідачем на адресу суду подано заяву про застосування наслідків недійсності кредитного договору та накладення арешту, в якій відповідач просить суд в разі визнання недійсним Кредитного договору № 4210 від 31.10.2013 року накласти арешт на нежитлове приміщення за адресою: Черкаська область, Золотинський район, с. Чапаєвка, вул. Заводська, буд.1.

Розглянувши зазначену заяву, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до положень статті 1057-1 Цивільного кодексу України, у разі визнання недійсним кредитного договору суд за заявою сторони в обов'язковому порядку застосовує наслідки недійсності правочину, передбачені частиною першою статті 216 цього Кодексу, та визначає грошову суму, яка має бути повернута кредитодавцю.

Визнаючи недійсним кредитний договір, у якому виконання зобов'язання позичальника забезпечено заставою майна позичальника або поручителя, суд за заявою кредитодавця накладає на таке майно арешт.

Арешт на майно підлягає зняттю, якщо протягом 30 днів з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання недійсним кредитного договору кошти у розмірі, визначеному судом, будуть повернуті кредитодавцю. Якщо у зазначений строк зобов'язання повернути кошти не виконано, кредитодавець має право звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на арештоване майно.

Арешт на майно, накладений відповідно до частини другої цієї статті, підлягає зняттю після виконання зобов'язання повернути кредитодавцю кошти у розмірі, визначеному судом.

Відповідно до частини 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає заяву відповідача про застосування наслідків недійсності кредитного договору та накладення арешту такою, що відповідає вимогам чинного законодавства, а тому ця заява підлягає задоволенню.

Згідно з положеннями пункту 10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення", результати розгляду господарським судом заяв (клопотань) учасників судового процесу повинні зазначатися в мотивувальній, а не в резолютивній частині рішення суду, прийнятого по суті справи, за винятком тих випадків, коли суд вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову (статті 67, 68 ГПК), відстрочку або розстрочку виконання рішення (стаття 121 ГПК).

Слід додатково зазначити, що на думку колегії суддів, відповідач, подаючи до суду заяву про застосування наслідків недійсності кредитного договору та накладення арешту фактично визнає позовні вимоги ТОВ "Торговий дім "Черкаський деревопросочувальний комбінат".

Колегія суддів, з урахуванням вимог статті 1057-1 Цивільного кодексу України визначила розмір коштів, які позивач зобов'язаний повернути кредитодавцю, такий розмір складає - 3950000,00 грн.

Колегія суддів зазначає, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги норм процесуального права і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, і при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів.

Вищевикладені обставини були залишені поза увагою місцевого господарського суду, що стало причиною винесення оскаржуваного рішення в умовах неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим це рішення підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити у повному обсязі.

Рішення господарського суду Полтавської області від 03 лютого 2017 року скасувати.

Постановити нове рішення.

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати Кредитний договір №4210, укладений 31 жовтня 2013 року між Публічним акціонерним товариством «Полтава-банк» (код ЄДРПОУ 09807595) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Черкаський дерево просочувальний комбінат» (код ЄДРПОУ 38803594) - недійсним.

Визнати Іпотечний договір, укладений 31 жовтня 2013 року між Публічним акціонерним товариством «Полтава-банк» (код ЄДРПОУ 09807595) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Черкаський дерево просочувальний комбінат» (код ЄДРПОУ 38803594), посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_3, за реєстровим №1608 - припиненим та усунути перешкоди у користуванні майном, шляхом вилучення запису про іпотеку з Державного реєстру іпотек та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та припинити обтяження нерухомого майна - нежитлове приміщення, що знаходиться: Черкаська область, Золотоніський район, с. Чапаєвка (нова назва - село Благодатне), вул. Заводська, буд.1, загальною площею 5778,0 кв.м., що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Черкаський деревопросочувальний комбінат» (код ЄДРПОУ 38803594) та вилучити запис з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Накласти арешт на нерухоме майно - нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: Черкаська область, Золотонінський район, с. Чапаєвка, віл. Заводська, буд.1, загальною площею 5778,0 кв.м., що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Черкаський деревопросочувальний комбінат" (36039, м. Полтава, вул. Куйбишева, 20, код ЄДРПОУ 38803594).

Постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 15.05.2017 року

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Тихий П.В.