Справа № 136/486/17

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"03" травня 2017 р. м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді Кривенка Д. Т.

за участю секретаря Марчук Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Липовець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду із вищевказаним позовом до відповідача, підставність якого обґрунтовує таким.

24.04.2001 року вони зареєстрували із відповідачем шлюб, від якого мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який в даний час навчається у Староприлуцькій спеціальній загальноосвітній школі-інтернаті, однак знаходиться на неповному державному утриманні. Зважаючи на те, що їх сімейні стосунки із відповідачем не склались з 2005 року вони проживають роздільно, відповідач ніяких відносин з власним сином не підтримує, добровільно матеріальної допомоги на його утримання не надає, хоча офіційно працевлаштований, отримує регулярно заробітну плату, є особою працездатного віку, інших дітей чи непрацездатних батьків не має, будь-яких аліментних зобов’язань не несе, отож увесь заробіток витрачає на власні потреби, що свідчить, на думку позивача про те, що відповідач ухиляється від свого обов’язку щодо утримання неповнолітньої дитини. Утім вона самотужки не має можливості забезпечити їх спільного сина усім необхідним, у зв'язку з важким матеріальним становищем, тому просить суд присудити із відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини в розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, починаючи стягнення з дня пред1явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття, а також допустити негайне виконання судового рішення в межах суми платежу за один місяць.

В судовому засіданні позивач вимоги за позовом підтримала, просить суд позов задовольнити у повному обсязі, вказуючи на те, що відповідач у добровільному порядку матеріальної допомоги на утримання сина, який хворіє на рак крові – лейкоз взагалі не надає, а розмір аліментів, які вона просить суд присудити до стягнення із відповідача на її користь на утримання дитини хоч якимось чином дозволить компенсувати період у 12 років, коли відповідач залишивши сім’ю жодних коштів на утримання дитини не надавав.

В судовому засіданні відповідач вимоги визнав частково, вказуючи що реально виконати рішення суду про стягнення з нього аліментів він зможе лише, якщо така частка буде визначена у розмірі 1/6 частки від його заробітку, оскільки він несе великі витрати пов’язані із прожиттям, зокрема їздить на роботу, винаймає квартиру, допомагає батькам, отож якщо розмір аліментів буде перевищувати зазначений ним розмір, то йому не буде вистачати зароблених коштів на прожиття. При цьому, не заперечував щодо можливого розміру аліментів в ? частці від його заробітку доходу.

Суд, вислухавши пояснення сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з’ясувавши обставини справи та перевіривши їх зібраними у справі доказами, яким дав оцінку, дійшов висновку про таке.

Батьками дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до свідоцтва про народження серія І-АМ №246459 є сторони спору: ОСОБА_2 та ОСОБА_1.

Згідно довідки виданої Староприлуцькою спеціальною загальноосвітньою школою інтернатом від 21.01.2017 року за №3, дитина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, дійсно навчається у даному навчальному закладі та знаходиться на неповному державному утриманні (а.с.9).

За правилами ст.248 ч.2 СК України, влаштування дитини до навчального закладу не припиняє права дитини на аліменти, що визначений Главою 15 СК України.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.

Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).

Відповідно до ст.141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов’язків щодо дитини.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Аналізуючи зібрані у справі докази судом встановлено, що дитина сторін цього спору перебуває на неповному державному утриманні, що не виключає обов'язку батьків її утримувати до повноліття.

Зі змісту ст.180 СК України вбачається, що батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу і (або) в твердій грошовій сумі.

При призначенні аліментів суд має врахувати обставини, що наведені в ст.182 СК України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України N 789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Визначаючи спосіб та розмір аліментів, які слід стягнути із відповідача, суд враховує, що відповідач працевлаштований, оскільки працює офіційно у Вінницькому трамвайно – тролейбусному управлінні (ВТТУ), та отримує заробітну плату, яка згідно діючого законодавства є регулярним видом доходу, тому суд вважає, що із відповідача підлягають стягненню аліменти у частці від його заробітку (доходу). У той же час, суд враховує рівний обов’язок батьків брати участь в утриманні дитини та визначений законодавцем прожитковий мінімум для дітей вікoм від 6 до 18 років, якою є дитина сторін, та який з 01 травня пo 30 листопада становить 1777 грн., згідно Закону України «Про Державний бюджет на 2017 рік». Визначаючись із розміром аліментів, суд вважає, що із відповідача на користь позивача на утримання неповнолітньої дитини підлягає стягненню розмір аліментів, що становить ? від його заробітку (доходу), що з урахуванням того, що заробітна плата відповідача складає 3 200 гривень буде становити 800 гривень, оскільки такий обов’язок несе в рівній частці й мати дитини та загалом така сума майже буде дорівнювати прожитковому мінімуму для дитини відповідного віку.

З огляду на викладене, суд задовольняє позовні вимоги частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину за рішенням суду присуджуються від дня пред’явлення позову, а згідно з положеннями ст.180 СК України, до її повноліття.

На підставі ст. 88 ч. 3 ЦПК України, з відповідача в прибуток держави підлягає стягненню судовий збір.

На підставі ст. 367 ЦПК України суд допускає негайне виконання даного рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Керуючись ст. 180, 181, 182, 183, 191 СК України, ст. ст. 10, 60, 88, 209, 212-215, 367 ч. 1 п. 1 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частки його заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня пред'явлення позову, тобто 29.03.2017 року і до досягнення дитиною повноліття.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, в дохід держави судовий збір в сумі 640, 00 (шістсот сорок) гривень 00 коп.

Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць допустити до негайного виконання.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Д.Т. Кривенко