Справа № 316/1489/16-ц

Провадження № 2/316/80/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2017 р. м.Енергодар

Енергодарський міський суд Запорізької області у складі:

головуючого-судді: Вільямовській Н.О.,

за участю секретаря судового засідання: Рябухи О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Енергодар справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Енергодарська міська рада Запорізької області, сектор реєстрації Енергодарської міської ради Запорізької області, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, у зв’язку з відсутністю в ньому понад шість місяців без поважних причин, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА _1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Енергодарська міська рада Запорізької області, сектор реєстрації Енергодарської міської ради Запорізької області, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, у зв’язку з відсутністю в ньому понад шість місяців без поважних причин. В позові посилається на те, що з 14.10.2000 року по 19.10.2012 року проживала у спільному шлюбі з відповідачем. Згідно ордеру, виданого на підставі рішення адміністрації ВП ЗАЕС НАЕК «Енергоатом» у 2001 року, їм була видана квартира на сім’ю у складі двох осіб. Після вселення в квартиру була зареєстрована донька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. На теперішній час в квартирі № 38 в корпусі №3 будинку №2 по вул.. Центральна у м. Енергодар Запорізької області мешкає вона разом з донькою. Після розірвання шлюбу у 2012 році, колишній чоловік виїхав з квартири, не знявшись з обліку місця реєстрації за адресою знаходження спірної квартири. Інколи на 5-30 хвилин заходив. З початку квітня 2016 року був відсутній в квартирі. Перешкод в користуванні жилим приміщенням ніхто не чинить.

Просила визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням – квартирою №38 в корпусі №3 будинку №2 по вул.. Центральна у м. Енергодар Запорізької області та зняти ОСОБА_2 з реєстраційного обліку за адресою: Запорізька область, м. Енергодар, вул.. Центральна 2, корп.. 3, кв. 38.

У судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги, суду пояснила, що на даний час речей, які б належали відповідачу в квартирі не має, у квітні 2016 році був замінений замок на вхідних дверях спірної квартири, у зв’язку з його несправністю. Відповідач дійсно інколи приходить до спірної квартири, проте не залишається ночувати. Всі комунальні послуги сплачує вона.

Представник позивача – ОСОБА_4 підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні зазначив, що користується спірною квартирою, сплачує комунальні платежі, проте дійсно не залишається ночувати так як це однокімнатна квартира, в ній в наявності тільки два спальних місця, на даний час між ним та позивачем шлюб розірваний, відносини неприязнені. Іншого власного житла не має. Перешкод у користуванні власністю ні хто не чинить.

Третя особа представник Енергодарської міської ради в судове засідання не з’явився, надав заяву про розгляд справи без участі представника, проти задоволення позовних вимог не заперечують.

Третя особа Сектор реєстрації Енергодарської міської ради в судове засідання не з’явився, надав заяву про розгляд справи без участі представника.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, свідків, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 11,60 ЦПК України суд розглядає справу у межах вимог, заперечень, та доказів наданих сторонами.

Судом встановлено, що згідно Ордеру на жиле приміщення №20 від 19.03.2001 року ОСОБА_2 надано для тимчасового проживання ізольовану кімнату № 38 у корпусі № 3 будинку № 2 по вул.. Центральна у м. Енергодар, на склад сім’ї: ОСОБА_1 – дружина (а.с. 33). Вказана квартира не приватизована.

У вказаній квартирі зареєстровані позивач, ОСОБА_1, донька ОСОБА_3, по теперішній час.

Рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 08.10.2012 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано (а.с.32).

В ході розгляду справи судом встановлено, що після розірвання шлюбу, відповідач ОСОБА_2 у квартирі №39 в корпусі №3 будинку №2 по вул.. Центральна у м. Енергодар постійно не мешкає, так як сімейні відносини з позивачем були припинені, та спірна квартира має одну кімнату.

З квитанцій по сплаті за комунальні послуги, наданих ОСОБА_1, вбачається, що вона щомісяця сплачує за користування комунальними послугами.

Згідно довідки ВП «ЗАЕС» з відповідача за період з січня 2015 рік по лютий 2016 рік стягувались витрати на утримання прибудинкової території, у розмірі 4208,28 грн. (а.с. 96).

Також відповідно довідки ВП «ЗАЕС» № 131 від 14.02.2017 року з вересня 2016 року по лютий 2017 рік з заробітної плати ОСОБА_2 було утримано оплату за житлові та комунальні послуги за адресою: вул.. Центральна, буд. 2, корп.. 3, кв. 38 (а.с. 98).

Крім того, в судовому засіданні відповідач зазначив, що він користується спірною квартирою, проте після розірвання шлюбу однією сім’єю не проживають так як відносини між ними погіршились, що не заперечував позивач та підтвердили свідки: ОСОБА_3 та ОСОБА_5 Все зазначене свідчить про те, що відповідач не втратив інтерес до спірного жилого приміщення.

Статтею 47 Конституції України визначено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до п.1 ст.8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, яка гарантує кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.

Це покладає на Україну в особі її державних органів зобов'язання «вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав» (рішення у справі Powell and Rayner v. the U.K. від 21.02.1990 р.). Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення у справі Gillow v. the U.K. від 24.11.1986 р.), так і на наймача (рішення у справі Larkos v. Cyprus від 18.02.1999 р.).

У ст.71 ЖК України зазначено, що при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Статтею 72 ЖК України визначено, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Відповідно до ст.107 ЖК України у разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім'я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім'ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.

Згідно роз'яснень, викладених в п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1985 року (з наступними змінами) «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст.71 ЖК України) необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. У разі їх поважності (перебування у відрядженні; у осіб, які потребують догляду; внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (рішення ЄСПЛ від 13 травня 2008 р. у справі "МакКенн проти Сполученого Королівства", заява №19009/04, п.41 50, Справа "Кривіцька та Кривіцький проти України" (Заява №30856/03) 2 грудня 2010 року).

Відповідно до "Висновків Верховного Суду України, викладених у постановах, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п.1 ч.1ст.355 Цивільного процесуального кодексу України, за перше півріччя 2013 року" від 01.07.2013 р., які відповідно до ст.360 ЦПК України є обов’язковими до врахування в цьому спорі, виходячи з аналізу змісту ст.ст.1, 6, 9, 61 ЖК України, ст.29 Цивільного кодексу України місцем постійного проживання особи є жиле приміщення, в якому особа постійно проживає. Відповідно до зазначених правових норм постійність проживання не обмежено будь-яким часом; особа може мати декілька місць проживання.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Суд критично оцінює як докази у справі акти про не проживання від 05.04.2016 р., 05.07.2016 р., 05.10.2016 р. ОСОБА_2 в спірній квартирі, так як судом встановлено, та не заперечувалось сторонами, що відповідач з’являється в квартирі періодично та не залишається ночувати.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На основі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, а тому задоволенню не підлягають.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.71, 107 ЖК України, ст.ст.3, 10, 11, 15, 58-60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Енергодарська міська рада Запорізької області, сектор реєстрації Енергодарської міської ради Запорізької області, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, у зв’язку з відсутністю в ньому понад шість місяців без поважних причин, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення через Енергодарський міський суд Запорізької області до апеляційного суду Запорізької області.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Н. О. Вільямовська