Вільнянський районний суд Запорізької області

Справа № 2-а-0805-2188/2011

Категорія

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.2011 Суддя Вільнянського районного суду Запорізької області Кіяшко В.О., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Вільнянському районі Запорізької області про визнання незаконною бездіяльність, про перерахунок і зобовязання призначити та виплачувати підвищення до пенсії, як дитині війни, згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Вільнянському районі Запорізької області про визнання незаконною бездіяльність, про перерахунок і зобовязання призначити та виплачувати підвищення до пенсії, як дитині війни, згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни», вказавши в позовній заяві, що вона відповідно до статті 1 Закону України № 2195-ІУ від 18.11.2004 року «Про соціальний захист дітей війни»є дитиною війни. Згідно зі статтею 6 зазначеного закону з 1 січня 2006 року їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. З 24.07.2010 року така допомога нараховувалась і виплачувалась їй у неповному розмірі - 10%.

У звязку з чим позивач змушена звернутись до суду з вказаним позовом та просить суд:

·визнати незаконною бездіяльність відповідача, що призвела до порушення її права на 30% підвищення пенсії з 24.07.2010 року по 25.02.2011р.;

·зобовязати відповідача провести перерахунок її пенсії з 24.07.2010 року по 25.02.2011р.;

·з урахуванням підвищення її на 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни, зобовязавши сплатити недоплачену суму за строк з 24.07.2010 року по 25.02.2011р.;

Представник відповідача надіслав до суду заперечення на позов в якому зазначив, що позивач згідно пенсійного посвідчення є дитиною війни і має право на пільги, встановлені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». ОСОБА_2 України п. 17 ст. 77 Закону № 3235-ІУ від 20.12.2005року «Про державний бюджет України на 2006 рік»зупинила дію ст. 6 вищезазначеного Закону. Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також Закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний суд України у п. 3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайно є практика, коли наступний акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше». За змістом ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення конституційного суду України є обовязковим до виконання на території України. Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суд повинен застосовувати положення закону з урахуванням дії в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше. Виходячи з наведеного вимоги позивача за 2006 рік не можуть бути задоволені судом. Враховуючи, що законом України № 2195 передбачено, що фінансування виплат цим законом проводиться із державного бюджету України, а не з бюджету Пенсійного фонду України, у звязку з чим представник не вбачає будь яких порушень з боку управління ПФУ. Законодавством до 01.01.2008р. не було встановлено величини, з якої мало обчислюватися вказане підвищення, що не давало можливості визначити його розмір. З 01.01.2008р. механізм реалізації положень ст. 6 Закону № 2195 був врегульований шляхом внесення змін до цієї статті Закону України «Про Державний бюджет України на 2008рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» згідно з якими дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії виплачується підвищення в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни у розмірі 10% - що було зроблено. У звязку з чим представник відповідача з позовом не погоджується і просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову.

Суд розглядає справу у скороченому провадженні - відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 183-2 КАС України.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, 18.10.1940року народження, є особою, на яку поширюється дія с. 1 Закону, який набрав чинності з 01 січня 2006 року, і вона набула статусу «дитини війни», а тому згідно зі ст. 6 Закону має право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.

Позивачка перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України Вільнянського району Запорізької області, отримує пенсію за віком та має правовий статус «дитина війни», що надає їй право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлені Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»який набрав чинності 01.01.06року, дітям війни пенсія підвищується на 30% мінімального розміру пенсії за віком.

Відповідно до ст. 22 Конституцій України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантується і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесені зміни до чинних законів не допускають звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів ухвалою суду від 18.03.2011р. позовну заяву в частині вимог за період з 24.07.10 по 16.09.2010р. залишено без розгляду, відкрито скорочене провадження за період з 17.09.2010р. по 25.02.2011р.

На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком законодавче визначене тільки ст. 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум»від 15.07.99 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком. Отже, суд вважає заперечення відповідача щодо невизначення розміру мінімальної пенсії здійснення розрахунків необґрунтованими.

Крім того, відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Кечко проти України»від 08.11.2005р., що є частиною національного законодавства, органи влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобовязань.

Невизначеності механізму, джерел та процедури виплати, не є підставою для невиконання Закону. Крім того, після ухвалення рішення судом нарахування і виплата має проводитися в порядку, визначеному законодавством для виконання судових рішень.

Постанова КМУ від 28.05.08 року № 530 не має бути застосована виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

За Преамбулою Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та основ законодавства України про загальнообовязкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообовязкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Статтею 58 зазначеного Закону на пенсійний фонд покладається керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, повязаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статусом Пенсійного фонду.

Відповідно до п. 15 Положення «Про Пенсійний фонд України», Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження через створенні в установленому порядку територіальні управління.

Надання дітям війни соціальної підтримки є державною програмою соціальної допомоги, яка згідно ст. 87 Бюджетного кодексу України відноситься до виплат Державного бюджету, а Пенсійний фонд України згідно ст. 21 Бюджетного кодексу України є розпорядником бюджетних коштів для здійснення програми соціальної підтримки дітям війни та відповідно до ч. 4 ст. 22 Бюджетного кодексу України розробляє план своєї діяльності до завдань та функцій, визначених нормативно-правовими актами, виходячи з необхідності досягнення конкретних результатів за рахунок бюджетних коштів, а також розробляє на підставі плану діяльності проект кошторису та бюджетні запити і подає їх до Мінфіну України чи місцевого фінансового органу, затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нічого рівня (до яких відноситься і відповідач) та інше.

Таким чином, вищенаведені норми свідчать про те, що обовязок по нарахуванню та виплаті позивачці пенсії, підвищеної на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України № 2195-1V від 18.11.2004р. покладено саме на відповідні територіальні управління за місцем її проживання.

Відповідно до глави 4 Бюджетного кодексу України про бюджетний процес та встановленому у ст. 35 Бюджетного кодексу України порядку розроблення бюджетних запитів, які враховуються при підготовці проекту Державного бюджету України - що правомірним вважалися б дії відповідача у разі прийняття ним участі у формуванні Бюджету України, як це передбачено діючими нормами-правовими актами, тобто відповідні звернення до Головного Управління та Пенсійного Фонду України з пропозиціями щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для його діяльності після надання Конституційним Судом України розяснень щодо неконституційності положень Закону України «Про бюджет України на 2007 рік»та на наступний бюджетний період. І такої можливості відповідач не був позбавлений.

Згідно з ч. 2 ст. 1 ЦК України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи наведене та відповідні спеціальні законодавчі акти, які підлягають застосуванню у справах із соціальних правовідносин, що носять публічно-правовий характер, суд може визнати дії відповідачів законними чи незаконними та в разі незаконності їхніх дій зобовязати провести нарахування/перерахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум.

Оскільки функції з призначення, виплати пенсій, надбавок, підвищень та доплат діючим законодавством покладено саме на органи Пенсійного фонду України, тому відповідач по справі заперечуючи проти адміністративного позову, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України повинен був доказати правомірність своєї бездіяльності стосовно позивача, таких доказів відповідачем не надано.

За таких обставин суд вважає, що вимоги позивача щодо зобовязання відповідача до нарахування і сплати невиплаченої підвищення до пенсії підлягає задоволенню за період з 17.09.2010р. по 31.12.2010р. та з 01.01.2011р. по 25.02.2011р.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8, 9, 11, 17, 99, 128, 159-163, 183-2 КАС України, ст.ст. 19, 152 Конституції України, рішенням Європейського Суду з прав людини у справі «Кечко проти України»від 08.11.05 року за заявою № 63134/00, Рішенням Конституційного суду України № 6-рп від 09.07.07 року, Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.08 року, ст.ст. 1, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум»,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Вільнянському районі Запорізької області про визнання незаконною бездіяльність, про перерахунок і зобовязання призначити та виплачувати підвищення до пенсії, як дитині війни, згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни»задовольнити.

Визнати незаконною бездіяльність управління Пенсійного фонду України у Вільнянському районі Запорізької області, що призвела до порушення права ОСОБА_1 на 30% підвищення їй пенсії, за період з 17.09.2010р. по 31.12.2010р. та з 01.01.2011р. по 25.02.2011р., передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», такі дії визнані як незаконні згідно рішення Конституційного Суду України від 09.07.07р. № 6-рп/2007р., та Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008р.

Зобовязати управління Пенсійного фонду України у Вільнянському районі Запорізької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1, 18.10.1940р.н., недоплачену соціальну допомогу, яка передбачена ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», «дитині війни»в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням положень ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загально обовязкове державне пенсійне страхування»за період з 17.09.2010р. по 31.12.2010р. та з 01.01.2011р. по 25.02.2011р., з урахуванням раніше сплачених сум соціальної допомоги, як «Дитині війни»за цей період.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського адміністративного апеляційного суду через Вільнянський районний суд Запорізької області шляхом подання в 10-денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги.

Суддя ОСОБА_3