ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2017 р.Справа № 914/1394/16

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіГалушко Н.А.

суддівДанко Л.С.

ОСОБА_1

розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_2 підприємства КОНСТАНТА-АГРО б/н від 06.02.2017 р.

на рішення Господарського суду Львівської області від 08.12.2016 року

у справі № 914/1394/16

за позовом Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі Філії Центр управління промисловістю ПАТ Українська залізниця, м.Київ

до відповідача ОСОБА_2 підприємства КОНСТАНТА-АГРО, с.Сапіжанка Камянка-Бузький район Львівська область

про стягнення штрафних санкцій в розмірі 1 886 165,68 грн.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_3 представник;

від відповідача: не зявився;

Представнику позивача розяснено права та обовязки, передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотань про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку ст.811 ГПК України, учасником судового процесу не заявлено.

Скаржник в судове засідання не з"явився, своїм правом на участь у судовому розгляді не скористався, за клопотанням скаржника розгляд справи неодноразово відкладався, строк розгляду спору продовжено згідно ст..69 ГПК України.

Згідно із п.3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" з наступними змінами, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення скаржника належним чином про розгляд судової справи і забезпечення їх явки в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 08.12.2016 у справі № 914/1394/16 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Горецька З.В., судді Іванчук С.В., Блавацька-Калінська О.М.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 підприємства КОНСТАНТА-АГРО на користь публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі філії Центр управління промисловістю публічного акціонерного товариства Українська залізниця заборгованість у розмірі 1 299 906,88 грн., з них: 747 091,39 грн. пені, 552 815,49 грн. штраф; а також 19 493,53 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

ДП КОНСТАНТА-АГРО подано апеляційну скаргу б/н від 06.02.2017, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 08.12.2016 року скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити у повному обсязі та покласти судові витрати на позивача, посилаючись на те, що рішення суду прийняте з неповним з»ясуванням обставин, що мають значення для справи, при прийнятті рішення судом порушено норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи. Зокрема, скаржник вважає, що недотримання умов договорів щодо графіку поставки шпал деревяних І та II типу, брусів деревяних мостових та брусів деревяних під стрілочні переводи було зумовлено форс-мажорними технологічними, економічними та іншими умовами.

Під час розгляду справи в суді, відповідач звернувся із запитом до Львівської торгово-промислової палати для отримання висновку про істотну зміну обставин при виконанні договорів від 04.03.2015р. № ЦУПП - 04/0010/15 та від 04.03.2015р. № ЦУПП - 04/0011/15, №ЦУПП 04/0012/15 від 04.03.2015 року. У висновках Львівської торгово-промислової палати від 26.07.2016 р. № 19-08-5/1099, №19-08-5/1098 та № 19-08-05/1097 зазначено, що відповідачем було вжито всі залежні від нього заходи на виконання договорів, а обставини, які вплинули на неможливість поставки товару у встановлені договорами терміни та у відповідності до вимог договорів, а саме: погодні умови (пожежна небезпека), встановлене обмеження проїзду автотранспорту на дорогах та ухвала суду, не могли бути розумно передбачені при укладені договору, такі обставини можна визначити як надзвичайні і невідворотні за даних умов з дати надходження повідомлення продавця про їх настання, а саме від 15.06.2015 р. Вказані обставини діяли протягом терміну від 15.06.2015 р. до 20.10.2015 р.

ПАТ Українська залізниця в особі Філії Центр управління промисловістю ПАТ Українська залізниця у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду просить залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що доводи відповідача є необґрунтованими та безпідставними, судом в повному обсязі оцінено докази у їх сукупності, встановлено обставини, що мають значення для вирішення даної справи..

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 18.12.2014 на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель Державним підприємством Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України було оприлюднено оголошення про проведення процедури закупівлі, предметом якої була деревина, розпиляна чи розколота вздовж, розділена на шари або лущена, завтовшки більше ніж 6 мм, шпали дерев'яні до залізничних трамвайних колій, не просочені (вироби з деревини). Переможцем двох лотів проведених торгів було визнано відповідача.

Як підтверджується матеріалами справи, за результатами проведеної процедури закупівлі, між Державним підприємством Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України та відповідачем у справі було укладено договори поставки шпал деревяних: від 04.03.2015 № ЦУПП - 04/0010/15, від 04.03.2015 № ЦУПП - 04/0011/15 та від 04.03.2015 № ЦУПП - 04/0012/15, у звязку з чим набули взаємних прав і обовязків.

01.12.2015 до преамбули та розділу XIІІ договорів було внесено зміни шляхом підписання додаткових угод, а саме, Державне підприємство Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України було замінено на Публічне акціонерне товариство Українська залізниця (Філія Центр управління промисловістю). Внесення таких змін було обумовлено тим, що на виконання п. 4 постанови Кабінету Міністрів України Питання Публічного акціонерного товариства Українська залізниця від 02.09.2015 №735 (набула чинності 29.09.2015), 21.10.2015 в установленому порядку було проведено державну реєстрацію ПАТ Укрзалізниця (код згідно з ЄДРПОУ 40075815), яке розпочало свою роботу з 01.12.2015.

ПАТ Укрзалізниця згідно з Законом України Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування є правонаступником Укрзалізниці та підприємств і установ, реорганізованих шляхом злиття відповідно до постанови Кабінету Міністрів України Про утворення публічного акціонерного товариства Українська залізниця від 25.06.2014 № 200, де додатком 1 до вказаної постанови визначено, що Державне підприємство Управління промислових підприємств державної адміністрації залізничного транспорту України входить до Переліку підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, на базі яких утворюється публічне акціонерне товариство "Українська залізниця".

На базі Державного підприємства Управління промислових підприємств державної адміністрації залізничного транспорту України було утворено відокремлений підрозділ ПАТ Укрзалізниця, який не має статусу юридичної особи - філія Центр управління промисловістю Публічного акціонерного товариства Українська залізниця, а Публічне акціонерне товариство Українська залізниця є правонаступником всіх прав та обовязків Державного підприємства Управління промислових підприємств державної адміністрації залізничного транспорту України.

Відповідно до п.1.1 договорів постачальник зобовязується протягом 2015 року поставити покупцеві товар, зазначений в специфікації до договору, а покупець - прийняти і оплатити товар згідно умов договору. Товаром, згідно зі специфікаціями № 1 додатками до договорів є брус деревяний мостовий не просочений (325*20*24), ГОСТ 28450-90, брус деревяний не просочений під стрілочні переводи ДСТУ ГОСТ 8816-2009, шпала деревяна не просочена І тип, ДСТУ ГОСТ 78-2009, шпала деревяна не просочена ІІ тип, ДСТУ ГОСТ 78-2009.

Пунктом 5.1 договорів встановлено строк поставки товару: відвантаження товару проводиться рівномірними партіями протягом місяця після письмової заявки покупця або згідно графіку поставки.

Згідно з п. 5.7 договорів товар вважається поставленим з дати підписання акту приймання передачі товару на складі вантажоодержувача.

Графік поставки товару погоджений сторонами у додатках № 2 до договорів, в якому визначені періоди поставки та розмір місячних партій товару, перший період поставки передбачався на березень 2015 року, а кінцевим терміном поставки згідно з договором від 04.03.2015 № ЦУПП - 04/0010/15, № ЦУПП - 04/0011/15, № ЦУПП - 04/0012/15 є грудень 2015 року.

Відповідно до п. 7.2 договорів, у разі не поставки (недопоставки) товару в передбачений термін постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,5% вартості непоставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф в розмірі 10 % від вказаної вартості.

Як зазначає позивач, всупереч умовам договорів відповідач порушив порядок та умови (період та розмір) поставки за договорами понад 30 днів, що стало підставою для нарахування штрафу у розмірі 10 % та пені.

Крім того, 04.03.2015 між Державним підприємством Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України та відповідачем були укладені угоди про неустойку до кожного з договорів, зокрема, відповідно до угоди п. 1 угоди про неустойку № ЦУПП-04/0010/15-НУ у разі порушення зобовязань за договором поставки № ЦУПП-04/0010/15 відповідач сплачує покупцеві 72 820,8 грн.

Відповідно до п. 1 угоди про неустойку № ЦУПП-04/0011/15-НУ у разі порушення зобовязань за договором поставки № ЦУПП-04/0011/15 відповідач сплачує покупцеві 186 198,00 грн.

Відповідно до п. 1 угоди про неустойку № ЦУПП-04/0012/15-НУ у разі порушення зобовязань за договором поставки № ЦУПП-04/0012/15 відповідач сплачує покупцеві 327 240,00 грн.

Враховуючи наведене, зважаючи на порушення відповідачем умов договорів, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 1 866 165,68 грн., в тому числі: 747 091,39 грн. пені, 552 815, 49 грн. штрафу та 586 258,8 грн. неустойки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, в тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до ст. 179 ГК України майново-господарські зобовязання, які виникають між субєктами господарювання або між субєктами господарювання і негосподарюючими субєктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобовязаннями.

Згідно ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Як зазначалось вище та правомірно встановлено судом першої інстанції, всупереч умовам договорів, відповідач порушив порядок і умови поставки за договорами, частково поставивши товар із значним порушенням термінів поставки.

Як вбачається із апеляційної скарги факт порушення договорів в частині обсягів та графіку поставок скаржник визнає, однак, вважає, що дані порушення були зумовлені форс-мажорними обставинами.

У п. 8.1 договорів визначено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобовязань за договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували на час укладення договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна, тощо).

Пунктом п. 8.3 договорів сторони передбачили, що доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи які видаються торгово-промисловою палатою України або іншим уповноваженим державним органом.

Форс-мажорними технологічними, економічними та іншими умовами, які унеможливили належне виконання ним зобовязання відповідач вважає те, що:

23.07.2015 в офісних приміщеннях які орендував відповідач відбулись слідчі дії (обшуки) в результаті яких було вилучено всю фінансово господарську документацію, печатки підприємства та офісну техніку;

24.07.2015 Державною службою моніторингу України були призупинені всі фінансові операції відносно рахунків відповідача;

04.09.2015 ухвалою Печерського районного суду м. Києва було накладено арешт на кошти відповідача на суму близько 900 000, 00 грн.;

станом на 20.10.2015 у позивача перед відповідачем існувала заборгованість в сумі 3 351 396, 80 грн., що в свою чергу гальмувало темпи нарощування поставок;

з першої половини липня 2015 встановились високі температурні показники повітря, що зумовило введення обмежень щодо вирубки лісу через загрозу виникнення масштабних лісових пожеж, які склали труднощі для заготівлі контрагентами достатнього обєму продукції для виконання своїх договірних зобовязань перед відповідачем; темпи поставок були зменшені також і через встановлені Укравтодором та Державтоінспекцією обмеження, відповідно до яких на автошляхах України із асфальтним покриттям максимальна вага автомобілів, котрі по них пересуваються, була обмежена до 24 тон через небезпеку пошкодження автошляхів у спеку.

На підтвердження наявності форс-мажорних обставин, відповідач надав висновки Львівської торгово - промислової палати від 26.07.2016 № 19-08-5/1097, №19-08-5/1098 та № 19-08-05/1099, в яких зазначено, що відповідачем було вжито всі залежні від нього заходи для виконання договорів, а обставини, які вплинули на неможливість поставки товару у встановлені договорами терміни та у відповідності до вимог договорів, а саме: погодні умови (пожежна небезпека), встановлене обмеження проїзду автотранспорту на дорогах та ухвала суду, не могли бути розумно передбачені при укладені договору, такі обставини можна визначити як надзвичайні і невідворотні за даних умов з дати надходження повідомлення продавця про їх настання, а саме від 15.06.2015. Вказані обставини згідно з висновками Львівської торгово-промислової палати діяли від 15.06.2015 до 20.10.2015.

Щодо вищенаведеного судова колегія зазначає наступне.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобовязання, звільняється від відповідальності за порушення зобовязання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобовязання, за умови що остання не могла її передбачити або передбачила але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

Відповідно до статті 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення субєкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для субєктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) документ установленої ТПП України форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору та Регламентом.

Так, порядок засвідчення форс-мажорних обставин встановлено Регламентом засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин, відповідно до п.6.5 якого, тягар доказування настання форс-мажорних обставин покладений на заявника.

З врахуванням того, що Законом України Про торгово-промислові палати чітко встановлено документ, який вправі засвідчувати форс-мажорні обставини сертифікат, долучений відповідачем експертний висновок Львівської регіональної торгово-промислової палати не приймається судовою колегією, як належний доказ в даній справі, оскільки вказані причини не свідчать про винятковий характер обставин, а також про те, що ці причини знаходяться за межами впливу виконавця за договором на здійснення своїх обовязків, передбачених даним договором.

Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, на неможливість виконання зобовязань за договорами, що повязані з проведенням слідчих дій 23.07.2015 р. в офісних приміщеннях які орендував відповідач, в результаті яких було вилучено всю фінансово-господарську документацію, печатки підприємства та офісну техніку, призупинення з 24.07.2015 р. Державною службою моніторингу України всіх фінансових операцій відносно рахунків відповідача, накладення ухвалою Печерського районного суду м. Києва 04.09.2015 року арешту на кошти відповідача на суму близько 900 000, 00 грн. не можна вважати обґрунтованими за відсутності доказів неправомірності вчинення відповідних дій зазначеними державними органами.

Окрім того, як вбачається з висновків Львівської торгово-промислової палати, між відповідачем та ДП Володимерецьке лісове господарство і ДП Клесівське лісове господарство (надалі продавці) були укладені договори (договір № 1/11 від 04.07.2015 та договір № 3/1 від 02.07.2015 відповідно) за якими продавці зобовязувалися продати, а відповідач (покупець) купити на умовах франко-склад продавця пиломатеріали обрізні соснові (брус) для виготовлення шпал.

Листом від 13.06.2016 № 849 ДП Володимерецьке лісове господарство повідомило відповідача, що з липня 2015 року всі лісозаготівельні роботи були припинені через високий рівень пожежної небезпеки. У звязку з цим всі працівники були залучені до охорони лісу від пожеж. Ці обставини підтверджуються розпорядженням №287 від 05.06.2015 Рівненської обласної державної адміністрації.

Згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на викладене, виконання укладених відповідачем договорів з третіми особами не породжує прав та обовязків для позивача за договорами поставки від 04.03.2015 № ЦУПП - 04/00010/15 та від 04.03.2015 № ЦУПП - 04/0011/15, від 04.03.2015 № ЦУПП - 04/0012/15. Неналежне виконання третіми особами укладених з відповідачем договорів не є підставою для звільнення від відповідальності останнього за порушення графіку поставок за договорами поставки від 04.03.2015 № ЦУПП - 04/00010/15, № ЦУПП - 04/0011/15, № ЦУПП 04/0012/15, які є предметом розгляду у даній справі.

У висновках Львівської торгово-промислової палати також зазначено, що для здійснення перевезень товару відповідач укладав транспортні замовлення з перевізником ФОП ОСОБА_4 на транспортування товару №22/07РАВА, №08/07РАВА, №29/06РАВА, №12/06РАВА, №06/07РАВА, №22/06РАВА, №20/07РАВА, №02/06РАВА, однак листом Служби автомобільних доріг у Львівській області та розпорядженням 242/0/5-15 від 29.05.2015 Львівської обласної державної адміністрації Про обмеження проїзду великовагового автотранспорту дорогами загального користування при високих температурах повітря були встановлені обмеження щодо руху великогабаритного автотранспорту з метою збереження дорожнього покриття автомобільних доріг від руйнування у період тривалої спекотної погоди (при температурі вище 28 градусів) визначено перелік ділянок авто доріг, на яких обмежено рух автотранспортних засобів загальною масою понад 24 т і навантаженням на вісь 7 т. Як вбачається із заявок на транспортування, що маса вантажу становить понад 24 т та маршрут прямування: смт. Клесів (Рівненська область) через - м. Ковель, Волинська обл. - м. Рава-Руська (Львівська обл.), які входять до переліку, на яких обмежений рух.

Враховуючи вищевикладене, укладаючи договори поставки, відповідач усвідомлював необхідність поставки товару згідно з графіком поставки та у відповідній кількості, що не перешкоджало останньому корегувати вагу вантажу для безперебійної поставки, здійснювати перевезення вантажу у нічний час, обирати інших контрагентів, оскільки для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання згідно зі статтею 617 ЦК України, статтею 218 ГК України особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за таких умов завдання шкоди; 4) причинний зв'язок між цими обставинами і завданими збитками.

Частина друга статті 218 ГК України не допускає віднесення до категорії непереборної сили порушення зобов'язань контрагентами боржника, про що зазначено також у постанові Верховного суду України від 10.06.2015 у справі № 904/6463/14.

Крім того, колегія суддів вважає за доцільне зазначити, що згідно з висновками Львівської торгово-промислової палати, обставини які зумовили неналежне виконання відповідачем договорів діяли від 15.06.2015 до 20.10.2015. Графіками поставки до договорів від 04.03.2015 періодами поставки визначено березень - грудень 2015 року, однак, відповідач розпочав поставку пізніше та в кількості значно меншій, ніж було обумовлено сторонами.

Відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 7.2 договорів, у разі не поставки (недопоставки) товару в передбачений термін постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,5% вартості непоставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф в розмірі 10 % від вказаної вартості.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України. Так зокрема, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень щодо передбачення умовами договору одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

Приписами статтей 1 та 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на викладене судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про правомірність стягнення 747 091,39 грн. пені та 552 815,49 грн. штрафу, згідно з розрахунками, що долучені до позовної заяви.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 586 258,8 грн. за договорами неустойки, колегія суддів вважає зазначає наступне.

Право учасників господарських правовідносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов'язань визначено частиною другою статті 546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України.

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності - договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, що узгоджується із правовими позиціями, зазначеними в постанові Верховного суду України від 22.11.2010 № 14/80-09-2056.

Як зазначалось вище, 04.03.2015 між Управлінням промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України та відповідачем були укладені угоди про неустойку до кожного з договорів.

Відповідно до угоди п. 1 угоди про неустойку № ЦУПП-04/0010/15-НУ у разі порушення зобовязань за договором поставки № ЦУПП-04/0010/15 відповідач сплачує покупцеві 72 820,8 грн.

Відповідно до п. 1 угоди про неустойку № ЦУПП-04/0011/15-НУ у разі порушення зобовязань за договором поставки № ЦУПП-04/0011/15 відповідач сплачує покупцеві 186 198,00 грн.

Відповідно до п. 1 угоди про неустойку № ЦУПП-04/0012/15-НУ у разі порушення зобовязань за договором поставки № ЦУПП-04/0012/15 відповідач сплачує покупцеві 327 240,00 грн.

Пунктом 3 договорів неустойки передбачено, що при невиконанні або неналежному виконанні зобовязання постачальника щодо поставки, постачальник (відповідач) сплачує покупцю (позивачу) неустойку в розмірі, передбаченому п. 1 угоди, шляхом безготівкового перерахування.

Відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Проаналізувавши правову природу договорів неустойки, колегія суддів вважає, що стягнення 586 258,8 грн., передбачених договорами неустойки поряд із стягненням з відповідача штрафу в розмірі 552 815,49 грн. за порушення виконання того ж зобовязання не відповідатиме приписам ст. 61 Конституції України щодо неможливості подвійного притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, тому у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Згідно із ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

В матеріалах справи відсутні і не подані такі суду апеляційної інстанції докази наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобовязання відповідачем не подано.

Отже, відповідач своїх зобовязань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобовязань за договором.

Відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередньою судовою інстанцією належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 101 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про правомірність часткового задоволення позовних вимог судом першої інстанції.

Відповідно до роз'яснень, викладених у пунктах 1, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

За умовами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Доводи наведені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що рішення прийняте із дотриманням норм законодавства та у відповідності до обставин справи, а тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 13.02.2017 у даній справі за клопотанням скаржника з посиланням на ч.1 ст. 8 Закону України Про судовий збір у звязку із важким фінансовим станом товариства відстрочено сплату судового збору до прийняття рішення по справі.

Скаржником станом на 25.04.2017 (оголошення вступної та резолютивної частини постанови суду) не надано доказів сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Відповідно до п.3.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р., якщо строк, на який судом було відстрочено або розстрочено сплату судового збору, закінчився, а таку сплату не здійснено, господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи може своєю ухвалою продовжити цей строк (але не довше ніж до прийняття судового рішення по суті справи), або звільнити сторону від сплати судового збору, або залишити позов чи скаргу без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК, або стягнути несплачену суму судового збору у прийнятті судового рішення.

З огляду на викладене, відповідно до ст.49 ГПК України із скаржника підлягає стягненню судовий збір у розмірі 28 621,73грн. за розгляд апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:

1.Рішення Господарського суду Львівської області від 08.12.2016 у справі № 914/1394/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_2 підприємства КОНСТАНТА-АГРО (80406, Львівська область, Камянка-Бузький район, село Сапіжанка, вул.В.Великого,90, ідентифікаційний код 33805602) в доход держбюджету України (код класифікації доходів бюджету 22030101, рахунок отримувача УДКСУ у Личаківському районі м.Львова; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38007620; Банк отримувача ГУДКСУ у Львівській області; Код банку отримувача (МФО) 825014; рахунок отримувача 31216206782006) 28 621,73грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Місцевому господарському суду видати наказ.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3.Справу направити у Господарський суд Львівської області.

Головуючий суддя Галушко Н.А

Суддя Данко Л.С.

Суддя Орищин Г.В.