ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2017 року 15 год 20 хв.

Справа № 808/4037/16 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, інтереси якого представляє Первинна профспілкова організація працівників Державної служби з надзвичайних ситуацій м. Запоріжжя до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Первинна профспілкова організація працівників Державної служби з надзвичайних ситуацій м. Запоріжжя (далі за текстом - позивач) в інтересах ОСОБА_1 звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області (далі за текстом – відповідач), в якому просить суд стягнути з відповідача та зобов’язати виплатити ОСОБА_1: заборговану грошову допомогу на оздоровлення (недоплачену частку до повного розміру середнього місячного грошового забезпечення) за 2013, 2014, 2015, 2016 роки у розмірі 9 800 грн.; компенсацію втрати частини доходів у зв’язку із порушенням строків їх виплати у розмірі 4 885,60грн., а всього – 14 685,60грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що ОСОБА_1 є працівником служби цивільного захисту та у відповідності до вимог ч.2 ст.129 Кодексу цивільного захисту України в разі відбуття у щорічну відпустку має право на отримання грошової допомоги на оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Вказує, що протягом 2013 – 2016 років відповідач виплачував ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення у меншому розмірі, у зв’язку з чим просить стягнути з відповідача та зобов’язати виплатити заборговані суми, а також компенсацію втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати.

Первинна профспілкова організація працівників Державної служби з надзвичайних ситуацій міста Запоріжжя подала заяву, у якій просила замінити первинного позивача на належного позивача - ОСОБА_1.

Відповідно до ч.4 ст.19 Закону України «Професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» профспілки, їх об'єднання мають право представляти інтереси своїх членів при реалізації ними конституційного права на звернення за захистом своїх прав до судових органів, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також міжнародних судових установ.

Отже право вимоги про захист порушених прав належить безпосередньо члену профспілки, яка може бути його представником у даних правовідносинах.

Згідно з ч.1 ст.52 Кодексу адміністративного судочинства України суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає клопотання Первинної профспілкової організації працівників Державної служби з надзвичайних ситуацій міста Запоріжжя обґрунтованим та здійснює заміну позивача на належного - ОСОБА_1.

Позивачем ОСОБА_1 подано заяву про зміну (уточнення) позовних вимог, у якій позивач зменшив заявлені позовні вимоги та просив стягнути з відповідача та зобов’язати виплатити йому: - заборговану грошову допомогу на оздоровлення (недоплачену частку до повного розміру середнього місячного грошового забезпечення) за 2016 рік у розмірі 2 559,22 грн.

Враховуючи право позивача зменшити розмір позовних вимог до закінчення судового розгляду, передбачене ч.1 ст.51 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає подану заяву прийнятною та здійснює розгляд справи за зменшеними позовними вимогами.

Позивач в судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, подав заяву про розгляд справи без його участі, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив в повному обсязі, подав письмові заперечення, в яких послався на те, що відповідно до чинного законодавства, яке врегульовує питання виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, виплата грошової допомоги на оздоровлення здійснюється в межах асигнувань відповідно до встановленого кошторису, у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення. Зазначив, що грошову допомогу на оздоровлення за 2013-2015 роки нараховано та виплачено позивачу у розмірі місячного грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу, окладу за спеціальним званням, доплат і надбавок постійного характеру та щомісячної премії, які встановлені позивачу на день звернення. За 2016 рік грошову допомогу на оздоровлення нараховано та виплачено в межах кошторисних призначень на 2016 рік з урахуванням посадового окладу, окладу за званням та надбавки за вислугу років. Вважає, що при визначенні розміру належної до виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення відповідач діяв правомірно, заборгованість по виплаті грошової допомоги на оздоровлення відсутня, у зв’язку з чим просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засіданні не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, просив справу розглянути без його участі та відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи наведене, суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи та встановивши обставини справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з такого.

Відносини, пов’язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, у тому числі, порядок проходження служби цивільного захисту, соціальний та правовий захист осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, працівників органів управління та сил цивільного захисту, врегульовані нормами Кодексу цивільного захисту України.

Відповідно до ч.1 ст.101 Кодексу цивільного захисту України служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.

Позивач ОСОБА_1 у період 2013-2016 роки проходив службу в ГУ ДСНС у Запорізькій області на посаді пожежного-рятувальника, має спеціальне звання сержант служби цивільного захисту, відповідно до ст.104 Кодексу цивільного захисту України.

Відповідно до ч.2 ст.129 Кодексу цивільного захисту України особам рядового і начальницького складу цивільного захисту надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового і матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Таким чином, нормами Кодексу цивільного захисту України встановлено право осіб рядового і начальницького складу цивільного захисту на отримання грошової допомоги на оздоровлення у разі відбуття у щорічну основну відпустку. При цьому розмір грошової допомоги на оздоровлення визначений на рівні розміру місячного грошового забезпечення такої особи. Отже, для визначення розміру належної до виплати грошової допомоги на оздоровлення необхідно встановити розмір місячного грошового забезпечення особи.

Відповідно до ч.2 ст.125 Кодексу цивільного захисту України порядок та умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (далі –Постанова №1294).

Відповідно до п.2 Постанови №1294 виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством інфраструктури, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державною пенітенціарною службою, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи).

Пунктом 5 Постанови №1294 керівникам державних органів надано право у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надавати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

З 16.06.2015 набула чинності Інструкція про виплату грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23.04.2015 №475, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15 травня 2015 р. за №544/26989 (Далі – Інструкція №475), яка за своїм змістом врегульовує порядок та умови виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту.

З огляду на положення ч.2 ст.125 Кодексу цивільного захисту України, якими повноваження щодо визначення порядку та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту делеговано Кабінету Міністрів України, норми Постанови №1294, якою визначено, що виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, встановленому профільним міністерством, суд приходить до висновку, що до спірних правовідносин мають застосовуватись норми Інструкції № 475, оскільки такі норми є спеціальними.

Відповідно до п.3 розділу І Інструкції №475 до грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу належать: посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, щомісячні види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, що мають постійний характер, премії) та одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Пунктом 1 розділу XІX Інструкції №475 передбачено, що особам рядового і начальницького складу, в тому числі тим, хто перебуває в розпорядженні органу управління (підрозділу), за рішенням начальника органу управління (підрозділу) один раз на рік може надаватися допомога для оздоровлення в розмірах, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Згідно з п.2 розділу XІX Інструкції №475 підставою для виплати особі рядового і начальницького складу допомоги для оздоровлення є рапорт особи рядового і начальницького складу з проханням надати їй зазначену матеріальну допомогу та відповідний наказ начальника органу управління (підрозділу) на здійснення виплати грошової допомоги для оздоровлення (із обов'язковим зазначенням суми).

Визначення розміру місячного грошового забезпечення для обрахунку допомоги для оздоровлення проводиться у тому ж порядку, що і при обрахунку матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, визначеному пунктом 3 розділу ХVІІІ цієї Інструкції (п.3 Розділу XІX Інструкції №475).

Відповідно до п.3 розділу ХVІІІ Інструкції №475, при визначенні розміру матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань до розрахунку місячного грошового забезпечення беруться: посадові оклади, оклади за спеціальним званням, доплати і надбавки постійного характеру та щомісячна премія у розмірі, що не перевищує розміру, затвердженого положенням про преміювання осіб рядового і начальницького складу (пункт 1 розділу V цієї Інструкції), які встановлені особі рядового або начальницького складу на день звернення.

З матеріалів справи встановлено, що 11.03.2016 наказом начальника ГУ ДСНС України у Запорізькій області № 127 “Про надання матеріальної допомоги” сержанту служби цивільного захисту ОСОБА_1 надано матеріальну допомогу на оздоровлення за 2016 рік за рахунок держбюджету у розмірі посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальне звання та надбавки за вислугу років.

Згідно з довідкою № 368 від 27.02.2017, матеріальна допомога на оздоровлення за 2016 рік виплачена позивачу з розрахунку: посадовий оклад, оклад за званням, надбавка за вислугу років, в сумі 793,00 грн. Також, у грудні 2016 року в рахунок виплати матеріальної допомоги на оздоровлення позивач додатково отримав 2,78 грн. При цьому, розмір грошового забезпечення позивача у березні 2016 року склав 3 568,28 грн., до якого увійшли посадовий оклад; оклад за званням; доплати і надбавки постійного характеру: надбавка за вислугу років, надбавка за особливі умови служби, пов’язані з підвищеним ризиком для життя, надбавка за виконання особливо важливих завдань; щомісячна премія.

З письмових заперечень судом встановлено, що матеріальна допомога на оздоровлення у 2016 році виплачена позивачу у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення, в межах кошторисних призначень.

Обґрунтовуючи правомірність здійсненої виплати, відповідач посилається на те, що чинне законодавство, яке врегульовує порядок та умови виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, зокрема пп.3 п.5 Постанови №1294, наділяє керівників державних органів служби цивільного захисту правом виплачувати матеріальну допомогу на оздоровлення в межах асигнувань, що виділяються на їх утримання.

Враховуючи наявність наказу ДСНС України від 31.12.2015 № 670 “Окремі питання грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту у 2016 році”, відповідно до п.1.3. якого наказано виплату грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань здійснювати у межах кошторисних призначень на 2016 рік, відповідач зазначає, що відповідно до кошторисних призначень на 2016 рік ГУ ДСНС у Запорізькій області виплата матеріальної допомоги на оздоровлення могла бути забезпечена лише з розрахунку посадового окладу, окладу за звання та надбавки за вислугу років, у зв’язку з чим виплачувалась саме в такому розмірі.

Позивач в свою чергу вважає, що розмір грошової допомоги на оздоровлення за 2016 рік визначено відповідачем з порушенням вимог ч.2 ст.129 Кодексу цивільного захисту України, оскільки чинним законодавством не передбачено право адміністрації скорочувати розмір матеріальної допомоги на оздоровлення або обмежувати її кошторисом.

Суд погоджується з позицією позивача та зазначає, що всупереч приписам ч.2 ст.129 Кодексу цивільного захисту України, відповідач при визначенні розміру матеріальної допомоги на оздоровлення за 2016 рік не взяв до розрахунку місячного грошового забезпечення доплати і надбавки постійного характеру та щомісячну премію у розмірі, що не перевищує розміру, затвердженого положенням про преміювання осіб рядового і начальницького складу, які встановлені позивачу на день звернення з рапортом про виплату матеріальної допомоги на оздоровлення.

При цьому суд не приймає посилання відповідача на право керівника самостійно визначати розмір матеріальної допомоги на оздоровлення в межах асигнувань, та звертає увагу, що визначене пп.3 п.5 Постанови №1294 право керівника виплачувати матеріальну допомогу на оздоровлення у межах асигнувань, що виділяються на утримання органу служби цивільного захисту, не надає керівнику права виплачувати таку допомогу у розмірі меншому, ніж встановлено Кодексом цивільного захисту України, оскільки, акт державного управління, яким є Постанова №1294, не може скасовувати або змінювати норму Кодексу, як акту вищої юридичної сили.

Крім того, суд не приймає посилання відповідача на обмеженість фінансування з огляду на обсяги кошторисних призначень ГУ ДСНС у Запорізькій області у 2016 році, та зазначає, що реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням гарантованих виплат, що здійснюються за рахунок бюджетних коштів, та базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Вказана позиція є сталою у судовій практиці Європейського суду з прав людини (наприклад, “Кечко проти України”, заява №63134/00, п.26 рішення від 08.11.2005, [Електронний ресурс]: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/974_025; “Сук проти України”, заява № 10972/05, п.24 рішення від 10.06.2011, [Електронний ресурс]: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/974_715).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно нарахував та виплатив позивачу грошову допомогу на оздоровлення за 2016 рік не у повному розмірі, з порушенням ч.2 ст.129 Кодексу цивільного захисту України та всупереч розрахунку місячного грошового забезпечення, яке враховується при визначенні її розміру, передбаченого п.3 розділу ХVІІІ Інструкції №475.

Разом з тим, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права шляхом стягнення матеріальної допомоги у конкретно визначеному розмірі не відповідає нормам чинного законодавства.

Суд звертає увагу, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів приватної особи від порушень з боку суб’єкта владних повноважень з позиції гарантування дотримання принципу верховенства права та з урахуванням вимог закону.

Частиною 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено критерії, за якими адміністративний суд перевіряє правомірність рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. При цьому, при наданні оцінки діям чи рішенням суб’єкта владних повноважень на предмет відповідності таким критеріям, повноваження відповідного владного суб’єкта не можуть зазнавати втручання.

За змістом пп.3 п.5 Постанови №1294 та п.2 розділу XІX Інструкції № 475 нарахування та виплата грошової допомоги на оздоровлення осіб рядового чи начальницького складу здійснюються органом управління (підрозділу) цивільного захисту за місцем проходження служби, у зв’язку з чим, визначення розміру належних до виплати сум має здійснювати саме цей орган, оскільки суд не може перебирати на себе такі функції.

Отже, належним способом захисту порушеного права позивача є зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу на оздоровлення за 2016 рік у розмірі місячного грошового забезпечення, визначеного у відповідності до норм чинного законодавства. Також, при визначенні належної до виплати суми відповідач повинен врахувати розмір фактично виплаченої позивачу матеріальної допомоги на оздоровлення за 2016 рік, а також висновки суду щодо складових місячного грошового забезпечення для обрахунку допомоги для оздоровлення.

Відповідно до ч.2 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе вийти за межі заявлених позовних вимог та захистити порушене право позивача у спосіб зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу матеріальну допомогу на оздоровлення за 2016 рік у розмірі місячного грошового забезпечення, визначеного у відповідності до пункту 3 розділу ХVІІІ Інструкції №475 з урахуванням фактично виплачених сум.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 71, 86, 94, 158-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов’язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу на оздоровлення за 2016 рік у розмірі місячного грошового забезпечення, визначеного у відповідності до пункту 3 розділу ХVІІІ Інструкції про виплату грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №475 від 23.04.2015, з урахуванням фактично виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні – з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.С. Лазаренко