ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2011 р.

Справа № 2-а-5-3205/09/1423

Категорія:10.3.1

Головуючий в 1 інстанції: Алєйніков В.О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі судової колегії:

головуючого-судді –

ОСОБА_1,

судді –

ОСОБА_2,

судді –

ОСОБА_3,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Центральному районі м. Миколаєва на постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 квітня 2009 року, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України у Центральному районі м. Миколаєва про стягнення недоплаченої щомісячної державної допомоги «Дітям війни»,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач –ОСОБА_4, звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України у Центральному районі м. Миколаєва та просила суд постановити рішення, яким зобов’язати відповідача нарахувати на її користь недоплачену як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2007 роки, в сумі 2733, 30 грн..

Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 квітня 2009 року позов задоволено частково. Суд зобов’язав управління Пенсійного фонду України у Центральному районі м. Миколаєва здійснити перерахунок пенсії за віком позивачу за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, а також з 22 травня 2008 року, обчисливши її у ці періоди з урахуванням підвищення в розмірі 30% визначеної відповідно до частини 1 статті 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне страхування” мінімальної пенсії за віком, та виплатити визначену різницю.

В апеляційній скарзі представник відповідача, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове –про відмову в задоволенні позову.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач є пенсіонеркою та на неї розповсюджується дія Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року.

Згідно зі ст. 6 вказаного Закону, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне страхування” від 09 липня 2003 року і дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Вирішуючи справу по суті суд першої інстанції вірно застосував рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 у справі щодо відповідності положень ст. 29, 36, ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, п.п. 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 ст. 71, ст. 98, 101, 103, 111 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” (справа про соціальні права громадян), зокрема, п.12, ст. 71 та ст. 111 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” визнані неконституційними.

Апеляційний суд вважає, що вказані положення Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” не можуть бути застосовані, оскільки вони суперечать нормам Конституції України про недопустимість звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до існуючих законів (ч. 3 ст. 22 Конституції України).

Враховуючи рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян), від 09 липня 2007 року ОСОБА_4, мала право на підвищення пенсії саме з цієї дати. Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції вірно визначив період за 2007 рік, на протязі якого управління Пенсійного фонду України повинно було здійснити перерахунок пенсії позивача.

Доводи апеляційної скарги про невизначеність законодавства з питання, яким саме органом (Пенсійним фондом або іншим органом), за рахунок яких коштів і джерел та в якому процедурному порядку здійснюється призначення і виплата підвищення до пенсії дітям війни, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими, оскільки Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення «Про Пенсійний фонд України»і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», рішення щодо призначення, донарахування, перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Беручи до уваги посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що поняття «мінімальна пенсія за віком», про яке йдеться в ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно для визначення пенсій, що призначаються лише за цим Законом і не стосується «дітей війни»відповідно до ст. 6 Закону, апеляційний суд зазначає, що вони є безпідставними та необґрунтованими. Положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч. 1 вказаної статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Крім того, апеляційний суд вважає недоцільним задоволення судом першої інстанції позовних вимог за 2008 рік, та відповідно до п.2 ст.11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до вимог цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 201 КАС України, підставою для зміни судового рішення є правильне по суті вирішення справи чи питання, але з помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Згідно ч.2 ст. 205 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції вирішив справу по суті правильно, але із помилковим застосуванням норм процесуального права, вирішивши позовні вимоги які не були заявлені в позові, а тому постанова Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 квітня 2009 року підлягає зміні.

Керуючись ч.1 ст. 195, ч. 1 ст. 197, п. 2 ч. 1 ст. 198, п.1 ч.1 ст. 201, ст. 207, ст. 210, ст. 211, ч. 2 ст.212, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м.Миколаєва –залишити без задоволення, постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 квітня 2009 року –змінити.

Викласти другий абзац резолютивної частини постанови Центрального районного суду м. Миколаєва області від 15 квітня 2009 року наступним чином:

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва провести виплату підвищення до пенсії ОСОБА_4 з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

В іншій частині постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 квітня 2009 року –залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили відповідно до вимог діючого законодавства, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді: