ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2011 р.

Справа № 2а-473/09/1505

Категорія:10.3.1

Головуючий в 1 інстанції: Боярський О.О.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – Джабурія О.В.

суддів – Крусяна А.В.

– ОСОБА_1

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Білгород-Дністровському районі Одеської області на постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29.06.2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Білгород-Дністровському районі Одеської області про захист прав дітей війни, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач 29.01.2009 року звернувся до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що він належить до категорії громадян, які згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни" мають право на підвищення розміру пенсії, однак відповідач відмовляє в здійсненні відповідного перерахунку за період з 01.01.06 р. до 30.12.08 р.

Постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29.06.2009 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Білгород-Дністровському районі Одеської області про поновлення пропущеного строку звернення до суду, визнання дії Управління Пенсійного фонду України в Білгород-Дністровському районі Одеської області протиправними і такими, що порушують його права та інтереси та зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в Білгород-Дністровському районі Одеської області виплатити йому щомісячну державну соціальну допомогу, як «дитині війни»у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Визнано дії Управління Пенсійного фонду України в Білгород-Дністровському районі Одеської області протиправними і такими, що порушують права та інтереси позивача.

Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Білгород-Дністровському районі Одеської області виплатити ОСОБА_2 щомісячну державну соціальну допомогу, як «дитині війни»у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком за період: з 02.04.2006 року по 31.12.2006 року, з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року (з урахуванням вже раніше виплачених за період з січня по грудень 2008 року 10% надбавки до мінімальної пенсії за віком).

Управління Пенсійного фонду України в Білгород-Дністровському районі Одеської області подало апеляційну скаргу на вищезазначену постанову. В апеляційній скарзі УПФ України в Білгород-Дністровському районі Одеської області ставиться питання про скасування судового рішення в зв’язку з тим, що воно ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Управління Пенсійного фонду України в Білгород-Дністровському районі Одеської області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач має статус: "дитина війни" (в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни"), що підтверджується відповідним посвідченням.

Протягом 2006-2007 років позивач не отримував щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що у зв’язку з ухваленням Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 невиплата позивачу у період з 2006 по 2007 роки щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є протиправною.

Судова колегія частково погоджується з цими висновками суду першої інстанції з таких підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також; у старості та в інших випадках, передбачених Законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України "Про соціальний захист дітей війни".

Зокрема, ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Наявність у позивача права на призначення йому підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є визначальною для вирішення даного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (ст. 46).

Водночас, щодо такого його права на період 2006 року, то підвищення до пенсії дітям війни могло бути впроваджено за таких умов: поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету відповідно до вимог ст. 110 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" у редакції, викладеній у Законі України "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" від 19 січня 2006 року.

Однак такі умови не настали.

Таким чином, позовні вимоги про підвищення розміру пенсії за 2006 рік є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо підвищення пенсії дітям війни у 2007 році, то п.12 ст. 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" з метою приведення окремих норм Законів у відповідність із цим Законом було зупинено дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2007 рік.

Проте рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09 липня 2007 року положення п.12 ст. 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" з урахуванням ст. 111 цього Закону визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).

Відповідно до вимог ч.2 ст. 152 Конституції України - Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, в період з 01 січня 2007 року по 09 липня 2007 року позивач також не мав права на отримання державної соціальної підтримки, оскільки норма, якою передбачено це право, була зупинена.

У 2007 році право позивача на отримання щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до ст. 6 "Про соціальний захист дітей війни" підлягало реалізації у період з 09 липня по 31 грудня 2007 року.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 року №107-VI підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до яких до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Зазначені зміни згідно з Рішенням Конституційного cуду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Судом встановлено, що всупереч рішенням Конституційного суду України відповідачем вказане підвищення позивачу за період з 22.05.2008р. в межах бюджетного року не перераховано і не виплачувалось.

В апеляційній скарзі вказується, що розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", не застосовується для перерахунку або підвищення пенсії.

Судова колегія не приймає цей довід апелянта, оскільки за чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається виключно за правилами, встановленими ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування".

Отже, положення ч.3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", згідно якого - мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений аб.1 ч.1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не може бути підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання щомісячного підвищення пенсії виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Також, є безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеного підвищення пенсії у вказаному розмірі, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та Законом України "Про соціальний захист дітей війни". Такі доводи апелянта не відповідають як нормам національного законодавства, так і міжнародного, зокрема ч.1 ст. 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод, яка є частиною законодавства України, і практиці Європейського Суду з прав людини як джерела права (справи "Качко проти України" (заява №63134/00).

Щодо пропущення позивачем строку звернення до суду, як на підставу для відмови у задоволені позову, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 99 КАС України –адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду встановленого цим Кодексом або іншими Законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому Кодексом.

Належить врахувати, що річний строк для звернення до суду слід застосовувати у кожному випадку порушення права позивача, тобто відносно кожного місяця, в якому порушувалось право позивача на отримання підвищення до пенсії.

Доводи позивачів щодо необізнаності не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

За таких підстав, судова колегія приходить до висновку, що права позивача підлягають захисту з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.

Крім того, керуючись п. 4 ст. 163, ст. 267 КАС України, суд зобов'язує відповідача у двомісячний строк з дня набрання законної сили судовим рішенням у справі, надати до суду першої інстанції звіт про виконання постанови.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції було допущено порушення застосування норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому ухвалене судове рішення на підставі п.4 ч.1 ст.202 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення вимог позивачки.

Керуючись ст.ст.163, 195, 197, п.3 ч.1 ст.198, п.4 ч.1 ст. 202, ч.1 п.3 ст.205, 207, ч.5 ст. 254, ст.267 КАС України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Білгород-Дністровському районі Одеської області – задовольнити частково.

Постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29.06.2009 року –скасувати, прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Білгород-Дністровському районі Одеської області – задовольнити частково.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Білгород-Дністровському районі Одеської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з підвищенням її на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», та провести відповідні виплати за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з урахуванням виплачених сум.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Білгород-Дністровському районі Одеської області у двомісячний строк з дня набрання законної сили судовим рішенням у справі надати до суду першої інстанції звіт про виконання судового рішення.

В іншій частині позовних вимог –відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку в встановлені законом порядку та строки.

Головуючий : Джабурія О.В.

Суддя : Крусян А.В.

Суддя: Шляхтицький О.І.