ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 квітня 2017 року справа № 208/6156/16-а (2-а/208/204/16)

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Дурасової Ю.В.

суддів: Бишевської Н.А. Щербака А.А.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпропетровську Кам'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області

на постанову Заводського районного суду м.Дніпродзержинська від 15 листопада 2016 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 об`єднаного Управління Пенсійного Фонду України Дніпропетровської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Заводського районного суду м.Дніпродзержинська з позовом до ОСОБА_2 об`єднаного Управління Пенсійного Фонду України Дніпропетровської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 1987 року до листопад 2007 році працював в органах прокуратури. З 21.11.2007 року на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-XII, відповідачем було призначено та нараховано пенсію за вислугою років у розмірі 90% від суми заробітної плати. Прокуратурою Дніпропетровської області йому було видано довідку від 30.08.2016 року за № 16-236 вих.16 про розмір заробітної плати на предмет перерахунку пенсії з урахуванням постанов Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 року та 09.12.2015 року. 19 вересня 2016 року він звернувся із заявою до відповідача про перерахунок пенсії та надав оригінал довідки від 30.08.2016 року № 16-236 про заробітну плату, але 19 вересня 2016 року відповідач надав рішення № 30 комісії по розгляду звернень громадян ОСОБА_2 об'єднаного управління ПФУ Дніпропетровської області від 19.09.2016 року, яким відмовив в перерахунку пенсії у зв'язку з тим, що з 01 червня 2015 року скасовані норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії щомісячне довічне грошове утримання призначені відповідно до законів України "Про прокуратуру".

Постановою Заводського районного суду м.Дніпродзержинська від 15 листопада 2016 року позовні вимоги задоволено.

Визнано дії відповідача щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 за вислугу років в розмірі 90% суми середньомісячної заробітної плати на підставі довідки прокуратури Дніпропетровської області про підвищення заробітної плати за № 18-236 вих. 16 від 30.08.2016 року відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» протиправними та зобов'язано відповідача здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії за вислугою років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції від 12.07.2001 року № 2663-ІІІ, виходячи із розміру 90 % від середнього заробітку щомісячної заробітної плати згідно довідки прокуратури Дніпропетровської області від 30 серпня 2016 року № 18-236 вих.16, та провести відповідні виплати починаючи з 01 жовтня 2016 року з урахуванням отриманих сум.

Постанова суду першої інстанції мотивовано тим, що зміни в пенсійному законодавстві щодо обмеження граничного розміру пенсійної виплати введені значно пізніше ніж призначено пенсію позивачу, отже дані обмеження не можуть застосовуватись до позивача. При перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а не в розмірі, як зазначає відповідач.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. Зазначає, що у звязку з внесенням змін у законодавство, що регулює питання пенсійного забезпечення, в тому числі працівників прокуратури, з 01.01.2015 раніше призначені пенсії в порядку та на умовах, визначених Законами України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ та від 14.10.2014 № 1697-VІІ, не перераховуються.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляцій6ної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач з 21.11.2007 року перебуває на обліку ОСОБА_2 об'єднане управління ПФУ Дніпропетровської області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 р. Прокуратурою Дніпропетровської області 30.08.2016 року видано Довідку № 16-236 вих.16 про те, що позивач працював в органах прокуратури Дніпропетровської області на посаді старшого слідчого. Натомість, відповідач, рішенням від 19.09.2016 відмовив позивачу в задоволенні заяви про перерахунок пенсії.

Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги, натомість, з огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваних дій відповідача, та вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Закону України «Про прокуратуру» № 1789-XII від 05.11.1991, Закону України «Про прокуратуру» №1697-VІІ від 14.10.2014, Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 №76-VIII, Закону України «Про пенсійне забезпечення», Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пенсійне забезпечення громадян України, в тому числі порядок призначення та виплати пенсій, визначення розміру пенсії регулюються, в тому числі, Законом України «Про пенсійне забезпечення», Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та іншими нормативно-правовими актами. При цьому, питання перерахунку пенсії орган Пенсійного фонду зобов'язаний вирішувати на підставі правових норм, що діють на час звернення пенсіонера до відповідного територіального органу Пенсійного фонду України.

Відповідно до ч.13 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-XII від 05.11.1991 в редакції, що діяла до 01.01.2015, обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Частиною 18 цієї ж статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-XII встановлено, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» 28.12.2014 №76-VIII, який набув чинності з 01.01.2015, внесено зміни до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05.11.1991, частину 18 статті 50-1 викладено у новій редакції, а саме: «умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».

Одночасно, пунктом 16 Прикінцевих положень Закону №76-VIII зобов'язано Кабінет Міністрів України у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону.

15.07.2015 набув чинності (новий) Закон України «Про прокуратуру» №1697-VІІ від 14.10.2014. Згідно п.3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» вказаного Закону визнано таким, що втратив чинність із набранням чинності цим Законом: Закон України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05.11.1991, крім п. 8 ч.1 ст.15, ч.4 ст. 16, абз.1 ч.2 ст. 46-2, ст. 47, ч.1 ст. 49, ч.5 ст.50, ч.ч. 3, 4, 6, 11 ст. 50-1, ч.3 ст. 51-2, ст. 53 щодо класних чинів (їх дія поширюється на осіб, яким присвоєно класні чини до набрання чинності цим Законом), ст. 55 щодо посвідчення працівника прокуратури, ст. 2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора України, а також ст. 13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур, яка втрачає чинність з 15 грудня 2015 року.

Відповідно до ч. 20 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII від 14.10.2014 умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

На момент звернення позивача як до пенсійного фонду з відповідною заявою так і до суду, Кабінетом Міністрів України умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури не визначені. Отже, на час виникнення спірних правовідносин у звязку з внесенням змін у спеціальному законодавчому акті, що регулює питання пенсійного забезпечення позивача, - Законі України «Про прокуратуру», відсутня така підстава для перерахунку раніше призначеної пенсії як підвищення заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.

Слід зазначити, що не містять такої підстави і інші норми пенсійного законодавства, зокрема, Закон України «Про пенсійне забезпечення», який, як зазначено в його преамбулі, гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки. А згідно ст.11 цього Закону до відання Кабінету Міністрів України належать питання, пов'язані з реалізацією і додержанням гарантій, передбачених цим Законом.

Також відсутня така підстава для перерахунку пенсії і в Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

Отже, в даному випадку не визначення Кабінетом Міністрів України умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05.11.1991, ст.86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII від 14.10.2014 не може бути підставою для перерахунку призначеної пенсії позивачу у звязку із збільшенням заробітної плати на посаді, на якій працював позивач до виходу на пенсію, оскільки на час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії жодною правовою нормою наведена позивачем обставина не визначена в якості законодавчо встановленої підстави для перерахунку призначеної пенсії позивачу.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що на момент звернення позивача з заявою про перерахунок пенсії працівника прокуратури у відповідача не було законних підстав для здійснення перерахунку пенсії на підставі довідки прокуратури Запорізької області від 07.09.2016 №18-695вих16.

Стосовно посилання на положення Конституції України, зокрема, ч.3 ст.22 Конституції України, згідно якої при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За змістом ст.22 Конституції України звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб`єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

В даному випадку наділення в установленому порядку Кабінету Міністрів України повноваженнями щодо встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури не є свідченням звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод вказаних осіб.

Крім того, у рішенні від 26.12.2011 №20-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що із закріпленим в ст.46 Конституції України правом громадян кореспондується обов'язок держави щодо його забезпечення.

У Конституції України передбачено гарантії прав громадян на соціальний захист, зокрема такі, як законодавче закріплення основ соціального захисту, форм і видів пенсійного забезпечення (пункт 6 частини першої статті 92) , визначення джерел державного соціального забезпечення (частина друга статті 46) , контроль за використанням коштів Державного бюджету України ( стаття 98) .

Розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави, проте мають забезпечувати конституційне право кожного на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, гарантоване статтею 48 Конституції України.

Конституційний Суд України, вирішуючи це питання, враховує також положення актів міжнародного права. Так, згідно зі статтею 22 Загальної декларації прав людини розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави.

З цього приводу також слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії" констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 12 жовтня 2004 року.

Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Слід також зазначити, що Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Стосовно дії закону в часі апеляційний суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Ця норма є загальновизнаним принципом права, який знайшов своє відображення в Конституції України як гарантія прав і свобод людини і громадянина, який треба розуміти так, що дія нормативно-правового акта починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99).

Як зазначено вище, за правилами ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» до 01.01.2015 перерахунок раніше призначених пенсій здійснювався у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.

З прийняттям Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» 28.12.2014 №76-VIII встановлена ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05.11.1991 умова перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури виключена.

Також не міститься така умова і в (новому) Законі України «Про прокуратуру» № 1697-VII від 14.10.2014.

При цьому відповідні положення вказаних законів неконституційними не визнано, є чинними, а відтак обовязковими до виконання, в тому числі, відповідачем.

Приймаючи до уваги, що суб'єктивне право пенсіонера на перерахунок пенсії виникає в момент звернення із заявою про перерахунок на підставі нормативно-правового акту, який є чинним на час подачі відповідної заяви, пенсія не може бути перерахована на підставі норми права, яка втратила свою чинність.

Отже з огляду на відсутність правової норми, яка б передбачала перерахунок призначеної позивачеві пенсії за наведених позивачем обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідачем не вчинено будь-яких протиправних дій щодо звуження змісту та обсягу прав позивача.

З приводу посилання на висновки Верховного Суду України, зокрема, у справах від 10.12.2013 (справа №21-348а13), від 17.12.2013 (справа № 21-445а13) апеляційний суд зазначає, що в межах цих справ вирішувалось питання застосування ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05.11.1991 в частині визначення розміру пенсії у відсотках при призначенні пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення. Вирішуючи питання про застосування вказаної норми Закону, Верховний Суд України сформулював висновок про те, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, внесені Законом № 3668-VІ зміни до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм проведення перерахунку пенсії за вислугу років прокурорам, є частини 13, 18 статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, які змін у зв'язку із прийняттям Закону № 3668-VІ не зазнали.

У справі від 01.07.2014 № 21-244а14 Верховний Суд України, виходячи із положень п.11 ст.1 Закону № 1763-IV «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій військовослужбовців та прирівняних до них осіб, встановив, що зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього пенсійного забезпечення виникають не в момент звернення за призначенням пенсії, а в момент виникнення права на її призначення.

Однак, спір, який є предметом даного судового розгляду, випливає з інших правовідносин, які різняться за змістом та підставами, регулюються іншим правовими нормами, щодо яких у вказаних постановах Верховний Суд України не висловлював правового висновку.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, а тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. 197, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Кам'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області - задовольнити.

Постанову Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 15 листопада 2016 року - скасувати.

В задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий:Ю.В. Дурасова

Суддя:Н.А. Бишевська

Суддя:А.А. Щербак