ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2017 року Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

в складі : головуючого судді - Ралець Р.В.

при секретарі Протас Ю.В.

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дубно справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Дубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що рішенням Рівненської обласної Ради народних депутатів від 28 вересня 1994 року його було обрано народним суддею Дубенського міського народного суду Рівненської області. В подальшому, постановою Верховної Ради України, відповідно до частини першої статті 128 Конституції України, його було обрано безстроково суддею цього ж суду.

Указом Президента України від 23 березня 2004 року № 358/2004 його було переведено до Дубенського міськрайонного суду Рівненської області, де він працював до виходу у відставку.

Постановою Верховної Ради України від 22 вересня 2016 року № 1600-VIII, відповідно до пункту 2, 3 та 9 частини п'ятої статті 126 Конституції України ОСОБА_2 було звільнено з посади судді у зв'язку з поданням заяви у відставку. Стаж роботи, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, станом на 3 жовтня 2016 року становив 28 років 01 місяць 17 днів.

Відповідно до пункту 4 статті 43 Закону України «Про статус суддів» № 2862-XІI від 15 грудня 1992 року та постанови Кабінету Міністрів України від 11 червня 2008 року № 545 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», зазначено, що «До стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби».

Крім того, відповідно до п. 2 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року № 3551-ХІІ, він є учасником бойових дій, так як проходив військову службу в Демократичній республіці Афганістан. Законодавство колишнього СРСР і законодавство України передбачає зарахування періоду проходження військової служби до різних видів трудового стажу.

На підставі цієї норми закону після набуття 20-річного стажу роботи на посаді судді, з урахуванням половини терміну навчання та періоду проходження строкової військової служби, йому наказом в.о. голови Дубенського міськрайонного суду від 29 вересня 2010 року №55-к було призначено та розпочато виплату щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 80% заробітної плати з 13 серпня 2008 року. Таким чином, на підставі закону до стажу роботи, який давав право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання йому було зараховано і час навчання і час проходження військової служби, згідно норм закону, які діяли на той час

Частиною 4 статті 43 Закону України «Про статус суддів» № 2862-ХІІ від 15 грудня 1992 року та ч. 3 ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 7 липня 2010 року (з урахуванням рішення ОСОБА_3 Суду України № 4-рп/2016 від 8 червня 2016 року) було визначено, що за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

У зв'язку із цим після набуття 13 серпня 2008 року права на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 80 відсотків та після відпрацювання суддею ще 2 роки, розмір щомісячного довічного грошового утримання згідно з ч. 4 статті 43 Закону України «Про статус суддів» № 2862-ХІІ від 15 грудня 1992 року наказом в.о. голови Дубенського міськрайонного суду від 29 вересня 2010 року йому з 13 серпня 2009 року був збільшений до 82 % заробітної плати судді та з 13 серпня 2010 року до 84 відсотків заробітної плати судді, що підтверджується довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області від 08.12.2016 року № 04-1263/16.

Наказом в.о. голови Дубенського міськрайонного суду від 12 серпня 2011 року було збільшено розмір щомісячного грошового утримання до 86% заробітної плати судді, що підтверджується довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області від 08.12.2016 року № 04-1263/16.

Всього ж після часу набуття права на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 80 % (тобто з 13 серпня 2008 року) позивач продовжував працювати суддею ще до 3 жовтня 2016 року, або більше 8 років.

Увесь стаж судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, на час звільнення позивача 3 жовтня 2016 року склав 28 років 1 місяць 17 днів, що підтверджено відповідним розрахунком стажу Дубенського міськрайонного суду Рівненської області.

04 жовтня 2016 року ОСОБА_4 звернувся до управління Пенсійного фонду України в Дубенському районі Рівненської області з усіма необхідними документами за призначенням щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Проте, розмір такого утримання управління Пенсійного фонду України в Дубенському районі Рівненської області несправедливо та незаконно визначило не у розмірі 90 %, а в розмірі 84% заробітної плати судді, виходячи лише з 22 повних років стажу на посаді судді.

Право на щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 90% заробітної плати судді було набуто 13 серпня 2013 року.

03 лютого 2017 року позивач звернувся з заявою до управління Пенсійного фонду України в Дубенському районі Рівненської області про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, де просив провести перерахунок та виплачувати 90% відсотків щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

21 лютого 2017 року отримав відповідь від відповідача, де йому було відмовлено у зміні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 84% до 90% , починаючи з 04 жовтня 2016 року у зв»язку з відсутністю на це підстав.

Позивач вважає вказану відповідь Управління Пенсійного фонду України в Дубенському районі безпідставною з огляду на наступне.

З прийняттям Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 7 липня 2010 року перелік посад, стаж роботи на яких підлягав зарахування до стажу роботи, що давав право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, дійсно був зменшений, пунктом 11 розділу XIII «Перехідні положення» Закону № 2453-VI від 07.07.2010 р. було передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом (даний пункт залишався чинним до 28.03.2015 р. - часу набрання чинності Законом України "Про забезпечення права на справедливий суд" № 192-VIII від 12.02.2015 p.).

Положеннями ч. 1 ст. 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Тому, згідно зі ст. 5 ЦК України нові зміни законодавства щодо обчислення стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, не можуть стосуватися його як особи, яка до набрання чинності цих змін вже набула у законний спосіб певні, гарантовані державою права, у т.ч. право на відставку та щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 90 % заробітної плати судді.

Крім того, згідно з ч. 3 ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Через це Закон України "Про забезпечення права на справедливий суд" № 192-VIII від 12.02.2015 р., який набрав чинності з 28.03.2015 р. та змінив редакцію Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 7 липня 2010 року, а також чинний зараз Закон України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII від 2 червня 2016 року, стосуються суддів, які на час набрання чинності зазначеними нормативними актами ще не набули права на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у відповідному розмірі.

У судове засіданні позивач не зявився, зазначивши у позовній заяві про підтримання вимог та слухання справи у його відсутність.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, дала пояснення згідно письмового заперечення (а.с.28-29).

Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, врахувавши доводи наведені в заперечені відповідача, прийшов до висновку, що позов обґрунтований та підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

В судовому засіданні встановлено, що позивачу ОСОБА_2, як судді у відставці, згідно із пунктом 4 статті 43 Закону україни «Про статус суддів» від 15.12.1992 №2862-ХІІ з 13 серпня 2008 року було призначено та розпочато виплату щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 80%, що підтверджується довідкою від 08.12.2016 №04-1263/16, виданою ДСА України в Рівненській області (а.с.11).

З часу набуття права на відставку позивачем, а саме станом на 13 серпня 2008 року стаж роботи на посаді судді становив : - 13 років 10 місяців 09 днів. Окрім цього, у відповідності до Закону « Про судоустрій та статус суддів» позивачу зараховано половина терміну навчання у вищому навчальному закладі - 1 рік 11 місяців; період проходження строкової військової служби - 11 місяців 09 днів; період проходження строкової служби на території Республіки Афганістан – 3 роки 3 місяці 12 днів, всього ж стаж роботи, що дає право на щомісячне грошову утримання станом на 13 серпня 2008 року становив 20 років.

Згідно Наказу в.о.голови Дубенського міськрайонного суду Рівненської області №41-К від 12 серпня 2011 року ОСОБА_2 відповідно до норм вищевказаного закону було збільшено щомісячне грошове утримання до 86 відсотків (а.с.13).

Судом достовірно встановлено, що стаж судді Юзьвяка Б.Г., на час виходу у відставку з правом отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, на час звільнення позивача 3 жовтня 2016 року склав 28 років 1 місяць 17 днів, що стверджено також поданим розрахунком стажу судді Дубенського міськрайонного суду Рівненської області, виданим 04.10.2016 (а.с.14).

Відповідно до пункту 4 статті 43 Закону України «Про статус суддів» № 2862-XІI від 15 грудня 1992 року та постанови Кабінету Міністрів України від 11 червня 2008 року № 545 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», зазначено, що «до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років зараховується, крім

стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби».

Частиною 4 статті 43 Закону України «Про статус суддів» № 2862-ХІІ від 15 грудня 1992 року та ч. 3 ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 7 липня 2010 року (з урахуванням рішення ОСОБА_3 Суду України № 4-рп/2016 від 8 червня 2016 року) було визначено, що за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

З прийняттям Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 7 липня 2010 року перелік посад, стаж роботи на яких підлягав зарахування до стажу роботи, що давав право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, був зменшений, пунктом 11 розділу XIII «Перехідні положення» Закону № 2453-VI від 07.07.2010 р. було передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом (даний пункт залишався чинним до 28.03.2015 р. - часу набрання чинності Законом України "Про забезпечення права на справедливий суд" № 192-VIII від 12.02.2015 p.).

Згідно зі статтею 8 Основного Закону в Україні визнається й діє принцип верховенства права. Складовою верховенства права є принцип правової визначеності, основою якого є ідея передбачуваності очікування суб'єктом відносин визначених правових наслідків (правового результату) своєї поведінки, яка відповідає наявним у суспільстві нормативним приписам. ОСОБА_3 Суд України у своїх рішеннях неодноразово наголошував на тому, що принцип правової визначеності вимагає ясності й однозначності правової норми та забезпечення того, щоб ситуації й правовідносини залишалися передбачуваними (правові позиції ОСОБА_3 Суду України в рішеннях від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010, від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010. від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011. від 8 червня 2016 року № 4-рп/2016).

У рішенні Конституційного суду України від 25.01.2012 року №3-рп/2012 вказано, що в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 95, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України та пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адмістративного судочинства України, в систему зв'язку з положеннями статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 117 Конституції України треба розуміти так, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

Прийнятий Верховною Радою України Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213- VIII є чинним, неконституційним не визнавався, а тому в аспекті положень ст.19 Конституції України є обов'язковим для врахування управлянням Пенсійного фонду України в Дубенському районі з метою реалізації наданих державою повноважень в частині виплати щомісячного довічного грошового утримання в розмірі передбаченого Законом.

Положеннями ч. 1 ст. 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з ч. 3 ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

У пунктах 4 і 7 рішення № 8-рп від 11 жовтня 2005 року ОСОБА_3 Суд України зазначив, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачають за змістом статей 1, 3, 6 (частина друга), 8, 19 (частина друга), 22, 23, 24 (частина перша) Основного Закону України правові гарантії, правову визначеність і пов'язану з ними передбачуваність законодавчої політики у сфері пенсійного забезпечення, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано, тобто набуте право не може бути скасоване, звужене. Згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.

На неприпустимості і неконституційності скасування та зміни або встановлення нових підстав і умов надання пільг, компенсацій, гарантій та нарахування пенсій або щомісячного грошового утримання окремим категоріям громадян ОСОБА_3 Суд України неодноразово наголошував й у інших своїх рішеннях: від 20 березня 2002 року №5-рп/2002. від 17 березня 2004 року №7-рп/2004, від 1 грудня 2004 року №20-рп/2004. від 18 червня 2007 року №4-рп/2007. від 9 липня 2007 року №6-рп/2007, від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013, від 8 червня 2016 року № 4-рп/2016.

Частиною 2 ст. 8 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у 1974 році у справі "Міллер проти Австрії" сформулював свою позицію щодо права власності громадянина на пенсію. Зокрема суд зазначив, що у зв'язку зі сплатою обов'язкових внесків до пенсійного фонду виникає право власності на пенсію щодо внесеної частини до цього фонду, а як наслідок - і на відповідний розмір пенсійної виплати (у даному випадку - щомісячіюго довічного грошового утримання у розмірі 90%).

За таких обставин, суд вважає, що відмова відповідача призначити щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці ОСОБА_2 у розмірі 90 % заробітної плати судді не грунтується на ОСОБА_3 принципі верховенства права, вимогах Закону, дії закону у часі і є незаконною, а від так довічне грошове утримання позивача як судді у відставці підлягає встановленню у розмірі 90 %.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 8, 19, 22, 58, 64, 92 Конституції України, ст. 5 ЦК України, ч. 4 статті 43 Закону України «Про статус суддів» № 2862-ХІІ від 15 грудня 1992 року, п. 11 розділу XIII «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 07.07.2010 p., ст.ст. 2, 5-8, 17-19, 104-106 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Дубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволити.

Визнати протиправними дії Дубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області, щодо відмови у призначенні, здійсненні нарахування та виплаті ОСОБА_2 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків заробітної плати судді.

Зобов’язати Дубенське об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області призначити (визначити) та виплачувати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків заробітної плати працюючому на відповідній посаді судді, без обмеження граничного, максимального розміру щомісячного довічного грошового утримання, як судді, який на час виходу у відставку мав стаж роботи судді більше 28 років, починаючи з 04 жовтня 2016 року – з часу звернення ОСОБА_2 до Дубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

В разі зміни розміру грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, зобов'язати Дубенське об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області здійснювати ОСОБА_2 перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Стягнути з Дубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Дубенський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня її проголошення.

Суддя: