КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2017 р. Справа№ 910/15010/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Калатай Н.Ф.

Сітайло Л.Г.

при секретарі Матюхін І.В.

за участю представників:

від позивача: Іванкіна Ю.Б.

від відповідача: Новик О.В.

розглянувши

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-

Реконструкція"

на рішення

Господарського суду міста Києва

від 30.11.2016 року

у справі № 910/15010/16 (суддя Селівон А.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна

акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-

Реконструкція"

про стягнення 6 731 940,90 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.11.2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ" (01011, м. Київ, вул. П.Мирного, 28, офіс 20, код ЄДРПОУ 37739041) на користь Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (01601, м.Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 5013139 (п'ять мільйонів тринадцять тисяч сто тридцять дев'ять) грн. 31 коп. пені, 477464 (чотириста сімдесят сім тисяч чотириста шістдесят чотири) грн. 75 коп. процентів річних, 606047 (шістсот шість тисяч сорок сім) грн. 05 коп. втрат від інфляції та 91449 (дев'яносто одну тисячу чотириста сорок дев'ять) грн. 76 коп. витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимоги відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2016 року та прийняти нове, яким повністю відмовити в задоволені позовних вимог.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2017 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2016 року у справі № 910/15010/16 прийнято до розгляду, порушено апеляційне провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Баранець О.М.; судді: Пашкіна С.А., Сітайло Л.Г. Розгляд справи було призначено на 28.02.2017 р.

28.02.2017 р. у розгляді справи оголошена перерва до 21.03.2017 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2017 р. розгляд спору у справі № 910/15010/16 було продовжено на п'ятнадцять днів. 21.03.2017 р. у розгляді справи було оголошено перерву до 04.04.2017 р.

Розпорядженням головного спеціаліста відділу забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду № 09-53/1298/17 від 30.03.2017 р. справу № 910/15010/16, у зв'язку із перебуванням судді Сітайло Л.Г., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, відповідно до підпунктів 2.3.25, 2.3.49 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено до повторного автоматизованого розподілу.

Згідно із протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 30.03.2017 р., справу № 910/15010/16 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя: Баранець О.М., судді: Калатай Н.Ф., Пашкіна С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2017 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" прийнято до свого провадження колегією суду у новому складі.

04.04.2017 року розгляд справи не відбувся у зв'язку із перебуванням головуючого судді Баранця О.М. у відпустці.

У зв'язку із виходом 05.04.2017 р. головуючого судді Баранця О.М. з відпустки, розгляд справи № 910/15010/16 призначено на 24.04.2017 року.

У зв'язку із перебуванням судді Пашкіної С.А. у відпустці, змінено склад колегії суддів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалав даної справи, 10 грудня 2014р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" (покупець за договором, відповідач у справі) укладено Договір купівлі-продажу природного газу № 2171/15-ТЕ-41 (далі - Договір), відповідно до умов якого продавець в 2015 році зобов'язується передати у власність покупцю природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Згідно п. 1.2 Договору газ, що продається за цим Договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

Розділами 2 - 7 Договору сторони узгодили кількість та фізико-хімічні показники газу, порядок та умови передачі газу, порядок обліку газу, ціна газу, порядок та умови проведення розрахунків, відповідальність сторін тощо.

Відповідно до п. 11 Договору договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Окрім того, між сторонами були укладені Додаткову угоду № 1 до Договору від 20.03.15 р. та Додаткову угоду № 2 від 31.05.16 р, якими змінено ціну газу та кількість газу, що підлягає передачі покупцеві з 01.01.2015 по 31.12.2015 відповідно.

Вказаний Договір та Додаткові угоди №№ 1, 2 до нього підписані представниками сторін та засвідчені печатками продавця та покупця.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

В силу приписів ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

За умовами п. 2.1 Договору продавець передає покупцеві з 01.01.2015 по 31.12.2015 газ обсягом до 189300 тис. куб. м, а в редакції Додаткової угоди № 2 від 31.05.2015 - обсягом до 77156,895 тис. куб. м.

Згідно з п. 3.1 Договору передача газу за цим Договором здійснюється у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця. Право власності на газ переходить від покупця до продавця в пунктах приймання-передачі.

Відповідно до п. 3.3. Договору приймання-передачі газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом вкладання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

За умовами п. 3.4. Договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язаний надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна і вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному один примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Кількість газу, яка подається покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу покупця (п. 4.1 Договору).

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов вищезазначеного Договору за період січень 2015р. - травень 2015р. (включно) позивач здійснив передачу у власність відповідача імпортованого природного газу за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000, ввезеного на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України" виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, на загальну суму 131174614,78 грн., що підтверджується підписаними обома сторонами, а також газорозподільною організацією Публічним акціонерним товариством "Київгаз", актами приймання - передачі природного газу від 31 січня 2015р. на суму 29542192,26 грн., від 28 лютого 2015р. на суму 25259490,08 грн., від 31 березня 2015р. на суму 22779373,04 грн., від 30 квітня 2015р. на суму 32243727,30 грн. та від 31 травня 2015р. на суму 21349832,10 грн., копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Заперечення щодо факту отримання та обсягів поставленого позивачем імпортованого природного газу за вказаними актами приймання - передачі природного газу в матеріалах справи відсутні.

Як вбачається із матеріалів справи, доказів пред'явлення відповідачем претензій щодо якості, обсягів та термінів постачання природного газу, доказів опротестування даних, зазначених в актах приймання - передачі від 31 січня 2015р., від 28 лютого 2015р., від 31 березня 2015р., від 30 квітня 2015р. та від 31 травня 2015р. до суду не надходило, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання НАК "Нафтогаз України" умов Договору з боку відповідача відсутні.

За таких обставин, встановлено, що позивачем виконано прийняті на себе зобов'язання з постачання природного газу, обумовлені Договором, а відповідачем, у свою чергу, прийнято та спожито природний газ без будь - яких зауважень.

Статтею 632 Цивільного кодексу України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно п. 5.1 Договору ціна (граничний рівень ціни) на газ і тарифи на його транспортування установлюються уповноваженим державною владою України органом.

Загальна сума вартості природного газу за цим Договором складається із сум місячної вартості місячних поставок газу (п. 5.5 Договору).

За умовами пункту 5.2. Договору ціна за 1000,00 куб. м природного газу з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом становить 1091,00 грн., крім того ПДВ 20% - 218,20 грн., всього з ПДВ з ПДВ - 1309,20 грн.

При цьому п.5.2 Договору (в редакції додаткової угоди до Договору від 20.03.15р.) передбачено, що з 01 квітня 2015 р. ціна за 1 000,00 куб. м природного газу з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом складає 2495,25 грн., крім того ПДВ - 499,05 грн., разом 2994,30 грн.

Таким чином, сума до сплати за 1 000 куб. м природного газу складає 2994,30 грн. з ПДВ.

Згідно із ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки.

Згідно з п. 6.3 Договору оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання Покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця кожного банківського дня банківського місяця згідно з нормативами перерахування коштів, затвердженими відповідною постановою уповноваженого органу та зараховується як оплата за газ, поставлений Продавцем Покупцеві в порядку, визначеному нормами чинного законодавства.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Матеріалами справи, підтверджено представником позивача в судовому засіданні та відповідачем не заперечувалось, що на виконання умов Договору відповідачем здійснена оплата поставленого природного газу в сумі 133186817,67 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи бухгалтерською довідкою НАК "Нафтогаз України". При цьому до зазначеної суми також включені кошти у розмірі 2012202,89 грн., помилково списані 13.02.2015 з поточного рахунку відповідача із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу, та які в подальшому згідно листа ТОВ "Євро-Реконструкція" № 02/237/3 від 13.02.2015 р. повернуті позивачем на рахунок відповідача 26.02.2015. Вказаний факт підтверджується наданою відповідачем копією відповідного платіжного доручення № 3001931 від 26.02.2015 року.

Таким чином, загальна сума здійснених відповідачем оплат за поставлений згідно Договору природний газ становить 131174614,78 грн., що відповідає здійсненому позивачем обсягу поставок природного газу за спірний період.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.2 ст. 193 ГКУ кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

При цьому як зазначено позивачем в позовній заяві та підтверджено представником позивача в судовому засіданні, сплативши повну вартість поставленого у період з січня 2015 по травень 2015 року природного газу, свої зобов'язання щодо своєчасної оплати отриманого природного газу у встановлений термін, всупереч вимогам господарського та цивільного законодавства, а також умовам Договору, відповідач не виконав, що стало підставою для застосування до відповідача санкцій у вигляді пені згідно п. 7.2 Договору та відповідальності, передбаченої ч.2 ст. 625 ЦК України у вигляді нарахування процентів річних та втрат від інфляції, які позивач просить суд стягнути з відповідача в судовому порядку.

У відповідності до ст. 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору купівлі-продажу природного газу № 2171/15-ТЕ-41 від 10.12.14 р. та/або Додаткових угод №№ 1, 2 до нього не надано.

Будь-які заперечення щодо порядку та умов Договору та Додаткових угод на час їх підписання та під час виконання з боку сторін відсутні.

Процедура розрахунків і надання населенню теплової енергії, а також пільг, субсидій та компенсацій на оплату тепло -, водопостачання, врегульовані, зокрема, Постановою Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005, якою затверджено Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, і Наказом Міністерства палива та енергетики України, Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", Державного казначейства України від 03.02.2009 № 55/57/43, яким затверджено Порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію (далі - Порядок).

Цей Порядок відповідно до п.п. 1.1 - 1.3 визначає взаємовідносини між органами Державної казначейської служби України, Міністерством фінансів Автономної Республіки Крим, головними фінансовими управліннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій (далі - відповідні головні фінансові управління), Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", ДП "Енергоринок" та іншими учасниками розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, що проводяться відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 (із змінами).

Розрахунки, передбачені в пункті 1.1 цього Порядку, проводяться за згодою сторін на підставі актів звіряння за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню (далі - акти звіряння) або договорів, що визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг) (далі - договори) та спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, форма якого наведена у додатку 1, спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію, форма якого наведена у додатку 2. Схеми розрахунків узгоджують відповідні головні фінансові управління спільно з постачальниками та транспортувальниками ресурсів (надавачами товарів, послуг) та контролюють відповідні органи Державної казначейської служби України.

Згідно з п. п. 2.1 - 2.3 вищевказаного порядку постачальники та транспортувальники ресурсів (надавачі товарів, послуг), які виявили бажання здійснити розрахунки відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінет) Міністрів України від 11.01.2005 № 20 (із змінами), складають щомісяця до 10-го числа з розпорядниками коштів акти звіряння, а у разі проведення відповідних розрахунків з попередньої оплати ресурсів (товарів, послуг) на строк не більше одного місяця постачальники та транспортувальники ресурсів (надавачі товарів, послуг) визначають договірну величину споживання ресурсів (товарів, послуг), про що укладають відповідний договір з розпорядниками коштів. Один примірник акта звіряння або договору надається місцевому фінансовому органу для складання зведеного реєстру актів звіряння або договорів. Зведені реєстри актів звіряння або договорів підписуються керівниками місцевих фінансових органів і постачальників та транспортувальників ресурсів (надавачів товарів, послуг) та надаються Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, відповідним головним фінансовим управлінням. Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, відповідні фінансові управління узагальнюють отримані дані та подають їх щомісяця до 20- го числа у формі узгоджених з постачальниками та транспортувальниками ресурсів (надавачами товарів, послуг) спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків разом з відповідними реєстрами актів звіряння або договорами за підписами керівників Міністерства фінансів Автономної Республіки Крим, відповідних головних фінансових управлінь та постачальників і транспортувальників ресурсів (надавачів товарів, послуг) Державній казначейській службі України та відповідним головним управлінням Державної казначейської служби України Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - головні управління Державної казначейської служби України). Такі документи подаються окремо щодо кожного постачальника та транспортувальника ресурсів (надавача товарів, послуг), який братиме участь у розрахунках.

Пунктами 2.6, 2.7 зазначеного Порядку встановлено, що не пізніше ніж за 2 дні до проведення розрахунків усі учасники розрахунків, які підписали спільні протокольні рішення, надають до Державної казначейської служби України та його територіальних органів, у яких відкрито їх рахунки, платіжні доручення на перерахування коштів відповідно до узгодженого спільного протокольного рішення. Розпорядники коштів за рахунок отриманих субвенцій із загального фонду Державного бюджету України здійснюють розрахунки за природний газ, теплопостачання та електроенергію шляхом перерахування коштів на рахунки постачальників та транспортувальників ресурсів (надавачів товарів, послуг), відкриті в органах Державної казначейської служби України, а у разі проведення розрахунків за електроенергію - на поточні рахунки із спеціальним режимом використання енергопостачальників, відкриті в уповноваженому банку.

Так, як встановлено за матеріалами справи, на виконання вимог Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20, Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України, Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", Державного казначейства України від 03.02.2009 № 55/57/43, позивач і відповідач щомісяця укладали спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету на надання пільг, субсидій і компенсацій населенню та договори про організацію взаєморозрахунків, а саме:

- спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету № 363 від 18.02.2015 року на суму 5775012,00 грн. за природний газ 2015 року згідно з Договором № 2171/15-ТЕ-41 від 10.12.2014 (платіжне доручення № 2 від 18.02.2015 року на суму 5 775 012,00 грн.);

- спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету №572 від 18.03.2015 року на суму 6141 300,00 грн. за природний газ 2015 року згідно з Договором № 2171/15-ТЕ-41 від 10.12.2014 (платіжне доручення №3 від 18.03.2015 року на суму 6 141 300,00 грн.);

- спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету №1050 від 15.05.2015 року на суму 4735700,00 грн. за природний газ 2015 року згідно з Договором № 2171/15-ТЕ-41 від 10.12.2014 (платіжне доручення №4 від 18.05.2015 року на суму 4 735 700,00 грн.);

- спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету №1051 від 15.05.2015 року на суму 5541600,00 грн. за природний газ 2015 року згідно з Договором № 2171/15-ТЕ-41 від 10.12.2014 (платіжне доручення №5 від 18.05.2015 року на суму 5541600,00 грн.);

- спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету №1413 від 18.06.2015 року на суму 600 600,00 грн. за природний газ 2015 року згідно з Договором № 2171/15-ТЕ-41 від 10.12.2014 (платіжне доручення №6 від 19.06.2015 року на суму 600600,00 грн.);

- спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету №1546 від 15.07.2015 року на суму 1572400,00 грн. за природний газ 2015 року згідно з Договором № 2171/15-ТЕ-41 від 10.12.2014 (платіжне доручення №7 від 15.07.2015 року на суму 1 572 400,00 грн.);

- спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету №1726 від 17.08.2015 року на суму 1300100,00 грн. за природний газ 2015 року згідно з Договором № 2171/15-ТЕ-41 від 10.12.2014 (платіжне доручення №8 від 18.08.2015 року на суму 1 300 100,00 грн.);

- спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету №1946 від 17.09.2015 року на суму 620 300,00 грн. за природний газ 2015 року згідно з Договором № 2171/15-ТЕ-41 від 10.12.2014 (платіжне доручення №9 від 17.09.2015 року на суму 620 300,00 грн.);

- спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 18.01.2016 № 19 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету №1946 від 17.09.2015 року на суму 4182053,28 грн. за природний газ 2015 року згідно з Договором № 2171/15-ТЕ-41 від 10.12.2014 (платіжне доручення №1 від 18.01.2016 року на суму 4182053,28 грн.).

Окрім того, 24.12.2015 року між Головним управлінням державної казначейської служби України в м. Києві, Департаментом фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаментом житлово-комунальної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція", Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" був укладений Договір про організацію взаєморозрахунків №666/375-в, предметом якого є організація проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцією з державного бюджету місцевим бюджетам, визначеною пунктом 16 статті 14 статтею 32 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" і Порядку та умов надання у 2015 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення, постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 2015 р. № 375.

За змістом вказаного договору казначейство перераховує кошти в розмірі 11080830,00 грн., які спрямовуються на погашення заборгованості за спожитий природний газ за 2015 рік згідно з договором від 10.12.2014 року №2171/15-ТЕ-41.

Згідно з банківською випискою по рахунках ТОВ "Євро-реконструкція" 29/12/2015 кошти в розмірі 11 080830,00 грн. надійшли на рахунок відповідача згідно з договором №666/375-від 24.12.2015.

18.12.2015 року між Головним управлінням державної казначейської служби України в Житомирській області, Департаментом фінансів Житомирської облдержадміністрації, Управління фінансів Житомирської районної державної адміністрації у Житомирській області, Новогуйвинською селищною радою, Будинкоуправлінням №3 Житомирської КЕЧ району смт.Озерне, Публічним акціонерним товариством "ЕК "Житомиробленерго", Державним підприємством "Енергоринок", Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція", Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та ПАТ "Укргазвидобування" був укладений Договір про організацію взаєморозрахунків №503/375-в від 18.12.2015 предметом якого є організація проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцією з державного бюджету місцевим бюджетам, визначеною пунктом 16 статті 14 статтею 32 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" і Порядку та умов надання у 2015 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення, постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 2015 р. № 375.

За змістом вказаного договору казначейство перераховує кошти в розмірі 36842,41 грн., які спрямовуються на погашення заборгованості за спожитий природний газ за 2015 рік згідно з договором від 10.12.2014 року №2171/15-ТЕ-41.

Згідно з банківською випискою по рахунках ТОВ "Євро-реконструкція" 29/12/2015 кошти в розмірі 36842,41 грн. надійшли на рахунок відповідача згідно з договором №503/375-в від 18.12.2015.

16.12.2015 року між Головним управлінням державної казначейської служби України в Житомирській області, Департаментом фінансів Житомирської облдержадміністрації, Управління фінансів Коростишівською районною державною адміністрацією у Житомирській області, Коростишівською міською радою, Коростишівським міським комунальним підприємством "Водоканал" м.Коростишів, Публічним акціонерним товариством "ЕК "Житомиробленерго", Державним підприємством "Енергоринок", Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція", Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та ПАТ "Укргазвидобування" був укладений Договір про організацію взаєморозрахунків №437/375-в від 16.12.2015 предметом якого є організація проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцією з державного бюджету місцевим бюджетам, визначеною пунктом 16 статті 14 статтею 32 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" і Порядку та умов надання у 2015 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення, постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 2015 р. № 375.

За змістом вказаного договору казначейство перераховує кошти в розмірі 87529,00 грн., які спрямовуються на погашення заборгованості за спожитий природний газ за 2015 рік згідно з договором від 10.12.2014 року №2171/15-ТЕ-41.

Згідно з банківською випискою по рахунках ТОВ "Євро-реконструкція" 29/12/2015 кошти в розмірі 87529,00 грн. надійшли на рахунок відповідача згідно з договором №437/375-в від 16.12.2015р.

16.12.2015 року між Головним управлінням державної казначейської служби України в Житомирській області, Департаментом фінансів Житомирської облдержадміністрації, Фінансовим управлінням Новоград-Волинської міської ради, Управлінням житлово-комунального господарства, енергозбереження та комунальної власності Новоград-Волинської міської ради, Комунальним підприємством Новоград-Волинської міської ради "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства", Публічним акціонерним товариством "ЕК "Житомиробленерго", Державним підприємством "Енергоринок", Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція", Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та ПАТ "Укргазвидобування" був укладений Договір про організацію взаєморозрахунків №438/375-в від 16.12.2015, предметом якого є організація проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцією з державного бюджету місцевим бюджетам, визначеною пунктом 16 статті 14 статтею 32 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" і Порядку та умов надання у 2015 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення, постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 2015 р. № 375.

За змістом вказаного договору казначейство перераховує кошти в розмірі 100828,00 грн., які спрямовуються на погашення заборгованості за спожитий природний газ за 2015 рік згідно з договором від 10.12.2014 року №2171/15-ТЕ-41.

Згідно з банківською випискою по рахунках ТОВ "Євро-реконструкція" 29/12/2015 кошти в розмірі 100828,00 грн. надійшли на рахунок відповідача згідно з договором №438/375-в від 16.12.2015р.

18.12.2015 року між Головним управлінням державної казначейської служби України в Житомирській області, Департаментом фінансів Житомирської облдержадміністрації, Департаментом бюджету та фінансів Житомирської міської ради, Управлінням комунального господарства Житомирської міської ради, Комунальним підприємством "Житомирводоканал", Публічним акціонерним товариством "ЕК "Житомиробленерго", Державним підприємством "Енергоринок", Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція", Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та ПАТ "Укргазвидобування" був укладений Договір про організацію взаєморозрахунків № 504/375-в від 18.12.2015, предметом якого є організація проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцією з державного бюджету місцевим бюджетам, визначеною пунктом 16 статті 14 статтею 32 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" і Порядку та умов надання у 2015 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення, постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 2015 р. № 375.

За змістом вказаного договору казначейство перераховує кошти в розмірі 1 492 773,00 грн., які спрямовуються на погашення заборгованості за спожитий природний газ за 2015 рік згідно з договором від 10.12.2014 року №2171/15-ТЕ-41.

Згідно з банківською випискою по рахунках ТОВ "Євро-реконструкція" 29/12/2015 кошти в розмірі 1492773,00 грн. надійшли на рахунок відповідача згідно з договором №504/375-в від 18.12.2015.

04.12.2015 року між Головним управлінням державної казначейської служби України в Чернівецькій області, Департаментом фінансів Чернівецької облдержадміністрації, Управлінням Державної казначейської служби України у Заставнівському районі, Фінансовим управлінням Заставнівської районної державної адміністрації, Заставнівським ЖЕУТВЗ, Комунальним підприємством "Чернівціводоканад", Публічним акціонерним товариством "ЕК "Житомиробленерго", Державним підприємством "Енергоринок", Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція", Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та ПАТ "Укргазвидобування" був укладений Договір про організацію взаєморозрахунків №215/375-в від 04.12.2015, предметом якого є організація проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцією з державного бюджету місцевим бюджетам, визначеною пунктом 16 статті 14 статтею 32 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" і Порядку та умов надання у 2015 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення, постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 2015 р. № 375.

За змістом вказаного договору казначейство перераховує кошти в розмірі 763 392,21 грн., які спрямовуються на погашення заборгованості за спожитий природний газ за 2015 рік згідно з договором від 10.12.2014 року №2171/15-ТЕ-41.

Згідно з банківською випискою по рахунках ТОВ "Євро-реконструкція" 23/12/2015 кошти в розмірі 763 392,21 грн. надійшли на рахунок відповідача згідно з договором №215/375-в від 04.12.2015.

Таким чином, вказаними протокольними рішеннями та договорами про організацію взаєморозрахунків сторони погодили перелік установ/ підприємств/організацій, що беруть участь у проведенні взаєморозрахунків, та послідовність виконання сторонами спільних протокольних рішень та договорів про організацію взаєморозрахунків, та в подальшому на виконання вищезазначених спільних протокольних рішень та договорів про організацію взаєморозрахунків відповідачем було здійснено погашення заборгованості за поставлений природний газ.

Факт перерахування грошових коштів за зазначеними протокольними рішеннями та договорами про організацію взаєморозрахунків підтверджується наявними в матеріалах справи виписками банку та сторонами не заперечувався.

Окрім того, у вказаних протокольних рішеннях та договорах про організацію взаєморозрахунків сторони передбачили порядок і строки проведення розрахунків та визначили, що всі учасники розрахунків не пізніше наступного дня після зарахування коштів на їх рахунок перераховують кошти наступному учаснику розрахунків/до загального фонду Держбюджету України тощо.

При цьому кожне спільне протокольне рішення, договір про організацію взаєморозрахунків і платіжні доручення про перерахування відповідачем позивачу отриманих як вартість пільг та субсидій населенню коштів вказують, що такі розрахунки між сторонами здійснювалися в межах спірного Договору купівлі-продажу природного газу від 10.12.2014 року №2171/15-ТЕ-41 та є одночасно процедурою погашення зобов'язань відповідача з оплати вартості поставленого природного газу у визначеному місяці в розмірі отриманих по спільному протокольному рішенню та договору про організацію взаєморозрахунків сум пільг та субсидій населенню.

Підписання сторонами спільних протокольних рішень, договорів і виконання їх положень, а також положень постанови КМ України № 20 і порядку, затвердженого наказом № 55/57/43 засвідчує, що сторони фактично погодились, що оплата поставленого природного газу за договором підлягає погашенню шляхом здійснення взаєморозрахунків на підставі кожного спільного протокольного рішення та договору про організацію взаєморозрахунків з новим строком виконання грошових зобов'язань.

Таким чином передбачалося не тільки надання коштів на погашення заборгованості відповідача, але також змінювалися порядок і строки виконання боржником грошових зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі спірного Договору купівлі - продажу природного газу від 10.12.2014 року №2171/15-ТЕ-41.

Отже, за вірними висновками суду першої інстанції, уклавши спільні протокольні рішення та договори про організацію взаєморозрахунків сторони у такий спосіб змінили порядок і строк проведення розрахунків за спожитий природний газ, поставлений відповідно до Договору купівлі - продажу природного газу від 10.12.2014 року №2171/15-ТЕ-41, на суму 44031259,90 грн.

Проте така зміна порядку і строку проведення розрахунків за природний газ стосується виключно тієї заборгованості, яка була предметом укладених спільних протокольних рішень та договорів про організацію взаєморозрахунків.

Як свідчать виписки з особового рахунку відповідача, та визнано сторонами в судових засіданнях, сума коштів у розмірі 44031259,90 грн. була сплачена відповідачем на змінених умовах на підставі протокольних рішень та договорів про організацію взаєморозрахунків, решта вартості спожитого природного газу на суму 87143354,88 грн. сплачена ТОВ "Євро-Реконструкція" на користь ПАТ НАК "Нафтогаз" власними коштами.

Порушенням зобов'язання відповідно до статті 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За змістом приписів статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності) якщо інше не встановлено договором або законом.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною другою статті 9 названого Кодексу законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Відповідні особливості щодо наслідків порушення грошових зобов'язань у зазначеній сфері визначено статтями 229-232, 234, 343 Господарського кодексу України та нормами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Так, виходячи з положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.1 ст. 546, ст. 547 Цивільного кодексу виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу).

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

?Згідно з п. 7.2 Договору у разі невиконання покупцем пункту 6.1 цього Договору, згідно якого оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу, покупець зобов'язується сплатити крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Крім того, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати за поставлений природний газ у термін, визначений умовами Договору позивачем, згідно з оновленим розрахунком штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних нарахувань, позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення пеню в сумі 5044 706,88 грн. за період з 15.02.2015 по 14.12.2015, 3 % річних в сумі 478 607,68 грн. за період з 15.02.2015 по 19.04.2016, втрати від інфляції в сумі 1 208 626,34 грн. за період з 15.06.2015 по 31.03.2016, які він просив стягнути з відповідача відповідно до наданих розрахунків.

Згідно п.1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (далі - Постанова № 14) з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Як зазначалось вище, умовами вказаних договорів про організацію взаєморозрахунків та спільних протокольних рішень сторонами було змінено порядок і строки проведення розрахунків за отриманий природний газ по Договору від 10.12.2014 року №2171/15-ТЕ-41 купівлі-продажу природного газу.

При цьому для застосування санкцій, передбачених п.п.7.2 п.7.2 спірного Договору, та наслідків за порушення грошового зобов'язання у вигляді нарахування процентів річних та втрат від інфляції, визначених ч. 2 статті 625 ЦК України, необхідно щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, визначених спільними протокольними рішеннями та договорами про організацію взаєморозрахунків - щодо заборгованості в сумі 44031259,90 грн., яка була предметом вказаних правочинів.

Окрім цього відповідно до пункту 16 договорів про організацію взаєморозрахунків сторони засвідчили, що після виконання Договору(рів) вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета Договору.

Тобто з огляду на вищевикладене за висновками суду підстави для стягнення пені, передбаченої п. 7.2 Договору, та застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, на змінену суму зобов'язання в розмірі 44031259,90 грн. відсутні саме з дати укладення відповідних правочинів щодо зміни строків і порядку розрахунків за спірним Договором.

При цьому нарахування на суму заборгованості, яка була погашена відповідачем на підставі спільних протокольних рішень та договорів про організацію взаєморозрахунків, позивачем не здійснювались.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги відсутність підстав для застосування штрафних санкцій у вигляді пені та наслідків прострочення виконання грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 ЦК України, на суми заборгованості зі зміненим строком і порядком оплати з моменту укладення відповідних протокольних рішень та договорів про організацію взаєморозрахунків (окремо щодо кожної визначеної суми), оскільки тільки з такої дати було визначено послідовність виконання сторонами протокольних рішень та договорів в частині проведення взаєморозрахунків, відповідно, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність вини відповідача у простроченні оплати природного газу за Договором від 10.12.2014 року №2171/15-ТЕ-41 купівлі-продажу природного газу протягом періоду, що слідує після укладення останніх.

В свою чергу слід зазначити про правомірність нарахування пені, процентів річних та втрат від інфляції на суми заборгованості, в т.ч. щодо яких змінено порядок і строк оплати, в період відсутності домовленостей щодо послідовності перерахування оплати за поставлений відповідачу природний газ, та можливість стягнення таких нарахувань.

Зокрема, наявними матеріалами справи підтверджується, що відповідач допустив прострочення виконання зобов'язань, за якими порядок та строки проведення розрахунків не змінювалися, що свідчить про наявність порушення строків виконання зобов'язань у сумі, яка не входила в предмет регулювання договорів про організацію взаєморозрахунків та спільних протокольних рішень.

За результатами здійсненої за допомогою системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення пені, відсотків річних та інфляційних нарахувань, враховуючи те, що позивачем невірно визначений початок періоду прострочення зобов'язань за травень 2015 р. (15.06.2015 замість 16.06.2016, оскільки 14-те число червня місяця 2015 року припало на суботу - вихідний день) та, відповідно, нарахування пені, процентів річних та втрат від інфляції, судом встановлено, що розмір пені та відсотків річних, перерахований судом у відповідності до вимог цивільного законодавства та положень Договору, враховуючи приписи ч. 5 ст. 254 ЦК України, в межах визначеного судом періоду становить 477464,75 грн. процентів річних та 5013139,31 грн. пені, а отже є меншим, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем, позовні вимоги в частині стягнення пені та процентів річних підлягають частковому задоволенню в сумах, вірно визначених судом першої інстанції, а саме 5013 139,31 грн. пені та 477464,75 грн. процентів річних відповідно.

Крім того, згідно п. 3 Постанови № 14 інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно листа Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97 р. при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць; тому умовно слід вважати, що сума, яка внесена за період з 01 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Згідно п. 3 Постанови № 14 інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до п. 1.9. Постанови № 14 день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Згідно листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97 р. при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць; тому умовно слід вважати, що сума, яка внесена за період з 01 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Розмір інфляційних нарахувань, заявлених до стягнення позивачем, вірно перерахований судом першої інстанції у відповідності до приписів чинного законодавства, становить 606047,05 грн., а отже є меншим, ніж заявлено до стягнення позивачем, тому позовні вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань за несвоєчасну оплату поставленого природного газу підлягають частковому задоволенню в сумі 606047,05 грн., тобто в розмірі, визначеному судом першої інстанції.

Відповідно до пункту 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Господарським судом м. Києва при прийнятті оспорюваного рішення від 30.11.2016р. у справі 910/15010/16 було враховано приписи Верховного Суду України (від 11.11.2015 у справі 927/1733/14, від 10.02.2016р. у справі 902/1652/13), судову практику Вищого господарського суду України (постанови від 05.07.2016 у справі №927/1442/15, від 13.10.2015 у справі №910/10299/15, від 10.11.2016 у справі №906/10/16), перевірено розрахунок штрафних санкцій позивача, з якого виключені суми сплачені за договорами взаємних розрахунків та спільними протокольними рішеннями, та зазначено, що для застосування санкцій, передбачених договором за порушення покупцем грошового зобов'язання та передбачених ч.2 ст.625 ЦК України необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків.

Колегією суддів відхилено клопотання представника відповідача про зменшення розміру пені, оскільки відсутні правові підстави для такого зменшення на підставі положень ст. 233 ГПК України.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції що позов частково доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, тому вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2016 року у справі №910/15010/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 910/15010/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя О.М. Баранець

Судді Н.Ф. Калатай

Л.Г. Сітайло