ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2017 року м. Київ К/800/22516/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Донця О.Є.,

суддів: Голяшкіна О.В.,

Мороза В.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Вільної професійної спілки інженерно-технічних працівників ДАП "Львівські авіалінії" на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.12.2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2014 року у справі за позовом Вільної професійної спілки інженерно-технічних працівників ДАП "Львівські авіалінії" до прокуратури Львівської області, Міністерства інфраструктури України про зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2010 року Вільна професійна спілка інженерно-технічних працівників ДАП "Львівські авіалінії" звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до прокуратури Львівської області, Міністерства інфраструктури України про скасування наказу, визнання незаконною та протиправною бездіяльності Прокуратури Львівської області та Міністерства інфраструктури України та зобов`язання до вчинення дій.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16.12.2011 року позов в частині позовних вимог щодо зобов`язання Прокуратури Львівської області провести розслідування та слідчі дії щодо рейдерсього захоплення Державного авіапідприємства «Львівські авіалінії» та притягнути до кримінальної відповідальності за незаконне заволодіння та управління державним майном та коштами Державного авіапідприємства «Львівські авіалінії» відповідно до статтей 190, 191, 219, 220, 364-336, 368-2 Кримінального Кодексу закрито. Роз`яснено позивачу, що дана позовна вимога належить до юрисдикції кримінального судочинства. В частині позовних вимог щодо визнання факту рейдерського захоплення Державного авіапідприємства «Львівські авіалінії» посадовими особами, призначеними керівниками Мінтрансзв'язку (Мінінфраструктури) на керівні посади «Державного авіаційного підприємства «Львівські авіалінії», відповідно до погоджених Наказів та контрактів на призначення - закрито. Роз`яснено позивачу, що дана позовна вимога належить до юрисдикції цивільного судочинства. В решті позову відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2014 року апеляційну скаргу Вільної професійної спілки інженерно-технічних працівників ДАП "Львівські авіалінії" було залишено без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.12.2011 року - без змін.

У касаційній скарзі Вільна професійна спілка інженерно-технічних працівників ДАП "Львівські авіалінії", не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.12.2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2014 року та ухвалити нове рішення по суті позовних.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Вільної професійної спілки інженерно-технічних працівників ДАП "Львівські авіалінії" задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не надають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судових рішень.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державне авіапідприємство «Львівські авіалінії» є юридичною особою. Дане найменування юридична особа отримала в результаті державної реєстрації змін до установчих документів від 19.04.2006 року, як це зазначено в інформаційному листі Управління державної реєстрації Львівської міської ради від 12.07.2011 року.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.07.2006 року № 388 до сфери управління Мінтрансзв'язку передано ряд підприємств серед яких і Державне авіапідприємство «Львівські авіалінії».

Міністерство транспорту та зв'язку України, правонаступником якого є Міністерство інфраструктури України як уповноважений орган управління від імені держави відповідно до Закону України «Про управління об'єктами державної власності» та статуту Підприємства здійснювало призначення та звільнення керівників державного підприємства.

Наказом Мінтрансзв'язку від 19.12.2007 року № 364 о/с призначено генеральним директором Підприємства ОСОБА_2, який цю посаду займав по листопад 2008 року. Наказом Мінтрансзв'язку від 12.11.2008 року № 1370 призначено виконувача обов'язків генерального директора Підприємства ОСОБА_3 Наказом Мінтрансзв'язку від 14.07.2010 року призначено генеральним директором підприємства ОСОБА_4, який по даний час, як це пояснив представник Міністерства, є керівником підприємства.

Вказані особи призначались на Підприємство на підставі контрактів, які з ними були укладені відповідно до конкурсного відбору, що проводиться уповноваженим органом управління в порядку проведення конкурсу, визначеного постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2008 року № 777 «Про проведення конкурсного відбору керівників суб'єктів господарювання».

Згідно листа заступника Мінтрансзв'язку - голови Державної авіаційної адміністрації від 01.10.2010 року № 1.18-8556, Державна авіаційна адміністрація повідомляє генерального директора Підприємства ОСОБА_5, що призначення ОСОБА_6 на посаду першого заступника генерального директора Підприємства погоджувалося з Міністерством транспорту та зв'язку України у 2007 та 2009 роках.

Щодо призначення Міністерством керівниками Підприємства ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на неіснуюче «Державне авіаційне підприємство «Львівські авіалінії».

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що оскільки накази по особовому складу мають разовий розпорядчий характер та не впливають на настання юридичних фактів, щодо керівників яких вже звільнено з Підприємства, такі накази про призначення та звільнення залишились без змін. До наказу діючого керівника ОСОБА_4 від 14.07.2010 року № 275 Міністерством внесено зміни наказом від 13.07.2011 року № 86 де «Державне авіаційне підприємств» змінено на «державне авіапідприємство».

Як встановлено судами попередніх інстанцій, з аналізу змісту Акта виїзної перевірки ДАП «Львівські авіалінії» за зверненням громадянина ОСОБА_9 до Генеральної прокуратури України від 04.07.2011 року, яка проводилась на підставі наказу Державіаслужби від 30.06.2011 року № 49, з аналізу установчих документів Підприємства, листування, актів Міністерства комісія вважає, що назва авіаційне підприємство та Державне авіапідприємство «Львівські авіалінії» є тотожними і стосуються однієї і тієї ж юридичної особи, а назва підприємства вказується як повна назва або скорочена.

Щодо скасування наказу Мінінфраструктури від 03.11.2011 року № 496 «Про припинення шляхом ліквідації Державного авіапідприємства «Львівські авіалінії» колегія суддів зазначає наступне.

З метою залучення інвестиційних надходжень в основні фонди ДАП «Львівські авіалінії» від продажу державного майна, що не використовувалося у його діяльності, Мінтрансзв'язку наказом від 28.09.2007 року № 876 «Про відчуження шляхом продажу основних фондів ДАП «Львівські авіалінії», наказом від 15.10.2007 року № 934 «Про відчуження шляхом продажу двигунів ДАП «Львівські авіалінії» в кількості 24 год. та наказом від 25.11.2008 року № 1426 «Про відчуження шляхом продажу 5 од. двигунів» дозволено відчуження шляхом продажу основних фондів та двигунів Підприємства згідно з додатком до цих наказів, а керівнику ДАП «Львівські авіалінії» забезпечити продаж вказаного у додатку державного майна, що підтверджується долученими до матеріалів справи письмовими доказами.

Відповідно до цих наказів, такі були прийняті щодо майна, яке не використовується у діяльності Підприємства, за погодженням Державної авіаційної адміністрації, Фонду державного майна України та в порядку Закону України «Про управління об'єктами державної власності».

У зв'язку зі скрутним фінансово-економічним становищем на Підприємстві Міністерством як уповноваженим органом управління прийнято рішення щодо ліквідації ДАП «Львівські авіалінії», що знайшло своє відображення в Наказі №496 від 03.11.2011 року «Про припинення шляхом ліквідації державного авіапідприємства «Львівські авіалінії».

Судами встановлено, що дані обставини підтверджуються Актом комісії від 04.07.2011 року, яка зазначила, що чистий збиток Підприємства в 2010 році становить 11619,0 тис.грн., що в 7,9 раз більше за відповідний період минулого року. В першому кварталі 2011 року чистий збиток вдвічі перевищує чистий дохід. Наявна кредиторська заборгованість в сумі 39,4 млн.грн., дебіторська заборгованість в сумі 14,8 млн.грн., наявна заборгованість по Пенсійному фонду України в сумі 4 104 638,00грн. У зв'язку з тим, що закінчився календарний строк служби повітряних суден та відсутня фінансова спроможність на Підприємстві для їх продовження, отримання сертифіката експлуатанта відповідно до правил сертифікації експлуатантів є неможливим.

З оскаржуваного наказу про ліквідацію Підприємства вбачається, що такий був прийнятий відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», Закону України «Про управління об'єктами державної власності» та з метою підвищення ефективності використання державного майна та упорядкування переліку підприємств, що належать до сфери управління Міністерства інфраструктури України. Окрім того в наказі зазначено, що слід утворити ліквідаційну комісію Підприємства, та визначено її функції при проведенні ліквідації Підприємства.

Статтею 22 Закону України «Про професійні спілки та гарантії їх діяльності» визначено, що при ліквідації підприємства повідомляється первинна профспілкова організація про майбутнє вивільнення працівників не пізніше як за три місяці.

15 листопада 2011 року Голова ліквідаційної комісії ДАП «Львівські авіалінії» листом повідомляв голову профспілкового комітету ДАП «Львівські авіалінії» про те, що 03.11.2011 року Міністерством прийнято рішення про припинення шляхом ліквідації Підприємства, та що цим наказом зобов'язано голові ліквідаційної комісії забезпечити звільнення працівників Підприємства, а відтак звертається з проханням сприяти ліквідаційній комісії в досягненні спільної мети проведення повного розрахунку із звільненими працівниками.

Щодо бездіяльності відповідачів, яка виявилася у нереагуванні на звернення Вільної профспілки про протиправність дій керівників Підприємства, які сприяли рейдерському захопленні Підприємства, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що дана вимога не обгрунтована, оскільки відповідачем відповідно до Закону України «Про звернення громадян» на кожен лист в межах компетенції авторам звернень надавалась відповідь, а відтак жодної бездіяльності або нереагування зі сторони відповідача на звернення не було, позивачем дані факти не доведені.

Щодо позовної вимоги про бездіяльність Прокуратури, яка виявилася у нереагуванні на звернення Вільної профспілки до Прокуратури, суди попередніх інстанцій прийшли до вірного висновку про те, що дана вимога є необґрунтованою, оскільки на звернення позивача від 02.09.2010 року № 09-01 Прокуратурою надано відповідь від 01.10.2010 року № 08/1-5-08, з якої вбачається, що органи прокуратури не мають права втручатися у господарську діяльність підприємств, установ, організацій в тому числі з питань ліквідації; на заяви Вільної профспілки з приводу перевищення повноважень керівниками ДАП «Львівські авіалінії» проводились перевірки, та були прийняті рішення про відмову у порушенні кримінальних справ на підставі пункту 2 статті 6 Кримінально-процесуального кодексу України.

Щодо уточнених вимог позивача про вчинення протиправних юридичних дій керівниками Підприємства ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_8, які, як зазначає позивач, само призначали себе керівниками Підприємства, що призвело до продажу державного майна стороннім особам, та зобов'язання Міністерства з цих підстав всі накази, рішення, розпорядження та довіреності вищезгаданих осіб визнати нікчемними та привести все до попереднього стану колегія суддів зазначає наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до пояснень представника Міністерства, оскільки ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_8 були легітимними керівниками Підприємства, що підтверджується письмовими доказами, а відтак в межах повноважень останніми приймались (видавались) відповідні рішення, накази, розпорядження та довіреності, які були розпорядчими документами по Підприємству, в тому числі по особовому складу.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що, питання правомірності прийняття окремого рішення вищезгаданих керівників Підприємства в період їх діяльності може бути предметом розгляду за позовом зацікавленої особи, права якої порушено, в площині конкретної справи в порядку адміністративного, цивільного чи господарського судочинства.

Також є вірними висновки судів попередніх інстанцій про те, що оскільки не встановлено протиправних дій Міністерства та Прокуратури, а відтак вимога що публічного вибачення перед членами та керівництвом Вільної профспілки до задоволення не підлягає.

Щодо позовних вимог в частині зобов'язання Прокуратури Львівської області провести розслідування та слідчі дії щодо рейдерського захоплення Державного авіапідприємства «Львівські авіалінії» та притягнути до кримінальної відповідальності за незаконне заволодіння та управління державним майном та коштами Державного авіапідприємства «Львівські авіалінії» відповідно до статтей 190, 191, 219, 220, 364-336, 368-2 Кримінального Кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із пунктом 2 частини 3 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.

Статтею 2 Кримінально-процесуального кодексу України встановлено, що завданнями кримінального судочинства є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть в ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування Закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний.

Відповідно до статті 97 Кримінально-процесуального кодексу України, прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язаний протягом трьох днів з моменту прийняття заяви (повідомлення) прийняти одне з таких рішень порушити кримінальну справу; відмовити в порушенні кримінальної справи; направити заяву або повідомлення за належністю.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи вищенаведене суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що позовні вимоги в частині зобов'язання Прокуратури Львівської області провести розслідування та слідчі дії щодо рейдерського захоплення Державного авіапідприємства «Львівські авіалінії» та притягнути до кримінальної відповідальності за незаконне заволодіння та управління державним майном та коштами державного авіапідприємства «Львівські авіалінії» підлягають закриттю, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості та не належить до сфери управлінської і не може бути предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства.

Щодо позовних вимог в частині визнання факту рейдерського захоплення Державного авіапідприємства «Львівські авіалінії» посадовими особами, призначеними керівниками Мінтрансзв'язку (Мінінфраструктури) на керівні посади «Державного авіаційного підприємства «Львівські авіалінії», відповідно до погоджених Наказів та контрактів на призначення, суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що оскільки статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України визначені повноваження адміністративного суду та розгляд справ про встановлення факту, у тому числі факту рейдерського захоплення Державного авіапідприємства «Львівські авіалінії» посадовими особами, Кодексом адміністративного судочинства України до юрисдикції адміністративного суду не віднесено, а порядок встановлення фактів, що мають юридичне значення, передбачено Розділом IV Главою 6 Цивільного процесуального кодексу України провадження у справі за цими позовними вимогами підлягає закриттю.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 220¹, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Вільної професійної спілки інженерно-технічних працівників ДАП "Львівські авіалінії" - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.12.2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2014 року у справі за позовом Вільної професійної спілки інженерно-технічних працівників ДАП "Львівські авіалінії" до прокуратури Львівської області, Міністерства інфраструктури України про зобов'язання вчинити певні дії - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому статтями 235 - 244 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: О.Є. Донець

О.В. Голяшкін

В.Ф. Мороз