№ 454/2119/16-ц

Р

І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2017 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Адамович М. Я. ,

при секретарі Калиш В.О., Мандрик І.Я., Кочмар Н.-Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокалі, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся в суд з даним позовом та уточненнями до нього, в яких просить зобов’язати відповідача спростувати повідомлену про нього недостовірну інформацію та вибачитися перед ним в своєму робочому кабінеті в присутності ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 та стягнути з відповідача на його користь 5000грн. моральної шкоди.

Свої вимоги мотивує тим, що 05.04.2016р. ним як головою комісії, створеної на сесії міської ради, членами комісії ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проводилася перевірка фінансово-господарської діяльності КП «Сокальжитлокомунсервіс». Перебуваючи в робочому кабінеті відповідача, вони звернулися до нього з метою надання їм документів для проведення перевірки.

У відповідь останній в присутності вищевказаних депутатів та бухгалтера підприємства ОСОБА_6 агресивно та безпідставно образливо висловлювався на його адресу такими висловами як: «неадекватна людина», «дії які він вчиняє – хамство», «він – паразит», хто його таким виховав?».

Такі висловлювання є неправдивими, образливими, принизливими, які також частково ображають його батьків.

В свою чергу він є депутатом міської ради, приймав активну участь у подіях «Революції гідності», одним з перших записався у добровільний батальйон і перебував у зоні АТО у складі Національної гвардії України, отримав відзнаку, тим самим захищав незалежність своєї держави.

Однак, повернувшись до м.Сокаль, був принижений недостовірними висловами відповідача, чим порушено його конституційне право на повагу до честі та гідності, які є недоторканними.

Зазначена недостовірна інформація повинна бути спростована у такий же спосіб, у який вона була поширена.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_7 позов підтримала. На обґрунтування позовних вимог навела суду обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_8 в судовому засіданні позову не визнав.

Подав заперечення проти позову, в яких вважає позовні вимоги неправомірними, оскільки ОСОБА_2, виконуючи свої посадові обов’язки висловив оціночні судження щодо особистих та професійних якостей позивача. Всі ці оціночні вирази вживалися у переносному значенні та не порочать честь, гідність і ділову репутацію позивача.

В судовому засіданні на його запитання позивач відповів, що висловлювання ОСОБА_2 були неприємними, з чого незрозуміло в чому саме полягає порушення права на недоторканність честі і гідності тощо.

Покликається на практику Європейського суду з прав людини.

Вислухавши позивача та його представника, представника відповідача, дослідивши докази по справі, суд дійшов наступного висновку.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні показала, що ОСОБА_2 ображав ОСОБА_1 кілька разів, однак зафіксовано лише один раз, в приміщенні робочого кабінету відповідача. Під час проведення перевірки відповідач не надавав комісії документів, обзивав ОСОБА_1 паразитом тощо. Це реакція ОСОБА_2 на діяльність ОСОБА_1 як депутата.

Відповідно до ст. 270 ЦК, право на повагу до честі та гідності є особистим немайновим правом фізичної особи, яке відповідно до глави 22 Книги 2 ЦК України належить до особистих немайнових прав, що забезпечують соціальне буття фізичної особи.

Згідно ч.1 ст.297 ЦК, кожен має право на повагу до його гідності та честі.

Гідність та честь фізичної особи є недоторканими (ч.2 ст.297 ЦК України).

В Постанові Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» №1 від 27.02.2009р. роз’яснено, що під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків.

Згідно ст. 68 Конституції України, кожен зобов’язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Статтею 3 Конституції України регламентовано, що честь та гідність людини визнаються найвищою соціальною цінністю.

Кожен має право на повагу до його гідності (ст. 28 Конституції України).

Пленум ВСУ «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009 року №1 в п.п.6, 15, роз’яснив, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст. 30 Закону України "Про інформацію" ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Право висловлювати судження, оцінку, думки закріплено також у ст.10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які відповідно до ст.9 Конституції України є частиною законодавства України.

В основі ст.10 Конвенції, якою забезпечено загальний захист вираження поглядів, лежить ст.19 загальної декларації прав людини 1948року, від якої мало чим відрізняється.

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є депутатом Сокальської міської ради, згідно представленого ним посвідчення, а відтак - публічною особою.

Тому, в даному випадку слід врахувати і роз’яснення, які містяться в п.21 Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», а саме: при поширенні недостовірної інформації стосовно приватного життя публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості. Суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації (далі - Декларація), схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету ОСОБА_9 Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської ОСОБА_10 Європи про право на недоторканість приватного життя.

Зокрема, у названій Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися "виставити" себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

У зв'язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Тому позивач повинен усвідомлювати значення свого публічного статусу бути готовим до критики його дій, в тому числі негативної та належно сприймати таке ставлення.

З огляду на те, що вислови ОСОБА_2 стосуються безпосередньо діяльності ОСОБА_1 як депутата та голови комісії та виражені саме під час здійснення такої діяльності, вони не підлягають спростуванню.

Крім того, в силу ст.31 Закону України «Про інформацію», позивач як депутат міської ради, не наділений правом вимагати відшкодування моральної шкоди у справі про захист честі, гідності та ділової репутації.

Не може бути застосований також і такий спосіб захисту як вибачення, оскільки такий не передбачений законодавством ні як загальний, ні як спеціальний способів захисту. Також, суд не може зобов’язати відповідача змінити внутрішні переконання, а тому зобов’язання вибачитися буде втручанням у внутрішній світогляд особи.

За таких підстав, в задоволенні позву слід відмовити.

Керуючись ст.ст.10, 60, 212, 215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації – відмовити.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Львівської області через Сокальський районний суд, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення – в той самий строк з дня отримання його копії.

Головуючий: М. Я. Адамович