-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
Тростянецький районний суд Сумської області
м. Тростянець, вул. Миру, 9, 42600, (05458) 5-11-72
Справа №2-982/2010 р.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 вересня 2010 року м.Тростянець
Тростянецький районний суд Сумської області
в складі: головуючого - судді Жаворонка В.П.,
розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду в Тростянецькому районі Сумської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» та зобов’язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернулася до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить: тягнути з відповідача на його користь недоплачені суми щомісячної державної соціальної допомоги за жовтень 2009 р.-травень 2010 р. в сумі 796,80 грн.; зобов’язати відповідача в подальшому проводити відповідні нарахування та виплати допомоги, з 01.06.2010 року довічно з підвищенням на 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи із розміру встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та у розмірах, які дорівнюють прожитковому мінімуму з розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що вона належить до соціальної категорії «Дитина війни» і відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком. Однак відповідач не здійснює зазначені виплати.
Позивач, яка була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з’явилася, подала заяву, в якій просить справу розглянути без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, подав заяву, у якій просив розглянути справу у відсутності представника відповідача та додав до справи письмове заперечення, де зазначено, що дійсно пенсії дітям війни пенсії мають підвищуватись на 30% мінімальної пенсії за віком, проте, відповідно до ст.7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, який передбачає механізм цих виплат, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України,який затверджує Верховна Рада України, а не з бюджету Пенсійного фонду України, який затверджує Кабінет Міністрів України,тому відповідач діяв без будь-яких порушень законодавства. Жодним із законів про пенсійне забезпечення не встановлено відповідний механізм та умови призначення, порядок фінансування таких підвищень, питання підвищення пенсії «Дітям війни» або грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, на 30% мінімальної пенсії за віком законодавчо залишається не вирішеним, а отже є неможливим виконання відповідачем задекларованої норми Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що справу можливо розглянути без участі сторін, а позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Встановлено, що позивач є дитиною війни в розумінні ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що підтверджується посвідченням пенсіонера, де мається вказана відмітка (а.с.4).
Відповідно до п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ст.11 цього Закону було зупинено. Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 р. у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7,9,12,13,14,23,29,30,39,41,43,44,45,46 статті 71, статей 98,101,103,111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.12 ст.71 Закону «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст.111 цього Закону. Рішення Конституційного Суду України в цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до п.41 розділу 2 Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України” внесено зміни до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, згідно якого дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії, або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни - 10% прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність. Дане підвищення у вищенаведеному розмірі позивачеві виплачувалося щомісячно, починаючи із січня 2008 року.
Згідно постанови Тростянецького районного суду Сумської області від 27.10.2009 р., яка ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду залишена без змін та набрала законної сили, позивачу надбавка, як дитині війни, виплачена за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по день винесення постанови суду, тобто до 27.10.2009 р. включно (а.с.5-7).
Законом України «Про Державний бюджет на 2009 рік» дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не зупинено. Відповідно до ч.2 ст.54 Закону України «Про Державний бюджет на 2009 рік» розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.
Відповідним Законом, який встановлює доплату до пенсії дітям війни, є Закон України «Про соціальний захист дітей війни». Таким чином, виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру щомісячної державної соціальної допомоги за період з 01.01.2009 р. територіальні органи Пенсійного фонду України у 2009 році повинні діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а не відповідно до постанови КМУ за №530 від 28.05.2008 року.
Згідно ст.54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» в 2009 році розмір щомісячної соціальної допомоги, встановленої відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має складати: 498х30%=149,4 грн. щомісячно з 01.01.2009 р. по 31.10.2009 р.; 573х30%=171,9 грн. щомісячно з 01.11.2009 р. по 31.12.2009 р.
Позивач просить суд зобов’язати відповідача здійснювати такі нарахування і в подальшому. Відповідно до ст.1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. А тому суд може вирішити дану справу лише в частині фактично порушених прав позивача, а вирішувати дану справу наперед, тобто в тій частині, де права позивача ще не порушені, суд не уповноважений. В зв’язку з чим суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги позивача частково по день винесення судового рішення.
Так, на час розгляду судом позову положення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є діючими. Інший нормативний акт, що врегульовував би питання щодо розміру зазначеної соціальної виплати, відсутній. В зв’язку з чим при визначенні розміру належної відповідачу соціальної допомоги за 2010 рік, необхідно керуватися даною статтею, відповідно до якої розмір соціальної допомоги складає 30% від мінімального розміру пенсії за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і складає з 01.01.2010 р. 695 грн., з 01.04.2010 р. – 706 грн., з 01.07.2010 р.- 709 грн. Таким чином, з 01.01.2010 р. по день винесення рішення суду позивачу підлягає виплаті: січень 695х30%=208,50 грн.; лютий 695х30%=208,50 грн.; березень 695х30%=208,50 грн.; квітень 706х30%=211,80 грн.; травень 706х30%=211,80 грн.; червень 706х30%=211,80 грн.; липень 709х30%=212,70 грн.; серпень 709х30%=212,70 грн.; вересень (709/30)х22х30%=155,98 грн.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове
-2-
державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що неможливо прийняти до уваги положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Ст.64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийняті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Із змісту позовної заяви та заперечень відповідача вбачається, що в даному спорі фактично оскаржується бездіяльність територіального управління Пенсійного фонду України щодо відмови в нарахуванні зазначеного підвищення до пенсії.
Згідно ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, передбаченому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не можу бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
В пункті 34 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 р. у справі «Інтерсплав проти України» зазначено, що поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу має автоматичне значення, яке не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві. Питання, яке має бути розглянуто, стосується того, наскільки обставини справи, що розглядається, давали заявникові право на майновий інтерес, захищений статтею 1 Першого протоколу. Тобто майно у визначенні ст.1 Першого протоколу до Конвенції охоплює як власне майно, тай і майнові права - належні до виплати кошти, відповідно до національного законодавства.
Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.
Згідно абзацу 1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 р. №12/2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади. Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов’язок щодо: призначення пенсії, підготовки документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.
Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 р. №8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням – забезпечення призначення та виплати пенсії.
Отже, обов’язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом України «Про соціальний захист дітей війни», покладено саме на органи Пенсійного фонду України.
Враховуючи, що держава бере на себе обов’язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії і поклала виконання обов’язку на центральний орган виконавчої влади – Пенсійний фонд України, який через місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причин.
Крім того, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на підставу невиконання своїх обов’язків, які встановлені ст.46 Конституції України та зазначено нормою Закону.
Суд не може погодитися з доводами відповідача щодо невизначеності на законодавчому рівні питання відносно органу, на який покладено обов’язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.
Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення «Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Таким чином, суд дійшов висновку, що обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» покладено на управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі Сумської області за місцем проживання позивача.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить з того, що вимоги про стягнення з УПФУ в Тростянецькому районі доплати до пенсії у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були йому нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, на який покладено такі повноваження.
В порядку ст.88 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в суді в розмірі 37 грн. в доход держави.
Витрати позивача на оплату судового збору відшкодуванню не підлягають, так як відповідно до Декрету КМУ “Про державне мито” п.34 ст.4 Пенсійний Фонд України, його підприємства, установи, організації звільнені від сплати держаного мита, а порядок компенсації за рахунок держави судового збору Кабінетом Міністрів України не встановлений.
На підставі викладеного, керуючись ст.64 Конституції України, ст.ст.3,6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст.ст.10,15,60,88,212-215 ЦПК України, п.2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами», суд, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі протиправною.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі Сумської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, та провести відповідні виплати за періоди:
за 2009 рік з 28.10.2009 р. по 31.12.2009 р.;
за 2010 рік з 01.01.2010 р. по день винесення рішення суду, тобто по 22.09.2010 р. включно з урахуванням виплачених коштів.
Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду цивільної справи в суді в розмірі 37 грн.
В решті позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Сумської області через Тростянецький районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії рішення.
Суддя
скопійовано
-
скопійовано
-
