open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2016 року № 810/226/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу та рішення,

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.04.2016 № НОМЕР_1, № 000941720, № НОМЕР_2, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 30.03.2015 № Ф-0000771720 та рішення від 22.04.2015 № НОМЕР_3 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 25.01.2016 відкрито провадження в адміністративній справі № 810/226/16, закінчено підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні по справі 15.03.2016 представником позивача подано уточнену позовну заяву, згідно якої позивачем виключено з прохальної частини позову позовну вимогу про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області № НОМЕР_4 від 22.04.2015.

Вказану уточнену позовну заяву було розцінено судом як заяву про зменшення позовних вимог та протокольною ухвалою суду від 15.03.2016 прийнято до розгляду судом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.04.2016 замінено позивача по справі ОСОБА_1 на належного - фізичну особу-підприємця ОСОБА_1.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, вимога про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску були прийняті безпідставно та з порушенням вимог чинного законодавства України, у зв'язку з чим вони є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач проти позову заперечував, з підстав, зазначених в письмових запереченнях проти позову, згідно яких, зокрема, зазначає, що висновки акту перевірки та оскаржувані податкові повідомлення-рішення, вимога про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску є законними та обґрунтованими, прийнятими на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України.

В судовому засіданні по справі 19.05.2016 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив у задоволенні позову відмовити.

Представником позивача в судовому засіданні подано письмове клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Представник відповідача проти задоволення вказаного клопотання не заперечував.

Згідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи, що позивачем заявлено клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, а представник відповідач проти вказаного клопотання не заперечував, протокольною ухвалою суду від 19.05.2016 постановлено здійснювати подальший розгляд справи № 810/226/16 в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА _1 (РНОКПП НОМЕР_5, місцезнаходження: 08000, Київська область, Макарівський район, селище міського типу Макарів, АДРЕСА_1) зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця 29.12.2011, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії ААБ №489802 від 04.01.2013 (т.1, а.с.70-71) та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань №1000665249 від 19.02.2016 (т.1, а.с.72-74).

В період з 10.03.2015 по 23.03.2015 на підставі п. 77.1, п. 77.2, п. 77.4 ст. 77 Податкового кодексу України, відповідно наказу №179 від 27.02.2015, направлень від 10.02.2015 №84 та №85, відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб’єктів господарювання на І квартал 2015 року посадовими особам відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт перевірки № 428/172/НОМЕР_5 від 30.03.2015 (надалі - акт перевірки) (т.1, а.с.14-28).

В пункті 2.2.2 акту перевірки зазначено, що перевіркою правильності визначення витрат за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 встановлено: завищення суми валових витрат за період з 01.01.2012 по 31.12.2014 в сумі 3000,00 грн., за рахунок включення витрат, понесених на придбання ліцензій; завищення суми валових витрат за період з 01.01.2012 по 31.12.2014 в сумі 323777,62 грн., за рахунок відсутніх документів про сплату товару.

Також в п. 2.10 акту перевірки зазначено, що перевіркою книги обліку розрахункових операцій ФОП ОСОБА_1, які були зареєстровані до реєстраторів розрахункових операцій, встановлено факт не оприбуткування готівки в Книзі обліку розрахунковий операцій №1014001013/1 від 06.01.2012 (відсутні записи в графі 5 розділу 2 Обліку руху готівки та сум розрахунків) на підставі фіскальних звітних чеків РРО з №1 по №35 на загальну суму 9240,15 грн.; перевіркою встановлено факт несвоєчасного оприбуткування готівкових коштів у КОРО №1014001014/1 у сумі 491,50 грн. на підставі фіскального звітного чека РРО № 0229 від 05.06.2012 об 12 год. 28 хв., так як запис зазначеної суми готівкових розрахунків у розділі 2 Обліку руху готівки та сум розрахунків здійснено 06.06.2012, а тому сума неоприбуткування (несвоєчасного та/або неповного) оприбуткування готівкових коштів за перевіряємий період склала 9731,65 грн.

У висновках акту перевірки зазначено, що документальною плановою виїзною перевіркою ФОПХ руль В.М. встановлено порушення вимог:

п. 167.1, ст. 167, п. 177.2, ст. 177, п. 178.3, ст. 178 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в частині заниження чистого доходу за період з 01.01.2012 по 31.12.2014 на суму 326777,62 грн., в результаті допущених порушень податкового законодавства, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності на суму 49016,64 гривень.

п. 176.1 ст.176 Податкового кодексу України, в частині неналежного ведення книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність за період з 01.01.2012 по 31.12.2014;

ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», в частині не зберігання фіскальних звітних чеків;

абз.3 ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» N 436/95 від 12.06.1995р., в частині неоприбуткування (несвоєчасне та/або неповне) оприбуткування готівки;

п. 11, ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загально обов'язкове державне соціальне страхування» в частині заниження чистого доходу за період з 01.01.2012 по 31.12.2014 на суму 326777,62 грн., що призвело до заниження єдиного соціального внеску на суму 111895,90 грн.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки позивачем було подано до Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області заперечення до акту № 428/172/НОМЕР_5 від 30.03.2015 (т.1, а.с.29-34).

Відповідачем було розглянуті вищевказані заперечення позивача на акт перевірки та листом №01 від 17.04.2015 висновки акту перевірки №428/172/НОМЕР_5 від 30.03.2015 залишено без змін (т.1, а.с.36-40).

На підставі акту перевірки № 428/172/НОМЕР_5 від 30.03.2015 відповідачем прийнято:

- податкове повідомлення-рішення від 22.04.2015 № НОМЕР_1, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 61270,80 грн., з яких за основним платежем - 49016,64 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями – 12254,16 грн. (т.1, а.с.41);

- податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_4 від 22.04.2015, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб на 510,00 грн. (т.1, а.с.42);

- податкове повідомлення-рішення від 22.04.2015 № НОМЕР_6, відповідно до якого до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 11900,00 грн. (т.1, а.с.43);

- податкове повідомлення-рішення від 22.04.2015 № НОМЕР_2, згідно якого позивачу визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у сумі 48658,25 грн. (т.1, а.с.44);

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 22.04.2015 №0000911720, згідно якого до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 16542,09 грн. (т.1, а.с.46);

- вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0000771720 про сплату суми недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 111895,90 грн. (т.1, а.с.45).

Не погоджуючись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, рішенням про застосування штрафних санкцій та вимогою про сплату боргу (недоїмки) позивач звернувся до суду з даним позовом.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату боргу (недоїмки) судом встановлено, що позивачем було подано податкові декларації про майновий стан і доходи за 2012 рік, 2013 рік та 2014 рік.

Відповідно до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2012 рік загальна сума одержаного доходу за 2012 рік становить 242 605,00 грн.; витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату становлять 62 292,00 грн.; інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг становлять 9 535,00 грн.; вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції становить 161 392,00 грн., загальна сума валових витрат у 2012 році – 233219,00 грн. (т.1, а.с.75-79).

Згідно податкової декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік загальна сума одержаного доходу за 2013 рік становить 287 981,00 грн.; витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату становлять 72 052,00 грн.; інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг становлять 21 292,00 грн.; вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції становить 180 899,00 грн.; загальна сума валових витрат у 2013 році становить 274 243,00 грн. (т.2, а.с.6-10).

Крім того, відповідно до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2014 рік загальна сума одержаного доходу за 2014 рік становить 299 432,37 грн.; витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату становлять 77 148,20 грн.; інші витрати включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг становлять 15 598,00 грн.; вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції становить 192 493,00 грн.; загальна сума валових витрат у 2014 році становить 285 239,20 грн. (т.3, а.с.92-96).

В той же час, як зазначено в акті перевірки (сторінка 7) за даними перевірки валові витрати позивача складають: за 2012 рік – 133975,97 грн., за 2013 рік – 156548,72 грн., за 2014 рік – 175398,89 грн., а тому, на думку відповідача, позивачем завищено суму валових витрат за період з 01.01.2012 по 31.12.2014 на загальну суму 323777,62 грн., у зв’язку з відсутністю документів про сплату за товар.

Досліджуючи правомірність висновків відповідача про завищення позивачем суми валових витрат за період з 01.01.2012 по 31.12.2014 на загальну суму 323777,62 грн., суд зазначає, що в період, що підлягав перевірці позивач мав господарські відносини з наступними контрагентами: ФОП ОСОБА_2, Київською філією «СМК» ТОВ «Коньячний дім «Зоряний», ТОВ «Київська кондитерська компанія», ТОВ «ОСОБА_3 ОСОБА_4 Україна», ФОП ОСОБА_5, ТОВ «Ратушенко», СПД ОСОБА_6, ТОВ «ТД «Фрегат», Київська філія «СМК» ТОВ «Злагода-ОПТ», ТОВ «Сатурн Дистрибьюшн», ПП «Зевс».

1) Щодо господарських взаємовідносин з СПД ОСОБА_6, позивачем на підтвердження понесених витрат надано до суду копію листа-підтвердження, щодо оплати видаткових накладних по постачальнику СПД ОСОБА_6 / покупець ФОП ОСОБА_7, в якому вказані дата та номер видаткових накладних, вартість отриманого товару, дата і сума оплати та зазначено, що загальна вартість товару, придбаного позивачем у СПД ОСОБА_6 складає: за 2012 рік 20508,21 грн., за 2013 рік – 13698,78 грн., за 2014 рік – 19985,18 грн. (т.1, а.с.164-166).

2) Щодо господарських взаємовідносин з ТОВ «Ратушенко», позивачем на підтвердження понесених витрат надано до суду копії товарно-транспортних накладних та фіскальних чеків про оплату придбаних товарів за 2012 рік – на загальну суму 8922,24 грн.: №ВН-Р5987 від 25.04.2012, №ВН-Р7480 від 11.05.2012, ВН-Р7479 від 11.05.2012, ВН-Р9471 від 07.06.2012, ВН-Р11183 від 28.06.2012, ВН-Р11728 від 05.07.2012, ВН-Р12234 від 11.07.2012, ВН-Р14100 від 03.08.2012, ВН-Р16523 від 07.09.2012, №ВН-Р17075 від 14.09.2012, №ВН-Р18473 від 04.10.2012, ВН-Р22069 від 06.12.2012 (т.1, а.с.168-179); за 2013 рік – на суму 7936,91 грн.: №ВН-Р1659 від 06.02.2013, №ВН-Р1660 від 06.02.2013, №ВН-Р2457 від 22.02.2013, №ВН-Р5305 від 11.04.2013, №ВН-Р7484 від 09.05.2013, №ВН-Р9399 від 29.05.2013, №ВН-Р11213 від 20.06.2013, №ВН-Р13505 від 17.07.2013, №ВН-Р15670 від 14.08.2013, №ВН-Р16822 від 29.08.2013, №ВН-Р15068 від 07.08.2013, №ВН-Р18990 від 07.10.2013, №ВН-Р20430 від 31.10.2013, №ВН-Р21582 від 21.11.2013, №ВН-Р22828 від 18.12.2013 (т.2, а.с.225-239); за 2014 рік на загальну суму 11272,99 грн.: №№ВН-Р866 від 23.01.2014, №ВН-Р4127 від 28.03.2014, №ВН-Р3285 від 14.03.2014, №ВН-Р7414 від 14.05.2014, №ВН-Р7413 від 14.05.2014, №ВН-Р8892 від 30.05.2014, №ВН-Р11398 від 26.06.2014, №ВН-Р14321 від 29.07.2014, №ВН-Р14420 від 30.07.2014, №ВН-Р16789 від 22.08.2014, №ВН-Р17673 від 04.09.2014, №ВН-Р19165 від 29.09.2014, №ВН-Р21809 від 12.11.2014 (т.4, а.с.132-145).

3) Щодо господарських взаємовідносин з Київською філією «СМК «ТОВ «Коньячний дім «Зоряний» позивачем надано суду копії видаткових накладних за 2012 рік – на загальну суму 36905,32 грн.: №S01092 від 25.01.2012, №S01082 від 25.01.2012, №S04316 від 15.02.2012, №S02622 від 22.02.2012, №S03052 від 29.02.2012, №S03774 від 14.03.2012, №S03818 від 14.03.2012, №S04537 від 28.03.2012, №S04880 від 04.04.2012, №4881 від 04.04.2012, №S05225 від 11.04.2012, №S06908 від 17.05.2012, №S06909 від 17.05.2012, №S07886 від 07.06.2012, №S08525 від 21.06.2012, №S09701 від 20.07.2012, №S10286 від 02.08.2012, №S10287 від 02.08.2012, №S11163 від 23.08.2012, №S11803 від 06.09.2012, №S12107 від 13.09.2012, №S13111 від 04.10.2012, №S13490 від 12.10.2012, №S13844 від 18.10.2012, №S13110 від 04.10.2012, №S13489 від 12.10.2012, №S14169 від 25.10.2012, №S14476 від 01.11.2012, №S15099 від 15.11.2012, №S15430 від 22.11.2012, №S16066 від 07.12.2012, №S15755 від 29.11.2012, №16598 від 20.12.2012 (т.1, а.с.180-212); за 2013 рік – на суму: №S16599 від 20.12.2012, №S16890 від 27.12.2012, №S00264 від 10.01.2013, №S01037 від 31.01.2013, №S01571 від 14.02.2013, №S03898 від 22.02.2013, №S04118 від 28.02.2013, №S01046 від 31.01.2016, №S01287 від 07.02.2013, №S01572 від 14.02.2013, №S03897 від 22.02.2013, №S04121 від 28.02.2013, №S04639 від 14.03.2013, №S04859 від 21.03.2013, №S04412 від 07.03.2013, №S04638 від 14.03.2013, №04860 від 21.03.2013 (т.2, а.с.127-143) та копії фіскальних чеків про оплату придбаних товарів.

4) Щодо господарських взаємовідносин з ФОП ОСОБА_2 позивачем надано суду копію листа №134 від 01.10.2015, в якому наведено інформацію щодо оплати видаткових накладних за 2012 рік – на загальну суму 36905,32 грн.; за 2013 рік – на загальну 57211,38 грн.; за 2014 рік – 20078,86 грн. (т.2, а.с.123-126); за 2014 рік на загальну суму 63655,30 грн. (т.4, а.с.28-56).

5) Щодо господарських відносин з ТОВ «Київська кондитерська компанія» та на підтвердження понесених витрат позивачем надано до суду копії товарно-транспортних накладних за 2012 рік на суму 1077,59 грн.: №К-00040481 від 05.05.2012, №К-000090936 від 04.10.2012, №К-00109307 від 22.11.2012 та копії фіскальних чеків про оплату придбаних товарів (т.3, а.с.77-80); за 2013 рік – на суму 1389,30 грн.: №К-000042306 від 08.05.2013, №К000044503 від 16.05.2013, №К-000058002 від 27.06.2013, №К-000066262 від 25.07.2013, №К-000070578 від 08.08.2013, №К-000095920 від 10.10.2013, №К-000095922 від 10.10.2013, №К-000110209 від 14.11.2013 та копії фіскальних чеків про оплату придбаних товарів (т.2, а.с.209-217); за 2014 рік – на суму 3712,30 грн.: №К000001320 від 09.01.204, №К-000001317 від 09.01.2014, №К-000018124 від 27.02.2014, №К-000013809 від 13.02.2014, №К-000028249 від 27.03.2014, №К-000037705 від 24.04.2014, №К-000042663 від 15.05.2014, №К-000052240 від 19.06.2014, №К-000052242 від 19.06.2014, №К-000062043 від 24.07.2014, №К-000058746 від 10.07.2014, №К-000068261 від 21.08.2014, №К-000083029 від 09.10.2014, №К-000098923 від 27.11.2014, №К-000083010 від 09.10.2014 та копії фіскальних чеків про оплату придбаних товарів (т.4, а.с.57-72)

6) Щодо господарських відносин з ТОВ «ОСОБА_3 кеш ОСОБА_4» позивачем надано суду копії видаткових накладних за 2012 рік – на суму 370,63 грн.: №258 від 22.03.2012 (т.3, а.с.81); за 2013 рік на суму 151,66 грн.: №11112 від 29.05.2013 (т.2, а.с.218-219).

7) Щодо господарських відносин з ТОВ «Експансія» позивачем надано суду копії фіскальних чеків про оплату придбаних товарів та видаткову накладну №184 від 10.05.2013 на загальну суму 617,82 грн. за 2013 рік (т.2, а.с.220).

8) Також позивачем надано суду копії відомостей на закупівлю сільськогосподарських продуктів, продуктів та сировини у населення за 2012 року на суму 54187,42 грн. (т.1, а.с.213-223, т.3, а.с.1-76); за 2013 року – на суму 53561,63 грн. (т.2, а.с.144-208).

В письмових поясненнях до позову позивач зазначає, що при придбанні товарів на ринку, позивач та продавці складали закупівельні відомості, які використовуються при закупівлі товарів у великої кількості фізичних осіб.

Позивач зазначає, що форма такої відомості законодавчо не встановлена, проте такий документ згадується в Положенні про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджених правлінням Національного банку України №637 від 15.12.2004, в п. 1.2 якого відомість закупівлі названа касовим документом, а в п. 3.4 зазначено, що така відомість повинна містити обов’язкові реквізити, прізвища й адреси здавальників продукції, обсяги зданої продукції та суму виплати, підписи сільгоспвиробників.

Позивач вказує, що закупівельна відомість, як і закупівельний акт, є документом, рекомендованим до застосування, тому останній можна скласти в довільній формі, вказавши необхідні реквізити.

Також позивач зазначає, що формою оплати придбаних товарів у період з 01.01.2012 по 31.12.2014 була готівка форма, оскільки у позивача в даний період були відсутні відкриті рахунки у банках.

Крім того, позивач зазначає, що продавці, які відображені в закупівельних відомостях позивача, надавали копії документів, що підтверджують їх державну реєстрацію в якості платників податку (т.5, а.с.206-208).

З приводу необхідності надання продавцями довідки №3-ДФ, на яку посилається відповідач в письмових запереченнях проти позову, позивач зазначає, що Порядком видачі довідки про наявність у фізичної особи земельних ділянок, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України №32 від 17.02.2014, передбачено, що довідка видається особисто власнику сільськогосподарської продукції, якщо сільськогосподарська продукція вирощена, відгодована, виловлена, зібрана, виготовлена, вироблена, оброблена та/або перероблена безпосередньо фізичною особою на земельних ділянках, наданих їй у розмірах, встановлених Земельним кодексом України для ведення:

- садівництва та/або для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) та/або для індивідуального дачного будівництва. При цьому якщо власник сільськогосподарської продукції має ще земельні частки (паї), виділені в натурі (на місцевості), але не використовує їх (здає в оренду або обслуговує), отримані ним доходи від продажу сільськогосподарської продукції не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу;

- особистого селянського господарства та/або земельні частки (паї), виділені в натурі (на місцевості), сукупний розмір яких не перевищує 2 гектари. При цьому розмір земельних ділянок, зазначених в абзаці третьому цього пункту, а також розмір виділених в натурі (на місцевості) земельних часток (паїв), які не використовуються (здаються в оренду, обслуговуються), не враховуються.

Таким чином позивач зазначає, що особи, які зазначені в закупівельних відомостях здійснювали продаж продукції, яка не відгодована, виловлена, зібрана, виготовлена, вироблена, оброблена та/або перероблена безпосередньо фізичною особою на земельних ділянках, наданих їм у розмірах встановлених Земельним кодексом України, а тому відповідно надавати довідку за формою 3-ДФ не є обов’язковим, а тому належним підтвердженням понесених витрат на придбання сільськогосподарської продукції є саме відомості на закупівлю сільськогосподарських продуктів, продуктів та сировини у населення, копії яких й були надані позивачем до суду та під час проведення перевірки.

9) На підтвердження витрат по господарським взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_8 на загальну суму 227,40 грн. за 2012 рік позивачем надано суду копію накладної №1565/24 від 21.03.2012 (т.3, а.с.82).

10) На підтвердження понесених витрат по господарським взаємовідносинам з ТОВ «ТД «Фрегат» за 2013 рік – 4244,64 грн.: позивачем надано до суду копії видаткової накладної №ф-00034616 від 19.12.2013, №ф-00032507 від 28.11.2013, №ф-00032506 від 28.11.2013 та копії фіскальних чеків про оплату придбаного товару(т.2, а.с.240-242); на підтвердження понесених витрат за 2014 рік на суму 29558,25 грн.: копії видаткових накладних №ф-00000426 від 09.01.2014, №ф-00003023 від 31.01.2014, №ф-00004647 від 22.02.2014, №ф-00004649 від 22.02.2014, №ф-00006831 від 20.03.2014, №ф-00007522 від 27.03.2014, №ф-00006830 від 20.03.2014, №ф-00009586 від 15.04.2014, №ф-00008264 від 04.04.2014, №ф-00010364 від 23.04.2014, №ф-00015408 від 29.05.2014, №ф-00012402 від 08.05.2014, №ф-00014451 від 22.05.2014, №ф-00018684 від 26.06.2014, №ф-00018683 від 26.06.2014, №ф-00051741 від 17.07.2014, №ф-00051742 від 17.07.2014, №ф-ОКв00000022422 від 18.09.2014, №ОКв000000 від 18.09.2014, №ОКв00000023394 від 23.10.2014, № ОКв00000024432 від 27.11.2014, № ОКв00000024578 від 04.12.2014, № ОКв00000024966 від 18.12.2014 та копії фіскальних чеків про оплату отриманих товарів (т.4, а.с.75-97).

11) Щодо господарських взаємовідносин з Київською філією «СМК» ТОВ «Злагода-ОПТ» та понесення витрат за 2013 рік на суму 32177,73 грн., позивачем надано суду копію акту звірки взаємних розрахунків від 13.05.2015 (т.2, а.с.243-245) та копії видаткових накладних №100307 від 11.04.2013, №100539 від 18.04.2013, №100976 від 02.05.2013, №101608 від 23.05.2013, №101160 від 09.05.2013, №102272 від 13.06.2013, №102715 від 27.06.2013, №102279 від 13.06.2013, №102708 від 27.06.2013, №103234 від 18.07.2013, №103232 від 18.07.2013, №103440 від 25.07.2013, №103810 від 08.08.2013, №104750 від 12.09.2013, №104986 від 20.09.2013, №104989 від 20.09.2013, №105208 від 26.09.2013, №105461 від 03.10.2013, №1056479 від 10.10.2013, №106152 від 24.10.2013, №106404 від 31.10.2013, №105680 від 10.10.2013, №105904 від 17.10.2013, №106150 від 24.10.2013, №106611 від 07.11.2013, №106865 від 14.11.2013, №106608 від 07.11.2013, №107303 від 29.11.2013, №107304 від 29.11.2013, №107527 від 05.12.2013, №107529 від 05.12.2013 та копії фіскальних чеків про придбання товарів (т.2, а.с.246-250, т.4, а.с.1-26); за 2014 рік на суму 39192,74 грн.: копії видаткових накладних №107978 від 19.12.2013, №107971 від 19.12.2013, №108220 від 26.12.2013, №100147 від 09.01.2014, №100731 від 30.01.2014, №100926 від 06.02.2014, №101138 від 13.02.2014, №101657 від 06.03.2014, №101815 від 15.03.0214, №101818 від 15.03.2014, №102263 від 27.03.2014, №102453 від 03.04.2014, №102625 від 10.04.2014, №103086 від 24.04.2014, №103453 від 08.05.2014, №103948 від 22.05.2014, №104172 від 29.05.0214, №104355 від 05.06.2014, №104535 від 12.06.2014, №105168 від 03.07.2014, №105984 від 31.07.2014, №105985 від 31.07.2014, №106334 від 14.08.2014, №106512 від 21.08.2014, №106846 від 04.09.2014, №107051 від 11.09.2014, №108157 від 23.10.2014, №108570 від 06.11.2014, №109273 від 04.12.2014 та копії фіскальних чеків та квитанцій про оплату придбаних товарів (т.4, а.с.101-131)

12) На підтвердження понесених витрат по господарським взаємовідносинам з ПП «Зевс» за 2014 рік на суму 1079,76 грн., позивачем надано до суду копії видаткових накладних №13КК012442 від 25.07.2014, №13КК020170 від 17.12.2014 та фіскальних чеків про оплату придбаних товарів (т.4, а.с.73, 74).

Крім того, позивач в письмових поясненнях до позову зазначає, що до складу витрат включено вартість інших витрат, включаючи вартість виконаних робіт та наданих послуг, зокрема, за отримання ліцензії, виноградарство, послуги банку, обслуговування РРО, придбання серветок, мішків для сміття, миючих засобів, канцтоварів, заправки для газового балону, медичного огляду, оренда, придбання іншого малоцінного товару за 2012 рік – на загальну суму 9535,00 грн., за 2013 рік – 21292,00 грн., за 2014 рік – 15598,00 грн.

На підтвердження вищевказаних витрат позивачем надано суду копії первинних документів бухгалтерського обліку, а саме: товарні чеки, фіскальні чеки про придбання товарів, акти здачі-прийомки виконаних робіт, рахунки-фактури, розрахунки сум збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, квитанції про оплату комісії банку за надання банківських послуг, акти надання послуг (оренди), акти про прийняття-передачі виконання робіт (технічне обслуговування РРО) (т.1, а.с.129-163, т.2, а.с.60-122, т.3, а.с.146-202).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, регламентується положеннями статті 177 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі –ПК України).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За змістом пункту 177.2 статті 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до пункту 177.4 статті 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Згідно з абз.2 п. 164.1 ст. 164 ПК загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до пп.164.1.1 п. 164.1 ст. 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Матеріали справи свідчать, що витрати фізичної особи підприємця ОСОБА_1 за результатом здійснення господарських операцій з ФОП ОСОБА_2, Київською філією «СМК» ТОВ «Коньячний дім «Зоряний», ТОВ «Київська кондитерська компанія», ТОВ «ОСОБА_3 ОСОБА_4 Україна», ФОП ОСОБА_5, ТОВ «Ратушенко», СПД ОСОБА_6, ТОВ «ТД «Фрегат», Київська філія «СМК» ТОВ «Злагода-ОПТ», ТОВ «Сатурн Дистрибьюшн», ПП «Зевс» так інші витрати, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування були сформовані позивачем на підставі належних документів, оформлених згідно з вимогами чинного законодавства та правомірно включено до оподатковуваного доходу у 2012-2014 роках.

З проводу включення позивачем до складу валових витрат, витрат на придбання ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями (т.5, а.с.212-217) у розмірі 3000,00 грн., в тому числі за 2012 рік – 1000,00 грн., за 2013 рік – 1000,00 грн., за 2014 рік – 1000,00 грн., суд зазначає таке.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом «ж» пп. 138.10.6, п.138.10 ст. 138 ПК України до складу інших витрат включаються інші витрати звичайної діяльності (крім фінансових витрат), не пов'язані безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема, витрати на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів (крім тих, вартість та строк використання яких відповідають ознакам, встановленим для основних засобів розділом I цього Кодексу, та підлягають амортизації у складі нематеріальних активів), виданих державними органами для провадження господарської діяльності, в тому числі витрати на плату за реєстрацію підприємства в органах державної реєстрації, витрати на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів на право здійснення за межами України вилову риби та морепродуктів, а також надання транспортних послуг.

Підпунктом 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 ПК України встановлено, що основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Таким чином суд зазначає, що витрати, понесені позивачем на придбання ліцензії у сумі 3000,00 грн. правомірно внесено до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування за 2012 – 2014 роки (інші витрати), оскільки вказані витрати не відповідають ознакам, встановленим для основних засобів розділом I Податкового кодексу України та не підлягають амортизації у складі нематеріальних активів, а тому останні повинні бути включені позивачем до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування в силу положень ПК України.

З приводу посилання відповідача на наявність окремих дефектів у відомостях на закупівлю сільськогосподарських продуктів, продуктів та сировини у населення та товарно-транспортних накладних, зокрема, щодо відсутності ініціалів того хто приймав товар, відсутності окремих записів про область, район, сільську раду тощо, про те, де складено відомості на закупівлю, суд зазначає, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 12.03.2015 по справі К/800/63272/14 (реєстраційний номер в Єдиному держаному реєстрі судових рішень 43181742).

Крім того, суд вирішуючи спір по суті, виходить з того, що контролюючий орган не має права, обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатися на обставини, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення. Оскаржувані рішення оцінюються судом виходячи з доведеності з боку податкового органу тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведені податковим органом в ОСОБА_5 перевірки, що забезпечує дотримання принципу правової визначеності при вирішенні спірних взаємовідносин.

Так відповідач у письмових запереченнях проти позову посилається на обставини, які жодним чином не відображені в акті перевірки, а саме щодо наявності дефектів в первинних документах бухгалтерського обліку, необхідності складання окремих документів (щодо необхідності надання довідки 3-ДФ при оформленні відомостей на закупівлю товарів).

Суд зазначає, що фактично податковий орган дійшов до висновку про порушення пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України та відсутності документального підтвердження витрат, пов'язаних з господарською діяльністю позивач лише у зв’язку з відсутністю доказів оплати придбаних товарів, про що й зазначено в акті перевірки, з приводу чого суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 № 996-XIV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Відповідно до п. 2.1 вказаного Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Відповідно до статті 43 Господарського кодексу України, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Таким чином, законодавством надано позивачу право як суб'єкту господарювання на укладення будь-яких угод та здійснення будь-якої підприємницької діяльності, які не заборонені законом.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, податку на доходи фізичних осіб або податкового кредиту з податку на додану вартість обов'язковому з'ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Проте, суд зазначає, що у розглядуваній справі наведені обставини не досліджувалися податковим органом під час проведення перевірки, оскільки фактично висновок про порушення вимог пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України був зроблений на підставі неповного аналізу документів первинного бухгалтерського обліку та податкової звітності позивача, а саме: відповідач дійшов висновку про завищення об’єкту оподаткування по податку на доходи фізичних осіб у зв’язку з відсутністю доказів оплати придбаного товару.

Звідси випливає, що правильність визначення чистого оподатковуваного доходу позивача вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товарів (послуг) з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних товарів (послуг). За відсутності ж останнього відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

З адміністративного позову та письмових пояснень представника позивача, наданих в ході розгляду справи вбачає, що всі придбані товар позивачем були використані у господарській діяльності, а саме забезпечення діяльності кафе.

Перевіряючи зазначені обставини та досліджуючи рух активів, наявність господарської мети при вчиненні позивачем угод з ФОП ОСОБА_2, Київською філією «СМК» ТОВ «Коньячний дім «Зоряний», ТОВ «Київська кондитерська компанія», ТОВ «ОСОБА_3 ОСОБА_4 Україна», ФОП ОСОБА_5, ТОВ «Ратушенко», СПД ОСОБА_6, ТОВ «ТД «Фрегат», Київська філія «СМК» ТОВ «Злагода-ОПТ», ТОВ «Сатурн Дистрибьюшн», ПП «Зевс» судом встановлено, що основними видами діяльності позивача є: 56.10 діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування, 46.11 діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами, 47.11 роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами заручання, напоями та тютюновими виробами, 47.81 роздрібна торгівля з лотків і на ринках текстильними виробами, одягом і взуттям, 47.89 роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами, що підтверджується витягом з ЄДР №1000665249 від 19.02.2016 (т.1, а.с.72-74).

Позивачем надано до суду копію договору суборенди №1-С від 03.01.2012, укладеного між позивачем (суборендар) та ПСК «Макарівський ринок» Київської регіон споживспілки (орендар) відповідно до п.1.1 якого орендар передає, а суборендар приймає в тимчасове користування нежитлові приміщення закусочної «М’ясо», що знаходиться за адресою: Київська область, смт. Макарів, вулиця Гагаріна, 8, загальною площею 20,4 кв.м., торгова площа 20,4 кв. м. та кафе «шашлична», що знаходиться за адресою: Київська область, смт. Макарів, вул. Шевченка, 16, загальною площею 60,00 кв.м. торговою площею 40,0 кв.м. (т.5, а.с.126-128).

Таким чином, дослідженим під час судового розгляду рухом активів, встановлена спеціальна податкова правосуб'єктність учасників господарської операції, господарська мета при вчиненні позивачем правочинів з ФОП ОСОБА_2, Київською філією «СМК» ТОВ «Коньячний дім «Зоряний», ТОВ «Київська кондитерська компанія», ТОВ «ОСОБА_3 ОСОБА_4 Україна», ФОП ОСОБА_5, ТОВ «Ратушенко», СПД ОСОБА_6, ТОВ «ТД «Фрегат», Київська філія «СМК» ТОВ «Злагода-ОПТ», ТОВ «Сатурн Дистрибьюшн», ПП «Зевс». Реальність угод безпосередньо підтверджуються наявними в матеріалах справи документами, а тому за сукупністю наведених обставин суд дійшов висновку, що підстави для висновків про порушення позивачем п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України та відсутність документального підтвердження витрат, пов'язаних з господарською діяльністю позивача відсутні, а тому позивачем правомірно включено до витрат, пов'язаних з господарською діяльністю у 2012-2014 роках у загальному розмірі 830018,37 грн., в тому числі по періодах за 2012 рік – 242605,00 грн., за 2013 рік – 287981,00 грн., за 2014 рік – 299432,37 грн., а висновки відповідача про заниження чистого доходу у період з 01.01.2012 по 31.12.2014 на суму 326777,62 грн. та заниження податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності на суму 49016,64 грн. є безпідставними.

З урахуванням цього, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 22.04.2015 №0000921720 щодо збільшення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 суми грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 61270,80 грн., в тому числі 49016,64 грн. за основним платежем та 12254,16 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Перевіряючи правомірність прийняття рішення №0000911720 від 22.04.2015 про застосування штрафних фінансових санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції у розмірі 16542,09 грн. та вимоги №Ф-0000771720 від 30.03.2015 про сплату боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у розмірі суму 111895,90 грн. суд зазначає таке.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України «Про збір на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010. № 2464-VI (надалі - Закон України № 2464).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України № 2464, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування – консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 встановлено, що платниками соціального внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до пп.2 п. 1 ст. 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Відповідно до ч.1 ст. 8 Закону № 2464 розмір єдиного внеску для кожної категорії платників, визначених цим Законом, та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування встановлюються з урахуванням того, що вони повинні забезпечувати застрахованим особам страхові виплати і соціальні послуги, передбачені законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків; створення резерву коштів для забезпечення страхових виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам; покриття адміністративних витрат із забезпечення функціонування системи загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно з ч.11 ст. 8 Закону № 2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України № 2464 обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Актом перевірки встановлено, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 занижено чистий дохід за період з 01.01.2012 по 31.12.2014 на суму 326777,62 грн., що призвело до заниження єдиного соціального внеску на суму 111895,90 грн.

Судом встановлено, що позивачем правомірно включено до витрат, пов'язаних з господарською діяльністю у 2012-2014 роках у загальному розмірі 830018,37 грн., в тому числі по періодах за 2012 рік – 242605,00 грн., за 2013 рік – 287981,00 грн., за 2014 рік – 299432,37 грн. та встановлено безпідставність висновків відповідача про заниження чистого доходу у період з 01.01.2012 по 31.12.2014 на суму 326777,62 грн. та заниження податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності на суму 49016,64 грн.

Таким чином, у зв’язку з тим, що суму податкового зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 61270,80 грн., визначеного згідно податкового повідомлення-рішення від 22.04.2015 №0000921720 нараховано неправомірно, то й підстав для донарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у сумі 111895,90 грн. немає, а тому рішення №0000911720 від 22.04.2015 про застосування штрафних фінансових санкцій та вимога №Ф-0000771720 від 30.03.2015 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування є протиправними та підлягають скасуванню.

Досліджуючи правомірність прийняття податкових повідомлень-рішень від 22.04.2016 №0000941720 та №0000951720, суд зазначає наступне.

В пункті 2.10 акту перевірки зазначено, що перевіркою книги обліку розрахункових операцій ФОП ОСОБА_1, які були зареєстровані до реєстраторів розрахункових операцій, встановлено факт неоприбуткування готівки в Книзі обліку розрахунковий операцій №1014001013/1 від 06.01.2012 (відсутні записи в графі 5 розділу 2. Обліку руху готівки та сум розрахунків) на підставі фіскальних звітних чеків РРО з №1 по №35 на загальну суму 9240,15 грн.; встановлено факт несвоєчасного оприбуткування готівкових коштів у КОРО №1014001014/1 у сумі 491,50 грн. на підставі фіскального звітного чека РРО №0229 від 05.06.2012 об 12 год. 28 хв., так як запис зазначеної суми готівкових розрахунків у розділі 2 Обліку руху готівки та сум розрахунків здійснено 06.06.2012, а тому сума не оприбуткування (несвоєчасного та/або неповного) оприбуткування готівкових коштів за перевіряє мий період склала 9731,65 грн.

Посадовою особою відповідача, що проводила перевірку позивача – головним державним ревізором-інспектором ОСОБА_9 було надано письмові пояснення до суду, в яких останній зазначає, що сума неоприбуткованої готівки в КОРО №1014001013/1 від 06.01.2012 виявлена на підставі відсутніх в ній Z – звітів з №1 по №35 та складає 9240,15 грн. відображена в Z – звіті №36, як підсумок розрахунків проведених через РРО до формування останнього Z – звіту, тобто кожен Z – звіт сформований в даній моделі РРО містить загальну суму розрахункових операцій по всім Z – звітам з накопиченням суми щоденно (т.6, а.с.136).

Також у вищевказаних поясненнях ревізор зазначає, що висновок щодо неоприбуткування готівки зроблено внаслідок відсутності записів в КОРО того, що суб’єкт господарювання не використовував (не було запрограмовано) терміналом для безготівкових розрахунків, оскільки акт введення в експлуатацію РРО не містив інформації щодо проведення на ньому розрахунків до реєстрації ОСОБА_1

В судовому засіданні 07.04.2016 було допитано в якості свідка ОСОБА_9, який зазначив, що акт введення РРО в експлуатацію, наданий позивачем до матеріалів справи ревізор, під час проведення перевірки не бачив, тому що в ньому фігурують інші дані, ніж ті, що встановлені перевіркою та стверджує, що під час проведення перевірки в акті введення РРО в експлуатацію, в графі «підсумок розрахунків за кожною податковою групою на момент введення в експлуатацію (дані фіскальної пам’яті)» стояв прочерк або була відсутня будь-яка інформація стосовно проведених сум розрахунків, що означає, що блок фіскальної пам’яті раніше не використовувався.

Також свідок зазначив, що акт введення РРО в експлуатацію та довідка про опломбування РРО не містили інформацію щодо суми накопичення розрахункових операцій саме ФОП ОСОБА_1

ОСОБА_9 вказав, що під час проведення перевірки було встановлено, що в КОРО фіскальний номер 1014001014/1 від 06.01.2012 був відсутній запис щодо оприбуткування грошових коштів у сумі 491,50 грн. саме 05.06.2012 згідно Z – звіту №0229 від 05.06.2016, проте такий запис було зроблено 05.06.2012, а тому враховуючи що КОРО відсутня інформація про облік інших сум за 05.06.2012, а тому він дійшов висновку, що вся сума 491,50 грн. була несвоєчасно оприбуткована.

Крім того, свідок зазначає, що під час розгляду заперечень на акт перевірки позивачем не було надано оригінал чи копію акта введення в експлуатацію РРО, в якому зазначено використання РРО 1- 35 Z – звітів на час початку експлуатації РРО.

Отже з матеріалів справи слідує, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000941720 від 22.04.2015 було прийняте відповідачем у зв'язку із встановленням перевіркою факту не зберігання в КОРО №1014001013/1 від 06.01.2012 року фіскальних звітних чеків з №1 по №35 (всього 35 випадків), а податкове повідомлення-рішення №0000951720 від 22.04.2015 було прийняте у зв’язку з неоприбуткуванням готівкових коштів за перевіряємий період у сумі 9731,65 грн.

Розглядаючи позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000941720 та №0000951720 від 22.04.2015 по суті, суд виходить з наступного.

Положеннями абз. 4 п.177.10 ст. 177 ПК України встановлено, що фізичні особи - підприємці застосовують реєстратори розрахункових операцій відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", який визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

За визначенням наведеним у статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №266/95-ВР від 06.07.95 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі – Закон України № 266) реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з приймання готівки для подальшого переказу. До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.

Фіскальна пам'ять - запам'ятовуючий пристрій у складі реєстратора розрахункових операцій, призначений для одноразового занесення, зберігання і багаторазового зчитування підсумкової інформації про обсяг розрахункових операцій, яку неможливо змінити або знищити без пошкодження самого пристрою (ст. 2 Закону України №266).

Відповідно до статті 3 Закону України №266 суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані, зокрема, проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій; вводити в експлуатацію, проводити технічне обслуговування, ремонтувати реєстратори розрахункових операцій через центри сервісного обслуговування у встановленому порядку.

Згідно з ст. 7 Закону України №266 Порядок реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), встановлюється Державною податковою адміністрацією України.

З матеріалів справи вбачається, що реєстратор розрахункових операцій MINI-500.02 МЕ (версія 52-07) був переданий позивачу 03 січня 2012 року на підставі договору суборенди від 03 січня 2012 року №1-С та акту прийому-передачі від ПСК «Макарівський ринок» Київської регіонспоживспілки 03.01.2012 року в безстрокове користування електронних контрольних-касових апаратів (т.5, а.с.129).

В судовому засіданні 21.04.2016 був оглянутий оригінал акту введення в експлуатацію реєстратора розрахункових операції від 06 січня 2012 року, складений центром сервісного обслуговування «Техносервіс-2» МПВВП 21547978 (т.5, а.с.151), в якому, зокрема, у графі «підсумок розрахунків за кожною податковою групою на момент введення в експлуатацію (дані фіскальної пам’яті)» міститься запис: «Z-35 сума продажу дев’ять тисяч двісті сорок гривень 15 коп».

Відповідно до пункту 1 Порядку технічного обслуговування та ремонту реєстраторів розрахункових операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2004 № 601 (надалі – Порядок № 601) введення в експлуатацію - роботи з технічного обслуговування реєстратора розрахункових операцій (далі - реєстратор), пов'язані з підготовкою його до експлуатації (вхідний контроль, регулювання, усунення виявлених несправностей) відповідно до експлуатаційних документів виробника або постачальника (далі - експлуатаційні документи), а також введення обов'язкових реквізитів чека, фіскального номера користувача та переведення реєстратора у фіскальний режим роботи

Відповідно до пункту 11 Порядку № 601, роботи з введення реєстраторів в експлуатацію виконуються центром сервісного обслуговування відповідно до вимог експлуатаційних документів у строк, що не перевищує три доби від дати його інформування користувачем про отримання довідки щодо резервування фіскального номера реєстратора.

Згідно з пунктом 12 Порядку № 601, занесення фіскального номера у пам'ять реєстратора та переведення його у фіскальний режим роботи здійснюється у порядку, визначеному Державною податковою адміністрацією, та з дотриманням вимог експлуатаційних документів.

Після закінчення робіт з введення реєстратора в експлуатацію представник центру сервісного обслуговування робить запис в експлуатаційних документах, видає довідку про опломбування реєстратора і заповнює у трьох примірниках акт введення його в експлуатацію за формою згідно з додатком 1. Один примірник акта залишається в центрі сервісного обслуговування, другий і третій - надається користувачеві, один з яких разом з довідкою про опломбування передається користувачем до органу державної податкової служби, де проводиться реєстрація зазначеного реєстратора (п. 13 Порядку № 601).

Відповідно до пункту 2 Вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2002 №199 фіскальна інформація - інформація про обсяг розрахункових операцій, проведених через реєстратор у фіскальному режимі роботи, що заноситься до фіскальної пам'яті цього реєстратора за підсумками дня або будь-якого іншого періоду.

Із відомостей, внесених до графи «підсумок розрахунків за кожною податковою групою на момент введення в експлуатацію (дані фіскальної пам’яті)» акту введення в експлуатацію реєстратора розрахункових операцій від 06.01.2012 вбачається, що до введення реєстратора розрахункових операцій MINI-500.02 МЕ (версія 52-07) для експлуатації позивачем в фіскальній пам’яті такого РРО була зареєстрована інформація про обсяг розрахункових операцій, проведених через реєстратор у фіскальному режимі роботи за попереднім власником / користувачем РРО на загальну суму 9240,15 грн., кількість Z – звітів 35 (штук), а тому такі данні й були відображені в акті введення в експлуатацію реєстратора розрахункових операцій.

Під час розгляду справи відповідачем не були надані належні та допустимі докази на підтвердження правомірності викладеного в акті перевірки висновку про незберігання в КОРО № 1014001013/1 від 06 січня 2012 року та використання позивачем фіскальних звітних чеків з № 1 по № 35.

При цьому суд критично відноситься до свідчень ОСОБА_9 щодо того, що під час перевірки було надано інший акт введення в експлуатацію реєстратора розрахункових операцій, в якому в графі «підсумок розрахунків за кожною податковою групою на момент введення в експлуатацію (дані фіскальної пам’яті)» проставлений прочерк, оскільки жодних доказів на підтвердження вказаної обставини до суду не було надано, зокрема, копію такого акту під час проведення перевірки не було долучено до матеріалів перевірки, а під час судового розгляду не було надано до суду примірнику акту введення в експлуатацію реєстратора розрахункових операції від 06 січня 2012 року, складеного центром сервісного обслуговування «Техносервіс-2» МПВВП 21547978, який відповідно до вимог законодавства повинен зберігатись у відповідача, в той час як позивачем було надано для огляду в судовому засіданні оригінал такого документу, в графі «підсумок розрахунків за кожною податковою групою на момент введення в експлуатацію (дані фіскальної пам’яті)» якого містить запис: Z-35 сума продажу дев’ять тисяч двісті сорок гривень 15 коп.

З огляду на вищевказане, висновки відповідача викладені в п. 2.10 акту перевірки щодо не зберігання в КОРО №1014001013/1 від 06.01.2012 року фіскальних звітних чеків з № 1 по № 35 (всього 35 випадків) та неоприбуткування готівки в Книзі обліку розрахунковий операцій №1014001013/1 від 06.01.2012 (відсутні записи в графі 5 розділу 2. Обліку руху готівки та сум розрахунків) на підставі фіскальних звітних чеків РРО з № 1 по № 35 на загальну суму 9240,15 грн. є безпідставними, оскільки така готівка не надходила до каси позивача, а відповідно у позивача відсутній обов’язок щодо оприбуткування останньої в КОРО.

Щодо висновку відповідача про несвоєчасне оприбуткування готівкових коштів у КОРО №1014001014/1 у сумі 491,50 грн. суд зазначає наступне.

Пунктом 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою правління НБУ від 15.12.2004 № 637 (далі – Положення № 637), визначено, що оприбуткуванням готівки є проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, КОРО.

Згідно з п. 4.1 та ч.2 Положення № 637, для забезпечення здійснення розрахунків готівкою підприємства повинні мати касу (приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків), а усі надходження і видачу готівки в національній валюті відображати у касовій книзі.

Згідно з пунктом 7.15 Положення №637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно та в повній сумі оприбутковуватися. Порядок оприбуткування готівки в касах визначено в пункті 2.6 цього Положення.

Відповідно до п.2.6 зазначеного Положення, оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у КОРО на підставі фіскальних звітних чеків РРО.

Суд зазначає, що позивачем було надано суду Книгу обліку розрахункових операцій №1014001013/1 (т.6, а.с.3-132), з якої вбачається, що Z – звіт № 0229 від 05.06.2012 належним чином підклеєний в КОРО (т.6, а.с.34) та внесений до КОРО 05.06.2016 (т. 6, а.с.36), а в свою чергу готівкові кошти у сумі 491,50 були внесені до КОРО на графу нижче - проти графи, в якій відображено Z – звіт №0230 від 06.06.2012, у зв’язку зі зміщенням граф при оприбутковуванні готівкових коштів згідно Z – звіту №0228 від 04.06.2012.

В той же час, суд зазначає, що з урахуванням вищевказаного зміщення при заповненні граф КОРО готівкові кошти у сумі 491,50 грн. згідно Z – звіту №0229 від 05.06.2012 були оприбутковані в КОРО 05.06.2012, а тому висновки відповідача в частині неоприбуткування коштів є безпідставними.

Такими чином, враховуючи те, що позивачем у відповідності до п. 2.6 Положення № 637, суми фактичних надходжень були обліковані у повному обсязі у Книзі ОРО в день їх одержання, вони відповідно є оприбуткованими, тому до позивача безпідставно застосовано штрафні санкції передбачені Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 № 436/95.

Аналізуючи в сукупності вищевикладене, податкові повідомлення-рішення №0000951720 та №0000941720 від 22.04.2015 є протиправними та підлягають скасуванню.

Частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, доказів, які б спростовували доводи позивача не надав.

За таких обставин, системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 2507,77 грн. згідно квитанції №QS27181088 від 19.01.2016, оригінал якої знаходиться в матеріалах адміністративної справи (т.1, а.с.2)

Понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2507,77 грн. підлягають стягненню на його користь рахунок бюджетних асигнувань – Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ірпінської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 22.04.2015 № НОМЕР_1.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ірпінської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 22.04.2015 № НОМЕР_6.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ірпінської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 22.04.2015 № НОМЕР_2.

5. Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Ірпінської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 30.03.2015 № Ф-0000771720.

6. Визнати протиправним та скасувати рішення Ірпінської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 22.04.2015 № НОМЕР_3.

7. Стягнути судовий збір у розмірі 2 507,77 грн. (дві тисячі п’ятсот сім грн. 77 коп.) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (08000, АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_5) за рахунок бюджетних асигнувань Ірпінської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (08200, Київська область, місто Ірпінь, вулиця Шевченка, будинок 2-А, ідентифікаційний код 39473843).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кушнова А.О.

Джерело: ЄДРСР 66113493
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку