ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2017 року № 876/914/17

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Гулида Р.М.,

суддів Довгої О.І., Запотічного І.І.,

за участю:

секретаря судового засідання Богдан А.О.,

позивача ОСОБА_1

представників відповідача Боберського І.М.,

Тюльпарова О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги ОСОБА_1 та військової частини - польова пошта НОМЕР_1 Збройних Сил України на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, військової частини - польова пошта НОМЕР_1 Збройних Сил України про припинення (розірвання) контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Міністерства оборони України, військової частини - польова пошта НОМЕР_1 Збройних Сил України в якому, з врахуванням уточнення позовних вимог просить:

- визнати дій відповідачів щодо систематичного порушення ними умов проходження військової служби позивачем, які передбачені контрактом про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу, укладеного 05.01.2016 року між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України в особі тво командира військової частини-польова пошта НОМЕР_1 Військово Морських Сил Збройних Сил України капітана 2 рангу ОСОБА_2 , а саме: належного матеріального забезпечення під час проходження військової служби, виплата підйомної допомоги, виплата грошового забезпечення з врахуванням надбавок за вислугу років, знання та використання іноземної мови, відповідну кваліфікацію, спортивні і почесні звання та інших надбавок, доплат, винагород, премій, надання жилого приміщення або виплати грошової компенсації за винайм житлового приміщення та щодо відмови у розірванні даного контракту - протиправними;

- зобов`язати Міністерство оборони України припинити контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу, укладеного 05.01.2016 року між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України в особі т.в.о командира військової частини-польова пошта НОМЕР_1 Військово Морських Сил Збройних Сил України капітана 2 рангу ОСОБА_2 шляхом його розірвання та звільнити з військової служби позивача у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту командуванням (за бажанням військовослужбовця), на підставі пункту "з" частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу".

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 05.01.2016року між Міністерством оборони України в особі командира військової частини-польова пошта НОМЕР_1 Військово Морських Сил Збройних Сил України капітана 2 рангу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу. Відповідно до п.2 укладеного контракту МО України зобов`язувалося відповідно до вимог діючого законодавства забезпечити належні умови для проходження військової служби ОСОБА_1 . Однак, умови контракту щодо належного матеріального забезпечення позивача не були виконані у зв`язку з чим 24.05.2016 року позивачем було подано рапорт про розірвання контракту, на що листом від 02.06.2016 року за № 1346/1 отримано відмову, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року, позов задоволено частково.

Визнано дії військової частини - польова пошта НОМЕР_1 в частині порушення умов проходження військової служби ОСОБА_1 , які передбачені контрактом про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу, укладеного 05.01.2016 року між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України в особі командира військової частини - польова пошта НОМЕР_1 Військово Морських Сил Збройних Сил України капітана 2 рангу ОСОБА_2 - протиправними.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановленимм рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 та військова частина - польова пошта НОМЕР_1 Збройних Сил України оскаржили його в апеляційному порядку.

В апеляційних скаргах ОСОБА_1 просить скасувати постанову в частинні відмови у задоволенні решти позовних вимог та прийняти нову постанову, якою задоволити позовні вимоги повністю, а військова частина - польова пошта НОМЕР_1 просить скасувати постанову і залишити позов без розгляду у зв`язку із збігом строку звернення до адміністративного суду або скасувати прийняте рішення та винести нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційних скарг зазначають, що приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції порушив норми матеріального права, а допущена упереджена оцінка зібраних доказів та довільне трактування законодавства за текстом постанови, не відповідають фактичним обставинам справи, що і призвело до неправильного вирішення справи по суті позовних вимог.

Заслухавши доповідача - суддю Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід задоволити частково, а постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову, якою позов задоволити частково з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 05.01.2016 року між ОСОБА_1 і Міністерством оборони України в особі командира військової частини-польова пошта НОМЕР_1 Військово Морських Сил Збройних Сил України капітана 2 рангу ОСОБА_2 було укладено Контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу (а.с. 7-8 Т.1).

Пунктами 1, 3, 4 цього Контракту передбачено, що ОСОБА_1 добровільно взяв на себе зобов`язання проходити військову службу у Збройних Силах України протягом строку контракту, а в разі настання особливого періоду - понад встановлений строк контракту, відповідно до вимог обумовлених законодавством, що регулює порядок проходження військової служби та цим контрактом. Цей контракт є строковим та укладався відповідно до вимог діючого законодавства на термін дії, - до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію. Сторони зобов`язалися, не пізніше як за три місяці до закінчення строку контракту повідомити одна одну про бажання або небажання укладати новий контракт чи відмову в його укладенні із зазначенням причин, визначених нормативно-правовими актами.

24.05.2016 року позивач подав командиру військової частини-польова пошта НОМЕР_1 рапорт про розірвання даного контракту на підставі п.7 Контракту та ст.26 Закону України Про військовий обов`язок та військову службу, у зв`язку з невиконанням МО України умов контракту, передбачених пунктом 2, а саме: належного матеріального забезпечення під час проходження військової служби, виплати підйомної допомоги, виплати грошового забезпечення з урахуванням надбавок за вислугу років, звання, знання та використання іноземної мови, відповідну кваліфікацію, спортивні і почесні звання та інших надбавок, доплат, винагород, премій, надання жилого приміщення або виплати грошової компенсації за винайм житлового приміщення, а також виплат, пов`язаних з виконанням бойових завдань в зоні проведення антитерористичної операції у Донецькій та Луганській областях (а.с. 9 Т.1).

За результатами розгляду вказаного Рапорту 02.06.2016 року відповідачем в/ч -польова пошта НОМЕР_1 було надано позивачу письмову відмову у розірванні контракту від 05.01.2016 року, з огляду на відсутність правових підстав (а.с. 10 Т.1).

Частково задовольняючи позовні вимоги про визнання протиправними дій військової частини-польова пошта НОМЕР_1 в частині порушення умов проходження військової служби ОСОБА_1 , які передбачені контрактом від 05.01.2016 року, суд першої інстанції виходив з того, що зібраними матеріалами адміністративної справи підтверджуються доводи позивача про порушення обов`язку по забезпеченню належних умов для проходження позивачем військової служби щодо його матеріального і грошового забезпечення.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з допущеними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 2 вказаного контракту від 05.01.2016 року, саме Міністерство оборони України взяло на себе обов`язок забезпечити належні умови для проходження військової служби ОСОБА_1 та забезпечити: - виплату підйомної допомоги на нього та кожного члена сім`ї, який переїжджає разом з ним на нове місце проходження військової служби; - виплату грошового забезпечення з урахуванням надбавок за вислугу років, звання та використання іноземної мови, відповідну кваліфікацію, спортивні і почесні звання та інших надбавок, доплат, винагород, премій; - надати житлове приміщення йому та членам його сім`ї або виплату грошової компенсації за винайм ним житлового приміщення; - виплатити інші соціальні виплати йому та членам його сім`ї, визначені законами та іншими нормативно-правовими актами у відповідності до вимог чинного законодавства.

Перевіркою військової прокуратури Південного регіону України, стосовно неналежного матеріального та інших видів забезпечення військовослужбовців комендантської роти військової частини-польова пошта НОМЕР_1 , було встановлено факти тривалого проживання військовослужбовців у непристосованих приміщеннях військової частини - польова пошта НОМЕР_1 в м. Очакові, незабезпечення в них відповідного санітарно-епідеміологічного стану та неналежного речового забезпечення військовослужбовців.

Виявлені під час перевірки порушення були зафіксовані в Акті санітарно-епідеміологічного обстеження об`єкта від 26.05.2016 року та Акті проведення перевірки військової частини-польова пошта НОМЕР_1 (м. Очаків) від 27.05.2016 року №2190 (а.с. 89-101).

Постановами Апеляційного суду Миколаївської області від 06.10.2016 року та від 11.10.2016 року визнано винними заступника командира військової частини-польова пошта НОМЕР_1 з матеріального забезпечення ОСОБА_3 і начальника медичної служби ОСОБА_4 у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 172-15 КУпАП із звільненням їх від адміністративної відповідальності за малозначністю, обмежившись усним зауваженням (а.с. 16-23, 39-46 Т.2).

З довідки про розмір грошового забезпечення позивача ОСОБА_1 за період проходження військової служби у військовій частині-польова пошта НОМЕР_1 з 05.01.2016 року по 02.07.2016 року (а.с.80 Т.1) видно, що в червні місяці премія за травень виплачена в зменшеному розмірі, згідно наказу командира військової частини - польова пошта НОМЕР_1 №165 від 03.06.2016 року, а в липні не встановлювалась премія за червень місяць 2016 року та не виплачувалась щомісячна додаткова грошова допомога, згідно наказу командира військової частини - польова пошта НОМЕР_1 №195 від 02.07.2016 року. В жовтні 2016 року проведена виплата винагороди за безпосередню участь в АТО з 19.01.2016 року по 23.03.2016 року на загальну суму 2593,55 грн. по наказу командира військової частини-польова пошта НОМЕР_1 № 806 від 18.10.2016 року (а.с.81, Т.2).

Як вбачається з довідки військової частини-польова пошта НОМЕР_1 від 25.11.2016 року №206, військовослужбовець ОСОБА_1 за період проходження військової служби за контрактом у військовій частині-польова пошта НОМЕР_1 був забезпечений лише таким речовим майном: один літній костюм камуфльований; один тільник; шкарпетки х/б у кількості - 3 пари; один кашкет камуфльований; одні черевики з високими холявами, що підтверджує доводи позивача про порушення виконання умов контракту в частині неналежного матеріального та грошового забезпечення.

Відповідно до обсягу наявних у справі доказів та з врахуванням відомостей по матеріалах особової справи позивача ОСОБА_1 , не підтверджено доводи позивача про систематичне порушення умов контракту стосовно виплати грошового забезпечення з врахуванням надбавок за вислугу років, звання та використання іноземної мови, відповідну кваліфікацію, спортивні і почесні звання та інших надбавок, доплат, винагород і премій.

Таким чином, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо визнання протиправними лише дій військової частини-польова пошта НОМЕР_1 відносно порушення виконання умов контракту в частині неналежного матеріального та грошового забезпечення позивача.

За змістом контракту від 05.01.2016 року є очевидним, що цей Контракт було укладено між позивачем ОСОБА_1 і Міністерством оборони України. При укладенні Контракту т.в.о.командира військової частини-польова пошта НОМЕР_1 Військово-Морських Сил Збройних Сил України капітан 2 рангу ОСОБА_2 виступав лише посередником від імені МО України.

Пунктом 2 цього Контракту чітко передбачено обов`язки безпосередньо Міністерства оборони України щодо забезпечення належних умов для проходження військової служби ОСОБА_1 .

У пункті 7 цього Контракту вказано, що сторони несуть відповідальність згідно із законом в разі порушення умов, визначених Контрактом.

Таким чином, оскільки Міністерство оборони України будучи стороною контракту від 05.01.2016року про проходження військової служби, фактично не забезпечило дотримання умов контракту в частині дотримання п. 2 цього Контракту, відтак саме протиправними являються також дії саме Міністерства оборони України в частині порушення умов проходження військової служби ОСОБА_1 відносно його неналежного матеріального та грошового забезпечення під час проходження військової служби.

Щодо позовних вимог про припинення контракту від 05.01.2016 року про проходження військової служби та звільнення позивача з військової служби на підставі пункту з частини 6 статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу, колегія суддів погодилась з тим, що такі не підлягають задоволенню зважаючи на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із обороною України її незалежності та територіальної цілісності. Об`єктом військово-службових відносин є публічний інтерес у сфері оборони і національної безпеки України, який складає предмет діяльності військовослужбовців.

Після укладення контракту про проходження військової служби виникають військово-службові відносини, які є різновидністю адміністративних, характеризуються нерівністю сторін, тобто подальше правове регулювання здійснюється на підставі методу влади і підпорядкування.

Таким чином, контракт про проходження військової служби не є різновидністю цивільно-правового договору, і відповідно до нього не застосовуються наслідки, які випливають з порушення договірних зобов`язань.

Сторонами контракту про проходження військової служби є, з однієї сторони, Міністарство оборони України або інших державний орган виконавчої влади (МВС, СБУ), в якому законом передбачена військова служба, а з іншої - громадянин, який вступає на військову службу в добровільному порядку. Специфічний характер обов`язків військовослужбовця встановлюється, як контрактом про проходження військової служби так і законами та відповідними нормативно-правовими актами.

Отже, після вступу на професійну військову службу військовослужбовець зобов`язується проходити її на протязі встановленого контрактом строку у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, створених у відповідності до законодавства України. Військовослужбовець не має права самовільно відмовлятися від виконання обов`язків військової служби, змінювати місце військової служби, за виключенням випадків укладення у встановленому порядку контракту про проходження військової служби з іншим Міністерством (відомством) виконавчої влади, в якому передбачена військова служба.

Згідно ч.1 ст.4 вказаного вище Закону, Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову громадян України на військову службу та прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Частиною 4 статті 15 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу передбачено, що форма, порядок і правила укладення контракту, припинення (розірвання) контракту та наслідки припинення (розірвання) контракту визначаються положеннями про проходження військової служби громадянами України, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч.3 ст.22 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу, для громадян, які приймаються на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення правового режиму воєнного стану та призначаються на посади, строк військової служби в календарному обчисленні встановлюється до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію.

У разі настання особливого періоду для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації, крім випадків, визначених абзацом другим частини третьої цієї статті та частиною восьмою статті 26 цього Закону (ст.23 ч.9 Закону).

Частину шосту статті 26 доповнено пунктом м згідно із Законом № 711-VІІІ від 06.10.2015року, у відповідності до якого контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби у зв`язку із закінченням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу за новим контрактом військовослужбовцями, які проходили військову службу за контрактом, укладеним на умовах, передбачених абзацом другим частини третьої статті 23 цього Закону.

Встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом визначено розділом II "Військова служба за контрактом" Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008 року. Так, контракт про проходження військової служби - письмова угода, що укладається між громадянином і державою, від імені якої виступає Міністерство оборони України, для встановлення правових відносин між сторонами під час проходження військової служби.

Згідно абз.8 п.18 вказаного Положення, перший контракт про проходження військової служби укладається з військовослужбовцями, які приймаються на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення правового режиму воєнного стану, - до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію.

Відповідно до абз.11 ст.1 Закону України Про оборону України, особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно ст.1 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, мобілізація це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано. Особливий період це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Демобілізація це комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.

Порядок проходження військової служби за контрактом також визначений розділом II Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України № 170 від 10.04.2009 року. Згідно з абзацом 16 пункту 2.3 розділу II вказаного Положення, у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення правового режиму воєнного стану громадяни приймаються на військову службу за контрактом на строки, визначені ч.3 ст.23 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу, без врахування набуття права на пенсійне забезпечення та строку, що залишився до досягнення граничного віку перебування на військовій службі.

Таким чином, строки військової служби для громадян, які приймаються на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та призначаються на посади, строк військової служби в календарному обчисленні встановлюється до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію. Строк дії контракту про проходження військової служби в Збройних Силах України пов`язаний безпосередньо з дією в країні особливого періоду.

При цьому, відповідно до листа-роз`яснення Міністерства оборони України №322/2/8417 від 01.10.2015 року "Щодо скасування в Україні особливого періоду" зазначено, що згідно з статті 1 відповідно до ст.1 Закону України Про оборону України з моменту оголошення Указу Президента України Про часткову мобілізацію від 17.03.2014 року №303/2014, в Україні настав особливий період. Скасування особливого періоду буде здійснено окремим Указом Президента України Про демобілізацію після стабілізації обстановки на сході України. Завершення демобілізації можна вважати закінченням особливого періоду. На даний час в Україні діє особливий період, а закінчення періоду мобілізації не є самостійною підставою для припинення особливого періоду.

Відповідно до пункту з частини 6 статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу, на яку покликається позивач, контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням (за бажанням військовослужбовця).

Під систематичним невиконанням умов контракту командуванням слід розуміти невиконання одного із зобов`язань та інших умов, визначених контрактом, які допускались два чи більше разів протягом останніх 12 місяців служби військовослужбовця. Невиконання зобов`язань та інших умов, визначених контрактом, не враховуються для встановлення систематичного невиконання умов контракту командуванням, якщо їх виконання стало неможливим у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій, а також залучення до здійснення заходів правового режиму надзвичайного стану, боротьби з тероризмом і піратством, посилення охорони державного кордону, ліквідації надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру, надання військової допомоги іншим державам.

Ч. 8 ст.26 вказаного Закону визначені особливості звільнення військовослужбовців з військової служби під час дії особливого періоду. Однак, можливість звільнення з військової служби за пунктом з частини 6 статті 26 цього Закону, під час дії особливого періоду, ч. 8 ст. 26 Закону не передбачена.

Таким чином, доводи апелянта ОСОБА_1 щодо наявності підстав для припинення контракту від 05.01.2016 року про проходження військової служби та звільнення позивача з військової служби на підставі пункту з частини 6 статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу є непереконливими.

Враховуючи викладене, колегія суддів прийшла до неспростовного переконання про необхідність часткового скасування постанови суду першої інстанції від 22.12.2016 року в частині задоволення позовних вимог лише визнання протиправними дій Військової частини - польова пошта НОМЕР_1 , адже в цій частині слід прийняти нову редакцію постанови про визнання протиправними дій обох відповідачів, тобто Міністерства оборони України та Військової частини - польова пошта НОМЕР_1 стосовно порушення умов проходження військової служби ОСОБА_1 через неналежне матеріальне та грошового забезпечення під час проходження військової служби, які передбачені контрактом від 05.01.2016 року про проходження військової служби.

Отже, висновок суду першої інстанції по даній справі зроблений при неповному з`ясуванні судом та недоведеності позивачем обставин, які мали значення для справи, внаслідок порушення норм матеріального права що і призвело до неповного та всебічного вирішення справи по суті спору, а у відповідності до вимог ст.202 КАС України є обов`язковою підставою для скасування постановленого судового рішення і ухвалення нового рішення по справі.

Керуючись ст. 160, ст. 195, ст. 196, п.3 ч. ст. 198, п. п. 1, 3, 4 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205, ст.207, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та військової частини - польова пошта НОМЕР_1 Збройних Сил України задоволити частково.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року у справі №819/799/16 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, військової частини - польова пошта НОМЕР_1 Збройних Сил України про припинення (розірвання) контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу скасувати частково, тобто в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними лише дій Військової частини - польова пошта НОМЕР_1 , а в цій частині винести нову постанову.

Визнати протиправними дії Міністерства оборони України та Військової частини - польова пошта НОМЕР_1 в частині порушення умов проходження військової служби ОСОБА_1 стосовно неналежного матеріального та грошового забезпечення під час проходження військової служби, які передбачені контрактом про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України на посадах осіб рядового складу, укладеного 05.01.2016 року між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України в особі т.в.о. командира Військової частини - польова пошта НОМЕР_1 Військово-Морських Сил Збройних Сил України капітана 2 рангу ОСОБА_2 .

В решті постанову залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Р.М. Гулид

Судді: О.І. Довга

І.І. Запотічний

Повний текст постанови виготовлено 21.04.2017 року