open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2017 р. Справа153/30/17

Провадження2/153/8/17-ц

Ямпільський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Любинецької-Онілової А.Г.

за участю секретаря с\з ОСОБА_1

позивача ОСОБА_2

відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ямпіль Вінницької області

цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 заявив позов до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди. В своєму позові позивач посилається на те, що 04 та 05 січня 2017 року на веб-сторінці «ВКонтакте» в групі «Ямполь Ямпольський район» в коментарях під час обговорення конкурсу на посаду директора Ямпільського районногоо будинку культури, оголошеного відділом культури і туризму Ямпільської РДА Вінницької області ОСОБА_3 було розміщено фотосвітлини, на яких ніби-то зображено ремонт даху Ямпільського РБК, проведеного у 2016 році на суму 40 000 гривень з коментарем: «А ви хочете на власні очі побачити ремонт, який вам не покаже пан ОСОБА_2. Знято позавчора, особисто мною. Дах будинку культури після ремонту. І результати такого «ремонту» Я звільню бажаючих відчути екстрим на власній шкурі. Тримайте…». 06 січня 2017 року на веб-сторінці «ВКонтакте» в групі «Ямполь Ямпольський район» було розміщено фото світлини, зняті ОСОБА_3 після чого почали з’являтись коментарі, в одному з яких ОСОБА_4 написав «Браво! Прощаю вам всі гріхи. Я не сподівався, що ви це покажете. Жаль лиш що не дотрималися авторського права і не вказали, що це не ваші знімки, а ОСОБА_3, які вона демонструвала позавчора комісії, яка обирала директора цього скаліченого БК. Ці знімки мали би бути основою кримінальної справи проти завідуючого відділом культури, а він сидів в комісії і ОСОБА_3 критикував». Позивач вказав, що ці публікації переглянула невстановлена кількість осіб, а неправомірними діями відповідачів принижена його честь та гідність, ділова репутація, так як він працює начальником відділу культури і туризму Ямпільської РДА Вінницької області, а також заподіяно моральну шкоду, яка виразилася в моральних стражданнях та переживаннях, оскільки відповідачі принизили його перед керівництвом РДА, та користувачами веб-сторінки «ВКонтакте», а також поширили відомості стосовного нього, про те, що він ніби-то скоїв злочин та повинен понести кримінальну відповідальність. Зазначив, що дійсно відділом культури та туризму було замовлено проектно-кошторисну документацію на ремонт даху над сценою будинку культури, здійснено поточний ремонт вказаної покрівлі, на що є відповідні документи та фотоматеріали. Загалом на ремонт покрівлі було витрачено кошти в сумі 47672 гривні (в тому числі вартість кошторису 1275 гривень та будівельних робіт 46397 гривень). 04 січня 2017 року на веб-сторінці «ВКонтакте» в групі «Ямполь Ямпольський район» зі сторінки свого сина ОСОБА_5 позивачем було запропоновано ОСОБА_4 та іншим зацікавленим особам прийти до районного будинку культури та здійснити спільну перевірку вказаного ремонту. Проте ніхто не прийшов, а навпаки почалось «обговорення» ремонту з новою силою. Також позивач зазначив, що фото світлини, розміщені на веб-сторінці «ВКонтакте» не відносяться до цієї покрівлі, а є дахом над малим залом РБК, тобто, поширена відповідачами інформація є завідомо неправдивою та по суті вказує на те, що роботи не було зроблено, а кошти було привласнено ним. Цю інформацію позивач вважає наклепницькою, образливою, принизливою та такою, що не відповідає дійсності, ганьбить його честь, гідність та ділову репутацію. Зазначив, що неправомірними діями відповідачів йому було завдано моральну шкоду, яка виразилася в моральних стражданнях та переживаннях, порушенні душевної рівноваги, в зв’язку з тим, що він був ображений та принижений в мережі Інтернет, змушений був постійно виправдовуватись. Вважаючи свої права порушеними позивач просить визнати, що поширені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відомості, що він ніби-то вчинив злочин, привласнивши кошти в сумі 40 000 гривень є не правдивими, зобов’язати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 спростувати поширену інформацію у такий спосіб, як вона була поширена, опублікуванням спростування, стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь позивача моральну шкоду у розмірі по 20 000 гривень з кожного.

Позивач ОСОБА_2 в судовому засідання позов підтримав. Пояснив, що дійсно інформацію поширено зі сторінки «Ямполь Ямпольський район». Вказав, що він є посадовою особою. Вважає, що вказана інформація була оцінкою його дій, як службової особи. Цю інформацію люди сприйняли як правдиву. Внаслідок дій відповідачів принижено його гідність та ділову репутацію. У його відносинах з колегами відбулися негативні зміни. Просив задовольнити позов.

Відповідач ОСОБА_3 заперечує проти задоволення позову. Пояснила, що фотосвітлини, які вона поширила, не порушують честь і гідність позивача ОСОБА_2 Позивач є посадовою особою, яка відкрита для критики. Жодного коментаря не було в його адресу як людини. Вказала, що межа доступної критики нею не була перейдена. Її сторінка в Інтернеті «Людмила Граждан». Вказала, що надані позивачем скріншоти вирвані із контексту обговорення кандидатури на посаду директора РБК. Пояснила, що вона подавала свою кандидатуру на посаду директора РБК і після конкурсу висвітлювала інформацію про те, що конкурс був із порушенням вимог закону. Перше поширення цих фото було під час конкурсу на посаду директора РБК на проекторі, бачили ці знімки члени комісії. Обговорення ремонту це оціночні судження. Після засідання комісії вона розмістила вказані фото на сторінці «Ямполь Ямпольський район» «ВКонтакте» в ході обговорення конкурсу. Також вказала, що ОСОБА_4 знімав відео засідання комісії, коли демонструвались фото з ремонтом даху РБК. Недостовірної інформації щодо позивача не було поширено. Просила відмовити в задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_4 заперечує проти задоволення позову. Пояснив, що у нього немає двох сторінок в Інтернеті. Є сторінка у «ВКонтакте» - «Василий Кизка» і до вказаної справи він жодного відношення не має. Цю фразу зробив сам позивач. Вказав, що він не поширював цю фразу. Відео із засідання комісії з обрання директора РБК він поширив на своїй сторінці «Висилий Кизка». Також пояснив, що ОСОБА_3 була поширена суспільно-значима інформація про стан районного будинку культури. Честь і гідність ОСОБА_2 не принижена, оскільки він є посадовою особою, і відповідно до п. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є підстави для критики і оціночних суджень його дій. Просив відмовити у задоволенні позову.

Судом встановлено такі обставини і визначені відповідно до них правовідносини.

Із довідки, виданої Ямпільською РДА Вінницької області вих..№01-01.16/79 від 11.01.2017 встановлено, що ОСОБА_2 працює на посаді начальника відділу культури і туризму райдержадміністрації, присвоєно 5 ранг державного службовця категорії «Б».

Із скріншотів, які надані позивачем та досліджені судом зі сторінки «ВКонтакте» «Ямполь Ямпольський район» встановлено, що в мережі Інтернет на вказаній сторінці користувачами було обговорення ремонту даху районного будинку культури. В своїх коментарях користувачі висловили оцінку дій посадових осіб та критику в їх адресу з приводу вказаного ремонту.

Із скріншотів, наданих позивачем та досліджених судом, встановлено, що в мережі Інтернет «ВКонтакте» на сторінці «Ямполь Ямпольський район» користувачем «Василий Кизка» додано коментар: «Браво! Прощаю вам всі гріхи. Я не сподівався, що ви це покажете. Жаль лиш що не дотрималися авторського права і не вказали, що це не ваші знімки, а ОСОБА_3, які вона демонструвала позавчора комісії, яка обирирала директора цього скаліченого БК. Ці знімки мали би бути основною кримінальної справи проти завідуючого відділом культури, а він сидів в комісії і ОСОБА_3 критикував».

Із скріншотів, наданих позивачем та досліджених судом, встановлено, що в мережі Інтернет «ВКонтакте» на сторінці «Ямполь Ямпольський район» користувачем «Людмила Граждан» додано коментар: «А ви хочете на власні очі побачити ремонт, який вам не покаже пан ОСОБА_2. Знято, позавчора, особисто мною. Дах будинку культури після ремонту. І результати такого «ремонту» Я звільню бажаючих відчути екстрим на власній шкурі. Тримайте…».

Із наданих позивачем та досліджений судом копій фотосвітлин ремонту даху над сценою РБК встановлено, що на даху здійснюються ремонтні роботи.

Із копії акту приймання виконаних підрядних робіт від 07.11.2016 встановлено, що на підставі договору №21110/16 від 04.11.2016 виконано поточний ремонт даху будинку культури по вул. Свободи, 134 в м. Ямпіль Вінницької області.

Із копії локального кошторису 2-1-1 на поточний ремонт даху будинку культури по вул. Свободи, 134 в м. Ямпіль Вінницької області від 07.11.2016 встановлено, що разом за актом витрати складають 46397 гривень.

Із копії договірної ціни на поточний ремонт даху будинку культури по вул. Свободи, 134 в м. Ямпіль Вінницької області, що здійснювався в 2016 році, встановлено, що всього договірна ціна складає 46397 гривень.

Із копії довідки про вартість виконаних підрядних робіт та витрати від 07.11.2016 встановлено, що всього вартість виконаних будівельних робіт складає 46397 гривень.

Із копії акту здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) від 02.11.2016 встановлено, що виконавцем було виготовлено проектно-кошторисну документацію та поточний ремонт даху будинку культури по вул. Свободи, 134 в м. Ямпіль Вінницької області на загальну суму 1275 гривень.

Оцінюючи усі докази у їх сукупності, суд вважає недоведеними обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх позовних вимог, виходячи із наступного.

Відповідно до ст.. 18 Загальної декларації прав людини кожна людина має право на свободу думки, совiстi i релiгiї.

Конституція України визнає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю та що кожен має право на повагу до його гідності (ст. ст. 3, 28).

Разом із цим Конституцією України гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (ст. 34 Конституції України).

Відповідно до ст.ст. 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканість своєї ділової репутації, а також відповідно до ст.. 277 ЦК України право на спростування недостовірної інформації та право на відповідь.

Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

В ході судового розгляду не встановлено та позивачем не доведено факту розповсюдження саме відносно нього недостовірної інформації, що принижує його честь, гідність чи ділову репутацію.

Крім того, позивачем не доведено, що вказана інформація стосується його особисто, а також порушує особисті немайнові права позивача, або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає йому повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Відповідно до ч. 5 п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). При цьому інформація повинна стосуватися особи позивача.

Пунктом 19 вказаної Постанови визначено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Отже, відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, поряд з інформацією чи даними, що підлягають перевірці, стаття 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод захищає погляди, критичні зауваження або припущення, правдивість яких не може бути піддана перевірці на правдивість.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 є посадовою особою - начальником відділу культури і туризму Ямпільської РДА Вінницької області.

Межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати (п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року).

Враховуючи, що позивач є публічною особою, то підлягає ретельному громадському контролю і потенційно може зазнати гострої та сильної громадської критики.

Тому, інформація, яку просить спростувати позивач, не є фактичними твердженнями, а оціночними судженнями дій позивача як посадової особи, громадською критикою ремонту районного будинку культури.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 23 червня 2009 року у справі «Бодрожич та Вуїін проти Сербії», констатував, що свобода вираження поглядів, яка захищена ч. 1 ст. 10 Конвенції утворює одну із фундаментальних цінностей у демократичному суспільстві. Причому, це стосується не лише тієї «інформації» чи «ідей», які «приємно» отримувати та які не є образливими, а також тих, які є шокуючими чи такими, що викликають занепокоєння.

Рішенням Європейського суду від 29 червня 2005 року у справі «Соколовські проти Польщі» констатовано, що відповідно до усталеної практики Суду за ч. 2 ст. 10 Європейської конвенції з прав людини можливості обмеження політичної дискусії, дебатів з питань суспільного інтересу є мізерним, адже свобода вираження поглядів утворює одну із важливих засад демократичного суспільства та є основною умовою для його прогресу і самореалізації кожної особи.

Позивачем не надано жодного доказу, яким би підтверджувався факт порушення його честі, гідності та ділової репутації. Інформація, яку просить позивач спростувати, як недостовірну, за своїми мовно-стилістичними ознаками є оціночним судженням, яке відповідно до вищезазначених норм права, не підлягає спростуванню та доведенню його правдивості, та не підлягає перевірці на предмет відповідності фактичним даним. Виходячи зі змісту вказаної інформації, в якій міститься аналіз події та особиста думка авторів стосовно цієї події (ремонт РБК), а також їх особисті висновки, ця інформація не містить образи чи нецензурних висловів щодо особи позивача.

Вирішуючи питання в частині стягнення моральної шкоди, суд виходить із наступного.

Відповідно до ст.. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, що її завдала, за наявності її вини.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що позивачем має бути зазначено в чому полягає моральна шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її завдано позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Згідно положень п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Оскільки, судом не встановлено порушення прав позивача, в задоволенні вимог про стягнення моральної шкоди є підстави відмовити.

Частинами 1 та 2 ст. 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

З урахуванням встановлених судом обставин та вказаних вимог закону, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли, тому в задоволенні позову є підстави відмовити повністю.

При вирішенні питання щодо судових витрат, суд керується вимогами ст.88 ЦПК України. Оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено, суд не має підстав для присудження позивачу судових витрат за рахунок відповідачів, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення судових витрат.

Спірні правовідносини врегульовані ст.18 Загальної декларації прав людини, ст.10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.3,28,32,34 Конституції України, ст.ст.23, 277 ЦК України.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, на підставі ст.18 Загальної декларації прав людини, ст.10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.3,28,32,34 Конституції України, ст.ст.23, 277 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Вінницької області протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Ямпільський районний суд Вінницької області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий А.Г. Любинецька-Онілова

Джерело: ЄДРСР 66106133
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку