Справа № 333/799/17

Провадження№2/333/1034/17

РІШЕННЯ

Іменем України

18 квітня 2017 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючої судді Круглікової А.В.,

при секретарі Тарасенко О.О.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання дитини, –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з позовом про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, посилаючись на те, що вона в період часу з 02.12.2006 року по 14.06.2011 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем по справі. Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає з позивачем та знаходиться на її утриманні. З 20.02.2014 року дитина визнана інвалідом, яка потребує додаткового догляду та постійних додаткових витрат. Оскільки ОСОБА_4 повністю ухиляється від виконання своїх батьківських обов’язків та не надає матеріальної допомоги на утримання дитини, позивач звернулась з позовом до суду.

В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали в повному обсязі, додатково пояснили, що спільна донька ОСОБА_5, яка визнання дитиною – інвалідом, потребує чималих витрат на лікування, мінімальна річна сума на лікування дитини складає 61500 грн. Позивач є матір’ю – одиначкою і, окрім ОСОБА_5, на її утриманні знаходиться ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2. Відповідач є працездатною та здоровою людиною, у зв’язку з чим, позивач з урахуванням письмових доповнень від 03.04.2017 р. до позовної заяви, просить суд стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, але не менше 2 563 грн. на місяць, щомісячно, починаючи стягнення з 07.03.2017 року і до досягнення дитиною повноліття.

Представник відповідача позов визнала частково та пояснила, що її довіритель ОСОБА_7 після розірвання шлюбу з ОСОБА_1 у 2011 році продовжує спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні. На даний час відповідач по справі знаходиться за межами м. Запоріжжя, тому тимчасово не спілкується з донькою. Кошти на утримання надає регулярно в добровільному порядку в обсязі 800 – 1000 грн. на місяць. Окрім цього, коли знаходився в м. Запоріжжі, надавав додаткові кошти особисто, крім грошових переказів, купував дитині одяг, взуття, іграшки та продукти харчування. На даний час всі необхідні речі для доньки купує мати відповідача на його прохання. Оскільки відповідач має нерегулярний дохід, то вважає за доцільне призначити йому аліменти на утримання дитини у твердій грошовій сумі у розмірі 800 грн. При можливості ОСОБА_4 буде надавати кошти у більшому розмірі.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та додані до неї докази, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 Сімейного кодексу України (надалі - СК України) мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

На підставі ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частиною 3 ст.181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до положень ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення (ч. 1).Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу (ч. 2).

Згідно з ч. 1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Частиною 1 ст. 184 СК України встановлено, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

З роз'яснень, викладених у п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» вбачається, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК, аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно. Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК. При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення.

Згідно п. 1, 2 ст.3 Конвенції про права дитини ООН від 20.11.1989р. (далі Конвенція), яку було ратифіковано Постановою Верховної Ради України №789-Х1І від 27.02.1991р. та яка набула чинності для України 27.09.1991р., в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави - учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Згідно з ст.18 Конвенції, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Судом встановлено, що 02.12.2006 року між сторонами по справі було укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії І-ЖС №028493, виданого Шевченківським відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції, актовий запис №743.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14.06.2011 року шлюб, укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_1 було розірвано. Вказане рішення набуло законної сили 27.06.2011 року.

Від шлюбу сторони мають неповнолітню доньку - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження від 25.12.2008 року серії І-ЖС109981, актовий запис №1316.

Згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи, виданої Департаментом реєстраційних послуг Запорізької міської ради від 29.03.2017 року №04-27/3-6818, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 30.12.2008 року по теперішній час зареєстрована та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 разом із ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, є дитиною – інвалідом, що підтверджується посвідченням серії ААГ №101093, виданого УПСЗН ЗМР по Комунарському району від 12.05.2016 року та з 08.02.2016 року їй призначено державну соціальну допомогу в сумі 1 556,50 грн.

Із індивідуальних програм реабілітації дитини – інваліда від 13.03.2014 року № 105 та від 21.03.2016 року № 226, що містяться в матеріалах справи слідує, що ОСОБА_5 періодично проходить курс реабілітації в Комунальному закладі «Центр первинної медико-санітарної допомоги №6» Управління з питань охорони здоров’я Запорізької міської ради.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач посилається на те, що ОСОБА_5 проходила санаторне–курортне лікування в м. Одеса, вартість якого склала 12000 грн. Також, двічі на місяць проходить лікувальні масажі та терапевтичні процедури, вартість яких складає 1500 грн. Крім того, витрати на придбання кожного року трьох пар ортопедичного взуття (зима, літо, весна –осінь), з устілками, складають 7500 грн., а на придбання ліків кожного місяця – 2000 грн.

Отже, за розрахунком позивача, мінімальна річна сума на лікування ОСОБА_5 складає – 61 500 грн.

Стаття 10 ЦПК України зобов'язує кожну сторону довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. Доказами являються будь-які фактичні дані, які встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів (ст. 57 ЦПК України).

Згідно з ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, позивачем жодних доказів (фіскальних чеків, квитанцій, платіжних доручень тощо) на підтвердження понесення останньою наведених вище витрат на лікування ОСОБА_5 до матеріалів справи не надано.

Крім того, в обґрунтування свого скрутного матеріального становища, позивач посилається на те, що вона є матір’ю-одиначкою іншої дитини – ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Наведені вище доводи позивача, що остання є матір’ю-одиначкою іншої дитини судом відхиляються, як необґрунтовані, оскільки наявність ще однієї дитини у позивача, батьком якої є – ОСОБА_10, тобто не відповідач у цій справі, жодних чином не впливає на обов’язок ОСОБА_4 утримувати свою дитину - ОСОБА_5 та на визначення судом розміру аліментів у цій справі.

В якості доказів на підтвердження того, що відповідач має регулярний, постійних дохід та на підтвердження рівня заробітної плати останнього, позивач надала до матеріалів справи роздруківки із інтернет-сайтів щодо статистики заробітних плат у 2017 році, рейтингу професій, який мають попит, рейтингу професій, які високо оплачуються та рівня середньої заробітної плати в Запоріжжі.

Разом з тим, суд виходить з того, що наведені вище роздруківки із інтернет-сайтів не є належними та допустимими доказами, в розумінні норм ст.ст. 58,59 ЦПК України, на підтвердження того, що ОСОБА_4 дійсно має регулярний та постійний дохід, а його заробітна плата на місяць складає близько трьох тисяч доларів США, як стверджувала позивач та її представник.

Жодних доказів на підтвердження того, що відповідач у цій справі дійсно працевлаштований, має постійний та регулярний дохід матеріали цієї справи не містять та позивачем не надано.

Також, судом відхиляється наявна в матеріалах справи роздруківка із інтернет-ресурсу в якості належного доказу вартості лікування неповнолітньої дитини ОСОБА_5 оскільки будь-яких відомостей про проходження останньою курсу лікування в «Міжнародній клініці відновлювального лікування. ОСОБА_11» матеріали справи не містять.

Крім того, не знайшли свого підтвердження доводи та посилання ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_4 повністю ухиляється від виконання своїх батьківських обов’язків.

Так, в ході розгляду цієї справи представником відповідача додано до матеріалів справи копії квитанцій про грошові перекази, що підтверджують добровільну сплату ОСОБА_4 матеріальної допомоги на утримання доньки ОСОБА_5 у розмірі від 715 грн. до 1020 грн.

Як свідчать письмові заперечення на позовну заяву, ОСОБА_4 (відповідач) має нерегулярний дохід. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

За таких обставин, враховуючи в матеріалах справи відсутні будь-які відомості про офіційне працевлаштування ОСОБА_4, а з його пояснень вбачається, що його доходи є нерегулярними, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача аліментів у твердій грошовій сумі у відповідності до норм ст. 184 СК України.

При цьому, встановлюючи розмір аліментів, які необхідно стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» встановлено, що у 2017 році прожитковий мінімум на одну особу з розрахунку на місяць для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком від 6 до 18 років встановлено: з 1 січня 2017 року - 1689 гривень, з 1 травня -1777 гривень, з 1 грудня -1860 гривень.

За змістом ч. 2 ст. 184 СК України, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" (зі змінами) встановлено, що до переліку грошових доходів громадян, одержаних ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, які підлягають індексації, відноситься і розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі (ст. 2). Також, у ст. 9 цього Закону визначається, що індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, здійснюється підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, які проводять відповідні відрахування аліментів із доходу платника аліментів.

Частиною 2 ст. 182 СК України передбачено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

З огляду на викладене, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, враховуючи інтереси дитини для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя, її повного та всебічного розвитку, враховуючи матеріальний та сімейний стан платника аліментів та одержувача аліментів, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, у твердій грошовій сумі у розмірі 1000 грн., щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 16.02.2017 року. У задоволенні іншої частини вимог судом відмовляється через недоведеність.

Судом враховано приписи ч. 1 ст. 191 СК України, за якими аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред’явлення позову.

Отже, оскільки ОСОБА_1 звернулася із позовом до Комунарського районного суду м. Запоріжжя - 16.02.2017 року (вх. №3839/17), стягнення аліментів починається саме з цієї дати, а не з 07.03.2017 року, як того просить позивач.

Відповіднодо п. 1 ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Також, згідно з вимогами ч. 1 ст. 88 ЦПК України, судовий збір в розмірі 640,00 грн. покладається судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_6, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрована адреса проживання: ІНФОРМАЦІЯ_7) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_8, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_9) аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі у розмірі 1000 грн., щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 16.02.2017 року.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_6, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрована адреса проживання: ІНФОРМАЦІЯ_7) в дохід держави - 640 (шістсот с орок) грн. 00 коп. судового збору.

Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць підлягає негайному обов'язковому виконанню.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя А.В.Круглікова