У Х В А Л А

Іменем України

13 квітня 2017 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі:

Головуючого – судді Фазикош Г. В.

суддів Собослоя Г. Г., Куштана Б. П.

з участю секретаря Чучки Н. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Свалявського районного суду від 14 грудня 2016 року по справі за позовом Дочірнього підприємства "Санаторій "ОСОБА_2" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" до сектора містобудування та архітектури Свалявської РДА, ОСОБА_3, ОСОБА_1 про визнання недійсними будівельних паспортів забудови земельних ділянок, -

В С Т А Н О В И В :

В липні 2016 року ДП “Санаторій “ОСОБА_2” ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця” пред’явило позов до сектору містобудування та архітектури Свалявської РДА, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про визнання недійсними будівельних паспортів забудови земельної ділянки.

Свої вимоги підприємство мотивувало тим, що сектором містобудування та архітектури Свалявської РДА видано ОСОБА_3 та ОСОБА_1 будівельні паспорти для будівництва садового будинку на належних їм на праві власності земельних ділянках, із загальною площею відповідно 0,12 га та 0,0662 га, розташованих в ур. “Біласовиця”, с. Солочин, Свалявський район, в межах площ залягання корисних копалин загальнодержавного значення Голубинського родовища, в другій охоронній зоні свердловини 4-Е Голубинського родовища, на розробку якого 19.08.1999 році ДП “Санаторій “ОСОБА_2” ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця” отримано спеціальний дозвіл на користування надрами (ліцензію) №1970: видобування мінеральних вод, придатних для застосування у лікувальних цілях та промислового розливу, ділянка “Квітка Полонини” Голубинського родовища (свердловина № 4-Е), зі строком дії двадцять років до 19.08.2019 року.

04.02.2008 позивачем було отримано Акт про надання гірничого відводу №1430 з метою розробки Голубинського родовища лікувально-столових вод свердловина №4-р (4-е) з площею проекції гірничого відводу 11,7 га, з терміном чинності до 19.08.2019 року.

Такі будівельні паспорти сектором містобудування та архітектури Свалявської РДА було видано ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на підставі постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 березня 2016 року, яку в подальшому було скасовано постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2016 року з мотивів невідповідності намірів забудови земельних ділянок в ур. Біласовиця с. Солочин вимогам чинної містобудівної документації на місцевому рівні.

Крім того, позивач вказує, що видача оскаржуваних будівельних паспортів забудови земельних ділянок, які знаходяться в межах площ залягання корисних копалин загальнодержавного значення, була здійснена за відсутності погодження будівництва з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, що є обов’язковим відповідно до вимог законодавства, однак замовники будівництва ОСОБА_3 та ОСОБА_1 такі погодження не отримували.

За таких обставин позивач, ДП “Санаторій “ОСОБА_2”, який зацікавлений у збереженні Голубинського родовища від передчасного псування, неконтрольованої забудови площ залягання корисних копалин, що псує родовище та робить його непридатним для експлуатації та порушує права користувача надр на збереження їх корисних властивостей, про що сформовано Верховним судом України правовий висновок у постанові від 02.03.2016 року по справі №6-427цс16, просив визнати недійсними:

- виданий сектором містобудування та архітектури Свалявської РДА будівельний паспорт забудови земельної ділянки для будівництва зблокованого садового будинку та господарської будівлі на земельній ділянці площею 0,12 га в урочищі “Біласовиця” с. Солочин, Свалявського району, Закарпатської області, яка належить на праві власності ОСОБА_3 згідно свідоцтва на право власності на земельну ділянку № САМ 063025 від 12.06.2014 року;

- виданий сектором містобудування та архітектури Свалявської РДА будівельний паспорт забудови земельної ділянки для будівництва зблокованого садового будинку та господарської будівлі на земельній ділянці площею 0,0662 га в урочищі “Біласовиця” с. Солочин, Свалявського району, Закарпатської області, яка належить на праві власності ОСОБА_1 згідно свідоцтва на право власності на земельну ділянку № САС 665489 від 16.06.2014 року.

Рішенням Свалявського районного суду 14 грудня 2016 року позов задоволено повністю (а. с. 183-184).

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить це рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Апелянт посилаючись на незаконність рішення місцевого суду, яке ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, вказує на те, що при його ухваленні було проігноровано приписи вимог п. 4 ч. 1 ст. 201 ЦПК України, оскільки відповідачем ОСОБА_3 подавалося клопотання про зупинення провадження у справі, щодо вирішення якого в рішенні нічого не вказано. Посилання в рішенні на постанову Верховного Суду України від 02.03.2016 року у справі №6-427цс15 є неналежним у зв’язку із відмінністю обставин справи та правових норм. Апелянт ОСОБА_1 вважає, що будівельні паспорти отримані ним та ОСОБА_3 відповідно до вимог чинного законодавства, на підтвердження чого посилається на норми Закону України «Про основи містобудування», Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Закону України «Про Генеральну схему планування території України», Закону України «Про архітектурну діяльність», Закону України «Про землеустрій», Земельного кодексу України, а також Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України «Про затвердження Порядку розроблення містобудівної документації» від 16.11.2011 року (а. с. 189-193).

В судовому засіданні в апеляційній інстанції представник відповідача ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав та пояснив, що на його думку постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2016 року, на яку посилається місцевий суд є незаконною. Крім того стверджує, що видані будівельні паспорти не можуть суперечити містобудівній документації, оскільки така відсутня щодо даної місцевості.

Представник позивача ОСОБА_4 скаргу не визнав та просив відхилити з підстав, зазначених у письмовому запереченні на апеляційну скаргу (а. с. 207-213).

Заслухавши пояснення присутніх учасників процесу, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що згідно правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 02.03.2016 року по справі № 6-427цс15, право на користування надрами Голубинського родовища та відповідно право захисту своїх законних інтересів як користувача надр, від передчасного забруднення Голубинського родовища у позивача виникло в силу вимог ч. 4 ст. 24 КпН України з моменту отримання ліцензії (спеціального дозволу) на користування надрами від 19 серпня 1999 року за №1970, та прийшов до висновку, що права позивача порушені видачею оспорюваних будівельних паспортів відповідачам на забудову вищезгаданих земельних ділянок.

Крім того, суд першої інстанції виходячи з положень ст. 61 ЦПК України ( згідно якої обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини), встановив, що чинною постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2016 року, скасовано постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.03.2016 року про зобов’язання сектор архітектури та містобудування Свалявської РДА видати ОСОБА_3 та ОСОБА_1 будівельні паспорти для будівництва зблокованого садового будинку та господарської будівлі на земельних ділянках, належних їм на праві власності, загальною площею 0, 12 га та 0, 0662 га в ур. “Біласовиця” Солочинської сільської ради та у задоволенні позову ОСОБА_3 та ОСОБА_1 відмовлено повністю.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.

Згідно зі ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільного права є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Судом встановлено, що 19.08.1999 році ДП “Санаторій “ОСОБА_2” ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця” отримано спеціальний дозвіл на користування надрами (ліцензію) №1970: видобування мінеральних вод, придатних для застосування у лікувальних цілях та промислового розливу, ділянка “Квітка Полонини” Голубинського родовища (свердловина № 4-Е), зі строком дії двадцять років до 19.08.2019 року.

04.02.2008 позивачем було отримано Акт про надання гірничого відводу №1430 з метою розробки Голубинського родовища лікувально-столових вод свердловина №4-р (4-е) з площею проекції гірничого відводу 11,7 га з терміном чинності до 19.08.2019 року.

Проте в межах площ залягання корисних копалин загальнодержавного значення Голубинського родовища, в другій охоронній зоні свердловини 4-Е Голубинського родовища, розташовані земельні ділянки, із цільовим призначенням для індивідуального садівництва, які згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно належать відповідачам ОСОБА_3 та ОСОБА_1, із загальною площею відповідно 0,12 га та 0,0662 га.

Вказаним громадянам 20.04.2016 року сектором архітектури та містобудування Свалявської РДА видано будівельні паспорти для будівництва садового будинку на належних їм на праві власності земельних ділянках, розташованих в ур. “Біласовиця” с. Солочин, Свалявський район.

Статтею 93 Водного кодексу України встановлено, що з метою охорони водних об’єктів у районах забору води для централізованого водопостачання населення, лікувальних і оздоровчих потреб встановлюються зони санітарної охорони, які поділяються на пояси особливого режиму (частина перша). Межі зон санітарної охорони водних об’єктів встановлюються місцевими радами на їх території за погодженням з державними органами санітарного нагляду, охорони навколишнього природного середовища, водного господарства та геології (частина друга). ОСОБА_1 зон санітарної охорони водних об’єктів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 58 Кодексу про надра України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) забороняється проектування та будівництво населених пунктів, промислових комплексів та інших об’єктів без попередньо геологічного вивчення ділянок надр, що підлягають забудові. Забудова площ залягання корисних копалин загальнодержавного значення, а також будівництво на ділянках їх залягання споруд, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин, допускаються тільки у виняткових випадках лише за погодженням з відповідними територіальними геологічними підприємствами та органами державного гірничого нагляду. При цьому повинні здійснюватися заходи, які б забезпечували можливість видобування з надр корисних копалин.

Відповідно до вимог пунктів 1, 2 і 6 Положення про порядок забудови площ залягання корисних копалин загальнодержавного значення встановлено єдиний порядок забудови площ залягання корисних копалин загальнодержавного значення і є обов’язковим для всіх підприємств, установ, організацій та громадян, як здійснюють проектування і будівництво населених пунктів, промислових комплексів та інших об’єктів на території України. Забудова площ залягання корисних копалин загальнодержавного значення (надалі – забудова), а також будівництво на ділянках їх залягання споруд, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин, допускається тільки у виняткових випадках лише за погодженням з відповідними територіальним геологічними підприємствами та органами державного гірничого нагляду на основі спеціальних дозволів, що видаються відповідними радами народних депутатів, на території яких знаходяться ці корисні копалини.

Системний аналіз вимог вищенаведених законодавчих і нормативних актів у їх сукупності свідчить про незаконність оскарженого державного акта на право власності на земельну ділянку, оскільки згідно із цим актом відповідач оформив право власності на земельну ділянку без жодного погодження з відповідними територіальними геологічними підприємствами та органами державного гірничого нагляду, що прямо суперечить зазначеним вимогам закону.

Позивач відповідно до ліцензії на користування надрами має право експлуатації родовища вуглекислих мінеральних вод Голубинського родовища. Згідно із ч. 4 ст. 24 КпН України користувач надр, який отримав спеціальний дозвіл на користування надрами та гірничий відвід, має виключне право здійснювати в його межах користування надрами відповідно до цього спеціального дозволу.

Право на користування надрами Голубинського родовища та відповідно право захисту своїх законних інтересів як користувача надр, від передчасного забруднення Голубинського родовища у позивача виникло в силу вимог ч. 4 ст. 24 КпН України з моменту отримання ліцензії (спеціального дозволу) на користування надрами, отже видачею оспорюваного державного акта на землю було порушено права позивача.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 2 березня 2016 року у справі № 6-427цс15.

В постанові Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_1 до Сектору містобудування та архітектури Свалявської районної державної адміністрації Закарпатської області про визнання протиправною відмови, зобов’язання вчинити дії, на яку правильно послався суд першої інстанції в своєму рішенні відповідно до вимог ч. 3 ст. 61 ЦПК України, встановлено, що сектор архітектури та містобудування Свалявської РДА листом від 10.12.2015 року за № 350/01-17 та № 349/01-17, повідомив ОСОБА_3, ОСОБА_1, що на земельних ділянках в урочищі Біласовиця не передбачено проведення будівництва садового будинку, так як такі земельні ділянки не входять в межі генплану с. Солочин, та на підставі чого колегія суддів прийшла до висновку, що планувальних рішень проектів садових та дачних товариств, а також детального плану території, на якій розташовані земельні ділянки позивачів, уповноваженими на те органами не розроблено. Наведене свідчить про невідповідність намірів забудови земельної ділянки в ур. Біласовиця с. Солочин вимогам чинної містобудівної документації на місцевому рівні.

Колегія суддів також враховує, що рішенням виконавчого комітету Закарпатської обласної ради від 22 січня 1972 року №27 з метою збереження Голубинського родовища мінеральних вод від передчасного псування та бактеріального забруднення були встановлені межі округу і зон гірничо-санітарної охорони ДП «Санаторій «Квітка полонини». Згідно з додатком 1 до зазначеного рішення встановлено межі першої зони гірсько-санаторної охорони, зокрема, санаторій «Квітка Полонини» для охорони свердловини мінеральних вод № 4-р – прямокутник, обмежений з північного сходу річкою Піня, площею 1,02 га. Крім того, згідно з додатком 1 було встановлено межі другої та третьої зон гірничо-санітарної охорони. Це рішення було затверджене ОСОБА_5 Міністрів Української РСР 20 червня 1973 року № 282, яка була чинною на час існування спірних правовідносин та норми якої на сьогоднішній день не скасовано.

Неконтрольована забудова площ залягання корисних копалин у межах зон гірничо-санітарної охорони та в межах гірничого відводу Голубинського родовища завдає непоправної шкоди унікальному родовищу мінеральних вод загальнодержавного значення, що підтверджується висновком Українського державного геологорозвідувального інституту від 9 квітня 2008 року № 436.

Зважаючи на викладене, судова колегія вважає, що судом першої інстанції обставини справи встановлені повно й правильно, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 304, п.1 ч.1 ст. 307, ст. ст. 308, 313, п.1 ст. 314, 315 , 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – відхилити.

Рішення Свалявського районного суду від 14 грудня 2016 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий

Судді