open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
Справа № 204/1797/16-ц
Моніторити
Постанова /11.07.2018/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /01.11.2017/ Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ Ухвала суду /29.06.2017/ Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ Ухвала суду /19.04.2017/ Апеляційний суд Дніпропетровської області ( м. Дніпропетровськ)Апеляційний суд Дніпропетровської області Ухвала суду /15.02.2017/ Апеляційний суд Дніпропетровської області ( м. Дніпропетровськ)Апеляційний суд Дніпропетровської області Ухвала суду /13.02.2017/ Апеляційний суд Дніпропетровської області ( м. Дніпропетровськ)Апеляційний суд Дніпропетровської області Рішення /28.11.2016/ Красногвардійський районний суд м.ДніпропетровськаКрасногвардійський районний суд м. Дніпропетровська Рішення /28.11.2016/ Красногвардійський районний суд м.ДніпропетровськаКрасногвардійський районний суд м. Дніпропетровська Ухвала суду /21.03.2016/ Красногвардійський районний суд м.ДніпропетровськаКрасногвардійський районний суд м. Дніпропетровська
emblem
Справа № 204/1797/16-ц
Вирок /23.01.2018/ Верховний Суд Постанова /11.07.2018/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /01.11.2017/ Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ Ухвала суду /29.06.2017/ Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ Ухвала суду /19.04.2017/ Апеляційний суд Дніпропетровської області ( м. Дніпропетровськ)Апеляційний суд Дніпропетровської області Ухвала суду /15.02.2017/ Апеляційний суд Дніпропетровської області ( м. Дніпропетровськ)Апеляційний суд Дніпропетровської області Ухвала суду /13.02.2017/ Апеляційний суд Дніпропетровської області ( м. Дніпропетровськ)Апеляційний суд Дніпропетровської області Рішення /28.11.2016/ Красногвардійський районний суд м.ДніпропетровськаКрасногвардійський районний суд м. Дніпропетровська Рішення /28.11.2016/ Красногвардійський районний суд м.ДніпропетровськаКрасногвардійський районний суд м. Дніпропетровська Ухвала суду /21.03.2016/ Красногвардійський районний суд м.ДніпропетровськаКрасногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2538/17 Справа № 204/1797/16-ц

Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Городнича В.С.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Городничої В.С.,

суддів - Варенко О.П., Лаченкової О.В.

при секретарі - Порубай М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Никс-М» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, –

ВСТАНОВИЛА:

В березні 2016 позивач звернулась до суду з вищевказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 01 червня 2010 року її було прийнято, згідно наказу № 17-К від 01 червня 2010 року, на посаду начальника відділу збуту ТОВ фірми «Никс-М» та працювала на території Донецької області. 10 квітня 2015 року її було звільнено з роботи з підстав, передбачених п. 4 ст. 40 КЗпП України, а остаточного розрахунку при звільненні її з вищевказаної посади проведено не було.

Вважаючи, що дане звільнення є незаконним, ОСОБА_2 просила суд поновити її на посаді начальника відділу збуту ТОВ фірми «Никс-М» та стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 лютого 2015 року до моменту поновлення на роботі.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2016 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 – відмовлено.

Не погодившись із таким рішенням, позивач звернулась із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з таких підстав.

Положеннями ст. 51 КЗпП України передбачено правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Із матеріалів справи вбачається, що згідно наказу № 17-К від 01 червня 2010 року ОСОБА_2 з 01 червня 2010 року було прийнято на посаду начальника відділу зі збуту м. Донецьк.

Наказом №20 від 17 квітня 2015 року ОСОБА_2 звільнена з посади начальника відділу збуту з 17 квітня 2015 року за прогул без поважних причин, згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Листами від 07 травня 2015 року, 18 липня 2015 року, адресованих на ім’я директора ТОВ фірми «Никс-М», позивач просила надіслати поштою завірену копію наказу про її звільнення, на що їй листом роботодавця за №34 від 05 червня 2015 року було надано відповідь щодо прийнятого рішення не відсилати позивачу трудову книжку за місцем проживання через загрозу її втрати і просили повідомити про інші способи передачі-отримання даної трудової книжки ОСОБА_2

Зокрема, підставою для звільнення позивача послугувала відсутність останньої на робочому місці 25-26 березня 2015 року з 09:00 год. по 18:00 год. та з 27 березня 2015 року по 09 квітня 2015 року, про що ТОВ «Никс-М» було складено відповідні акти.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

На адресу проживання ОСОБА_2 направлялися листи - повідомлення з проханням з’явитися до відділу кадрів підприємства ТОВ фірми «Никс-М», за адресою: м. Дніпропетровськ. вул. Канатна, буд. 130 –Б для надання пояснень з приводу відсутності на робочому місці, що підтверджується листом від 26 березня 2015 року за №17, яке 21 березня 2015 року було надіслано рекомендованим листом з описом та листом від 09 квітня 2015 року за №22, яке було надіслано рекомендованим листом з описом 15 квітня 2015 року.

Проте, пояснень щодо відсутності на робочому місці позивачем в порядку ч. 1 ст. 149 КЗпП України відповідачу надано не було.

Відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України, власник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Підставою для звільнення за прогул є відсутність працівника протягом трьох і більше годин на робочому місці без поважних причин.

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року за № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», також роз’яснено, що при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ст. 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Прогулом вважається відсутність працівника без поважних причин на роботі протягом усього робочого дня. До прогулу прирівнюють відсутність працівника без поважних причин на роботі більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня. Не може вважатися прогулом відсутність працівника не на підприємстві, а на робочому місці. Якщо працівник не залишив місця розташування підприємства, його не можна звільнити за прогул. До такого працівника можуть застосовуватися інші види дисциплінарного або громадського стягнення чи впливу. Прогулом без поважних причин вважається полишення роботи без відповідного попередження роботодавця в установленому порядку про розірвання трудового договору або залишення роботи до закінчення строку попередження без згоди на це роботодавця, якщо такий договір укладено на невизначений строк; залишення без поважних причин особою, з якою укладено строковий трудовий договір, роботи до закінчення строку трудового договору; самовільне залишення молодим спеціалістом (молодим робітником) роботи, на яку його направили після закінчення відповідного навчального закладу, до закінчення строку обов’язкового відпрацювання; самовільне використання без погодження з роботодавцем днів відгулів, чергової відпустки тощо. У разі виникнення спору про звільнення, розглядаючи даний спір, суд оцінює причини поважності відсутності на роботі працівника.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції керувався положеннями Кодексу законів про працю України та виходив із того, що пояснення надані позивачем в обґрунтування позову не доводять поважність причин відсутності останньої на роботі, а тому підстави для поновлення ОСОБА_2 на посаді начальника відділу зі збуту у ТОВ фірми «Никс-М» - відсутні.

В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на порушення судом норм процесуального та матеріального права, неповне з’ясування обставин справи та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Зокрема, доводи апеляційної скарги позивача обґрунтовано листом Міністерства соціальної політики України №7302/3/14-14/13 від 08 липня 2014 року, яким роз’яснено, що працівники, які не виходять на роботу у зв’язку з переміщенням із районів проведення антитерористичної операції, або ті, які залишаються у таких районах під час проведення антитерористичної операції і не мають змогу виходити на роботу через небезпеку для життя та здоров’я, не можуть бути звільнені за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України на підставі «прогулу».

Однак, колегія суддів не погоджується з такою позицією апелянта, виходячи із юридичної адреси роботодавця позивача – будинок №130Б по вулиці Канатна у м. Дніпро, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Окрім цього, як вбачається із матеріалів справи, ТОВ фірма «Никс-М» ніколи не мала та не має філій підприємства у інших містах України, в тому числі на території м. Донецька, а місцезнаходження усіх співробітників підприємства, а також особових справ та трудових книжок є вищезазначена адреса у місті Дніпро.

Відповідно до п. 7 інструкції Начальника по відділу збуту ТОВ фірми «Никс-М», робоче місце начальника відділу збуту знаходиться за адресою підприємства – вул. Канатна, 130Б, м. Дніпропетровськ.

У випадку робочої необхідності начальник відділу виїжджає в службові (місцеві і регіональні) відрядження.

Тобто, місцем роботи ОСОБА_2 та безпосереднього виконання своїх обов’язків є м. Дніпро, яке не пов’язано із проведенням антитерористичної операції на території м. Донецька, а отже і відсутні підстави для застосування листа Міністерства соціальної політики України №7302/3/14-14/13 від 08 липня 2014 року щодо роз’яснень застосування положень ст. 40 КЗпП України.

За таких обставин, відсутність апелянта на роботі без поважних причин, що підтверджується відповідними актами, складеними ТОВ фірми «Никс-М», знайшла своє підтвердження у судовому засіданні, як під час розгляду справи судом першої інстанції, так і при перегляді оскаржуваного рішення в суді апеляційної інстанції.

Тож, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянта не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону.

Відповідно ж до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтовані, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, –

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – відхилити.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2016 року – залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: О.П. Варенко

ОСОБА_3

Джерело: ЄДРСР 66059377
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку