Справа № 204/86/17

Провадження № 2/204/549/17 р.

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2017 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючої судді Самсонової В.В.

за участю секретаря Зайченко О.В.

за участю позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Український акціонерний проектний і конструкторсько-технологічний інститут «Укрстальпроект» про стягнення заборгованості з оплати праці,-

В С Т А Н О В И В:

В січні 2017 року позивач звернувся до суду з даною позовною заявою, в якій, з урахуванням наданих уточнень, просив стягнути з Приватного акціонерного товариства «Український акціонерний проектний і конструкторсько-технологічний інститут «Укрстальпроект» на його користь грошові кошти за роботу в період з 04 квітня 2014 року по 17 серпня 2016 року, на посаді вахтера господарської служби, в понаднормові, вечірні, нічні, святкові та сверхнормові години в сумі 5062 грн., середній заробіток за час затримки повного розрахунку у розмірі 41760 грн. та моральну шкоду в розмірі 100000 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог вказав на те, що вперіод з 04 квітня 2014 року по 16 липня 2016 року він працював вахтером господарчої частини Приватного акціонерного товариства «Український акціонерний проектний і конструкторсько-технологічний інститут «Укрстальпроект». Наказом № 15-к від 06 липня 2016 року його було звільнено за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України, видано трудову книжку із записом про звільнення та проведено розрахунок. Після остаточного розрахунку позивач пересвідчився в тому, що йому не було виплачено належні грошові кошти в повному обсязі. Зокрема, не враховано час роботи у святкові, неробочі дні та у нічний час. Він працював в установі позмінно. Тривалість зміни - 24 години. Початок зміни - 07 год. 00 хв., закінчення - 07 год. 00 хв. наступної доби. Таким чином, 8 годин кожної зміни він працював в нічний час, що обумовлювало обовязок здійснювати йому відповідні доплати. Однак, окрім мінімальної заробітної плати в місяць ніяких доплат за роботу в нічний час роботодавцем не здійснювалось. Колективним договором, між працівниками та адміністрацією Приватного акціонерного товариства «Український акціонерний проектний і конструкторсько-технологічний інститут «Укрстальпроект» питання щодо розміру оплати праці в нічний час не врегульовано. Проте, Генеральною угодою від 15.04.2008 року між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнськими об'єднаннями організацій роботодавців і підприємців та всеукраїнськими профспілками і профоб'єднаннями на 2008-2009 роки цей розмір встановлений. Таким чином, оскільки в колективному договорі між трудовим колективом та адміністрацією відповідача не передбачено розмір компенсаційних виплат за роботу в нічний час, необхідно застосовувати норми Генеральної угоди. Отже, з відповідача мають бути стягнуті на його користь відповідні грошові кошти за роботу в понаднормові, вечірні, нічні, святкові та сверхнормові години. Крім того, у звязку з затримкою повного розрахунку з вини роботодавця, з останнього має бути стягнутий середній заробіток за весь час затримки повного розрахунку, а також моральна шкода, яка була спричинена позивачу, і яку він оцінив в 100000 грн.

В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги та просив задовольнити їх в повному обсязі. При цьому, посилався на обставини, які викладені в позовній заяві. Також, зазначив, що не заперечує проти проведення заочного розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, причину своєї неявки суду не повідомив. Раніше надав суду письмові заперечення, в яких просив відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог та вказав, що додавши до позову копію витягу з трудової книжки про роботу за окремим договором та низку копій самих договорів про особливі умови роботи, позивач замовчує дію ч. 3 ст. 21 КЗпП України, де, наряду з іншим, «умови матеріального забезпечення і організація праці працівника ... встановлюються угодою сторін, оформленою «особливою формою трудового договору» - контрактом. В усіх їхніх з ОСОБА_1 договорах пунктом 3.1. передбачено, що його місячний заробіток складає «мінімальна заробітна плата», - без будь-яких додаткових грошових нарахувань, адже після свого чергування його відпочинок складав три доби. Крім того, укладаючи з позивачем трудовий договір, відповідач попередньо схвалив його з головою комітету профспілки. Таким чином, вимоги позивача є незаконними та такими, що порушують умови, передбачені ч. 3 ст. 21 КЗпП України та п.3.1. укладеного між ними трудового контракту.

Зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають по наступним підставам.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Кодексу законів про працю України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 працював у Приватному акціонерному товаристві «Український акціонерний проектний і конструкторсько-технологічний інститут «Укрстальпроект» на посаді начальника вахтера.

16 липня 2016 року позивача було звільнено з Приватного акціонерного товариства «Український акціонерний проектний і конструкторсько-технологічний інститут «Укрстальпроект», згідно з Наказом № 15-к від 16.07.2016 року, за власним бажанням по ст. 38 КЗпП України.

Позивач вважає, що при звільненні йому не було виплачено всі належні грошові кошти в повному обсязі. Зокрема, не враховано час роботи у святкові, неробочі дні та у нічний час, оскільки він працював в установі позмінно та тривалість зміни складала 24 години. Тобто, 8 годин кожної зміни він працював в нічний час, що обумовлювало обовязок здійснювати йому відповідні доплати.

У звязку з вищевказаним, позивач просив стягнути з відповідача вказані доплати в судовому порядку.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 179 ЦПК України, предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Так, судом встановлено, що позивач працював у відповідача на посаді вахтера на підставі укладених між ними договорів (а.с.8-13).

У відповідності до ч. 1 ст. 21 Кодексу законів про працю України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно же з ч. 3 ст. 21 Кодексу законів про працю України, особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Як вбачається зі змісту договорів, укладених між позивачем та відповідачем (а.с.8-13), між ними фактично був укладений контракт, який переукладався на новий строк по закінченню строку попереднього, що передбачено умовами п.6.2 цих договорів.

Контрактом між сторонами були встановлені строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, а також режим труда та відпочинку (розділ 4). Зокрема, тривалість робочого дня працівника встановлена подобово з 07-00 до 07-00 наступного дня.

В свою чергу, як розяснив Верховний Суд України в п. 4 своєї постанови Пленуму № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», при розгляді справ про оплату праці осіб, які працюють за трудовим договором, судам слід відмежовувати сферу державного регулювання оплати праці від сфери її договірного регулювання. Державне регулювання оплати праці полягає, зокрема, у встановленні розміру мінімальної заробітної плати та інших зазначених у законодавстві норм і гарантій оплати праці працівників підприємств, установ, організацій усіх форм власності, а також умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету (статті 8, 12 Закону «Про оплату праці» (108/95-ВР). За цими межами здійснюється договірне регулювання оплати праці на основі системи угод, що укладаються на державному (генеральна угода), галузевому (галузева угода), регіональному (регіональна угода) та виробничому (колективний договір) рівнях відповідно до Закону «Про колективні договори і угоди». Згідно зі ст. 21 КЗпП, ст. 20 Закону оплата праці за контрактом визначається за угодою сторін на підставі чинного законодавства, колективного договору і пов'язана з виконанням умов контракту.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України, висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Проте, судом не встановлено обставин для відступлення від висновків Верховного Суду України.

Таким чином, умови оплати праці позивача регулюються саме укладеним між ним та відповідачем договором.

Колективний же договір, на який посилається позивач в судовому засіданні, суду не наданий. При цьому, судом розяснювалося позивачу, що у разі виникнення у нього складнощів з наданням цього договору, суд може витребувати колективний договір за його клопотанням, але позивач категорично відмовився від витребування доказів по справі та вказав, що йому цей договір не потрібен.

Натомість суду наданий аркуш (а.с.7), який представник позивача зазначив як витяг з колективного договору.

Проте, вказаний аркуш належним чином не завірений, реквізитів не має та з чого цей витяг зроблено не зрозуміло, у звязку з чим суд критично ставиться до вказаного документу.

Таким чином, твердження позивача не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, а тому, його вимоги є необґрунтованими та безпідставними.

З урахуванням всього вищевказаного, судом не вбачається законних підстав для стягнення з Приватного акціонерного товариства «Український акціонерний проектний і конструкторсько-технологічний інститут «Укрстальпроект» на користь позивача грошових коштів за роботу в період з 04 квітня 2014 року по 17 серпня 2016 року, на посаді вахтера господарської служби, в понаднормові, вечірні, нічні, святкові та сверхнормові години в сумі 5062 грн.

За таких обставин, дослідивши усі докази по справі, суд вважає необхідним відмовити позивачу в задоволенні його вимог у цій частині.

В свою чергу, оскільки судом не встановлено порушень з боку відповідача при звільненні позивача щодо повного розрахунку, то позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за час затримки повного розрахунку у розмірі 41760 грн. та моральної шкоди в розмірі 100000 грн. також є необґрунтованими та підлягають відхиленню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 21, 233 КЗпП України, ст. ст. 10, 11, 57-61, 169, 179, 209, 212-215, 224-227, 360-7 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Український акціонерний проектний і конструкторсько-технологічний інститут «Укрстальпроект» про стягнення заборгованості з оплати праці - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.В. Самсонова