open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
Справа № 760/737/16-ц
Моніторити
Постанова /23.07.2018/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /11.09.2017/ Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ Ухвала суду /04.07.2017/ Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ Ухвала суду /04.07.2017/ Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ Ухвала суду /26.06.2017/ Солом'янський районний суд міста Києва Ухвала суду /31.05.2017/ Апеляційний суд міста Києва Ухвала суду /21.04.2017/ Апеляційний суд міста Києва Ухвала суду /21.04.2017/ Апеляційний суд міста Києва Ухвала суду /21.04.2017/ Апеляційний суд міста Києва Рішення /04.04.2017/ Солом'янський районний суд міста Києва Рішення /04.04.2017/ Солом'янський районний суд міста Києва Ухвала суду /31.03.2017/ Солом'янський районний суд міста Києва Ухвала суду /31.03.2017/ Солом'янський районний суд міста Києва Ухвала суду /27.02.2017/ Апеляційний суд міста Києва Ухвала суду /27.02.2017/ Апеляційний суд міста Києва Ухвала суду /16.12.2016/ Апеляційний суд міста Києва Ухвала суду /16.12.2016/ Апеляційний суд міста Києва Ухвала суду /02.11.2016/ Солом'янський районний суд міста Києва Ухвала суду /02.11.2016/ Солом'янський районний суд міста Києва Ухвала суду /24.10.2016/ Апеляційний суд міста Києва Ухвала суду /12.05.2016/ Апеляційний суд міста Києва Ухвала суду /08.04.2016/ Апеляційний суд міста Києва Ухвала суду /09.03.2016/ Апеляційний суд міста Києва Ухвала суду /01.02.2016/ Апеляційний суд міста Києва Ухвала суду /15.01.2016/ Солом'янський районний суд міста Києва
emblem
Справа № 760/737/16-ц
Вирок /23.01.2018/ Верховний Суд Постанова /23.07.2018/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /11.09.2017/ Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ Ухвала суду /04.07.2017/ Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ Ухвала суду /04.07.2017/ Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ Ухвала суду /26.06.2017/ Солом'янський районний суд міста Києва Ухвала суду /31.05.2017/ Апеляційний суд міста Києва Ухвала суду /21.04.2017/ Апеляційний суд міста Києва Ухвала суду /21.04.2017/ Апеляційний суд міста Києва Ухвала суду /21.04.2017/ Апеляційний суд міста Києва Рішення /04.04.2017/ Солом'янський районний суд міста Києва Рішення /04.04.2017/ Солом'янський районний суд міста Києва Ухвала суду /31.03.2017/ Солом'янський районний суд міста Києва Ухвала суду /31.03.2017/ Солом'янський районний суд міста Києва Ухвала суду /27.02.2017/ Апеляційний суд міста Києва Ухвала суду /27.02.2017/ Апеляційний суд міста Києва Ухвала суду /16.12.2016/ Апеляційний суд міста Києва Ухвала суду /16.12.2016/ Апеляційний суд міста Києва Ухвала суду /02.11.2016/ Солом'янський районний суд міста Києва Ухвала суду /02.11.2016/ Солом'янський районний суд міста Києва Ухвала суду /24.10.2016/ Апеляційний суд міста Києва Ухвала суду /12.05.2016/ Апеляційний суд міста Києва Ухвала суду /08.04.2016/ Апеляційний суд міста Києва Ухвала суду /09.03.2016/ Апеляційний суд міста Києва Ухвала суду /01.02.2016/ Апеляційний суд міста Києва Ухвала суду /15.01.2016/ Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/737/16-ц

Провадження № 2/760/2255/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2017 року Солом'янський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді - Лазаренко В.В.

з участю секретарів - Кучерини Ю.С., Слободянюк А.К., Горбач О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Науково-виробниче підприємство «Більшовик», третя особа: ОСОБА_2, про визнання незаконним звільнення, визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2015 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним вище позовом. Просить визнати незаконним його звільнення з посади начальника відділу продажу ПАТ «НВП «Більшовик» в зв`язку зі скороченням штату працівників відповідно до наказу №203/к від 12.10.2015 року; визнати незаконним наказ ПАТ «НВП «Більшовик» № 203/к від 12.10.2015 про звільнення ОСОБА_1, поновити ОСОБА_1 на роботі в ПАТ «НВП «Більшовик» з 20 жовтня 2015 року, стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу по день поновлення на роботі. Вважає, що його звільнення відбулося із грубим порушенням норм трудового законодавства.

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що з 17.03.1975 він перебував у трудових відносинах з ПАТ «НВП «Більшовик», а з 26.03.2014 обіймав посаду начальника відділу продажу ПАТ «НВП «Більшовик», на умовах повного робочого дня.

На підставі наказу № 83 від 01.07.2015 відповідачем було введено в дію нову організаційну структуру та штатний розпис.

На підставі наказу № 85 від 01.07.2015 відповідачем було виведено із організаційної структури ряд посад, зокрема і посаду позивача.

На підставі наказу № 86 від 01.07.2015 відповідачем було виведено із організаційної структури підприємства ряд підрозділів, а деякі з них введено до складу інших підрозділів, зокрема і підрозділ позивача.

На підставі наказу № 87 від 01.07.2015 відповідачем було виведено із організаційної структури підприємства посади, що підлягають скороченню, зокрема і посаду, яку обіймав позивач.

06.07.2015 позивачу було вручено повідомлення про звільнення, в зв`язку із скороченням посади позивача, а тому на підставі пункту 1 статті 40 КЗпПУ позивач підлягає вивільненню. Крім того, в данному повідомлені було зазначено, що відкритих вакансій на підприємстві за спеціальністю позивача немає, а тому у відповідача відсутня можливість запропонувати позивачу іншу роботу.

Протягом робочого часу 19.10.2015 позивач весь час перебував на робочому місці, між тим жодних наказів відносно себе та свою трудову книжку не отримував.

20.10.2015 позивач разом з іншими працівниками не був допущений представниками підприємства, без попередження до місця роботи, із забороною входу на територію підприємства, мотивуючи це звільненням позивача з 19.10.2015.

Трудову книжку позивач станом на момент звернення до суду з позовом так і не отримав у відповідача, оскількиїй як і багатьом звільненим працівникам підприємства було заборонено вхід на територію підприємства.

Починаючи з 20.10.2015 по 09.11.2015 вивільненими працівниками, в тому числі і позивачем, були складені акти про умисне перешкоджання представниками відповідача доступу до робочих місць та можливості отримання ними копій наказів про звільнення та трудових книжок.

06.07.2015 на засіданні первинної профспілкової організації ПАТ «НВП «Більшовик» було прийнято рішення про звернення до Генерального директора ПАТ «НВП «Більшовик» з вимогою надати техніко-економічне обґрунтування проведення процесів реорганізації підприємства, що зумовили введення змін до структури управління та штатного розпису разом з всіма обгрунтовуючими документами.

Оскільки на дане звернення генеральним директором не було надано жодної відповіді, 21.07.2015 знову відбулося засідання первинної профспілкової організації ПАТ «НВП «Більшовик» було прийнято рішення про звернення до Фонду державного майна України з вимогою зобов`язати адміністрацію підприємства чинити дії відповідно до вимог чинного законодавства та здійснити фонду захисту трудових та соціальних прав працівників.

23.07.2015 від адміністрації підприємства надійшов лист-відповідь до профспілкового органу, де було зазначено, що дане вивільнення здійснюється без погодження профспілкового органу оскільки кількість всіх працівників менше 4 %, і підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 Колективного договору роботодавця не зобов`язано його погоджувати.

14.09.2015 Фонд державного майна України направив адміністрації підприємства листа № 10-25-16269 з пропозицією утримуватися від вчинення дій, наслідком яких є прийом на роботу нових працівників та звільнення, скорочення чисельності працівників товариства, відсторонення їх від роботи до моменту закінчення роботи створеної фондом робочої групи з вивчення питань діяльності товариства.

Наказом Фонду державного майна України № 1508 від 13.10.2015 голові правління ПАТ «НВП «Більшовик» було заборонено вчиняти будь-які дії щодо скорочення чисельності або зміни штату працівників товариства до моменту закінчення роботи робочої групи, створеної відповідно до наказу Фонду державного майна від 15.09.2015 №1353.

В порушення наказу Фонду державного майна України адміністрацією було продовжено вивільнення працівників з порушенням законних прав та інтересів працівників.

Таким чином, позивач на момент звільнення був членом первинної профспілкової організації ПАТ «НВП «Більшовик», проте погодження профспілкової організації на його звільнення не було отримано адміністрацією.

До того ж, в порушення вимог чинного законодавства позивачу не було запропоновано іншу роботу та посаду менеджер (управитель) з логістики, яка була вільною 06.07.2015. Натомість, відповідачем було зазначено, що відкритих вакансій, які відповідають спеціальності чи посаді позивача взагалі немає. Дане твердження, на думку позивача, не відповідає дійсності, оскільки у відповідача була вільна посада, яка відповідача кваліфікації позивача.

Враховуючи вищевикладене, просив позовз адовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги ОСОБА_1, просили позов задовольнити. Визнати звільнення ОСОБА_1 незаконним, поновити його на роботі та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу станом на день постановлення рішення у даній справі, як того вимагає ч. 2 ст.235 КЗпП України.

Представники відповідача, третьої особи в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували. Просили відмовити в його задоволенні, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1. Пояснили суду, що звільнення позивача відбулося з дотриманням вимог КЗпП, оскільки відповідно до Статуту ПАТ НВП «Більшовик» товариство самостійно визначає структуру і штатний розпис, вивільнення здійснювалося без погодження профспілкового органу оскільки кількість всіх працівників менше 4 %, і підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 Колективного договору роботодавця не зобов`язано його погоджувати, позивачеві неодноразово було запропоновано обійняти вільні посади, проте позивач відмовлявся отримувати попередження, про що були складені відповідні Акти. Таким чином жодних поручень трудового законодавства при вивільненні позивача з боку відповідача не було.

Суд заслухавши пояснення позивача, представників сторін, третьої особи, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 17.03.1975 перебував у трудових відносинах з ПАТ «НВП «Більшовик». З 26.03.2014 він обіймав посаду начальника відділу продажу ПАТ «НВП «Більшовик», на умовах повного робочого дня.

Наказом № 203/к від 12.10.2015 ОСОБА_1 був звільнений з займаної посади за п.1 ст. 40 КЗпП України в зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, скорочення чисельності та штату працівників.

Відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договiр, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договiр до закiнчення строку його чинностi можуть бути розiрванi власником або уповноваженим ним органом, в т.ч., у випадках змiн в організації виробництва i працi, в тому числiлi квiдацiї, реорганiзацiї, банкрутства або перепрофiлювання пiдприємства, установи, органiзацiї, скорочення чисельностi або штату працівників.

01.07.2015 відповідачем був виданий наказ № 83 «Про введення в дію організаційної структури та штатного розпису ПАТ «НВП «Більшовик» на 2015 рік яким введено в дію нову організаційну структуру та штатний розпис ПАТ НВП «Більшовик».

Наказом № 85 від 01.07.2015 виведено із організаційної структури деякі посади, в тому числі посаду начальника відділу продажу, яку обіймав позивач.

Наказом № 86 від 01.07.2015 виведено відповідні підрозділи із організаційної структури підприємства.

Наказом № 87 від 01.07.2015 було виведено із організаційної структури підприємства посади, що підлягають скороченню, в тому числі посаду, яку обіймав позивач - начальника відділу продажу.

На підставі даного наказу 06.07.2015 відповідачем було виготовлене попередження позивачу про майбутнє вивільнення, з яким він був ознайомлений 06.07.2015. В попередженні зазначено, що у зв'язку з відсутністю на підприємстві відкритих вакансій, що відповідають спеціальності чи посаді ОСОБА_1, адміністрація ПАТ «НВП «Більшовик» не може запропонувати позивачеві іншу роботу на даному підприємстві.

Наказом № 203/к від 12.10.2015 позивач звільнений з займаної посади начальника відділу продажу з 19.10.2015 у зв'язку зі скороченням штату працівниківза п.1 ст.40 КЗпПУкраїни.

Відповідно до ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених, між іншим, п. 1 ст. 40 цього Кодексу може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Встановлено, що позивач на момент звільнення був членом первинної профспілкової організації ПАТ «НВП «Більшовик».

На початку липня 2015 року адміністрація ПАТ «НВП «Більшовик» звернулася до письмово до Первинної профспілкової організації ПАТ НВП «Більшовик» з повідомленням про заплановане звільнення № 11/к від 02.07.2015 для отримання згоди на вивільнення працівників.

06.07.2015 на засіданні первинної профспілкової організації ПАТ «НВП «Більшовик» було прийнято рішення про звернення до Генерального директора ПАТ «НВП «Більшовик» з вимогою надати техніко-економічне обґрунтування проведення процесів реорганізації підприємства, що зумовили введення змін до структури управління та штатного розпису разом з всіма обгрунтовуючими документами.

21.07.2015 знову відбулося засідання первинної профспілкової організації ПАТ «НВП «Більшовик» було прийнято рішення про звернення до Фонду державного майна України з вимогою зобов`язати адміністрацію підприємства чинити дії відповідно до вимог чинного законодавства та здійснити фонду захисту трудових та соціальних прав працівників.

23.07.2015 від адміністрації підприємства надійшов лист-відповідь до профспілкового органу, де було зазначено, що дане вивільнення здійснюється без погодження профспілкового органу оскільки кількість всіх працівників менше 4 %, і підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 Колективного договору роботодавця не зобов`язано його погоджувати.

Таким чином, станом на день звільнення позивача від профспілкової організації не надійшло, а ні згоди на звільнення працівників, а ні обґрунтованої відмови в наданні такої згоди.

Відповідно до ч. 5 ст. 43 КЗпП України виборний орган первинної профспілкової організації повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації дав згоду на розірвання трудового договору.

Крім цього, ч. 6 ст. 43 КЗпП України передбачено, що рішення виборного органу первинної профспілкової організації про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про те, що в силу ч. 5 ст. 43 КЗпП України виборний орган первинна профспілкова організація надала згоду на звільнення ОСОБА_1.

Твердження позивача про те, що такої згоди не було, суд відхиляє з огляду на приписи ч. 5 ст. 43 КЗпП України.

Клопотання представника відповідача щодо зупинення провадження у справі та направлення клопотання до первинної профспілкової організації щодо отримання згоди на звільнення позивача судом було відхилено з огляду на те, що за змістом ч. 9 ст. 43 КЗпП України суд зупиняє провадження у справі та запитує згоду виборного органу первинної профспілкової організації лише в разі, якщо власником проведено звільнення без звернення до виборного органу первинної профспілкової організації, тоді як судом встановлено, що відповідач звертався до профспілки з заявою на отримання згоди, вів переписку з приводу отримання згоди, офіційну відмову не отримав.

За таких обставин, заперечення позивача та його представника з приводу того, що звільнення позивача було проведено без отримання попередньої згоди профспілкового комітету, суд відхиляє.

Відповідно до ст.49-2 КЗпПУкраїни про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізнішеніж за два місяці.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від

переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Відповідно до п. 19 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових зборів» при розгляді трудових спорів, пов`язаних зі звільненням за п.1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясовувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації праці, зокрема ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом законодавства, що регулюють вивільнення працівника.

Позивач та його представник в судовому засіданні факту скорочення чисельності та штату працівників у відповідача не спростовують. Будь-яких підстав сумніватися в цьому у суду також немає.

В той же час, суд вважає, що при звільненні позивача відповідачем було допущено порушення вимог ст.49-2 КЗпП України щодо обов`язку запропонувати йому іншу роботу на підприємстві.

Так, судом було встановлено, що позивачеві протягом липня, серпні, вересня 2015 року пропонувалися вакантні посади на підприємстві, разом з цим позивач відмовлявся підписувати пропозиції в зв'язку з чим уповноваженими особами відповідача були складені акти про відмову позивача в отриманні пропозиції про переведення на вільні вакантні посади (а.с. а.с. 112-125, том №2).

Позивач в ході розгляду справи заперечував вказані обставини, зазначив, що жодної вакантної посади йому з боку відповідача не пропонувалося.

Разом з цим, зазначені обставини були підтверджені в ході розгляду справи показаннями свідків ОСОБА_3 ОСОБА_4 які підтвердили обставини викладені в актах про відмову позивача в отриманні попередження про заплановане звільнення, зокрема те, що позивачеві неодноразово пропонувалися вакантні посади, проте позивач відмовлявся ставити свій підпис на попереджнннях.

Таким чином, суд дійшов висновку про часткове виконання відповідачем вимог ст.49-2 КЗпП України щодо обов`язку запропонувати йому іншу роботу на підприємстві.

Разом з цим, як вбачається з «персональної розстановки» ПАТ «НВП «Більшовик» введеної в дію з 01.07.2015, яка була затверджена головою правління ОСОБА_2, вакантними були посади начальника команди (2 вакансії) та юрисконсульт (1 вакансія) (а.с. а.с. 68-70), які позивачеві не пропонувалися.

При цьому представники відповідача, третьої особи не надали суду доказів на підтвердження того, що посади начальника команди (2 вакансії), юрисконсульт (1 вакансія) пропонувалися позивачеві, або станом на 06.07.2015 і в подальшому до звільнення позивача були зайняті, з зазначенням осіб які обійняли цю посаду та номера, дати наказу яким цю особу було призначено на зазначену посаду.

Щодо доводів позивача про те, що йому не пропонувалася посада менеджер (управитель) з логістики, яка виходячи з «персональної розстановки» була вільною, то суд відхиляє ці заперечення, оскільки відповідно до попередження від 07.07.2015 вказана посада була запропонована позивачеві (а.с. 186).

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відповідачем не в повній мірі були виконані вимоги ст.49-2 КЗпПУкраїни щодо обов`язку запропонувати йому іншу роботу на підприємстві. При виконанні даних вимог працівникові, що вивільняється має бути запропоновані всі вакансії, що є на підприємстві.

Так, з точки зору ст.49-2 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у зв`язкуіззмінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу.

Питання щодо можливості переведення позивача на вакантні посади з врахуванням наявного у нього фаху, спеціальності, освіти, стажу та досвіду роботи та інших вимог, які ставляться до можливого кандидата, повинні бути обговорені і остаточно вирішені після того, як вакантні посади будуть йому фактично запропоновані.

Керівництво має запропонувати всі наявні вакансії і саме не повинно вирішувати, які посади можуть бути запропоновані позивачу, а які ні, оскільки в іншому випадку це не відповідає нормам трудового законодавства, т.я. такими діями обмежується право працівника самому обирати вакантну посаду, навіть і ту, яка не відповідає його кваліфікації, або звернутися до центру зайнятості для подальшого працевлаштування.

Крім того, з точки зору ст.49-2 КЗпП України при вивільненні працівнику має бути запропонована робота за відповідним фахом (спеціальністю) і лише при відсутності такої роботи інша робота, яка є на підприємстві, в установі, організації.

Виходячи з викладеного вище, суд вважає, що відповідачем при звільненні позивача були допущені порушення вимог ст. 49-2 КЗпПУкраїни, що призвело до порушення встановленого порядку звільнення працівника за п.1 ст.40 КЗпПУкраїни.

Інші доводи сторони позивача і заперечення стррони відповідача правового значення для вирішення даної справи не мають, з огляду на порушення з боку відповідача вимог чинного законодавства при звільненні позивача, що встановлені вище.

З огляду на викладене вище, порушення з боку відповідача ст. 49-2 КЗпП України при вивільненні позивача, суд вважає, що наявні законні підстави для поновлення прав позивача шляхом визнання незаконним оспорюваного наказу, поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, включаючи строк який перевищує один рік, оскільки заява про поновлення позивача розглядається більше одного року не з вини працівника ( ч. 2 ст. 235 КЗпП України).

До такого висновку суд дійшов з огляду на те, що відповідачем неодноразово і, на думку суду безпідставно, з ознаками зловживання своїми процесуальними правами, з метою затягування розгляду даної справи, подавалися апеляційні скарги на ухвалу про відкриття провадження, що зумовило необхідність направлення справи до суду апеляційної інстанції, що в свою чергу привело до тривалого, в строк більше одного року, розгляду даної справи.

Вирішуючи питання щодо суми середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу позивача, яка має бути стягнута з відповідача на користь позивача, суд виходить з того, що середньоденна заробітна плата позивача становить 262, 61 грн. = (4007, 25 грн. + 3083, 45 грн. : (15 днів + 12 днів).

Середньомісячна заробітна плата дорівнює: середньоденна заробітна плата х середньомісячне число робочих днів = 262 (двісті шістдесят дві) гривні 61 (шістдесят одна) копійка х 21,5 (двадцять одна ціла п'ять десятих) = 5646 (п'ять тисяч шістсот сорок шість) гривень 11 (одинадцять) копійок.

Оскільки Позивач не працює починаючи з 20 жовтня 2015 року, то в час вимушеного прогулу включаються - листопад 2015 р., грудень 2015 р., січень 2016 р., лютий 2016 р., березень 2016 р., квітень 2016 р., травень 2016 р., червень 2016р., липень 2016р., серпень 2016р., вересень 2016р., жовтень 2016р., листопад 2016р., грудень 2016р, січень 2017р, лютий 2017р., березень 2017р. - а це 17 місяців.

Отже, оплата за час вимушеного прогулу становить: сума середнього заробітку х час вимушеного прогулу = 5646 (п'ять тисяч шістсот сорок шість) гривень 11 (одинадцять) копійок х 17 місяців = 95 983 (дев'яносто п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят три) гривні 87 (вісімдесят сім) копійок.

Виходячи з цього, за період з 20 жовтня 2015 року по 20 березня 2017 року, Відповідач зобов'язаний сплатити мені середній заробіток в сумі 95 983 (дев'яносто п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят три) гривні 87 (вісімдесят сім) копійок.

Розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період 21 березня 2017 року по 03 квітня 2017 року становить: сума середньоденного заробітку х час вимушеного прогулу = 262 (двісті шістдесят дві) гривні 61 (шістдесят одна) копійка х 14 днів = 3676 (три тисячі шістсот сімдесят шість) гривень 54 (п'ятдесят чотири) копійок.

Таким чином, загальна сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка підлягає виплаті ОСОБА_1 становить 99 660 (дев'яносто дев'ять тисяч шістсот шістдесят гривень) 41 (сорок одна) копійка.

З огляду на те, що позивач був звільнений від оплати судового збору під час звернення до суду з даним позовом, суд вважає, що судовий збір повинен бути стягнутий з відповідача на користь позивача, відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 40, 43, 49-2, 231, 232, 233, 235 КЗпП України, ст.ст. 3, 10-11, 74, 57-60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Визнати незаконним звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу продажу Публічного акціонерного товариства Науково-виробниче підприємство «Більшовик» відповідно до наказу № 203/к від 12.10.2015.

Визнати незаконним наказ Публічного акціонерного товариства Науково-виробниче підприємство «Більшовик» від 12.10.2015 № 203/к про звільнення ОСОБА_1.

Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу продажу Публічного акціонерного товариства Науково-виробниче підприємство «Більшовик» з 20 жовтня 2015 року.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Науково-виробниче підприємство «Більшовик»на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 99`660 грн. 41 коп..

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Науково-виробниче підприємство «Більшовик» на користь держави судовий збір в розмірі 974, 40 грн..

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня його проголошення.

Особи, які приймали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В.В. Лазаренко

Джерело: ЄДРСР 66040991
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку