УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №287/597/16-ц Головуючий у 1-й інст. Стратович О. В.

Категорія 50 Доповідач Борисюк Р. М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Борисюка Р.М.,

суддів Галацевич О.М., Широкової Л.В.,

з участю секретаря

судового засідання ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на малолітніх дітей,

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Олевського районного суду Житомирської області від 23 січня 2017 року,

встановила:

У листопаді 2016 року ОСОБА_2 звернулась з даним позовом, в якому просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання трьох малолітніх доньок у розмірі 1/2 частки усіх видів доходів його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня пред’явлення позову.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що вони з відповідачем з 20 грудня 2009 року перебувають в шлюбі, який був зареєстрований виконавчим комітетом Борівської сільської ради Рокитнівського району Рівненської області за актовим записом №7. Від шлюбу мають трьох неповнолітніх доньок: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, які знаходяться на її матеріальному утриманні та вихованні. Шлюб між сторонами не розірвано, але відповідач з липня 2016 року припинив надавати матеріальну допомогу на сім’ю та утримання дітей, хоча має таку можливість.

Рішенням Олевського районного суду Житомирської області від 23 січня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2, аліменти на утримання неповнолітніх доньок в розмірі 1/2 частки всіх видів заробітку (доходу) відповідача до 11.08.2028, а затим в розмірі 1/3 частки всіх видів заробітку (доходу) відповідача до 02.04.2030, а затим в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) відповідача до 08.06.2032, але не менше 30% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, щомісячно. Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, де просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким розмір аліментів на утримання дітей встановити у твердій грошовій сумі – 800 грн.

Посилається на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права. Суд не повно з’ясував всі обставини справи, що призвело до невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи. В рішенні суд зазначив, що він позов визнав, але таке твердження не відповідає дійсності, оскільки він не був присутній в судовому засіданні. Крім того, суд не взяв до уваги його заперечення та не надав їм належної оцінки. Зокрема те, що він не ухиляється від свого обов’язку утримувати дітей, надає допомогу по можливості, оскільки має невеликі, мінливі доходи лише за рахунок тимчасових заробітків у підприємців. Також судом не з’ясовано його майновий стан, відсутність рухомого і нерухомого майна, а також його хворобу і необхідність лікування.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення із таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18.12.2009 передбачено, що рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв’язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (частина перша статті 213 ЦПК).

Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

За змістом частини 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що сторони перебувають у шлюбі з 20 грудня 2009 року, що стверджується копією свідоцтва про шлюб (а.с.4).

Від цього шлюбу мають трьох малолітніх доньок: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, що підтверджується копіями свідоцтв про народження дітей (а.с.7, 8, 9).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надає належної матеріальної допомоги на утримання та виховання дітей, ухиляється від обов’язку їх утримувати, порушує їх право на достатній життєвий рівень, хоча має таку можливість. ОСОБА_3 має відповідний молодий вік, не страждає на будь-яке захворювання, не є інвалідом і має можливість утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття, належним чином, як того вимагає Закон.

Колегія суддів погоджується з висновком суду щодо наявності підстав для стягнення аліментів із відповідача на користь позивача. Але, не погоджується із судовим рішенням в частині визначення розміру аліментів у частці до заробітку (доходу) ОСОБА_3 з огляду на наступне.

Враховуючи положення частини 1 статті 3 Конвенції про права дитини, приписи частини 7 статті 7 Сімейного кодексу України (далі СК України), при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.

У відповідності до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов’язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров’я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, посувати її до самостійного життя та праці (частина1 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Так, стаття 180 СК України покладає обов’язок на батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

У відповідності до частини 3 статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров’я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Аналогічне роз’яснення щодо обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів, надане Пленумом Верховного Суду України в п.17 постанови «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» №3 від 15 травня 2006 року, відповідно до якого, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен урахувати стан здоров’я, матеріальне становище дитини і платника аліментів, наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина, інших обставин, що мають істотне значення.

Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у частині 2 статті 182 СК України.

Суд першої інстанції ухвалюючи рішення про стягнення аліментів у частці від заробітку (доходу) відповідача не дав належної оцінки тим обставинам, що у матеріалах справи відсутні докази працевлаштування ОСОБА_3, наявності постійного і регулярного стабільного доходу.

Згідно довідок № 4574, 4575 від 09 грудня 2016 року, виданих Борівською сільською радою Рокитнівського району Рівненської області, відповідач не працює, рухомого і нерухомого майна у власності немає (а.с. 15-16).

ОСОБА_3 також не перебуває на обліку, як безробітний, що підтверджується довідкою Рокитнівського центру зайнятості Рівненської області № 17542 від 08.12.16 (а.с. 17).

Із письмових заперечень відповідача убачається, що він отримує мінливі доходи за рахунок тимчасової роботи у підприємців.

Згідно положень статті 184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для визначення розміру аліментів, але не пов'язує їх виключно зі способом присудження (ч.3 ст.181 СК України). З огляду на відсутність імперативної заборони розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач. При цьому право застосування норми права належить виключно суду.

Закон не ставить розмір аліментів у залежність від соціальних стандартів країни проживання дитини, а пов’язує їх із матеріальним станом батьків, їх можливостей, стану здоров’я дитини, її рівня розвитку, потреб та інших істотних обставин.

Позивач, як сторона по справі, зобов'язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, відповідно до ст.10 ЦПК України.

Процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст.27 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Зважаючи на те, що позивач не надала суду доказів того, що відповідач має регулярний та стабільний дохід, такі докази не встановлені судом, то колегія суддів приймає до уваги доводи апеляційної скарги та приходить до висновку, що аліменти повинні стягуватися із ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі.

Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет на 2017 рік» з 1 січня 2017 року встановлений прожитковий мінімум на дітей віком до 6 років -1355 грн., а дітей віком від 6 до 18 років – 1689 грн.

Приймаючи до уваги, що Сімейний кодекс України покладає обов’язок на обох батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття (стаття 180 СК України), то із відповідача підлягають стягненню аліменти на утримання трьох малолітніх дітей у твердій грошовій сумі у розмірі 50 відсотків від встановленого законом прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що у відповідності до положень частини 1 статті 309 ЦПК України у зв’язку із неповним з’ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія судів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Олевського районного суду Житомирської області від 23 січня 2017 року скасувати і ухвалити нове.

ОСОБА_7 Віталіївни до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на малолітніх дітей задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_8, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_9, аліменти на утримання малолітніх дітей: дочки – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 в сумі 844 грн. 50 коп., дочки – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5 в сумі 677 грн. 50 коп. та дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6 в сумі 677 грн. 50 коп. щомісячно, починаючи з 21 листопада 2016 року та до досягнення дітьми повноліття.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави 551 грн. 20 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий Судді: