open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2017 року

Справа № 925/358/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:

Алєєва І.В. (доповідач), Дроботова Т.Б., Рогач Л.І.

за участю представників:

від позивача:

Шаляпін О.Ю. - дов. №4 від 03.01.17р.

від відповідача:

ОСОБА_5 - дов. №644 від 08.04.17р. ОСОБА_6 - паспорт НОМЕР_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6

на постанову

Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2017р.

у справі господарського суду

№925/358/16 Черкаської області

за позовом

Комунального підприємства "Теплокомуненерго"

до

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6

про

стягнення 18 138,64грн.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Черкаської області від 08.07.2016р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2017р. у справі №925/358/16, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 на користь Комунального підприємства "Теплокомуненерго" 7256,36грн. - основного боргу, 177,76грн. - пені, 217,59грн. - інфляційних нарахувань, 18,19грн. - 3% річних та 582,69грн. - судового збору. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Під час апеляційного розгляду справи №925/358/16, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2016р. було призначено судову експертизу та зупинено провадження у справі до закінчення проведення експертизи та отримання висновку експерта.

Листом №20895-16 від 11.01.2017р. Київський науково-дослідний інститут судових експертиз повідомив апеляційний суд про неможливість проведення призначеної судом експертизи, у зв'язку з відсутністю чіткого визначення процедури, а також обладнання і судово-експертних методик з вирішення питання щодо визначення/перевірки фактичних (ненормативних) обсягів (кількості) споживання, витрачення та втрат теплової енергій, тому інститут повернув матеріали справи до суду апеляційної інстанції, залишивши ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2016р. без виконання.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2017р. поновлено провадження у справі №925/358/16.

Відповідач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_6, з прийнятою постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2017р. та рішенням господарського суду Черкаської області від 08.07.2016р. у справі №925/358/16 не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 03.04.2017р. зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду. Залишено без розгляду клопотання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 про зупинення виконання оскаржуваних рішень до закінчення їх перегляду в порядку касації, оскільки до вказаного клопотання заявником не додано доказів відкриття виконавчого провадження за наказом господарського суду Черкаської області від 17.02.2017р.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши викладені в касаційній скарзі доводи з цього приводу, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, за договором дарування від 16.11.2004р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_6, як обдаровувана, одержала у власність від дарувальниці ОСОБА_7 нежиле приміщення магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" загальною площею 62.2 кв. м., що знаходиться по АДРЕСА_1. Магазин "ІНФОРМАЦІЯ_1" створений внаслідок переобладнання жилої квартири, розташованої на першому поверсі житлового багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 і відповідно є вбудованим у цей будинок приміщенням.

Система опалення приміщення магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" відповідача була складовою частиною внутрішньобудинкової системи централізованого опалення вказаного багатоквартирного будинку, оскільки при проектуванні останнього закладалося його централізоване теплопостачання. Згідно з вимогами будівельних норм "СНиП 2.04.05-91 Отопление, вентиляция и кондиирование" (чинних на момент укладання договору дарування від 16.11.2004р.) щодо питань влаштування системи опалення, всі стояки та внутрішні розподільчі мережі гідравлічно ув'язані між собою для забезпечення стабільної роботи системи опалення будинку. Опалення є системою, яка гідравлічно та теплотехнічно об'єднує всі квартири та нежитлові приміщення в будинку.

10.10.2006р. між Дочірнім підприємством "Теплокомуненерго" Відкритого акціонерного товариства "Монастирищенський ордена Трудового Червоного Прапора машинобудівний завод", правонаступником якого є Комунальне підприємство "Теплокомуненерго" міста Монастирище (виробник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (спожива) укладений договір про надання послуг з теплопостачання №210-Т (далі за текстом - договір №210-Т), відповідно до умов якого виробник зобов'язався постачати споживачу для його магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" загальною площею 62,2 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1, в опалювальний період теплову енергію в гарячій воді з централізованого опалення в передбачених договором обсягах, а споживач зобов'язався оплачувати надану послугу за встановленими тарифами в передбачені договором строки.

Пунктами 6.2 та 6.3 договору №210-Т визначено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. До початку розрахункового періоду споживач сплачує виробнику вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період.

Відповідно до п.6.5 договору №210-Т споживачам, які не мають приладів обліку, кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно з договірними навантаженнями з врахуванням середньомісячної температури теплоносія від теплових джерел виробника та кількості годин (діб) роботи теплоспоживального обладнання споживача в розрахунковому періоді. Різниця між заявленою та фактично спожитою тепловою енергією сплачується не пізніше 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Пунктом 7.2.5 договору №210-Т сторони передбачили пеню за несвоєчасне виконання споживачем розрахунків за теплову енергію у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Згідно з п.12.1 договору №210-Т договір набирає чинності з 15.10.2006р. та діє до 31.12.2006р.

Відповідно до п.12.3 договору №210-Т припинення дії останнього не звільняє споживача від обов'язку оплати спожитої теплової енергії.

Пунктом 12.4 договору №210-Т передбачено, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

При розгляді справи по суті судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням господарського суду Черкаської області від 24.05.2011р. у справі №06/601 стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 на користь Дочірнього підприємства "Теплокомуненерго" Відкритого акціонерного товариства "Монастирищенський ордена Трудового Червоного Прапора машинобудівний завод" 1852,91грн. - заборгованість за договором №210-Т, 148,72грн. - інфляційних втрат, 51,99грн. - 3% річних, 148,46грн. - пені.

Крім того, рішенням господарського суду Черкаської області від 23.07.2013р. у справі №925/928/13 стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 на користь Дочірнього підприємства "Теплокомуненерго" Відкритого акціонерного товариства "Монастирищенський ордена Трудового Червоного Прапора машинобудівний завод" 305,12грн. - 3% річних та припинено провадження в частині стягнення 5396,15грн. (основний борг за договором №210-Т, пеня, інфляційні втрати), оскільки основний борг в процесі розгляду справи №925/928/13 сплачений відповідачем, а від стягнення пені та інфляційних втрат відмовився позивач.

Враховуючи вищезазначені судові рішення, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що наявність договірних відносин між позивачем і відповідачем у справі №925/358/16 не підлягає повторному доведенню, оскільки встановлені рішеннями господарських судів у справах №06/601 та №925/928/13 обставини відповідно до ст.35 ГПК України не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Також судами попередніх інстанцій при розгляді даної справи встановлено, що 09.08.2013р. відповідач подав позивачу заяву №181 від 09.08.2013р., в якій просив розірвати укладений між сторонами договір на теплопостачання з 01.08.2013р. у зв'язку з непорозумінням.

В свою чергу, позивач не надав відповідачу згоди на розірвання договору №210-Т, а в подальшому, з вересня 2013 року по 2015 рік відповідач не звертався до позивача із заявами про припинення дії договору на наступні роки. За таких підстав суди дійшли висновку, що дія договору №210-Т в силу п.12.4 автоматично продовжувалась на 2014-2016 роки.

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що в матеріалах справи (т.2 а.с.69) міститься заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 №311 від 21.10.2016р., в якій остання заперечувала проти пролонгації дії договору №210-Т на наступні роки після закінчення строку його дії, а саме після 31.12.2016р. Суди виходили з того, що відповідач вказаною заявою погодився з дійсністю вищезазначеного договору до 31.12.2016р.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у зв'язку з неналежним виконанням Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 умов договору №210-Т Комунальне підприємство "Теплокомуненерго" направило Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_6 претензію №78 від 19.02.2016р. в якій просило сплатити суму заборгованості за отримані послуги станом на 19.02.2016р. у розмірі 6661,66грн., проте залишена відповідачем без виконання.

Враховуючи відмову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 оплатити вказану претензію, Комунальне підприємство "Теплокомуненерго" розрахувало вартість фактично наданих послуг з теплопостачання (централізованого опалення) через транзитні стояки централізованого внутрішньо будинкового опалення, що проходять через магазин "ІНФОРМАЦІЯ_1" у період з 01.05.2013р. по 29.02.2016р., яка склала 7256,36грн., а також нараховано пеню у розмір 8326,30грн., інфляційні нарахування у сумі 2337,31грн. та 3% річних у сумі 218,67грн.

Позивач, нараховуючи вказану суму заборгованості, виходив з того, що у 2007 році відповідач за розробленим позивачем робочим проектом вузла обліку теплової енергії на приміщення магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" обладнав у цьому магазині горизонтальну систему опалення, підключену до внутрішньобудинкової системи опалення через засіб обліку. При цьому, у приміщенні магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" залишилися транзитні стояки централізованого внутрішньобудинкового опалення.

Крім того, у відповідача після набуття у власність вищезазначеного приміщення виник обов'язок брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна (житлового будинку). Обігрів житлового будинку у опалювальний період є спільним обов'язком його співвласників з утримання будинку з метою дотримання, зокрема, санітарних норм. Зміна складових (схеми) системи опалення двох квартир в межах всього будинку не повинен порушувати баланс теплопостачання, теплозбереження (чи інших визначених первісним проектом на його будівництво технічних умов) із суміжними жилими приміщеннями інших власників (споживачів) цього будинку.

Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005р. №4 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.12.2005р. за №1478/11758, з моменту внесення до нього змін наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06.11.2007р. №169 визначає процедуру відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води саме усього житлового будинку, а не окремих приміщень у ньому, як це було визначено первісно.

Статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що внутрішньобудинкові системи - це мережі, арматура на них, прилади та обладнання, засоби обліку та регулювання споживання житлово-комунальних послуг, які знаходяться в межах будинку, споруди.

Отже, внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення та гарячого водопостачання, по яких здійснюється поставка теплоенергії до квартир та інших приміщень, належать до інженерного обладнання житлового будинку і є його невід'ємною частиною, та є єдиною внутрішньобудинковою системою.

Крім того, листами Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.06.2012р. №8/10-1535-12 та від 24.06.2016р. №8/9-2075-16 було роз'яснено, якщо квартири, які обладнані під магазини у багатоквартирних житлових будинках і не від'єднанні у встановленому законом Порядку від централізованого опалення, то власники таких магазинів зобов'язані оплачувати вартість спожитої теплової енергії, яка віддається існуючими стояками будинкової системи опалення.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що робочий проект, розроблений ДП "Теплокуменерго" у 2007 році на замовлення відповідача та технічні умови не передбачали відключення від мереж централізованого опалення вищезазначеного нежитлового приміщення.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що математичний розрахунок фактично наданих відповідачу послуг з теплопостачання через транзитні стояки централізованого внутрішньобудинкового опалення становить суму у розмірі 7256,36грн. основного боргу за період з 01.05.2013р. по 29.02.2016р., який здійснений позивачем на підставі п.23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. №1198, виходячи із показників визначених робочим проектом та установлених рішеннями органів місцевого самоврядування та виконавчої влади тарифів та опалювальних періодів (рішення Монастирищенської міської ради №207 від 24.09.2014р., №151 від 26.09.2013р.), є вірним і не спростованим доказами наявними в матеріалах справи чи власним розрахунком відповідача.

Правовою підставою для стягнення заявленої суми боргу в позові зазначено п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. №630.

За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.

Таким чином правовідносини, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовими зобов'язаннями.

З огляду на вищезазначене суди дійшли висновку, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовими зобов'язаннями, в якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги. Отже, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов'язань на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.

Закріплена в п. 10 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у ч. 2 ст. 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30.10.2013р. у справі №6-59цс13. Відповідно до ст. 11128 ГПК України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Отже, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач вправі вимагати сплати відповідачем заборгованості з урахуванням офіційного індексу інфляції, 3% річних та пені.

Враховуючи наведені норми права та умови договору №210-Т, зокрема п.7.2.5 вказаного договору та перевіривши розрахунок штрафних санкцій, суди дійшли висновку про наявність правових підстав для стягнення відповідача на користь позивача 177,746грн. пені, 217,59грн. інфляційних втрат, 18,19грн. 3% річних.

Щодо посилань в касаційній скарзі на застосування судами попередніх інстанцій "СНиП 2.04.05-91 Отопление, вентиляция и кондиционирование", які втратили чинність з 01.01.2014р., судова колегія касаційної інстанції зазначає, що вказана норма була застосована до правовідносин, які виникли у 2004 році на підставі договору дарування від 16.11.2004р., а відповідно до правовідносин, які виникають між сторонами були застосовані норми права, що діяли на момент виникнення таких правовідносин. Крім того, застосовуючи "СНиП 2.04.05-91 Отопление, вентиляция и кондиционирование", суди врахували вказану норму як один із сукупних доказів щодо наявності в приміщенні магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" системи опалення, яка на момент набуття відповідачем права власності на вказане приміщення, була складовою частиною внутрішньобудинкової системи централізованого опалення багатоквартирного будинку.

На підставі викладеного, господарські суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню основна заборгованість у сумі 7256,36грн., пеня - 177,76грн., інфляційні втрати - 217,59грн. та 3% річних - 18,19грн.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів попередніх інстанцій такими, що відповідають наданим доказам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального та процесуального права, оскільки суди в порядку ст.ст.43, 47, 33, 34, 35, 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили та належним чином оцінили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін.

В силу приписів ст.1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи господарськими судами та під час здійснення провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2017р. у справі №925/358/16 відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2017р. у справі №925/358/16 залишити без змін, а касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 - без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач)

І.В. Алєєва

Суддя

Т.Б. Дроботова

Суддя

Л.І. Рогач

Джерело: ЄДРСР 66002909
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку