ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2017 року справа № 697/420/17

м. Черкаси

15 год. 35 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Гараня С.М.,

секретаря – Тараненка М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Канівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, третя особа – головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Черкаській області ОСОБА_1 про визнання дій неправомірними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження,

ВСТАНОВИВ:

Канівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Черкаської області звернулось до суду з позовом до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про визнання дій неправомірними та скасування постанови про відкриття провадження, в якому просило визнати дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Черкаській області ОСОБА_1 по винесенню постанови про поновлення виконавчих дій ВП №53329984 від 02.02.2017р. неправомірними та скасувати постанову про поновлення виконавчих дій ВП №53329984 від 02.02.2017 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що постанова головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Черкаській області від 02.02.2017 про відкриття ВП № 53329984 за виконавчим листом № 697/2890/14-а виданим Канівським міськрайонним судом Черкаської області ОСОБА_2 щодо стягнення з Управління Пенсійного фонду України в м. Каневі та Канівському районі на її користь грошових коштів прийнята незаконно та має бути скасована, оскільки у відповідності до положень п.2 ст.6 Закону України «Про виконавче провадження», п.3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, а також ст.3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», які кореспондуються між собою визначено, що стягнення коштів з державних органів, державних та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Виходячи з наведених правових норм, позивач вважає, що управління ДВС ГТУЮ у Черкаській області не являється належним органом, який вправі здійснювати стягнення по даному виконавчому провадженню, а тому оскаржувані дії державного виконавця є протиправними, а постанова такою, що підлягає скасуванню.

Представник позивача до зали судового засідання не прибув, клопотанням від 06.04.2017 позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі, а судовий розгляд справи провести за його відсутності.

Представник відповідача до зали судового засідання також не прибув. В наданому 07.03.2017 запереченні проти задоволення позовних вимог Канівського об’єднаного управління ПФУ Черкаської області заперечив в повному обсязі та наголосив, що постанова від 02.02.2017 про відкриття ВП № 53329984 за виконавчим листом № 697/2890/14-а є правомірною та не підлягає скасуванню, оскільки останній не підлягає виконанню в порядку Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (виконання рішення суду в разі, якщо боржником є державний орган здійснюється в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу), а отже органом, який вправі здійснювати стягнення за вказаним судовим рішенням є саме ДВС. У вказаному запереченні заявлено клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Черкаській області до зали судового засідання не прибув, причини неявки суду не повідомив, документи на підтвердження своєї правової позиції не надав.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що постановою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 26.12.2014 у справі № 697/2890/14-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суд від 17.02.2015 позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Каневі та Канівському районі про виплату коштів відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом - задоволено повністю, зокрема, стягнуто з Управління Пенсійного фонду України в м. Каневі та Канівському районі Черкаської області на користь ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 46 897,84 грн.

12.08.2016 на виконання вищевказаної постанови суду Канівським міськрайонним судом Черкаської області видано виконавчий лист.

В подальшому, головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Черкаській області постановою від 02.02.2017 відкрив ВП № 53329984 за виконавчим листом № 697/2890/14-а про стягнення з Управління Пенсійного фонду України в м. Каневі та Канівському районі грошових коштів в сумі 46 897,84 грн.

Вважаючи, що головний державний виконавець прийнявши постанову про відкриття ВП № 53329984 грубо порушив вимоги Закону України «Про виконавче провадження», оскільки стягнення коштів з державних органів, державних та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, Канівське об’єднане управління ПФУ Черкаської області звернулось до адміністративного суду за захистом своїх прав та інтересів.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (надалі – Закон № 1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: 1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; 2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом; 3) виконавчих написів нотаріусів; 4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди; 6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами; 8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України; 9) рішень (постанов) суб'єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень (ст.3 Закону № 1404-VIII).

Частиною 1 ст.5 вказаного Закону передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно ч.2 ст.6 Закону № 1404-VIII, рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

У відповідності до п.9 п.4 ст.4 Закону № 1404-VIII, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення в разі якщо виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 № 845 затверджено «Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, який визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників» (надалі – Порядок).

Пунктом 1 Порядку визначено, що він визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

У відповідності до п. 3 Порядку, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів (п.12 Порядку).

Разом з тим, згідно ст. 72 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (надалі – Закон № 1058-IV) джерелами формування коштів Пенсійного фонду є: надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у розмірах, визначених законом, крім частини страхових внесків, що спрямовується до накопичувальної системи пенсійного страхування; інвестиційний дохід, який отримується від інвестування резерву коштів для покриття дефіциту бюджету Пенсійного фонду в майбутніх періодах; кошти державного бюджету та цільових фондів, що перераховуються до Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом; кошти, сплачені виконавчій дирекції Пенсійного фонду за надання послуг з адміністрування Накопичувального фонду та послуг недержавним пенсійним фондам - суб'єктам другого рівня системи пенсійного забезпечення; суми від фінансових санкцій та пені (крім сум пені, сплачених роботодавцем за несвоєчасне перерахування з його вини сум страхових внесків застрахованої особи до накопичувальної системи пенсійного страхування), застосованих відповідно до цього Закону та інших законів до юридичних та фізичних осіб за порушення встановленого порядку нарахування, обчислення і сплати страхових внесків та використання коштів Пенсійного фонду, а також суми адміністративних стягнень, накладених відповідно до закону на посадових осіб та громадян за ці порушення; благодійні внески юридичних та фізичних осіб; добровільні внески; інші надходження відповідно до законодавства.

Кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України.

Статтею 76 вказаного Закону передбачено, облік надходжень і витрат коштів Пенсійного фонду здійснюють виконавчі органи Пенсійного фонду. Кошти Пенсійного фонду зараховуються на єдиний рахунок Пенсійного фонду і зберігаються на окремих рахунках територіальних органів Пенсійного фонду в уповноваженому банку.

З вказаного вбачається, що безспірне списання коштів з рахунків боржника ОСОБА_3 казначейською службою України може проводитися лише у тому випадку, якщо такий боржник обслуговується в органах Казначейства та має там відповідні рахунки, з яких можна було б здійснити безспірне списання грошових коштів.

Дослідження матеріалів справи, а також аналіз положень чинного законодавства дає суду підстави зробити висновок, що державним виконавцем правомірно відкрито ВП № 53329984 з примусового виконання виконавчого листа № 697/2890/14-а виданого Канівським міськрайонним судом Черкаської області ОСОБА_2 щодо стягнення з Управління Пенсійного фонду України в м. Каневі та Канівському районі на її користь грошових коштів в сумі 46 897,84грн., оскільки облік надходжень і витрат коштів Пенсійного фонду здійснюють виконавчі органи Пенсійного фонду, а не органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Вказані висновки суду узгоджуються з позицією, яка викладена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 30.06.2016 по справі № К/800/39507/15.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», оскільки відповідно до ч.2 ст.2 вказаного Закону, дія цього Закону не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності.

Критично сприймає суд також посилання позивача про добровільне виконання виконавчого листа № 697/2890/14-а, оскільки матеріали справи не містять жодних підтверджуючих про це доказів, які Канівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Черкаської області було вправі надати суду в порядку ст. 69 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 та 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач довів, що під час вчинення дій, з приводу яких подано позов, він діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а тому вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 159 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка підлягає поданню до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. У разі застосування судом частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя С.М. Гарань

Повний текст постанови виготовлений 14.04.2017 року