Справа № 761/31653/16-ц

Провадження № 2/761/1538/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2017 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді: Осаулова А.А.

при секретарі: Вольда М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «АТЕК» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Алан-Реєстр», Публічного акціонерного товариства «Національний депозитарій України» про визнання правочинів недійсними та витребування майна, -

в с т а н о в и в :

У вересні 2016 року представник Приватного акціонерного товариства «АТЕК» (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач 1), ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач 2), Товариства з обмеженою відповідальністю «Алан-Реєстр» (далі по тексту - відповідач 3), Публічного акціонерного товариства «Національний депозитарій України» (далі по тексту - відповідач 4), відповідно до якого просив визнати недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів № 04-06/14 від 04.06.2014, за яким позивач передав у власність відповідача 1 цінні папери, а саме 8 234 штуки простих іменних акцій бездокументарної форми існування (далі по тексту - акції), номінальною вартістю 500 грн. за одну акцію, загальною номінальною вартістю 4 117 000 грн.; визнати недійсним Договір дарування цінних паперів від 20.06.2014, за яким відповідач 1 безоплатно передав у власність відповідача 2 цінні папери - 4117 акцій, номінальною вартістю 500 грн. за одну акцію, загальною номінальною вартістю 2 058 500 грн.; визнати недійсним договір № 41-1-БВ купівлі-продажу цінних паперів від 04.07.2014, за яким відповідач 1 передав відповідачу 2 - 1689 акцій, номінальною вартістю 500 грн. за одну акцію, загальною номінальною вартістю 844 500 грн.; витребувати у відповідача 1: 2 428 акції номінальною вартістю однієї акції 500 грн., загальною номінальною вартістю 1 214 000 грн., шляхом списання, переказу з рахунку в цінних паперах відповідача 1 № НОМЕР_4, відкритого в Депозитарній установі відповідача 3 та зарахування на рахунок позивача в цінних паперах, відкритого у відповідача 4 вказаної кількості акцій; витребувати у відповідача 2: 5806 акцій, номінальною вартістю однієї акції 500 грн., загальною номінальною вартістю 2 903 000 грн. шляхом списання, переказу вказаної кількості акцій з рахунку в цінних паперах відповідача 2, відкритого у відповідача 3 та зарахування на рахунок позивача в цінних паперах відкритого у відповідача 4; зобов'язати відповідача 3 та відповідача 4 здійснити списання, переказ з рахунку в цінних паперах відповідача 1, відкритого у відповідача 3 та зарахування на рахунок позивача в цінних паперах 2 428 акцій, номінальною вартістю однієї акції 500 грн., загальною номінальною вартістю 1 214 000 грн.; зобов'язати відповідача 3 та відповідача 4 здійснити списання, переказ з рахунку в цінних паперах відповідача 2, відкритого у відповідача 3 та зарахування на рахунок позивача 5 806 акцій, номінальною вартістю однієї акції 500 грн., загальною номінальною вартістю 2 903 000 грн. Судові витрати покласти на відповідачів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04.06.2014 позивачем та відповідачем 1 укладено Договір купівлі - продажу цінних паперів № 04-06/14 (далі по тексту - Договір №1), відповідно до умов якого позивач передав у власність відповідача 1 цінні папери у кількості 8 234 акцій, номінальною вартістю 500 грн. за одну акцію, загальною номінальною вартістю 4 117 000 грн., а відповідач 1 - прийняти у власність та оплатити цінні папери (п. 1.1Договору). Позивач перерахував відповідачу 1 цінні папери, проте відповідач 1 не здійснив їх оплату. 01.07.2014 у зв'язку з невиконанням зобов'язання позивач уклав з відповідачем 2 Додаткову угоду щодо продовження строку виконання зобов'язання до 60 календарних днів, проте відповідач 1 не виконав зобов'язання за Договором №1. Разом з тим, позивач вважає Договір недійсним, оскільки відчуження акцій позивача відбувалося на підставі Протоколу № І засідання Наглядової Ради товариства від 15.05.2014, з метою залучення грошових коштів та погашення боргів. Всупереч вимогам ст. 8, п. 3 ч. 2 ст. 66 Закону України «Про акціонерні товариства» акції позивача були відчужені за відсутності оцінки їх ринкової вартості, а тому Договір є нікчемним. До того ж, відсутність оплати вказаних акцій відповідачем 1 свідчить про те, що право власності на вказане майно не перейшло до останнього, а тому були відсутні правові підстави для подальшого відчуження акцій. Також, на момент укладення спірного Договору позивач перебував у процедурі банкрутства, 27.12.2011 ухвалою Господарського суду м. Києва, винесеній по справі про банкрутство, заборонено посадовим особам позивача вчиняти дії щодо відчуження майна та майнових активів боржника. Таким чином вказаний Договір є нікчемним, тобто таким, що не породжує право власності на цінні папери у відповідача 1. 20.06.2014 між відповідачем 1 та відповідачем 2 укладено Договір дарування цінних паперів (далі по тексту - Договір дарування), відповідно до якого відповідач 1 безоплатно передав у власність відповідача 2 цінні папери - 4117 акцій, номінальною вартістю 500 грн. за одну акцію, загальною номінальною вартістю 2 058 500 грн. 04.07.2014 між відповідачем 1 та відповідачем 2 укладено Договір № 41-1-БВ купівлі-продажу цінних паперів, за яким відповідач 1 передав відповідачу 2 - 1689 акцій, номінальною вартістю 500 грн. за одну акцію, загальною номінальною вартістю 844 500 грн. Відповідач не мав права вчиняти вище вказані договори, власником акцій залишається позивач. Зазначив також, що відповідач 3 є недобросовісним набувачем. Повернення цінних паперів позивачу має здійснюватись виключно депозитарною установою - відповідачем 3, а зарахування акцій повинно бути здійснено відповідачем 4. У зв'язку з чим позивач просить зобов'язати відповідача 3 та відповідача 4 провести операції щодо списання, перерахування та зарахування спірних цінних паперів. У зв'язку з вище викладеним, позивач звернувся до суду із вказаним позовом за захистом своїх порушених прав.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити з викладених у позові підстав.

Відповідач 1 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причин неявки не повідомив.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні заперечувала проти позову, просила відмовити в його задоволенні в повному обсязі з тих підстав, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими. Вважає висновок про нікчемність Договору купівлі-продажу від 04.06.2014 на підставі ст. 8, п. 3 ч. 2 ст. 66 Закону України «Про акціонерні товариства» щодо відсутності оцінки ринкової вартості відчужених акцій безпідставним, оскільки позивачем не надано відповідних доказів, які підтверджували б, що акцій були продані за заниженою ціною нижче ринкової вартості та без відповідного висновку. Крім того, зазначила, що безпідставними є твердження, що до відповідача 1 не перейшло право власності на акції, оскільки таке право переходить до відповідача 1 з моменту їх зарахування на рахунок покупця, як то передбачено спірним Договором. Також пояснила, що відповідач 2 пересвідчився в тому, що відповідачем 1 акції набуто у власність у відповідності до норм чинного законодавства, тому відповідач 2 є добросовісним набувачем. Пояснила, що заборона на відчуження майна позивача, встановлена ухвалою Господарського суду м. Києва поширювалась тільки на угоди, що укладаються з іншими суб'єктами підприємницької діяльності, в той час коли спірний Договір був укладений з відповідачем 1 - як фізичною особою. Крім того, спірний Договір укладався з метою залучення грошових активів на розрахункові рахунки - з метою погашення заборгованості позивача, а отже в його інтересах. Зазначила, що позивач не має права заявляти позовні вимоги про визнання недійсними спірного Договору купівлі-продажу та Договору дарування, так як заявляються особою, що не є стороною у вказаних договорах. До того ж, наявність у діях власника майна волі на передачу спірних акцій виключає можливість витребування майна від добросовісного набувача. В цілому, позивачем не доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів оскаржуваними договорами.

Відповідач 3 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причин неявки не повідомив.

Представник відповідача 4 в судовому засіданні заперечувала проти позову, просила відмовити в його задоволенні з тих підстав, що вимоги позивача про зобов'язання відповідача 4 здійснити операції щодо зарахування на рахунок позивача в цінних паперах акцій є безпідставними, суперечать нормам Закону України «Про депозитарну систему України», Положенню про провадження депозитарної діяльності від 23.04.2013 № 735 та Правилам Центрального депозитарію цінних паперів, оскільки такі дії можуть бути вчинені відповідачем 4 лише у разі наявності розпоряджень позивача та відповідача 3, які є, відповідно, клієнтами Центрального депозитарію, а не в судовому порядку.

Суд, заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За правилами ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь справі.

Статтею 60 ЦПК України встановлено обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

15.05.2014 за підсумками засідання Наглядової ради Приватного акціонерного товариства «Атек» було прийняте рішення про продаж раніше викуплених акцій позивача з метою залучення грошових коштів та погашення боргів підприємства. Продаж акцій здійснити за суму викупу акцій Емітентом, а саме за номінальною вартістю 500 грн. за одну акцію, оголосити пропозицію акціонерам товариства щодо можливості придбання визначеної ними кількості акцій Емітента, надати повноваження щодо підписання договорів купівлі-продажу Арбітражному керуючому в.о. керівника ЗАТ «Атек» Косякевичу Сергію Олексійовичу.

При цьому, голова Наглядової ради, відповідач 1 прийняв пропозицію щодо придбання акцій на умовах, визначених Емітентом у кількості 8 234 акції, викуплені Емітентом за попередні роки за їх номінальною вартістю 500 грн. за одну штуку на загальну суму 4 117 000 грн.

Вказане рішення зафіксовано в Протоколі № 1 від 15.05.2014 (а.с. 17-18).

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

04.06.2014 між позивачем в особі розпорядника майна/в.о. керівника Косякевича Сергія Олексійовича та відповідачем 1 укладено Договір купівлі-продажу цінних паперів № 04-06/14, відповідно до умов якого позивач зобов'язався, в передбачені Договором терміни передати у власність відповідача 1, а останній зобов'язався прийняти у власність та оплатити на умовах Договору цінні папери з наступними характеристиками: код ЄДРПОУ Емітента - 00240112, найменування Емітента - Закрите акціонерне товариство «Атек», кількість цінних паперів - 8 234 штуки, номінальна вартість одного цінного паперу - 500 грн., ціна одного цінного паперу - 500 грн., загальна номінальна вартість цінних паперів - 4 117 000 грн., загальна вартість - 4 117 000 грн. (п. 1.1. Договору).

Покупець зобов'язаний протягом 20 робочих днів з моменту укладання договору здійснити повну оплату у безготівковій формі загальної вартості цінних паперів продавцю. Продавець зобов'язується протягом 3 днів з моменту підписання договору вчинити всі дії, необхідні для передачі цінних паперів у власність покупця, у тому числі надати своїй депозитарній установі розпорядження на списання цінних паперів на рахунок покупця у Депозитарній установі. Покупець зобов'язаний у той же термін надати своїй депозитарній установі розпорядження про зарахування цінних паперів на свій рахунок (п. 2.1. Договору).

Належність передачі цінних паперів за договорами купівлі-продажу цінних паперів між сторонами фіксується в Акті приймання-передачі цінних паперів до даного Договору (п. 2.5. Договору).

Відповідно до п. 8.3. Договору, Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним Договором або відкликання (відміни).

Цей Договір вважається виконаним після підписання Акта виконаних зобов'язань до даного Договору між сторонами (п. 8.5. Договору).

Відповідно до Довідки про операції з цінними паперами за період з 24.12.2013 по 17.10.2014 за вих. № 8599, ще 06.06.2014 позивач перевів цінні папери в розмірі 8234 на депозитний рахунок відповідача 1 (а.с. 16).

20.06.2014 між відповідачем 1 та відповідачем 2 укладено Договір дарування цінних паперів (акцій), відповідно до якого відповідач 2 безоплатно прийняв у власність прості іменні акції бездокументарної форми випуску в кількості 4 117, загальною номінальною вартістю 2 058 500 грн., номінальна вартість 1 штуки - 500 грн., міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів (ISIN) UA4000178149 (а.с. 21).

При цьому, відповідно до п. 4 цього Договору, дарувальник (відповідач 2) гарантує, що цінні папери, які є предметом дарування за цим Договором, належать йому на праві приватної власності, нікому не продані, не подаровані, іншим способом не відчужені, не перебувають у заставі, податковій заставі, не є іншим засобом забезпечення виконання зобов'язання перед будь-якими фізичними чи юридичними особами, державними органами або державою, а також не обтяжені будь-яким іншим способом, передбаченим законодавством, спори стосовно цінних паперів Дарувальника і заборони їх відчуження відсутні.

Право власності Дарувальника, згідно п. 5 Договору, підтверджується випискою з рахунку в цінних паперах, складеною ТОВ «Алан-Реєстр» станом на 20.06.2014.

Право власності на цінні папери, що є предметом дарування за цим Договором у Обдарованого (відповідача 2) виникає з моменту перереєстрації права власності на цінні папери в порядку, встановленому законодавством (п. 11 Договору дарування).

В цей же час, 01.07.2014 між позивачем в особі розпорядника майна/в.о. керівника Косякевича Сергія Олексійовича та відповідачем 1 укладено Додаткову угоду до Договору купівлі-продажу цінних паперів № 04-06/14 від 04.06.2014, за умовами якої п. 2.1. Договору купівлі-продажу викладено в новій редакції, а саме: покупець зобов'язаний протягом 60 робочих днів з моменту укладання договору здійснити повну оплату у безготівковій формі загальної вартості цінних паперів продавцю. Продавець зобов'язується протягом 3 днів з моменту підписання договору вчинити всі дії, необхідні для передачі цінних паперів у власність покупця, у тому числі надати своїй депозитарній установі розпорядження на списання цінних паперів на рахунок покупця у Депозитарній установі. Покупець зобов'язаний у той же термін надати своїй депозитарній установі розпорядження про зарахування цінних паперів на свій рахунок (п. 2.1. Договору).

Вказана угода є невід'ємною частиною Договору купівлі-продажу (а.с. 15).

04.07.2014 між відповідачем 1 та відповідачем 2 укладено Договір № 41-1-БВ купівлі-продажу цінних паперів (далі по тексту - Договір від 04.07.2014), відповідно до умов якого відповідач 1 передав відповідачу 2 цінні папери, а відповідач 2 зобов'язався сплатити вартість цінних паперів та прийняти їх у власність (п. 1.1. вказаного Договору).

Відомо мості про цінні папери, що є предметом Договору (п. 1.2. Договору від 04.07.2014): вид (форма існування, код (ISIN) - акції прості іменні, бездокументарна, код UA4000178149, код ЄДРПОУ Емітента 00240112, найменування Емітента - ПрАТ «Атек», кількість - 1689 штук, номінальна вартість одного цінного паперу - 500 грн., загальна номінальна вартість - 844 500 грн., загальна вартість - 168 500 грн.

Відповідно до п. 2.4. Договору від 04.07.2014, право власності на цінні папери переходить до Покупця (відповідача 2) з моменту зарахування цінних паперів на рахунок покупця та підтверджується випискою з рахунку.

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань , які випливають з цього Договору або розірвання (п. 8.2. Договору від 04.07.2014).

Як вбачається з Виписки про операції з цінними паперами за період з 01.07.2014 по 17.12.2015, відповідач 1 переказав на рахунок відповідача 2 01.07.2014 цінні папери в кількості 4117та 08.07.2014 - в кількості 1689.

Згідно з положеннями ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною другою вказаної статті визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Згідно положень ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 06.11.2009, № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі судового рішення.

Враховуючи вище викладене, при вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Представник позивача в судовому засіданні, обґрунтовуючи підстави для визнання Договору купівлі-продажу від 04.06.2014 недійсним, посилалась, зокрема, на ту обставину, що товариством в особі розпорядника майна/в.о. керівника Косякевича Сергія Олексійовича всупереч встановленим ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.12.2011 заборонам, було укладено спірний Договір без відповідного на те обсягу цивільної дієздатності.

Статтею 215 ЦК України визначаються загальні правові засади визнання правочину недійсним. Однією з правових підстав ЦК України визнає факт недодержання однією стороною чи всіма сторонами в момент вчинення правочину вимог, встановлених ст. 203 ЦК України, а саме особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ч.1,4 ст. 91, ч. 1 ст. 92 ЦК України, юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині; цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення; юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду (ч. 2 ст. 91 ЦК України).

Перевіряючи обставини у справі судом встановлено, що ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.12.2011 порушено провадження у справі про визнання банкрутом за заявою Публічного акціонерного товариства «Київенерго» відносно Закритого акціонерного товариства «Атек» (позивача).

Вказаною ухвалою суду введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника з моменту порушення провадження у справі, заборонено посадовим особам боржника вчиняти дії щодо відчуження майна, реорганізації чи ліквідації юридичної особи, укладення угод про зазначене з іншими суб'єктами підприємницької діяльності.

Заборонено посадовим особам боржника або власнику його майна чи уповноваженому ним органу або іншим особам вчиняти певні дії щодо майнових активів боржника та введено процедуру розпорядження майном боржника.

Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

Згідно ч. 1 ст. 7 Закону, щодо боржника застосовується, зокрема, така судова процедура банкрутства, як розпорядження майном боржника.

Відповідно до ст. 22 Закону, під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, проведення аналізу його фінансового становища, а також визначення наступної оптимальної процедури (санації, мирової угоди чи ліквідації) для задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів.

Розпорядник майна - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду забезпечує здійснення процедури розпорядження майном. Про призначення розпорядника майна виноситься ухвала.

Згідно до ч. 7 ст. 22 вказаного Закону, господарський суд за заявою розпорядника майна скасовує арешти з майна боржника чи інші обмеження щодо розпорядження його майном у разі, якщо такі арешти чи обмеження перешкоджають господарській діяльності боржника та відновленню його платоспроможності.

З моменту порушення провадження у справі про банкрутство пред'явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення може відбуватися лише у порядку, передбаченому цим Законом, та в межах провадження у справі про банкрутство (ч. 15 ст. 16 Закону).

Отже, з наведеного вбачається, що всі дії, які можуть бути вчинені з метою погашення заборгованості перед кредиторами, повинні вчинятись виключно в рамках провадження про банкрутство та за наявності відповідного погодження вказаних дій господарським судом, зокрема, звернення розпорядника майном з відповідним клопотанням про скасування арешту майна боржника чи інших обмежень (в даному випадку - заборони на вчинення дій щодо майнових активів боржника) щодо розпорядження його майном у разі, якщо такі арешти чи обмеження перешкоджають господарській діяльності боржника та відновленню його платоспроможності.

Враховуючи вище викладене, в судовому засіданні встановлено і це не заперечувалось сторонами, що на час укладення спірних договорів процедуру банкрутства припинено не було, заборони, встановлені ухвалою господарського суду м. Києва від 27.12.2011, були чинними, розпорядник майна із відповідними клопотаннями до господарського суду не звертався.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Положеннями частини першої статті 317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ч. 1,2 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

З врахуванням вище викладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання Договору купівлі-продажу цінних паперів № 04-06/14 від 04.06.2014, за яким позивач передав у власність відповідача 1 цінні папери, а саме 8 234 штуки простих іменних акцій бездокументарної форми існування (далі по тексту - акції), номінальною вартістю 500 грн. за одну акцію, загальною номінальною вартістю 4 117 000 грн., недійсним, оскільки на момент укладення вказаного Договору, розпорядник майна/в.о. керівника Косякевич С.О. не мав відповідний обсяг цивільної дієздатності. Вказаними діями було порушено право позивача на володіння, користування та розпорядження належним йому майном, а саме цінними паперами. А тому вимога позивача про визнання спірного Договору купівлі-продажу цінних паперів № 04-06/14 від 04.06.2014 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо інших тверджень представника позивача про те, що спірний Договір купівлі-продажу цінних паперів № 04-06/14 від 04.06.2014 є нікчемним, то вказані обставини не знайшли свого підтвердження наявними в матеріалах справи доказами.

Крім того, вимоги щодо визнання недійними Договору дарування цінних паперів від 20.06.2014 та Договору № 41-1-БВ купівлі-продажу цінних паперів від 04.07.2014, укладених між відповідачем 1 та відповідачем 2, задоволенню не підлягають, оскільки позивач не є стороною вказаних правочинів та передбачений інший правовий механізм для захисту його права.

Щодо вимог позивача про витребування цінних паперів у відповідача 1 та у відповідача 2 суд зазначає наступне.

В судовому засіданні встановлено, що частина акцій (2 428 штук) позивача перебуває у відповідача 1, інша частина (5806 штук) у відповідача 2.

Відповідно до ч.1,5 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Враховуючи вище викладене, а також ту обставину, що Договір купівлі-продажу цінних паперів від 04.06.2014 визнано недійсним, акції відповідачем 1 набуто без достатньої на те правової підстави, суд приходить до висновку, що вимога про витребування у відповідача 1 цінних паперів, а саме 2 428 акції номінальною вартістю однієї акції 500 грн., загальною номінальною вартістю 1 214 000 грн., шляхом списання, переказу з рахунку в цінних паперах відповідача 1 № НОМЕР_4, відкритого в Депозитарній установі відповідача 3 та зарахування на рахунок позивача в цінних паперах, відкритого у відповідача 4 вказаної кількості акцій, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, відповідно до ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Пунктом 19 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 07.02.2014, № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» визначено, що застосовуючи положення статті 387 ЦК, суди повинні виходити з того, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним. Позов про витребування майна, пред'явлений до особи, у незаконному володінні якої це майно знаходилось, але на момент розгляду справи в суді у неї відсутнє, не може бути задоволений.

Відповідно до ст.194 ЦК України, цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, яка має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов'язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам (ст. 194 ЦК України).

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що вимога про витребування у відповідача 2: 5806 акцій, номінальною вартістю однієї акції 500 грн., загальною номінальною вартістю 2 903 000 грн. шляхом списання, переказу вказаної кількості акцій з рахунку в цінних паперах відповідача 2, відкритого у відповідача 3 та зарахування на рахунок позивача в цінних паперах відкритого у відповідача 4, підлягає задоволенню, оскільки вказані цінні папери набуті відповідачем 2 без відповідної правової підстави.

Щодо вимог про зобов'язання відповідача 3 та відповідача 4 здійснити списання, переказ з рахунку в цінних паперах відповідача 1, відкритого у відповідача 3 та зарахування на рахунок позивача в цінних паперах 2 428 акцій, номінальною вартістю однієї акції 500 грн., загальною номінальною вартістю 1 214 000 грн. та зобов'язання відповідача 3 та відповідача 4 здійснити списання, переказ з рахунку в цінних паперах відповідача 2, відкритого у відповідача 3 та зарахування на рахунок позивача 5 806 акцій, номінальною вартістю однієї акції 500 грн., загальною номінальною вартістю 2 903 000 грн., суд не вбачає підстав для їх задоволення, оскільки вказані вимоги є передчасними, так як права позивача в розумінні ст. 3 ЦПК України в даному випадку не порушені.

Крім того, вказані вимоги є похідними від вимоги щодо витребування майна у відповідача 1 та відповідача 2 та повинні бути виконані відповідачем 3 та відповідачем 4 в порядку виконання рішення суду та згідно положень Закону України «Про депозитарну систему України», Положення про провадження депозитарної діяльності фондового ринку від 23.04.2013 № 735 та Правил Центрального депозитарію цінних паперів, якими, відповідно, врегульовано порядок провадження депозитарної діяльної, в тому числі вчинення будь-яких операцій з цінними паперами депозитарною установою, якою є відповідач 3 чи Центральним депозитарієм цінних паперів, яким є відповідач 4.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «АТЕК» кошти судового збору в розмірі - 61 755 грн., а саме по 30877 грн. 50 коп. з кожного.

Враховуючи наведене, на підставі ст. 15, 16, 27, 91, 92, 194, 202, 203, 204, 215, 216, 316, 317, 319, 387, 655 ЦК України, Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з урахуванням Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 та керуючись ст. 4, 10, 11, 57-60, 64, 88, 179, 208, 209, 212-215, 218, 223, 292, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів №04-06/14 від 04.06.2014 року, що укладений між Закритим акціонерним товариством «АТЕК» та ОСОБА_1.

Витребувати у ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_5, виданий Шевченківським РУ ГУМВС України в м. Києві 29.04.2010 року) 2 428 (дві тисячі чотириста двадцять вісім) простих іменних акцій в бездокументарній формі існування (ідентифікаційний код ЦП ІБШ ІІА 4000178149, Емітент ПрАТ «АТЕК», код ЄДРПОУ емітента 00240112), номінальною вартістю однієї акції 500, 00 гривень, загальною номінальною вартістю 1 214 000, 00 гривень, шляхом списання, переказу з рахунку в цінних паперах ОСОБА_1 № НОМЕР_4, відкритого в Депозитарній установі ТОВ «Алан-Реєстр» (код ЄДРПОУ 25582859) та зарахування на рахунок ПрАТ «АТЕК» в цінних паперах відкритого в ПАТ «Національний депозитарій України» (код ЄДРПОУ 30370711) 2 428 (дві тисячі чотириста двадцять вісім) простих іменних акцій бездокументарної форми існування (ідентифікаційний код ЦП ІБШ ТІА 4000178149, Емітент ПрАТ «АТЕК», код ЄДРПОУ емітента 00240112), номінальною вартістю однієї акції 500, 00 гривень, загальною номінальною вартістю 1 214 000, 00 (один мільйон двісті чотирнадцять тисяч) гривень.

Витребувати у ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ідентифікаційни номер НОМЕР_3, паспорт серії НОМЕР_6, виданий Тельманівським РВ УМВС України в Донецькій області 16.02.1998 року) - 5 806 (п'ять тисяч вісімсот шість) простих іменних акцій в бездокументарній формі існування (ідентифікаційний код ЦП ІБШ ІІА 4000178149, Емітент ПрАТ «АТЕК», код ЄДРПОУ емітента 00240112), номінальною вартістю однієї акції 500, 00 гривень, загальною номінальною вартістю - 2 903 000, 00 гривень, шляхом списання, переказу з рахунку в цінних паперах ОСОБА_2 № НОМЕР_7, відкритого в Депозитарній установі ТОВ «Алан-Реєстр» (код ЄДРПОУ 25582859) та зарахування на рахунок ПрАТ «АТЕК» в цінних паперах відкритого в ПАТ «Національний депозитарій України» (код ЄДРПОУ 30370711) 5 806 (п'ять тисяч вісімсот шість) простих іменних акцій бездокументарної форми існування (ідентифікаційний код ЦП ІБШ ЦА 4000178149, Емітент ПрАТ «АТЕК», код ЄДРПОУ емітента 00240112), номінальною вартістю однієї акції 500, 00 гривень, загальною номінальною вартістю - 2 903 000, 00 (два мільйони дев»ятсот три тисячі) гривень.

В задовленні іншої частини позовних вимог, - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «АТЕК» кошти судового збору в розмірі - 61 755 грн., а саме по 30877 грн. 50 коп. з кожного.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: